Рішення № 10919403, 17.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

17.08.10                                                                                           Справа№ 14/100

позовом: Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів, м.Володимир-Волинський Волинської області

до відповідача: Немирівське споживче товариство Яворівської райспоживспілки, смт.Немирів, Яворівський район, Львівської області

Про стягнення 58481,60 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: Гайдук Т.І - представник (довіреність від 04.01.2010 р №67)

від відповідача: Зозуля А.В. –представник (довіреність терміном дії з 07.07.2010 р по 31.12.201-0 р) , Качмар Н.М. - голова правління.

Зміст ст.ст.20, 22 ГПК України представникам сторін роз‘яснювався.Заяви про відвід судді від сторін не надходили.

Суть позову:

Позов заявлено Дочірнім підприємством державної акціонерної компанії «Хліб України»Володимир-Волинського комбінату хлібопродуктів, м.Володимир-Волинський, до Немирівського споживчого товариства Яворівсткої райспоживспілки, смт.Немирів Яворівського району Львівської області, про стягнення 58481,60 грн. заборгованості, в тому числі: 51164,00 грн. основного боргу, 2353,53 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 634,99 грн, 4329,08 грн. пені; просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати по справі : 584,80 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 25.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.07.2010 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в даній ухвалі.

В судове засідання 13.07.2010 року сторони забезпечили явку повноважних представників.

В судовому засіданні 13.07.2010 року представником позивача долучено до справи, перелічені у клопотанні від 13.07.2010 року документи. На виконання вимог ухвали від 25.06.2010 року подано пояснення у листі від 09.07.2010 р №206.

Відповідач надав письмово оформлені від 13.07.2010 р заперечення на позов з відповідними документами.

Однак, з мотивів, наведених у в ухвалі від 13.07.2010 року, суд вбачав за доцільне розгляд справи відкласти. Ухвалою від 13.07.2010 року розгляд справи відкладався на 17.08.2010 року.

В судове засідання 17.08.2010 року сторони явку повноважних представників забезпечили. Окрім того, з боку відповідача в засіданні взяла участь голова правління товариства.

На ухвалу суду від 13.07.2010 року позивач подав письмове пояснення за №288 від 09.08.2010 року , а відповідач –Доповнення від 13.07.2010 року до заперечення на позов з додатковими ( переліченими у Доповненні ) доказами до справи.

Позивач стверджує, що між ним і відповідачем був укладений 27 жовтня 2009 року договір купівлі-продажу борошна, відповідно до умов якого (п.п.1.1 та 4.1) продавець (позивач) зобов»язався передати у власність покупцю (відповідачу) продукцію, яку останній зобов»язався прийняти та оплатити протягом 10-ти банківських днів з дня її отримання. На виконання умов зазначеного договору, пояснює позивач, він відгрузив відповідачу у період з 28 жовтня по 28 грудня 2009 року продукцію на загальну суму 87164,00 грн. Відгрузка продукції проводилась на підставі доручень виданих відповідачем. Позивач стверджує, що відповідач прийняв борошно та що факт отримання продукції підтверджується підписом представника відповідача на товарно-транспортних накладних, однак оплату за отриману продукцію відповідач провів частково в сумі 36000,00 грн, а відтак, станом на 08 червня 2010 року заборгованість становить 51164,00 грн. Не сплативши суму коштів за отриманий товар, відповідач не виконав зобов»язання за договором , порушив вимоги ст.193 ГК України, ст.ст.526 ЦК України. Повідомляє, що 26 лютого 2010 року на адресу відповідача була надіслана претензія, з вимогою оплати заборгованість, однак відповідач залишив зазначену претензію без відповіді.

Позивач пояснює, що основним видом діяльності ДП «ДАК «Хліб України»Володимир-Волинського КХП є виробництво продуктів борошномельно-круп»яної промисловості, та її оптова торгівля , що підтверджується Довідкою ЄДРПОУ №048428, а метою діяльності є задоволення потреб населення, підприємств та організацій в продукції та послугах, що виробляються на надаються, з метою одержання прибутку. Пояснює, що при заключенні договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2009 року керувався ст.627 ЦК України, в якій вказано, що сторони є вільними в укладенні договору. Виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Пояснює, що 27 жовтня 2009 року на підприємство позивача прибув, як він представився ,голова Немирівського споживчого товариства Генсеровський В.Т., при собі мав печатку та копії : свідоцтва про державну реєстрацію №367160; свідоцтва №18675951 про реєстрацію платника податку на додану вартість; довідки про взяття на облік платника податку за №266 та довідки про включення до ЄДРПОРУ №4507 (першу сторінку), на підставі чого і між ними був укладений договір купівлі-продажу борошна ( копії вказаних позивачем документів в матеріалах справи). Пояснює, що вигідною для підприємства позивача умовою договору було те, що позивач зобов»язався продукцію забирати своїм транспортом зі складу підприємства та за свої кошти, де в більшості доставка продукції проводиться власним автотранспортом та за власні кошти. За отриману продукцію Покупець зобов»язався оплату здійснювати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Однак, після отримання продукції, розрахунки в терміни проведені не були, на дзвінки позивача Генсеровський В.Т пояснив, що в більшості продукція ним поставляється в дитячі садочки та магазини сіл споживчого товариства, де кошти перераховуються несвоєчасно, тому було запропоновано ним же розрахунки проводити готівкою по прибуткових касових ордерах, про що позивач погодився, однак письмово зміни до договору не вносились. Кошти сплачені за отриману продукцію частково, заборгованість становить 51164,00 грн. Відповідно до п.4.2 зазначеного договору позивач нарахував пеню в сумі 4329,08 грн, а відповідно до ст.625 ЦК України –2353,53 грн. інфляційних нарахувань та 634,99 грн 3-х% річних, вимоги про стягнення яких теж заявив у даному позові.

Відповідач позовні вимоги заперечує повністю. Стверджує, що з копії договору , який знаходиться в матеріалах справи ( матеріали судової справи були надані представнику відповідача за його клопотанням для ознайомлення), вбачається, що договір купівлі-продажу борошна від імені відповідача по справі (Немирівського споживчого товариства) було укладено директором Генсеровським Василем Тарасовичем. З копій довіреностей також вбачається, що довіреності на отримання матеріальних цінностей також були видані на ім»я Генсеровського Василя Тарасовича. Готівкові кошти в касу позивача також вносив громадянин Генсеровський В.Т. Однак, факт отримання будь-яких матеріальних цінностей від позивача, в тому числі борошна, Немирівське споживче товариство заперечує повністю. Вважає, що позивач став жертвою шахрайських дій з боку громадянина Генсеровського В.Т., який імовірно підробив печатку відповідача та незаконно отримав від позивача матеріальні цінності, видаючи себе за керівника Немирівського споживчого товариства. Відповідач стверджує, що громадянин Генсеровський В.Т., який видавав себе за керівника відповідача, ніколи ним не був, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, зокрема на отримання борошна, йому не видавалося споживчим товариством, що підтверджується журналом реєстрації виданих довіреностей. (Журнал реєстрації виданих відповідачем довіреностей у спірному періоді був наданий відповідачем і оглянутий судом в засіданні 17.08.2010 року). Натомість, керівником Немирівського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки, код ЄДРПОУ 20779853, а саме головою правління з 25 вересня 2007 року та по даний час є Качмар Наталія Миколаївна, що підтверджується довідкою статистики з ЄДРПОУ, постановою зборів уповноважених Немирівського споживчого товариства №32 від 25 вересня 2007 року, копією трудової книжки, довідкою №19 від 29.06.2010 року.

Відповідач пояснює, що на адресу споживчого товариства надійшов лист №03-070-14-14/1963 від 20.04.2010 року від контрольно-ревізійного управління у Волинській області з вимогою надати інформацію стосовно стану розрахунків з позивачем за період з 01.01.2009 року по 01.04.2010 року із зазначенням документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, на яку відповідач надав відповідь у листі від 26 квітня 2010 року №10 про те, що в зазначений період ніяких розрахунків споживче товариство не проводило і від позивача ніяких матеріальних цінностей не отримувало. Стверджує, що претензії від позивача товариство теж не отримувало, натомість, отримало телефонограму, в якій представник позивача цікавився директором Генсеровським В.Т. та повідомив про наявність боргу. На зазначену телефонограму відповідачем була надана відповідь, що грн.-н Генсеровський В.Т. не являється директором Немирівського споживчого товариства і що відповідачу нічого не відомо про наявність боргу та звідки борг міг взятися, на що представник позивача повідомив, що позивач все вияснить та повідомить відповідача. Відповідач пояснює, що неодноразово намагався з»ясувати з представниками позивача звідки і на якій підставі виник борг, оскільки з підприємством позивача споживче товариство ніяких господарських операцій не проводило. Однак позивач ніяких документів , які стали підставою для виникнення даного боргу не надав, а звернувся з позовною заявою до суду.

Відповідач також повідомляє, що споживчим товариством була отримана телефонограма з м.Бучача Тернопільської області від керівника місцевого підприємства про те, що громадянин Генсеровський В.Т. намагався укласти договір та отримати від імені відповідача матеріальні цінності та те, що у даного громадянина є печатка відповідача, хоча насправді, як пояснює голова правління Немирівського споживчого товариства Качмар Н.М., дійсна печатка зберігається у відповідача в сейфі. Про зазначений факт відповідачем було повідомлено в Яворівський РВ ГУМВС України у Львівській області, що підтверджується талоном повідомлення №40 від 02 червня 2010 року, після чого відповідачем було проведено заміну печатки на іншу, яка є відмінною від попередньої. Відповідач вважає, що даний факт незаконного отримання матеріальних цінностей громадянином Генсеровським В.Т. начебто від імені Немирівського споживчого товариства є предметом розслідування органами міліції, а не предметом розгляду у Господарському суді Львівської області.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній документами.

В судовому засіданні 17.08.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення та повідомлено сторонам дату складення повного рішення : у строк не більше п»яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення, що визначено ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Підставою заявлених ДП ДАК «Хліб України»Володимир-Волинським комбінатом хлібопродуктів вимог у даній справі є договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2009 року. Позивач стверджує , що ним на виконання умов зазначеного договору в період з 28 жовтня по 28 грудня 2009 року відвантажено відповідачу продукцію (борошно) на загальну суму 87164.00 грн та що відвантаження продукції проводилось на підставі доручень виданих відповідачем. Стверджує, що відповідач прийняв борошно і що факт отримання продукції підтверджується підписом представника відповідача на товарно-транспортних накладних, однак оплату за отриману продукцію відповідач провів частково в сумі 36000,00 грн, чим порушив зобов»язання за договором. Просить стягнути 51164,00 грн. основного боргу. У зв»язку із протермінуванням оплати за отриману продукцію, відповідно до умов п.4.2 договору та положень ст.625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2353,53 грн. інфляційних нарахувань, 634,99 грн. –3% річних та 4329,08 грн. пені.

Обставини на яких грунтуються заявлені вимоги, позивач підтверджує : договором купівлі-продажу від 27 жовтня 2009 р; накладною №153 від 28 жовтня 2009 року на суму 33540,00 грн; накладною №107 від 23 листопада 2009 року на суму 33540,00 грн; накладною №117 від 28.12.2009 року на суму 20084,00 грн; товарно-транспортними накладними №001634; №003339; №001554; довіреностями №150 від 20.11.2009 р; № 149 від 28.10.2009 р ; прибутковими касовими ордерами №560 від 19.11.2009 р на суму 15000,00 грн, № 637 від 25.12.2009 р на суму 12000,00 грн; №598 від 04.12.2009 р на суму 9000,00 грн., податковими накладними.

Відповідач позовні вимоги заперечує повністю з тих мотивів, що договір з позивачем від 27.10.2009 року не укладав; довіреностей на отримання матеріальних цінностей від позивача відповідач не видавав, продукція відповідачем не отримувалась від позивача, будь-який розрахунок з позивачем не проводився, будь-які зобов»язання між позивачем та відповідачем стосовно продукції по перелічених вище документах не виникали, а відтак, відповідач не міг їх порушити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов

Відповідно до ст.69 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов»язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

До початку розгляду господарським судом справи по суті відповідач із зустрічним позовом ( зокрема, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.10.2009 року на підставі якого позивач у справі звернувся із позовом про стягнення боргу за відвантажений товар) до суду не звертався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд , приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Згідно з п.2 статті 83 ГПК господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов : по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

З відповідним клопотанням заінтересована сторона до суду не зверталась.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції органи державної ( в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов»язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог ( за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Відповідно до ст.203 ЦК України правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься : законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; захист інтересів малолітніх , неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати цивільні права та обов»язки (цивільну правоздатність) такі самі, як і фізична особа, за винятком тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов»язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до закону та установчих документів ( ст.92 ЦК України).

Органи, які за законом чи установчими документами юридичної особи виступають від її імені, мають діяти в інтересах юридичної особи, яку вони представляють, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як слідує з матеріалів справи,- Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України»Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів, ідентифікаційний номер 00951422 є юридичною особою, місцезнаходженням якої є адреса : 44700, вул..Княгині Ольги,5, м.Володимир-Волинський, Волинська область, що підтверджується Довідкою Серії АА №531850 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оригінал якої поданий позивачем до справи. Позивачу видано Свідоцтво Серія А00 №570011 про державну реєстрацію юридичної особи. ( засвідчена позивачем копія свідоцтва в матеріалах справи).

Немирівське споживче товариство Яворівської райспоживспілки , юридична особа, ідентифікаційний номер 20779853, місцезнаходження за адресою :81013 , пл..Ринок,22, смт.Немирів, Яворівський район, Львівська область, що підтверджується Довідкою Серії АА №531847 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оригінал якої поданий позивачем до справи. Відповідачу видано Свідоцтво Серія А00 №367160 про державну реєстрацію юридичної особи (засвідчена відповідачем копія свідоцтва в матеріалах справи).

Згідно із ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Належних і допустимих доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2009 року сторонами суду не надано; в порядку ст.ст.22,69, 83 сторони із заявами чи клопотаннями до суду не звертались.

Позивач в позовній заяві стверджує, що на підставі договору ДП ДАК «Хліб України»Володимир-Волинський КХП було здійснено відгрузку Немирівському споживчому товариству в період з 28 жовтня по 28 грудня 2009 року року продукцію нам загальну суму 87164,00 грн., однак Немирівське споживче товариство за отриманий товар розрахувалося частково, у зв»язку з чим відповідач заборгував позивачу 51164,00 грн.

Згідно ст.173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Основними видами господарських зобов»язань є майново-господарські зобов»язання та організаційно-господарські зобов»язання.

Господарські зобов»язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ( ст.174 ГК України).

Майнорві зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( ч.2 ст.175 ГК України).

Зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку ( ст.509 ЦК України).

Матеріали даної справи не містять відомостей про передачу позивачем продукції відповідачу .

Посилання позивача на те, що передачу товару відповідачу здійснено на підставі накладної №153 від 28 жовтня 2009 року на суму 33540,00 грн; накладною №107 від 23 листопада 2009 року на суму 33540,00 грн; накладною №117 від 28.12.2009 року на суму 20084,00 грн. судом не береться до уваги з наступних підстав.

Накладні №153 від 28 жовтня 2009 року , №107 від 23 листопада 2009 року , №117 від 28.12.2009 року не містять підпису уповноваженої відповідачем особи на отримання продукції, штампу чи печатки юридичної особи (відповідача), тому є одностороннім документом. Відтак, зазначені накладні не є належними та допустимими доказами того, що між сторонами у справі відбулась господарська операція на суму 87164,00 грн.

Здача –приймання товару проводиться уповноваженими представниками покупця і продавця: товар вважається прийнятим за кількістю –на складі Продавця; за якістю –свідоцтвом про якість. Дозвіл на видачу товару здійснюється згідно наказу на отримання товару на основі довіреності ( п.п.2.4;2.5 договору). Відповідних наказів, які б підтверджували дозвіл на видачу товару , переліченого у зазначених накладних на підставі довіреностей №149 від 28.10.09 р і №150 від 20.11.2009 року, позивач суду не надав. Окрім того, як встановлено судом, по накладній №117 від 28.12.2009 року товар відпущено без довіреності, тоді як і сама накладна не містить підпису особи, яка отримала товар, не містить печатки відповідача.

Відповідно до п.1.2 договору асортимент, кількість та ціна на товар, яка передається покупцю визначається сторонами у накладних на відпуск товару, виписаними продавцем. Рахунки та накладні на відпуск є невід»ємними частинами даного договору. Як з»ясовано, рахунки на відпуск товару позивачем не виписувались. Жодна із перелічених вище накладних не містить посилання на договір від 27.10.2009 року, накладні не підписані з боку покупця, не містять його печатки, що із врахуванням умов п.1.2 договору , не підтверджує твердження позивача, що товар був відпущений відповідачу і на виконання умов договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2009 року.

Відповідно до п.2.3 договору датою передачі товару вважається дата одержання товару вантажоодержувачем.

Однак, товаро-транспортні накладні 001554, 001634, 003339 не містять підписів вантажоодержувача ( Немирівського споживчого товариства) та відповідної дати одержання товару, що не підтверджує передачу товару позивачем відповідачу. (копії ТТН в справі, оригінали надані для огляду в засіданні).

За умовами договору ( п.2.2) доставка товару здійснюється транспортом покупця та за його рахунок. Як вбачається із поданих відповідачем документів водії Корецький В.М., Мочар М.С. , Серачук Б.С. в трудових відносинах з Немирівським споживчим товариством не перебувають, членами даного товариства не являються. Докази того, що при отриманні товару позивачу були надані належні і допустимі докази належності транспорту, яким вивозився товар, підприємству відповідача, позивач суду не надав. Копії посвідчень водіїв, які позивач долучив до справи, не підтверджують належність транспортного засобу відповідачу, чи перебування водіїв, що вказані у товаро-транспортних накладних, у трудових відносинах з відповідачем. Суд встановив, що в жодній із перелічених вище товаро-транспортних накладних не міститься підписів водіїв в графі ТТН «Вантаж здав», у зв»язку з чим не підтверджується , що вантаж переданий вантажоодержувачу ( Немирівському споживчому товариству). Окрім того , в графах ТТН «Вантаж прийняв»підпис вантажоодержувача відсутній, що не підтверджує прийняття ним товару.

При цьому суд відзначає, що за змістом цивільного законодавства та звичайних правил ділового обороту щодо порядку укладення угод, оформлення та використання документів суворої звітності одна сторона господарської операції має перевіряти уповноваженість представника другої сторони, правильність оформлення ним документації тощо, а відтак –має нести усі ризики стосовно недотримання цього. З огляду на це, сторона, яка відпускає цінності, зацікавлена і зобов”язана перевірити відповідність та правильність заповнення первинних документів. За змістом Закону України 1999 року “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять в собі відомості про господарську операцію ( в тому числі і про осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції).

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані докази на підтвердження того, що товар було відпущено уповноваженій відповідачем особі. Відповідач факту уповноваження ним інших осіб на отримання від позивача товару по договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2009 року, та з будь-яких інших підстав заперечує, зазначивши що він нікому довіреностей на отримання матеріальних цінностей не видавав та нікого на такі дії не уповноважував. Окрім того стверджує, що Генсеровський В.Т. ніколи не займав посади директора споживчого товариства, не працював в товаристві і не є членом товариства.

Зазначені відповідачем обставини підтверджуються доданими до справи документами.

Відповідно до положень Статуту Немирівського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки ( нова редакція), затвердженого зборами уповноважених Немирівського споживчого товариства Яворівської РСС від 08.02.2007 р, який містить штамп державного реєстратора з відомостями про проведення державної реєстрації змін до установчих документів, дату реєстрації 30.05.2007 р, номер запису , підпис та печатку державного реєстратора., - Споживче товариство –це добровільне об»єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану (п.1). Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори (збори уповноважених) його членів, які правомочні розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності споживчого товариства (п.19). Загальні збори уповноважених , зокрема, обирають голову правління споживчого товариства, членів правління та ревізійної комісії, визначають чисельний склад цих органів, на посаду голови правління обирається особа з фаховою освітою та досвідом роботи в споживчій кооперації. (п.п.«д»п.20). Правління споживчого товариства ( голова споживчого товариства), є його виконавчо-розпорядчим органом, відповідальним перед загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчого товариства, здійснює керівництво і контроль за поточною організаційною, господарською та соціальною діяльністю споживчого товариства.

На позачергових зборах уповноважених Немирівського споживчого товариства Яворівської РСС , які відбулись 25 вересня 2007 року, головою правління Немирівського споживчого товариства Яворівської РСС обрано Качмар Наталію Михайлівну ( рішення позачергових зборів уповноважених Немирівського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки оформлене протоколом від 25 вересня 2007 року).

Постановою зборів уповноважених Немирівського споживчого товариства Яворівської РСС від 25.09.2007 р №32 обрано головою правління Немирівського СТ Качмар Н.М. та надано право першого підпису на всіх банківських документах.

Зазначені документи підтверджують те, що головою правління Немирівського СТ з 25.09.2007 р являється Качмар Наталія Миколаївна.

Відомості про керівника юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і відображаються у відповідних документах ( довідках, витягах) які видаються на підставі даних в ЄДР. Як пояснив сам представник позивача, позивачу гр..Генсеровським була надана копія лише першої сторінки довідки №4507 про включення до ЄДРПОУ Немирівського споживчого товариства. Зазначена копія долучена до справи, однак, як вбачається не містить повних відомостей про відповідача, зокрема про його керівника, не завірена відповідачем, і з якої не вбачається інформація про те, що гр..Генсеровський за даними ЄДР на момент укладення договору обіймав посаду директора Немирівського споживчого товариства, на що позивач не звернув увагу і не перевірив таку обставину.

Штатний розпис Немирівського споживчого товариства та відомості нарахування заробітної плати за період жовтень-грудень 2009 року підтверджують те, що Генсеровський В.Т. не знаходився в трудових відносинах з Немирівським СТ, а книга реєстрації довіреностей підтверджує , що довіреності №149 від 28.10.2009 року та №150 від 20.11.2009 року гр.-ну Генсеровському В.Т. не видавалися ( копії штатного розпису, відомостей на нарахування заробітної плати; копія книги реєстрації довіреностей додані до матеріалів справи; оригінали оглядались в засіданні). Копії списків членів Немирівського СТ з книги пайовиків свідчить , що гр.-н Генсеровський В.Т. не є і не був у спірний період членом Немирівського СТ ( книга оглядалась в засіданні). Копія оборотної відомості по рахунку сумового обліку підтверджує, що Немирівське СТ борошна від позивача не отримувало.

У податкових накладних, поданих позивачем , які вважаються одночасно і розрахунковим документом, відсутнє посилання на договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2009 року, відсутнє посилання на зазначений довір і у прибуткових касових ордерах №560 від 19.11.2009 р, №637 від 25.12.09 р, №598 від 04.12.2009 р., відтак, зазначені документи, як докази отримання товару відповідачем, судом до уваги не беруться. Окрім того, зміни в договір, як встановлено судом , не вносились. За умовами договору розрахунки за товар повинні були проводитись шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що подані позивачем докази не підтверджують його твердження про те, що відповідачу було поставлено товар по вказаних вище накладних на умовах договору купівлі-продажу від 27.10.2009 року та що відповідачем порушено зобов»язання за цим договором щодо оплати товару.

Доказами у справі, відповідно до ст.32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Оскільки позивачем не доведено факт продажу товару відповідачу на умовах договору від 27.10.2009 року, а відтак немає підстав і для нарахування пені, 3 % річних і інфляційних.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку що позивачем не доведено і не підтверджено належними та допустимими доказами ті обставини, на яких грунтуються заявлені ним вимоги, у зв»язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст.1, 2, 32,33,34,36, 43,49,.75,82,84,85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя