Рішення № 109217729, 27.02.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27 лютого 2023 р.справа № 400/12001/21

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Восток", вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001,

до відповідачаМиколаївської митниці Державної митної служби України, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017,

про1) визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2021/000005/1 від 07.10.21 р.; 2) визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2021/00022 від 07.10.21 р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" (надалі - позивач або ТОВ "Восток") звернулось з позовом до Миколаївської митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач або Митниця), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2021/000005/1 від 7 жовтня 2021 р.;

2) визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2021/00022 від 7 жовтня 2021 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на наступне: на підставі контракту, укладеного з фірмою Trucks Roosendaal (Нідерланди), ТОВ "Восток" придбало транспортний засіб DAF XF460. На вказаний товар була подана митна декларація, в якій митна вартість товару визначена за ціною контракту. Під час митного оформлення, відповідач поставив під сумнів заявлену позивачем митну вартість товару і витребував додаткові документи. 7 жовтня 2021 р. Митниця прийняла оскаржені картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає, що подав до Митниці всі необхідні документи, які підтверджують всі складові задекларованої ним митної вартості товару і які не містили будь-яких розбіжностей або неточностей. Наполягає на вірному визначенні митної вартості за основним методом, передбаченим Митним кодексом України (надалі - МК України), тобто за ціною контракту.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні та зазначив, що за результатами оцінки ризиків модулем АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), згенеровані обов`язкові митні процедури, при виконанні яких відповідач встановив, що надані позивачем для митного оформлення документи не містять повної інформації щодо всіх складових митної вартості товару, зокрема про транспортні витрати, витрати пов`язані із зняттям транспортного засобу з обліку, а крім цього надані документи містили розбіжності. Ці обставини розцінені Митницею як достатня підстава для коригування митної вартості товару за другорядним методом (а. с. 63-72).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (а. с. 55-56).

За клопотанням представника позивача у справі було призначено судове засідання, в яке представники сторін не прибули. В наступному позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 61-62, 91-96, 100).

На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглянута в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

1 вересня 2021 р. ТОВ "Восток" уклало контракт № 3 з фірмою Trucks Roosendaal (Нідерланди) на поставку транспортного засобу DAF XF460 (а. с. 29-30).

Відповідно до п. 2.1., п. 4.2. цього контракту, ціна товару складає 15 500 євро, поставка відбувається на умовах FCA-Etten-Leur "Інкотермс-2000" за рахунок ТОВ "Восток".

Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті №№ 4, 7 від 3 і 9 вересня 2021 р., позивач повністю оплатив товар (а. с. 26-27).

Цей товар задекларований митною декларацією № UA504170/2021/003974, в якій митна вартість товару визначена за ціною контракту (а. с. 16-17). Окрім декларації позивач подав до Митниці: інвойс від 9 вересня 2021 р. № 20210678, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 13 вересня 2021 р. № AF01027947, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19 серпня 2021 р. № 0480363412, дебетові повідомлення про платіж в іноземній валюті № 4 від 3 вересня 2021 р. і № 7 від 9 вересня 2021 р., довідку про транспортні витрати від 24 вересня 2021 р. № 95, контракт купівлі-продажу від 1 вересня 2021 р. № 3, договір доручення про надання послуг з декларування товарів та транспортних засобів від 7 липня 2017 р. № 100, митну декларація країни відправлення від 9 вересня 2021 р. № MRN21NLKTD307ARNPWD58, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 5 жовтня 2021 р. № UA.009.132736-21.

6 жовтня 2021 р. Митниця надіслала ТОВ "Восток" електронне повідомлення, в якому зазначено, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: транспортні витрати з розшифровкою маршруту, витрати понесені при знятті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерської винагороди, транспортні витрати; зазначені особисто одержувачем товару, не підтверджені жодним документом (квитанціями, накладними тощо), документи містять розбіжності (номер інвойсу в сертифікаті про походження товару не співпадає з номером інвойсу, що доданий до митної декларації) (а. с. 37-38).

