Ухвала суду № 109194067, 24.02.2023, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 183/1986/23

№ 1-кс/183/859/23

24 лютого 2023 року м.Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора

ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №4202322211000003 від 04.01.2023 у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп`янськ Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вищезазначене клопотання, у якому слідчий за погодженням з прокурором просять застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 24.02.2022 відбулось збройне захоплення м. Куп`янська Харківської області військовими формуваннями рф, у зв`язку з чим органи державної влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи об`єктивно не мали можливості виконувати свої обов`язки та реалізовувати законні повноваження для забезпечення на території вказаного населеного пункту порядку та режиму законності.

Після незаконного вторгнення на територію України збройних сил російської федерації, тобто після 24.02.2022, у громадянина України ОСОБА_5 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на колабораційну діяльність з країною - агресором російською федерацією на добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

З цією метою, ОСОБА_5 з 06 липня 2022 року по 09 вересня 2022 року, більш точний час у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, перебуваючи на території Куп`янського району Харківської області, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раніше виниклий кримінальний протиправний умисел, добровільно надав згоду представникам збройних сил рф та ВЦА Харківської області на призначення на посаду, пов`язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме на посаду: «Исполняющего обязанности начальника отдела здравоохранения Временной гражданской администрации Купянского района Харьковской области» при окупаційній адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території.

Так, ОСОБА_5 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , добровільно зайняв посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області. Наказом так званого «и.о. главы временной гражданской администрации Купянского района Харьковской области» був призначений на вищевказану посаду ОСОБА_5 та в якості активного учасника працював на посаді, яка пов`язана з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій у окупаційній адміністрації держави-агресора, створеній на тимчасово окупованій території.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у колабораційній діяльності, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

23.02.2023 о 17:50 годині на підставі ст. 208 КПК України фактично затриманий ОСОБА_5 , про що було складено протокол затримання.

23.02.2023 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Слідчий та прокурор, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити мотивуючи його обставинами, в ньому викладеними.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти клопотання. Вказав, що зайняття посади в органі окупаційної влади не було його добровільним рішенням, оскільки існувала загроза його життю з боку окупантів. Він погодився через те, що все життя працював лікарем у м.Куп`янську, а жителі цього міста після окупації, залишившись фактично без медичних препаратів та лікарської допомоги, зверталися до нього за допомогою. З м.Куп`янська поїхав ще у вересні 2022 року, оскільки місто знаходиться під постійними обстрілами. На теперішній час він страждає на діабет, потребує відповідної дієти та прийому медичних препаратів. Наміру переховуватися чи іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню не має.

Захисник у судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора. Вказала, що її підзахисний дійсно обіймав посаду під час окупації м.Куп`янська, але зробив це не добровільно. До нього додому прийшли люди зі зброєю. У місті під час окупації не було ліків, навіть бинтів, а тому для забезпечення надання допомоги населенню, слід було зайнятися питанням постачання лікарських препаратів. На теперішній час у м.Куп`янську залишилося лише 5% населення, її підзахисний не переховувався, а змушений через обстріли залишити постійне місце проживання. Після деокупації м.Куп`янська ОСОБА_5 мав достатньо часу для втечі, проте він цього не зробив, не змінив номер телефону, проживав у квартирі сестри дружини, право власності якої внесено у відповідні реєстри та не є таємним. Тому просить відмовити у задоволенні клопотання, а у разі його задоволення визначити мінімальний розмір застави.

Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши клопотання та надані письмові докази, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.

Статтею 178 КПК України визначено обов`язок суду, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінити в сукупності всі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та особу підозрюваного.

Ураховуючи зібрані органом досудового слідства докази та встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає обґрунтованою повідомлену громадянину ОСОБА_5 підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5

ст. 111-1 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчий суддя ураховує, що вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 , хоча і є особою раніше не судимою, однак підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що є значним. Отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Разом з тим, слідчий суддя відхиляє посилання сторони обвинувачення та оперативні дані про те, що ОСОБА_5 має намір виїхати за кордон до рф. Посилання на «оперативні дані» без зазначення джерела їх походження не може вважатися належним і допустимим доказом відповідного факту, оскільки міститься виключно у листуванні правоохоронних органів, не вказує на джерела такої інформації.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

З огляду на те, що обвинуваченому відомі повні анкетні дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, враховуючи що свідки проживають з підозрюваним в одному населеному пункті, суд вважає доведеним ризик незаконного впливу на свідків.

На думку слідчого та прокурора, ризик передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 має безпосередній доступ до документації, яку може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів. Слідчий суддя з такими доводами не погоджується, оскільки на теперішній час ОСОБА_5 не працює. При цьому слідчому судді не надано відомостей про те, що у підозрюваного є вільний доступ до приміщень, у яких розташовувалися органи окупаційної адміністрації чи до місць, де зберігаються речі і документи, які можуть бути доказами кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . Більш того, стороною обвинувачення взагалі не зазначено яку документацію мав на увазі слідчий, де зберігається така документація чи речі.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України стороною обвинувачення належним чином також не обґрунтовано, не зазначено яке кримінальне правопорушення може вчинити ОСОБА_5 . Твердження сторони обвинувачення про існування зазначеного ризику є припущенням, яке не ґрунтується на жодних фактичних обставинах.

Таким чином, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваному найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених раніше ризиків.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України, покладає на слідчого суддю обов`язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Прокурор у клопотанні просив не визначати альтернативний запобіжний захід.

Так, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ураховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 111-1 Кримінального кодексу України.

Тобто, у даному випадку слідчий суддя має право, а не обов`язок, не визначати розмір застави.

На переконання слідчого судді, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має вищу освіту, тривалий час працював лікарем, страждає на діабет свідчать про відсутність підстав для реалізації права, передбаченого вищезазначеною нормою, не визначати розмір застави.

Слідчий суддя ураховує те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому за положеннями ст. 182 КПК України, розмір застави може бути визначено у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також, слідчий суддя ураховує і дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, сімейний стан підозрюваного, стан його здоров`я. Крім того, слідчому судді не надано відомостей про те, що підозрюваний ОСОБА_5 володіє значними статками, внаслідок чого приходить до висновків про наявність підстав для можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, і вважає, що розмір застави у вигляді 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі внесення підозрюваним застави, слідчий суддя вважає, що на підозрюваного ОСОБА_5 повинні бути покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 196 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21 квітня 2023 року.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 80520 (вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять) грн., які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду на кожний виклик; не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 21 квітня 2023 року включно.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 24 лютого 2023 року о 15 год. 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1