Ухвала суду № 10919698, 25.08.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"25" серпня 2010 р. Справа № 15/314/09

Суддя Ржепецький В.О., розглянувши матеріали справи та заяву боржника: Фермерське господарство “Агро Інвест”, 57060, Миколаївська область, Веселинівський район, с. Катеринівка, вул. Центральна, 15, код ЄДРПОУ 20890817;

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон”, 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 31764816;

про: визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від скаржника: представник не з‘явився.

Від боржника: Герман О.С. довіреність № 4 від 10.06.2009р.

В С Т А Н О В И В:

Фермерським господарством “Агро Інвест” 13.08.2010 р. подано заяву про визнання наказу у справі таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання, призначене на 25.08.2010р. представник заявника з’явився, заяву підтримав. Стягувач в судове засідання свого представника не направив, письмових пояснень стосовно обставин, викладених в заяві ФГ «Агро Інвест»не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника заявника, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про визнання наказу у справі таким, що не підлягає виконанню з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.11.2009 р. по справі № 15/314/09 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон” до Фермерського господарства “Агро Інвест”.

27.11.2009 р. видано наказ на виконання судового рішення про стягнення з Фермерського господарства “Агро Інвест” заборгованості в розмірі 518 000,00 грн., штрафу в розмірі 103 600,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 72 002,00 грн., 3% річних в розмірі 14 135,00 грн., 25 500,00 грн. державного мита, 56,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Дон”.

Як витікає з заяви боржника 30.07.2010р. між сторонами у справі та ТОВ «Поріччя»укладено угоду про врегулювання спору, припинення зобов’язання прощенням боргу та розірвання договору купівлі-продажу від 09.06.2008р.

Відповідно до зазначеної угоди сторонами визначено, що існуюче зобов’язання боржника у справі припиняється наступним чином: заборгованість в розмірі 543500,00грн. (518000,00грн. основного боргу та 25500,00грн. державного мита) перераховується стягувачеві в строк до 10.08.2010р., зобов’язання щодо сплати 189793,43грн. (яка складається з сум штрафу, інфляційних витрат, 3% річних та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) припиняється прощенням боргу.

З наданого заявником платіжного доручення №190 від 03.08.2010р. видно, що заборгованість в розмірі 543500,00грн. сплачено на користь стягувача у справі, при цьому цільове призначення відповідає зазначеним вище умовам угоди від 30.07.2010р.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

З наведеного витікає наявність підстав для визнання наказу у справі таким, що не підлягає виконанню в частині добровільно виконаного ТОВ «Поріччя»відповідно до платіжного доручення №190 від 03.08.2010р., тобто в частині стягнення 518000,00грн. основного боргу та 25500,00грн. державного мита.

Разом з тим, в решті заяви господарський суд відмовляє з огляду на таке.

В обґрунтування своїх вимог стосовно визнання наказу таким, що не підлягає виконання в повному обсязі, заявник посилається на положення ч. 4 ст. 117 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково також з інших причин, крім обставин, пов’язаних з його припинення добровільним виконанням.

Однак твердження заявника в цій частині на думку господарського суду є такими, що не відповідають чинному законодавству.

Посилання статті 117 ГПК України на інші причини, ніж добровільне виконання обов’язку передбачає, що ці причини мають відповідати встановленому законом порядку виконання рішення господарського суду, що витікає з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-5 ГПК України, рішення господарських судів є обов’язковими до виконання на усій території України.

Виконання рішень господарського суду здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи зазначене, цим же законом мають бути врегульовані і підстави припинення такого виконання.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження»не передбачено можливості припинення виконання за виконавчим документом –наказом господарського суду внаслідок прощення боргу стягувачем, а отже відсутні і підстави для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню в цій частині.

Керуючись ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

          Заяву задовольнити частково.

          Визнати наказ у справі №15/314/09, виданий 27.11.2009р., таким, що не підлягає виконанню частково –в частині стягнення 518000,00грн. основного боргу та 25500,00грн. державного мита.

Суддя