Рішення № 10919234, 25.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.10                                                                                 Справа № 6/207

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськспецекскавація”, м. Луганськ

про стягнення 8 350 грн. 81 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Панфілова Н.А., дов. б/н від 20.08.2010;

від відповідача –не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у сумі 6 500 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 495 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 355 грн. 81 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Луганськ, вул. Дачная, б. 1а, що є і адресою знаходження юридичної особи, у зв’язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою і відповідач був повідомлений про призначення справи до слухання, про що свідчить в тому числі і повідомлення про вручення поштового відправлення.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Відсутність сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В той же час, позивачем до суду, на виконання вимог ухвал від 23.06.10 та 08.07.10 була надана заява про уточнення позовних вимог від 25.08.10, відповідно до якої, останній, в порядку ст. 22 ГПК України просить зобов’язати відповідача повернути безпідставно отримані кошти в сумі 6500 грн. 00 коп. та проценти за безпідставне збереження грошових коштів у сумі 1210 грн. 16 коп. відповідно до ст.1212 ЦК України, а усього 7710 грн. 16 коп. В той же час, позивачем надано до суду докази відправки відповідачу вказаної заяви.

Судом зазначене уточнення приймається до розгляду оскільки подана заяви не суперечить положенням ст. 22 ГПК України, разом з цим позивачем не було змінено ані суми позову ані фактичного обґрунтування заявлених вимог.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

          10.07.07 між ТОВ «Караван»(позивач у справі») та ТОВ «Луганськспецекскавація»(відповідач по справі) був укладений договір субпідряду № 140, за умовами якого «Генпідрядник»- позивач у справі доручає, а «Субпідрядник»- відповідач у справі зобов’язується виконати роботи із будівництва газопроводу с. Веселенькое.

          Згідно розділу 6 договору розрахунки здійснюються лише на підставі підписаних актів приймання-здачі виконаних робіт форми КБ-3 та КБ-2в.

          Пунктом 6.2 договору передбачено, що «Генпідрядник»при наявності коштів перераховує «Субпідряднику»аванс, розмір якого не може перевищувати 30% вартості річного обсягу робіт. «Субпідрядник»зобов’язується використати отриманий аванс на придбання та поставку обладнання та матеріалів і звітувати перед «Генпідпрядником»про використання авансу протягом 3-х місяців. Після закінчення вказаного строку невикористана сума авансу повертається «Генпідряднику».          

          На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу авансові кошти в сумі 106 500 грн. 00 коп.

          В той же час, відповідач, до виконання умов договору не приступив та частково повернув позивачу кошти в сумі 100000 грн. 00 коп., у зв’язку з чим, за доводами та розрахунком позивача, відповідач безпідставно утримує його кошти в сумі 6500 грн. 00 коп. Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 1212, 1214 ЦК України та просить суд зобов’язати відповідача повернути вказані кошти, а також проценти за безпідставне збереження грошових коштів в сумі 1210 грн. 16 коп.

          Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного:

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка одержала майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. В той же час особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстави, за якими воно було отримано, з часом відпали.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Із матеріалів справи та наведених вище обставин вбачається, що між сторонами був підписаний відповідний договір, на виконання умов якого позивач здійснив перерахування коштів в сумі 106500 грн. 00 коп., а відповідач в свою чергу умови договору не виконав, у зв’язку з чим частково повернув авансові кошти в сумі 100000 грн. 00 коп. З метою отримання решти коштів позивач звернувся до відповідача з листом від 13.08.08 за яким пропонував повернути кошти в сумі 6500 грн. 00 копр., або підтвердити факт виконання робіт на вказану суму.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що останнім були отримані кошти від відповідача але не виконано певних робіт, у зв’язку з чим в даному випадку кошти в сумі 6 500 грн. 00 коп. були отримані безпідставно і їх потрібно повернути позивачу.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно статтею 536 зазначеного вище Кодексу встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається із розрахунку позивача та відповідних уточнень, розрахунок відсотків здійснений на підставі п.6 ст. 231 ГК України на суму 1210 грн. 16 коп. Як свідчить сам розрахунок, нарахування здійснювалося з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що суперечить положенням вказаної норми закону.

Відповідно до п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань, встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено договором або законом.

Разом з цим, згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Тобто, в даному випадку проценти за користування чужими коштами не є штрафними санкціями у розумінні вказаних норм законодавства.

Виходячи з наведеного, вимоги щодо зобов’язання відповідача повернути проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1210 грн. 16 коп. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Виходячи з наведеного, позов слід задовольнити частково та зобов’язати відповідача повернути позивачу кошти в сумі 6500 грн. 00 коп., в решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Також слід звернути увагу позивача на те, що у випадку зменшення позовних вимог, судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськспецекскавація», м. Луганськ, вул. Дачная, б. 1а, код 34720840, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Караван», м. Луганськ, вул. Леніна, б. 100, кв. 2, код 21771960 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 6500 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськспецекскавація», м. Луганськ, вул. Дачная, б. 1а, код 34720840, на користь:

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Караван», м. Луганськ, вул. Леніна, б. 100, кв. 2, код 21771960, витрати по сплаті державного мита в сумі 79 грн. 40 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 91 грн. 85 коп., видати наказ позивачу.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення - 27.08.2010.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько