Рішення № 10919062, 19.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.10 Справа № 9/215

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Коровай", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 35 347 грн. 14 коп.

в присутності представників:

від позивача Бугайов А.В., дов. № 383 від 21.06.10

від відповідача ОСОБА_1, пасп. НОМЕР_2

в с т а н о в и в:

позивачем, ВАТ "Коровай", заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості розмірі 24960,52 грн., 3% річних 1692,67 грн., інфляційних збитків 8693,95 грн. за договором поставки № 1045 від 30.10.06 та судових витрат.

Відповідач, підприємець ОСОБА_1, відзивом на позовну заяву за № 325 від 05.08.10 з позовом не погоджується, посилаючись на його невідповідність фактичним обставинам справи.

В обгрунтування позовних вимог позивач, ВАТ "Коровай", посилається на укладений між ним та відповідачем договір постачання хліба і хлібобулочних, кондитерських виробів № 1045 від 30.10.06, за яким він здійснив поставки товару, а відповідач зобов'язався оплачувати товар не пізніше наступного дня з моменту поставки (п. 7.2)

Відповідач грошове зобов'язання не виконав, та у період з 18.07.07 по 21.02.08 не сплатив за накладними, які зазначені у реєстрі, борг на час звернення з цим позовом складає 24960,52 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні збитки з простроченої суми боргу, що складає 8693,95 грн. та 3% річних - 1692,67 грн.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Інтерес позивача, ВАТ "Коровай", полягає у стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 35 347,14 грн. з урахуванням 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України позивач, вимагаючи стягнення з відповідача заявленої у позові суми, повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своєї вимоги.

За правилами ст. 34 ГПК України суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, причому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем в якості письмових доказів, які на його думку містять дані про фактичні обставини, наданий договір № 1045 від 30.10.06 на поставку хліба, хлібобулочних, кондитерських виробів, згідно з яким він (постачальник) зобов'язався виготовляти та перерадавати покупцю (відповідачу) товар, а останній приймати цей товар та своєчасно сплачувати за нього грошові кошти не пізніше наступного дня з моменту поставки, як це передбачено п. 7.2 договору.

Позивач стверджує, що відповідач грошове зобов'язання не виконав, та у період з 18.07.07 по 21.02.08 не сплатив за накладними, які зазначені у реєстрі (а.с. 9), борг на час звернення з цим позовом складає 24960,52 грн.

У судовому засіданні 19.08.10 суд оглянув вказані у цьому реєстрі оригінали накладних та здійснив їх оцінку у відповідності з вимогами закону щодо належності та допустимості цих доказів, з урахуванням положення ст. 36 ГПК України, та дійшов висновку про їх відповідність фактичним обставинам справи.

Суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності у нього спірного договору та вказаних у реєстрі накладних, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та фактом огляду цих документів судом у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивачем правомірно нараховані 3% річних в сумі 1692,67 грн. та інфляційні втрати в сумі 8693,95 грн. за весь час прострочення оплати, згідно з наданим розрахунком (а.с. 8), з яким чуд погоджується, оскільки він відповідає фактичним обставинам.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, на користь позивача, ВАТ Коровай", 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5б, код 00381350, суму заборгованості у розмірі 24960,52 грн., 3% річних 1692,67 грн., інфляційних збитків 8693,95 грн., крім того, витрати зі сплати держмита у розмірі 353,47 грн. та інфляційно-технічні витрати 236,0 грн.

Накази видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 25.08.10.

Суддя А.Г.Ворожцов