Ухвала суду № 109186999, 22.02.2023, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 408/329/18-к

Провадження № 1-о/0186/1/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 (приймає участь у режимі відеоконференції)

засудженого ОСОБА_4 (приймає участь у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимівідеоконференції заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Біловодського районного суду Луганської області від 04 березня 2019 року та вироку Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В:

Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд вироку Біловодського районного суду Луганської області від 04 березня 2019 року та вироку Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначає, що він був засуджений вироком Біловодського районного суду Луганської області від 04 березня 2019 року за правопорушення, яке було скоєно ним 17 грудня 2017 року. Станом на 17 грудня 2017 року, він як ОСОБА_4 згідно актового запису про смерть №05 від 22 вересня 2010 року, вважався померлим. Зазначений актовий запис про смерть до 30 жовтня 2018 року був чинним і не скасованим. Вважає, що він як затримана особа не мав права на прізвище ім`я та по батькові - « ОСОБА_4 », так як виконавча влада на підставі наявного актового запису про його смерть, не визнавала його живим та не надала посвідчення особи. Також зазначає, що вироком Луганського апеляційного суду було встановлено, що «Актового запису про смерть ОСОБА_4 на момент вчинення злочину… не існує…», дане ствердження Луганського апеляційного суду не відповідає дійсності, так як відповідно до копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян України, станом на 17 грудня 2017 року актовий запис про смерть ОСОБА_4 №05 від 22 вересня 2010 року був чинним і не скасованим органами РАЦС, тому ця обставина є протилежною від висновку суду, а саме вона має значення при застосуванні закону про кримінальну відповідальність (на момент вчинення правопорушення), оскільки судом було застосовано закон про кримінальну відповідальність, який почав діяти щодо нього тільки після внесення у реєстр актового запису від 30 жовтня 2018 року про анулювання актового запису про смерть.

Вважає, що наявність актового запису №05 від 22 вересня 2010 року про його смерть, чинного на час скоєння кримінального правопорушення 17 грудня 2017 року є нововиявленою обставиною, яка є підставою для перегляду вироків судів за нововиявленими обставинами.

Крім того зазначив, що з принципу верховенства права закон про кримінальну відповідальність, застосований у вироках щодо нього, і який почав діяти на його особу з дати оприлюднення актового запису про його смерть, не має бути застосований, так як не має зворотної сили у часі.

Також вважає, що позбавлення його волі на строк 8 років 6 місяців не є реабілітацією померлого, а тому не закриття провадження щодо померлого на час здійснення правопорушення, є підставою для скасування вироків Біловодського районного суду Луганської області від 04.03.2019 року та Луганського апеляційного суду від 02.10.2019 року.

Враховуючи вищевикладене, прохав суд переглянути вирок Біловодського районного суду Луганської області від 04 березня 2019 року та вирок Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами. Також прохав суд у разі скасування неправомірних вироків відносно нього ухвалити рішення яким стягнути на його користь матеріальну та моральну шкоду завдану безпідставним засудженням.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_4 свою заяву підтримав у повному обсязі та прохав суд її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви посилаючись на ту обставину, що зазначені заявником факти не є нововиявленими обставинами в розумінні КПК України.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Глава 34 КПК України визначає підстави та порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами, строки звернення й вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст.459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Закон містить вичерпний перелік обставин, які визнаються нововиявленими. Відповідно до ч.2 ст.459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 3) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю суду; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу. Тобто необхідна наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

При цьому важливим є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України» неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЕСПЛ від 09 червня 2011 року в справі «Желтяков проти України»).

Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими. Така процедура сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2005 року в справі «Попов проти Молдови» та рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Правєдная проти Росії»).

Верховний суд у своїй ухвалі від 18.05.2020 року під час розгляду провадження № 51-2290ск20 прийшов до висновку, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.

Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.

Відповідно до вищезазначеного, нововиявлені обставини мають стосуватися лише вироку або судових рішень, що постановлені щодо цього вироку, тобто судового рішення по суті кримінального обвинувачення.

Так, за змістом статей 459 - 467 КПК перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, що не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.

Відповідно до п.5 ст.462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

В своїй заяві засуджений ОСОБА_4 посилався на ті обставини, що під час скоєння ним кримінального правопорушення 17 грудня 2017 року, він відповідно до актового запису про смерть №05 від 22 вересня 2010 року вважався померлим.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 вироком Біловодського районного суду Луганської області від 04 березня 2019 року був засуджений за ч.2 ст.187 КК України (дата скоєння злочину 17.12.2017 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців. Вироком Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року вирок Біловодського районного суду Луганської області від 04 березня 2019 року було скасовано в частині призначеного покарання, та призначено ОСОБА_4 покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення з конфіскацією всього майна, яке є власністю останнього.

Як вбачається з вищезазначених вироків судів, ОСОБА_4 був присутній у судових засіданнях під час розгляду кримінального провадження відносно нього та при встановленні судами анкетних даних, не заперечував, той факт що він живий та є ОСОБА_4 . Також, під час надання пояснень по справі ОСОБА_4 стверджував, що він скоїв кримінальне правопорушення з тих мотивів, що він немає можливості оформити документи, тому пішов на злочин, щоб таким чином привернути до себе увагу.

Крім того, як вбачається з вироку Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, апеляційний суд прийшов до висновку, що існування актового запису про смерть ОСОБА_4 на момент скоєння ним злочину (17.12.2017 року) є суперечливим питанням, оскільки такого актового запису щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку Луганським апеляційний судом (02.10.2019 року) не існувало.

Згідно рішення Біловодського районного суду Луганської області від 18 квітня 2017 року, заяву ОСОБА_4 про скасування судового рішення про оголошення його померлим було задоволено та скасовано рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 26 травня 2010 року у цивільній справі №2о-34/10 за заявою ОСОБА_5 про оголошення фізичної особи померлою, яким ОСОБА_4 було оголошено померлим, у зв`язку із його появою за останнім місцем проживання. Рішення набрало законної сили 29 квітня 2017 року.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00037902883 від 21 грудня 2022 року, 22 вересня 2010 року за №00021406865 Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, було внесено актовий запис №05 про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: Україна, Луганська область, Жовтневий район, міста Луганська. Актовий запис було внесено на підставі рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 26 травня 2010 року справа №2 «о» - 34 про оголошення померлим. 30 жовтня 2018 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Луганській області було анульовано актовий запис про смерть ОСОБА_4 на підставі рішення Біловодського районного суду Луганської області від 18 квітня 2017 року справа №408/956/17.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_4 вже звертався з аналогічною заявою про перегляд вироків постановлених відносно нього за нововиявленими обставинами до Біловодського районного суду Луганської області у жовтні 2019 року. Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 15 травня 2020 року заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Біловодського районного суду Луганської області від 04 березня 2019 року та вироку Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Тому, суд приходить до висновку, що на момент скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення (17.12.2017 року), останній знав про факт скасування Біловодським районним судом Луганської області рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 26 травня 2010 року, яким його було оголошено померлим, та мав достатньо часу для звернення у відповідні органи РАЦС для скасування актового запису №05 від 22 вересня 2010 року про його смерть.

Крім того суд звертає увагу, що посилання ОСОБА_4 на те, що на момент скоєння кримінального правопорушення (17.12.2017 року) він вважався померлим у відповідність до актового запису, не є нововиявленою обставиною в розумінні положень ч.2 ст.459 КПК України, а свідчить про його незгоду в цілому з ухваленими рішеннями.

Таким чином, провівши належну перевірку обставин, викладених у заяві про перегляд вироків судів за нововиявленими обставинами, суд приходить до висновку, що суду не надано жодних належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність нововиявлених обставин, зокрема, тих, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухвалені судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироків, що належить переглянути, у строки передбачені ч.1 ст.461 КПК України, а ті доводи, що наводить засуджений, фактично зводяться до незгоди в цілому з ухваленими рішеннями.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що нововиявлених обставин, передбачених ч.2 ст.459 КПК України, які можуть стати підставою для скасування вироку Біловодського районного суду Луганської області від 04 березня 2019 року та вироку Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року та ухвалення нового вироку не встановлено, тому заяву необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.466, 467 КПК України, - суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Біловодського районного суду Луганської області від 04 березня 2019 року та вироку Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами, залишити без задоволення.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, засудженим в той же строк з моменту вручення.

Повний текст ухвали суду виготовлено та оголошено 23 лютого 2023 року.

СУДДЯ: ОСОБА_6