У зв`язку з цим, на підставі ст. 53 ч. 3 МК України, відповідач вимагав надати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (транспортних витрат з розшифровкою маршруту, витрати понесені при знятті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагорода); 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

У відповідь позивач повідомив, що ним подані всі наявні документи (а. с. 39).

За результатами опрацювання поданих документів, 7 жовтня 2021 р. Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2021/00022 та винесла спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2021/000005/1 (а. с. 40-43).

Як передбачено ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 57 ч. 2 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Стаття 54 ч. 6 МК України надає органу доходів і зборів право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ст. 55 ч. 1 МК України).

Згідно із ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідач заперечує правильність визначення позивачем митної вартості товару, в тому числі з підстав того, що вона відрізняється від ціни на такі самі товари, яка міститься в інформаційних базах даних Митниці.

Сам по собі факт відмінності ціни на товар що імпортується від звичайної, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від низки факторів, а тому у господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.

При розгляді адміністративної справи № 826/12037/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78159391) Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2018 р. висловлена правова позиція про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу даних про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням іншої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наведена норма передбачає застосування кожного наступного метода визначення митної вартості виключно у разі об`єктивної неможливості застосувати попередній метод. Незгода митного органу з визначеною за ціною договору митною вартістю товару, наявність деяких неточностей у документах, інші дані в інформаційних базах, не є підставою для застосування другорядних методів.

В даній справі суд не встановив наявності обставин, які б об`єктивно унеможливлювали застосування відповідачем основного методу визначення митної вартості, тобто за ціною контракту.

Зауваження Митниці суд оцінює таки чином.

Стосовно витрат на транспортування слід зазначити, що позивач повідомив Митницю про те, що транспортний засіб прибув на митний піст власним ходом та подав довідку про транспортні витрати в сумі 445 євро, одночасно зазначивши, що страхування товару не проводилось.

Помилка у VIN-коді у вигляді пропуску літери R не заважає ідентифікувати транспортний засіб за допомогою інших документів, які були подані позивачем.

З аналогічних засад суд оцінює розбіжність між номером інвойсу, який зазначений декларантом в сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 13 вересня 2021 р. № AF01027947 та номері інвойсу, який додавався до митної декларації, адже вона не є перешкодою в ідентифікації товару та ніяким чином не впливає на рівень заявленої вартості товару.

Такі помилки носять суто технічний характер, не мають впливу на задекларовану вартість і не перешкоджають Митниці визначити митну вартість за ціною контракту.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість визначення ним митної вартості товару позивача за основним методом. Наведені відповідачем доводи, такого висновку суду не спростовують, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 ч. 1, 3 п. 1 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати в даній справі складаються з судового збору, який позивач сплатив в розмірі 2 270 грн. (а. с. 1) та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

Позивач просить суд присудити йому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

На підтвердження таких витрат ним подано договір про надання правничої (правової) допомоги № 43/21 від 1 листопада 2021 р., протокол узгодження договірної ціни № 4 від 1 листопада 2021 р., ордер про надання правничої допомоги від 1 листопада 2021 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію до прибуткового касового ордера на суму 2 000 грн. (а. с. 49-53).

Як передбачено ст. 134 ч. 2 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ст. 134 ч. 5 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які реально поніс позивач, в зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.

У п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, справа розглянута в письмовому провадженні, а тому наявні підстави для часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" (вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ЄДРПОУ 19292376) до Миколаївської митниці Державної митної служби України (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 44017652) задовольнити.

2. Рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2021/000005/1 від 7 жовтня 2021 р., визнати протиправним та скасувати.

3. Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2021/00022 від 7 жовтня 2021 р., визнати протиправною та скасувати.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці Державної митної служби України (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 44017652) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" (вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ЄДРПОУ 19292376) судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. (одна тисяча гривень).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз