Рішення № 10919913, 16.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2010 р.Справа № 22/61-10-2163 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ";

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Надія";

про стягнення 135110,69грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Бочкарьов Д.О. - представник за довіреністю № б/н;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Надія" про стягнення 135110,69грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, надав доповнення до позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 13139,9 грн., з підстав викладених у позовній заяві та доповненнях до неї.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав. В ході розгляду справи від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Надія" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Одеської області від 19.05.2010р. про порушення провадження у справі №22/61-10-2163. Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.06.2010р. у прийнятті апеляційної скарги ТОВ Агрофірми "Надія" відмовлено. Поряд з цим, від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, розглянувши клопотання позивача суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, при цьому суд виходив з наступного, відповідач про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином, поряд з цим, в судові засідання не з’являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовну заяву отримано судом 14.05.10р. вх.3800 та з врахуванням терміну отримання позивачем поштової кореспонденції станом на 16.06.10р. можливість подальшого відкладення розгляду справи відсутня.

Крім цього, до клопотання про відкладення розгляду справи позивач ніяких доказів неможливості прибуття в судове засідання до суду не надавав.

З урахування вищезазначеного, дії відповідача суд оцінює як такі, що спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема положень щодо обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

03.03.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 14, згідно умов якого продавець –позивач продав, а покупець –відповідач купив на умовах товарного кредиту з обов’язковою 20 % передоплатою та відстроченням платежу до 06.11.2007р.

На виконання умов договору позивачем було відвантажено відповідачу товар, відповідно до накладних № 17 від 22.03.2007р. на суму 92804,10 грн., №38 від 26.03.2007р. на суму 14850 грн., № 31 від 26.03.2007р. на суму 29088 грн., №84 від 19.04.2007р. на суму 3756 грн., №115 від 04.04.2007р. на суму 2893,54 грн., №184 від 31.07.2007р. на суму 20723,88 грн., №205 від 31.08.2007р. на суму 1458,79 грн. Всього на загальну суму 136742,4 грн.

Відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково у розмірі 24400 грн.

Між сторонами було підписано акти взаєморозрахунків, у відповідності до яких відповідачем визнано борг у розмірі 112342,4 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1-3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 112342,4 грн., плату за користування товарним кредитом у розмірі 1% в сумі 1123,42 грн., 3% річних 2007,42 грн. пеня у розмірі 12807,03 грн., індекс інфляції 6830,42 грн. та збитки у розмірі 13139,9 грн. документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Надія" (вул. Калініна, 11-А, смт Миколаївка, Одеська область, р/р № 260083118 в ООФ АКБ "Одеса-банк", МФО 328102, код ЄДРПОУ 20982695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ" (вул. Проценко, буд. 23/4, м. Одеса, 65031, р/р № 26004690735781 в ОООФ АКБ „Укрсоцбанк” в м. Одеса, МФО 328016, код ЄДРПОУ 34799841) суму основної заборгованості у розмірі 112342,40 грн., 1% плати за користування товарним кредитом від суми несплаченого товару у розмірі 1123,42 грн., 3% річних 2007,42 грн., пеня у розмірі 12807,03 грн., індекс інфляції 6830,42 грн. та збитки у розмірі 13139,9 грн., витрат по сплаті за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу 236 грн., витрат по сплаті держмита 1482,51 грн.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя