Рішення № 109214055, 27.02.2023, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6111/22

пр.№ 2/464/228/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27лютого 2023року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: судді Шашуріної Г.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу № 464/6111/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЕКШН», треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в:

Позивач звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить визнати виконавчий напис, вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 64386 таким, шо не підлягає виконанню, покликаючись, що такий вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема нотаріусом не дотримано вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 19 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву. Третім особам встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та отримання відзивудля подання пояснень щодо позову чи відзиву.

Відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі з позовною заявою з додатками, проте такий не скористався правом подати відзив на позов.

Треті особи не скористались правом подати пояснення на позовну заяву.

Будь-яких заяв/клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

11 червня 2021 року приватним нотаріусом приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 64386) про задоволення вимог відповідача шляхом стягнення з позивача грошові кошти за кредитним договором № 3124805188/228390 від 01 лютого 2021 року, що становить загальну суму 9574,50 гривень.

З примусового виконання даного виконавчого документа приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Білим А.М. постановою від 21 січня 2022 року відкрито виконавче провадження ВП № 68294361.

Між сторонами виник спір стосовно дотримання приватним нотаріусом вимог діючого законодавства при вчиненні виконавчого напису.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч.1ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зіст.18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з приписів ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно». Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, натомість укладений між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, оцінюючи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Наведені законодавчі положення та обставини справи свідчать, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, що зумовлює визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Водночас відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому справа вирішується за наявними матеріалами (ч.8ст.178 ЦПК України).

Спосіб захисту щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідає положеннюст.16 ЦК України, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Порушене саме відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку, адже справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17).

Наведене свідчить, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення. Водночас, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не позбавляє позикодавця звернутися за захистом свого порушеного права у судовому порядку.

Також, позивачем заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 14762,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно доч.ч.1,3ст.133ЦПК Українисудові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи.До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу .

За умовами ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно зч.3ст.141ЦПК Українипри вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: 1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; 2)чи єрозмір такихвитрат обґрунтованимта пропорційнимдо предметаспору зурахуванням цінипозову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; 3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для визначеннярозміру витратна правничудопомогу зметою розподілусудових витратучасник справиподає детальнийопис робіт(наданихпослуг),виконаних адвокатом,та здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги.Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України).

Верховний Суд у Постанові від 12 січня 2023 року (справа №908/2702/21), здійснивши правовий аналіз норм статей126,129 ГПК України, (вказані статті за своїм змістом є ідентичними до ст.137 та 141 ЦПК України) дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1)має право зменшити розмірвитрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертійстатті 126ГПК України /ч.4 ст.137 ЦПК України/(а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лишеза клопотанням іншої сторони;

2)з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129ГПК України /ч.ч.3,5 ст.141 ЦПК України/(а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертоюстатті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертоїстатті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятоюстатті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд можез власної ініціативизастосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомійстатті 129ГПК України (ч.ч.3-5 ст.141 ЦПК України).При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертійстатті 126ГПК України (ч.4 ст.137 ЦПК України), де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Водночас, Верховний Суд у Постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У підтвердження понесення судових витрат позивач надає договір № 01/12 про надання правничої допомоги від 01.12.2022 та акт приймання-передачі від 14.12.2022, з якого вбачається, що вартість правничої допомоги за надані послуги, а саме: збір доказів, вивчення матеріалів справи, практики Верховного Суду, підготовка та подання позовної заяви до суду, становить 14762,00 грн без ПДВ за 11 годин роботи адвоката в розрахунку 1342,00 грн за одну год, що складає 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, визначеного в п.7 договору.

Суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом вказаних вище послуг. Вказаний спір належить до категорій малозначних справ, розгляд справи проводився без повідомлення (виклику) сторін, про що позивачем заявлено вказане клопотання, щодо вирішення вказаного спору існує безліч судової практики, зокрема Верховного Суду, яка є сталою, збір доказів, вивчення матеріалів справи, підготовка та подання позовної заяви, для професійного досвідченого адвоката не складає дуже багато часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, відтак суд прийшов переконання, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору, у зв`язку з чим підлягає зменшенню на третину до 4920,67 гривень. Отже заява підлягає частковому задоволенню.

У порядку ст.141ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачкою при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 64386 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЕКШН» на користь ОСОБА_1 992,40 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4920,67 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядкуст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЕКШН», код ЄДРПОУ 44243120, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, офіс 26

третя особа Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Київська обл., м. Вишневе, вул. Європейська, 11/2

третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, м. Дніпро, вул. Хмельницького, 4, офіс 401

Повне рішення суду складено 27 лютого 2023 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5ст.268 ЦПК України.

Суддя Г.О.Шашуріна