Рішення № 10921653, 02.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2010 р. Справа № 37/102-10

вх. № 4451/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сергієнко А.В. за довіреністю № 01 від 06.01.2010 р.

відповідача - Луценко М.В. за довіреністю № б/н від 01.03.2010 р.

розглянувши справу за позовом ВАТ "Коростенський шляхзалізобетон", м. Коростень

до ТОВ "Основа-А", м. Харків

про стягнення 647660,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Коростенський шляхзалізобетон" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-А" (відповідач) згідно якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь 544926,88 грн. основного боргу, 15262,51 грн. пені, 19039,17 грн. 3% річних та 68432,10 грн. інфляційних витрат, всього 647660,66 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що ним було відвантажено відповідачу продукцію згідно договорів № 22 від 14.05.2008 р. та № 2 від 12.01.2009 р. згідно з накладними на загальну суму 1621926,88 грн. за яку відповідач розрахувався частково у результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 544926,88 грн. та відповідачу були нараховані штрафні санкції.

Ухвалою Заступника голови господарського суду Харківської області по справі від 15.07.2010 р. було продовжено строк розгляду справи № 37/102-10 на один місяць – до 17.08.2010 р.

Представники сторін, через канцелярію господарського суду 15.07.2010 р. за вх. № Д692, до початку судового засідання призначеного на 15.07.2010 р., надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Позивач, через канцелярію господарського суду 25.06.2010 р. за вх. № 14214, надав копії документів, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 25.06.2010 р. за вх. № 14213, надав оригінали документів, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 12.07.2010 р. за вх. № 2081/10, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 15.07.20010 року було оголошено перерву до 22.07.2010 року о 11:15 год.,

Позивач, через канцелярію господарського суду 22.07.2010 р. за вх. № 14161, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучено до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 22.07.2010 р. за вх. № 14192, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи.

У наданому відзиві відповідач вказував про те, що чинним законодавством чітко передбачено, що істотною умовою договору є визначення ціни товару. Але як вбачається зі змісту договорів, які були укладені між сторонами, ціна чітко не була визначена. Термін оплати сторонами також не узгоджувався, тому розрахунок пені, 3 % річних, боргу з урахуванням індексів інфляції є безпідставним та необґрунтованим. В позовній заяві не вказані обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, не надано обґрунтованого розрахунку суми штрафних санкцій, не зрозуміло з якого терміну на думку позивача виникає прострочення платежу. Відносно суми боргу відповідач вказував про те, що ціна яка вказана в специфікації не співпадає з цінами на деякі позиції, що вказані в накладних, тобто в накладних сума підвищена без погодження з відповідачем. Разом з цим відповідач вказував на те, що 31.03.2010 р. було сплачено 30000,00 грн. (платіжне доручення № 42) у зв’язку з чим сума боргу складала 544926,88 грн. Але приймаючи до уваги, що підвищення ціни на 10120,00 грн. сторонами не було узгоджено, то існування заборгованості відповідач визнає тільки в сумі 534806,88 грн.

Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 22.07.2010 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні призначеному на 22.07.2010 року позовні вимоги визнав в сумі 534806,88 грн., проти задоволення решти позовних вимог заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні призначеному на 22.07.2010 року було оголошено перерву до 02.08.2010 року о 10:30 год. для виготовлення повного тексту рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

14.05.2008 р. та 12.01.2009 р. між ВАТ «Коростенський шляхзалізобетон» (продавець) і ТОВ «Основа-А» (покупець) були укладені договори № 22 та № 2 (надалі – договори).

Пунктом 1 вказаних договорів було передбачено, що продавець зобов’язується виготовити та поставити продукцію, а покупець прийняти її та попередньо оплатити по цінам зазначеним в доданій до договорів специфікації, які є невід’ємними частинами договорів.

Пунктом 2.1. вказаних договорів було передбачено, що ціна визначається даними договорами і приймається сторонами в національній валюті України – гривні.

Пунктом 2.2. договорів було передбачено, що ціна за одиницю продукцію може змінюватися в зв’язку з інфляційними процесами, прийняття нових нормативних актів і рішень уряду, з ростом цін на матеріали та енергоносії.

Відповідно до п.4.1. договорів розрахунки за продукцію та послуги по перевезенню здійснювалися шляхом попередньої оплати у розмірі 100%.

Пунктом 4.2. договорів було передбачено, що в разі поставки за згодою сторін продукції без попередньої оплати покупець зобов’язаний оплатити продавцю вартість продукції та послуг на протязі 5 банківських днів з дати відвантаження.

