Рішення № 10919284, 19.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

19.08.10                                                                                           Справа№ 25/128

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів)

до відповідача:Закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 23 856,77 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Не з”явився

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів) до Закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 23 856,77 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.08.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.08.2010 року. Ухвалою від 06.08.2010 року розгляд справи відкладено до 12.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 12.08.2010 року розгляд справи відкладено до 19.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.08.2010 року, про відкладення від 06.08.2010 року, від 12.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

12.08.2010 року за вх.№15303 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

18.08.2010 року за вх.№15699 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.08.2010 року, про відкладення від 06.08.2010 року, від 12.08.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, відповідно до ст.64 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №б/н від 03.08.2010 року, №б/н від 06.08.2010 року, №б/н від 12.08.2010 року, що долучені до матеріалів справи, а його явка визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

06.08.2010 року за вх.№14925 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

12.08.2010 року за вх.№15296 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з тим, що позивач невчасно вручив відповідачу нарочно ухвалу, і останній був позбавлений можливості належно виконати вимоги ухвал суду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 19.08.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.10.2003 року між Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” (надалі –позивач) та Закритим акціонерним товариством “Львівський автомобільний завод” (надалі – відповідач, ЗАТ “Завод комунального транспорту”) укладено договір №90399 про постачання електричної енергії.

30.06.2006 року сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про постачання електричної енергії №90399 від 01.10.2003 року, якою визначено, що договір №90399 від 01.10.2003 року чинний для ЗАТ “Завод комунального транспорту”, який є правонаступником ЗАТ “Львівський автомобільний завод”.

20.11.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про постачання елекричною енергією №90399 від 01.10.2003 року.

Відповідно до умов договору, електропостачальна органівзація здійснює постачання електроенергії відповідачу, а відповідач –оплачує постачальнику електроенергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1 договору). Під час виконання умов догвоору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов”язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (п.2.1 Договору).

Згідно Додатку №1 до Договору “Обсяги споживання електричної енергії” на 2010 рік, який є його невід”ємною частиною –обсяг постачання електроенергії відповідачу на січень 2010 року складав 600 000 кВт/год.

Відповідно до Додатку 32 до Договору “Порядок розрахунків”, розрахунковим періодом вважається період з 01 числа поточного місяця до 30(31) (останній день місяця) числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

Відповідач листом №48-710-127 від 04.01.2010 року клопотав перед позивачем зменшити договірну величину споживання до 240 000 кВт/год.

Позивач листом №137-53/2 від 11.01.2010 року погодив та встановив на січень місяць договірну величину в розмірі 240 000 кВт/год.

За розрахунковий період січень 2010 року відповідачем фактично спожито 278 043 кВт/год, тобто перевищено заявлену величину споживання електроенергії на 38 043 кВт/год.

Таким чином, ЗАТ “Завод комунального транспорту” порушено, на думку позивача, вимоги щодо дотримання обсягів споживання електричної енергії, за що наступає відповідальність, згідно Закону України “Про електроенергетику” (п.13 Постанови КМУ від 24.03.1999 року №441 із змінами).

Тому, за порушення умов договору (п.4.2.2 договору) та вимог діючого законодавства, споживачу нарахована двократна вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Отже, на момент звернення з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 856,77 грн.

На момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог, у встановленному чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів) до Закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 23 856,77 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №7875 від 22.07.2010 року на суму 238,57 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №7877 від 22.07.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту” (79026, м.Львів, вул.Стрийська,45; р/р 2600740003476 у ВАТ КБ “Хрещатик” МФО 385468, код ЄДРПОУ 32483661) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м.Львів-26, вул.Козельницька,3; поточний рахунок із спеціальним режимом використання 26004301500 в ОПЕРВ філії ЛОУ ВАТ “Державний Ощадний Банк України” МФО 325796, код ЄДРПОУ 00131587) – 23 856 (двадцять три тисячі вісімсот п”ятдесят шість) грн. 77 коп. боргу, 238 (двісті тридцять вісім) грн. 56 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя