Рішення № 10920952, 18.08.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.10 Справа № 15/107-10. за позовом Компанії “Торберг Бетайлігунген АГ” («Тorberg Beteiligungen AG»), Швейцарія, м. Цюріх

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе”, Україна, м. Суми

про стягнення 42072099,09 дол. США

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: Коротка Г.Л., довіреність б/н від 27.07.2010р.

від відповідача: Танчик О.М., довіреність №18-49/253 від 01.06.2009р.

В судовому засіданні 16.08.2010р. оголошувалась перерва до 18.08.2010р. об 11 год. 00 хв.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 42072099,09 дол. США заборгованості по договору про внесення інвестицій №1-NPO від 04.12.1998р., а саме: 19761488,09 дол. США основного боргу, 1851624,4 дол. США 3% річних від простроченої суми неповернутих інвестицій, 12331168,5 дол. США інфляційних витрат, 8127818,9 дол. США збитків.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов, в якому заперечив проти позову в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі у розмірі 12331168,5 доларів США, а також в частині стягнення збитків у розмірі 8127818,9 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Договору про внесення інвестицій № 1 NPO від 04.12.1998р. (надалі пойменований Договір про інвестиції) позивач здійснив на користь відповідача інвестиції на зворотній основі на загальну суму 96 000000 грн., що в перерахунку по курсу НБУ на день внесення інвестицій становить 19761488,09 доларів США.

Договір про інвестиції був укладений позивачем та відповідачем відповідно до умов наступних правочинів:

- договору № КПП - 185 купівлі - продажу пакета акцій ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" на некомерційному конкурсі за грошові кошти від 06 травня 1998 року, укладеним між Фондом державного майна України та AT "Зовнішньоторгове об'єднання "Продекспорт";

- додаткової угоди від 16.10.98 року до Договору купівлі - продажу пакета акцій ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" на некомерційному конкурсі за грошові кошти від 06 травня 1998 року;

- договору купівлі-продажу № СФ 1-22/98 від 01.10.1998 р. укладеним між AT "Зовнішньоторгове об'єднання "Продекспорт" та компанією "Torberg Beteiligungen AG";

- договору-доручення № 2-38/98 від 04.12.1998 p., укладеного між компанією "Torberg Beteiligungen AG" та компанією COURT HOLDINGS LIMITED.

Згідно з умовою пункту 1.1 Договору про інвестиції інвестор зобов'язався для виконання умов некомерційного конкурсу внести інвестиції, які передбачені планом приватизації пакета акцій відповідача, бізнес-планом та оговорені у п.п.12, 13 Договору № КПП - 185 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" на некомерційному конкурсі за грошові кошти від 06 травня 1998 року та у додатковій угоді від 16.10.98 р.

Загальна сума інвестицій, яку інвестор повинен внести на користь підприємства, складає 96 000 000 (дев'яносто шість мільйонів) гривень (пункт 1.3 Договору про інвестиції). Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються інвестором в підприємство (пункт 1.2 Договору про інвестиції).

Пунктом 3.1 Договору про інвестиції визначені напрямки інвестування, які охоплюють статутну діяльність відповідача. А саме, - погашення простроченої кредиторської заборгованості відповідача та поповнення обігових коштів, здійснення програми розвитку та модернізації виробництва, фінансування заходів по збереженню та створенню нових робочих місць, фінансування роботи по захисту навколишнього середовища, фінансування утримання соціальної сфери, фінансування заходів щодо збереження та освоєння нових ринків збуту.

Строки внесення інвестицій визначені трьома періодами: до 16 жовтня 1999 року, до 16 жовтня 2000 р., до 16 жовтня 2001 р. (пункт 3.1.7 Договору про інвестиції).

Відповідач зобов'язався повернути інвестиції по розпорядженню інвестора, у термін не більше 3 місяців з дня надходження розпорядження (пункти 3.5 і 3.6 Договору про інвестиції). Розпорядження повинно відображати суму інвестицій, що підлягають поверненню, у доларах США, строк повернення та засвідчується печаткою відповідача про отримання розпорядження.

Позивач виконав свої зобовязання за Договором про інвестиції. Своєчасне та повне виконання зобовязань позивачем підтверджується наступними правочинами, обопільно підписаними позивачем та відповідачем, зокрема:

1.Актом прийому-передачі інвестицій від 30 грудня 1998 року на суму 4999999,99 грн. У відповідності до даного акту сума інвестицій по курсу НБУ на день здійснення перерахунку складає 1459002,39 долари США.

2.Актом прийому-передачі інвестицій від 05 січня 1999 року на суму 1000 000,01 грн. У відповідності до даного акту сума інвестицій складає 291 800,41 доларів США, по курсу НБУ на день здійснення перерахунку.

3.Актом прийому-передачі інвестицій від 29 жовтня 1999 року на суму 36343765,90 грн. У відповідності до даного акту сума інвестицій по курсу НБУ на день здійснення перерахунку складає 8100000,00 доларів США.

4.Актом прийому-передачі інвестицій від 12 листопада 2001 року на суму 7819097,10 грн. У відповідності до даного акту сума інвестицій по курсу НБУ на день здійснення перерахунку складає 1476527,14 доларів США.

5.Актом прийому-передачі інвестицій від 12 грудня 2001 року на суму 35579463,46 грн. У відповідності до даного акту сума інвестицій по курсу НБУ на день здійснення перерахунку складає 6540612,77 доларів США.

6.Актом прийому-передачі інвестицій від 12 грудня 2001 року на суму 10257673,54 грн. У відповідності до даного акту сума інвестицій по курсу НБУ на день здійснення перерахунку складає 1893545,38 доларів США.

12.12.2001р. сторони підписали акт прийому-передачі інвестицій, в якому була визначена підсумкова загальна сума інвестицій, яка становить 96000000,00 грн., що в перерахунку по курсу НБУ на день внесення інвестицій склало 19761488,09 доларів США.

Також, факт виконання позивачем інвестиційних зобовязань по Договору про інвестиції на загальну суму 19761488,09 доларів США підтверджується Актом Фонду державного майна України підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі - продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе» від 24 грудня 2003 року. Цей акт складений ФДМУ відповідно до вимог ст. ст. 7 і 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" і є підсумковим документом результатів контролю з боку державного органу приватизації. В Акті Фондом державного майна зазначено, що перевірці підлягало виконання умов, передбачених договором купівлі-продажу від 6 травня 1998 року № 185, укладеного між Фондом державного майна України і акціонерним товариством «Продекспорт», правонаступником якого є "Тorberg Beteilіngen AG" відповідно до Договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.98 № СФ 1-22/981.

Фактичні обставини внесення інвестицій на виконання договорів купівлі-продажу пакету акцій ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе», що укладалися з Фондом державного майна України в процесі приватизації державної власності, дають підстави стверджувати, що дані інвестиції є прямими інвестиціям в розумінні законодавства України. За вимогою інвестора, у відповідності до умов інвестиційних договорів інвестиції повинні бути повернуті інвестору.

Умовами Договору про інвестиції визначено порядок повернення інвестицій, внесених позивачем на користь відповідача.

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.6 Договору про інвестиції позивач направив відповідачу Розпорядження про повернення інвестицій від 14.03.2007 року. Отже, не пізніше 15.06.2007 року відповідач на виконання зобовязання повинен був повернути позивачу 19761488, 09 доларів США (девятнадцать мільйонів сімсот шістдесят одну тисячу чотириста вісімдесят вісім доларів США і 09 центів).

Листом від 30.03.2007 року відповідач підтвердив про надходження до нього наведеного Розпорядження. В цьому ж листі відповідач підтвердив свій намір повернути позивачу 19761488, 09 доларів США (девятнадцать мільйонів сімсот шістдесят одну тисячу чотириста вісімдесят вісім доларів США і 09 центів).

Починаючи з 14.02.2008 року, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати договірний обовязок по поверненню інвестиції шляхом перерахування на користь позивача грошових коштів. Відповідач постійно підтверджував свій обовязок перерахувати кошти позивачу (повернути інвестицію), натомість, до цього часу цей обовязок не виконаний відповідачем.

Умовами пункту 6.2 Договору про інвестиції в редакції додаткової угоди від 28.05.2010р., визначено, що у випадку, якщо Сторонами не буде досягнута домовленість, то спір підлягає передачі на розгляд та вирішення до Господарського суду Сумської області (Україна) для розгляду згідно з матеріальним та процесуальним правом України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Спір про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків за Договором про інвестиції на користь позивача у звязку з не виконанням зобовязань відповідачем не відноситься до категорії спорів виключної підсудності, яка передбачена статтею 77 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Частиною 5 ст. 382 Господарського кодексу України, передбачено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У звязку з тим, що умовами Договору про інвестиції сторони визначили, що до правовідносин сторін при тлумаченні умов договору необхідно застосовувати матеріальне право України, суд при вирішенні спору до правовідносин сторін застосовує матеріальне право України.

Згідно статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року N 1560-XII, основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). В правовідношенні між позивачем і відповідачем таким джерелом матеріального права є Договір про інвестиції, в якому договірні сторони визначили, що вони керуються чинним законодавством України.

Як було зазначено раніше, положеннями пунктів 3.4 - 3.6 Договору про інвестиції сторони обумовили обовязок позивача повернути інвестицію на вимогу інвестора.

З огляду на зазначені положення Договору про інвестиції, розпорядження інвестора про повернення інвестиції є фактичним припиненням його інвестиційної діяльності в розумінні положень статті 11 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року N 94/96-ВР (надалі Закон N 94/96) та статті 399 Господарського Кодексу України.

Стаття 11 Закону N 94/96-ВР зазначає, що у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Подібну правову норму містить стаття 399 Господарського кодексу України, де зазначено, що у разі припинення інвестиційної діяльності на території України, іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців після припинення цієї діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у грошовій або товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою сторін.

В контексті зазначеного права на повернення іноземної інвестиції юридичне значення має нормативне визначення поняття «інвестиція» та «іноземна інвестиція».

Згідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;інші цінності.

Нормою пункту 2 статті 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» визначено, що іноземними інвестиціями є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Статтею 2 цього ж Закону визначені види іноземних інвестицій, які можуть здійснюватися у вигляді:

- іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

- валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

- грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- інших цінностей відповідно до законодавства України.

Згідно до статті 116 Господарського кодексу України іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та наявні документальні докази, які додаються до позову, дають підстави стверджувати, що позивач здійснив інвестування на користь відповідача згідно до законодавства України. Спірні інвестиції підпадають під положення статей 116, 399 Господарського Кодексу України, статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», статей 1,2, 11 Закону України «Про режим іноземного інвестування» і підлягають поверненню.

Згідно Договору про інвестиції дане право на повернення інвестицій виникає з моменту надання розпорядження інвестора та встановлюється термін виконання зобовязання не більше 3 місяців.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Керуючись нормами українського законодавства та положеннями Договору про інвестиції позивач надіслав відповідачу Розпорядження про повернення інвестицій від 14.03.2007 року.

Відповідач не виконав договірне зобовязання по поверненню інвестицій.

Частина 1 ст. 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до норми частини 1 ст. 612. Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, , якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тому, керуючись положеннями статей 116, 399 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», статтями 1,2,11 Закону України «Про режим іноземного інвестування», положеннями Договору про внесення інвестицій, позивач має право стягнути грошові кошти в обсязі інвестиції, внесеної на користь відповідача.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження виконання відповідачем свого зобовязання щодо повернення позивачу інвестицій, відповідачем до суду надано не було, в звязку з чим сума позову у розмірі 19761488,09 доларів США вважається судом обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням інфляційних у розмірі 12331168,50 доларів США та трьох процентів річних за час прострочення у розмірі 1851624,40 доларів США.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідача за виконання грошового зобовязання, суд погоджується з правомірністю вимог позивача в частині стягнення суми боргу з урахуванням трьох процентів річних за час прострочення у розмірі 1851624,40 доларів США.

Проте, суд вважає не обґрунтованою вимогу позивача про стягненням суми боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення у розмірі 12331624,50 доларів США з наступних підстав.

Відповідно до Інструкції «Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 р. N 480, індекс інфляції це індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України з урахуванням ступеню знецінення національної валюти України гривні за кожен місяць починаючи з 1991року, про що щомісячно публікується, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр".

Таким чином, індекс інфляції визначається Державним комітетом статистики України лише для національної валюти України гривні, а не для доларів США.

Враховуючи те, що Позивачем предявлено позов у іноземній валюті, сума боргу не може бути стягнута з урахування індексу інфляції, розрахованого відносно національної валюти України - гривні.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12331624,50 доларів США інфляційних не підлягають задоволенню.

Необґрунтованим також суд вважає стягнення позивачем з відповідача суми збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 8127818,90 доларів США, заподіяння яких обґрунтовується втратою позивачем можливості розмістити належні йому грошові кошти, що не повернені йому відповідачем, на депозитному рахунку банку і одержати доходи проценти за розміщення грошових коштів на депозитному рахунку.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано суду доказів існування реальних намірів укладання в минулому договорів на розміщення грошових коштів на депозитному рахунку банків, в звязку з чим у суду відсутні підстави вважати, що позивачем було отримані збитки у вигляді не отриманого додаткового прибутку.

Поданий позивачем розрахунок збитків з зазначенням середньозважених процентних ставок рефінансування не є самостійним доказом, що доводить факт заподіяння позивачу збитків у вигляді не отриманого прибутку, так як такий розрахунок приводить лише порядок вирахування збитків а не докази їх реального понесення позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 8127818,90 доларів США не підлягають задоволенню.

Згідно статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але відповідач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б обєктивно і у визначеному законом порядку підтвердили відсутність його зобовязань з повернення інвестицій.

На підставі викладеного, керуючись статями 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», статтями 1-4, 12, 15, 22, 82-85, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе” (Україна, 40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код в ЄДРПОУ 05747991) на користь Компанії "Torberg Beteiligungen AG" (знаходиться за адресою Nuschelerstrasse 31, 8001 Zurich, Switzerland; банківські реквізити: Bank: Clariden Leu Ltd. Account no.: 19865-32 , IBAN: CH89 0506 5001 9865 3200 0, Swift: CLLECHZZXXX) суму основного боргу в розмірі 19761488,09 (девятнадцять мільйонів сімсот шістдесят одну тисячу чотириста вісімдесят вісім доларів США, дев'ять центів); три проценти річних від простроченої суми неповернутих інвестицій в сумі 1851624,4 дол. США (один мільйон вісімсот пятдесят одну тисячу шістсот двадцять чотири долари США 40 центів).

3.В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю. Резніченко

Повне рішення cкладено 20.08.2010р.

Суддя