Пунктом 5.2. договорів було передбачено, що за неналежне виконання умов договорів сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

Згідно п. 7.1. договорів у разі порушення терміну оплати за поставлену продукцію та послуги покупець оплачує продавцю пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та індекс інфляції.

Пунктом 10.1. договорів було передбачено, що вони набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та вони діють в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення.

Судом встановлено, що відповідно до умов договорів позивачем відповідачу було відвантажено продукцію на загальну суму 1621926,88 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ 755 від 02.06.2008р. на суму 39689,47

№ 931 від 19.06.2008р. на суму 96610,81

№ 1018 та № 1019 від 02.07.2008р. на суму 258331,05

№ 1228 від 25.07.2008р. на суму 54202,14

№ 1244 від 28.07.2008р. на суму 43103,66

№ 1354 від 08.08.2008р. на суму 103225,48

№ 1701 від 17.09.2008р. на суму 92080,70

№ 1755 від 25.09.2008р. на суму 96108,32

№ 2184 від 02.12.2008р. на суму 29592,00

№ 2244 від 02.12.2008р. на суму 3915,00

№ 2198 від 08.12.2008р. на суму 14796,00

№ 2201 від 08.12.2008р. на суму 14796,00

№ 2245 від 08.12.2008р на суму 5598,00

№ 2330 від 24.12.2008р на суму 63872,88

№ 2333 від 30.12.2008р. на суму 79181,03

№ 30 від 20.01.2009р. на суму 79181,03

№ 31 від 26.01.2009р. на суму 205195,97

№ 46 від 28.01.2009р. на суму 156677,38

№ 217 від 02.04.2009р. на суму 37495,90

№ 306 від 08.05.2009р. на суму 78477,90

№ 307 від 08.05.2009р на суму 69796,16.

          Дану продукцію відповідач оплатив позивачу частково в сумі 1047000,00 грн. про що свідчать відповідні платіжні доручення. Отже, не сплаченою залишилася продукція у розмірі 574926,88 грн.

Разом з цим між сторонами було складено акт № 20 звірки взаємних розрахунків за 9 місяців 2009 року відповідно до якого станом на 30.09.2009 року сальдо у розмірі 574926,88 грн. рахувалося на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що станом на 30.09.2009 року борг відповідача перед позивачем становив 574926,88 грн.

Однак, враховуючи те, що 31.03.2010 р. відповідачем було сплачено позивачу 30000,00 грн., про що зазначали сторони, заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент подання позову до суду становила 544926,88 грн.

Щодо посилань відповідача про те, що підвищення ціни на 10120,00 грн. сторонами не було узгоджено та існує заборгованість відповідача тільки в сумі 534806,88 грн., господарський суд зазначає, що ці посилання є безпідставними, оскільки п. 2.2. договорів була передбачена можливість зміни ціни за договорами про що відповідача було повідомлено позивачем листом № 979 від 24.06.2008 року.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При цьому суд зазначає, що відповідач шляхом підписання видаткових накладних № 1018 від 02.07.2008р. на суму 103200,28 грн. та № 1354 від 08.08.2008р. на суму 103225,48 грн., та шляхом отримання продукції за цими накладними, надав позивачу згоду на підвищення вартості товару за договором № 22 від 14.05.2008 р. Отже, такі дії відповідача свідчать про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотної умови договору № 22 від 14.05.2008 р. як ціна товару.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних витрат, господарський суд визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 544926,88 грн. основного боргу, 19039,17 грн. 3% річних та 68432,10 грн. інфляційних витрат.

Щодо стягнення з відповідача 15262,51 грн. пені господарський суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому суд зазначає, що ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, враховуючи положення ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України та враховуючи те, що згідно розрахунку пені позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за відповідні періоди строк пред’явлення вимоги за яки складає більш ніж один рік на дату пред’явлення відповідного позову до суду, господарський суд вважає за необхідне застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені та відмовити в задоволенні позовних позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 15262,51 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 544926,88 грн. основного боргу, 19039,17 грн. 3% річних та 68432,10 грн. інфляційних витрат.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 6323,98 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 230,34 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-А" (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, буд. 11; фактична адреса: 61022, м. Харків, вул. Сумська, 57; код ЄДРПОУ 32868310; р/р 260070138474 у ВАТ „Імпромбанк" м. Харків, МФО 351878) на користь Відкритого акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" (11502, Житомирська область, м. Коростень, вул. Т.Кралі, 130, код ЄДРПОУ 05422929, р/р 260020131932 в ЗАТ «Сбербанк Росії» м. Київ, МФО 320627) 544926,88 грн. основного боргу; 19039,17 грн. 3% річних; 68432,10 грн. інфляційних витрат; 6323,98 грн. державного мита та 230,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя