Рішення № 10918502, 25.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/32025.08.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Західенерго"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Венседор"

простягнення 3 535,41 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Маценко О.В.

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Західенерго" (надалі –ВАТ "Західенерго") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венседор" (надалі –ТОВ "Венседор") про стягнення 3 535,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі листа-замовлення №02-1 від 02.07.2008р. позивач здійснив поставку золи сухої, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті отриманої продукції не виконав, у зв’язку із чим виникла заборгованість у розмірі 2 717,19 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 689,35 грн. та 3% річних у розмірі 128,87 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. у зв’язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 14.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 04.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва 04.08.2010 р. у зв’язку із клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено до 25.08.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав частково, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №09756934 від 25.05.2010 р., що отримане відповідачем 31.05.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01042, м. Київ, бул. Дружби народів, 19, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується листом ТОВ "Венседор" №02-1 від 02.07.2008р. та вказана в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2008 р. ТОВ "Венседор" звернулося до ВАТ "Західенерго" з листом-замовленням №02-1 про відвантаження золи сухої в кількості 10 вагонів в липні 2008 року на станцію Романківці, Львівської залізниці для будівництва Дніпровської ГАЕС, отримувачем якої є ТОВ "Енергопром", а оплату гарантує ТОВ "Венседор".

У період з 01.07.2008 р. по 07.07.2008 р. на підставі вказаного листа ВАТ "Західенерго" поставило ТОВ "Енергопром" продукцію на загальну суму 3 364,24 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №41601865 від 01.07.2008 р., №41601877 від 03.07.2008 р. та №41601915 від 07.07.2008 р.

На підставі здійсненої поставки продукції позивачем було складено та направлено відповідачу рахунки №2166 від 31.07.2008 р. та №2657 від 29.08.2008 р. на загальну суму 14056,57 грн. на його оплату та оплату витрат на перевезення.

Відповідач частково розрахувався за поставлену позивачем продукцію, сплативши 11339,38грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Претензією №16-895 від 12.02.2009 р., що направлена відповідачу поштою 17.02.2009 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 2 717,19 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленої продукції, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 2 717,19 грн.

Представник позивача пояснив, що договір поставки у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Положеннями ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 2 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено договір поставки за умовами поставки CPT, станція Романківці (згідно "Інкотермс" 2000 р.) (надалі –"Договір"), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (квитанції про приймання вантажу) підтверджується поставка відповідачу продукції за Договором на загальну суму 3 364,24 грн.

Стосовно розміру витрат понесених на оплату додаткових послуг по перевезенню продукції суд відзначає наступне.

Позивач вказує на понесення витрат по оплаті додаткових послуг по перевезенню продукції у загальному розмірі 10692,33грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р., 14.07.2010 р. та 04.08.2010 р. суд зобов’язував позивача надати документальні підтвердження понесення витрат на оплату додаткових послуг по перевезенню продукції.

На виконання вимог ухвал суду позивачем було надано докази понесення витрат на оплату додаткових послуг по перевезенню продукції у розмірі 9 105,05 грн.

Отже, розмір витрат позивача на оплату додаткових послуг по перевезенню продукції, що підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 9 105,05 грн. , а загальний розмір грошового зобов’язання відповідача за Договором становить 12 469,29 грн. (9 105,05 грн. + 3 364,24 грн.).

Відповідач частково розрахувався за поставлену позивачем продукцію, сплативши 11339,38грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобов’язання, оскільки видаткові накладні, якими оформлено правочин, не містять строку виконання грошового зобов’язання.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією №16-895 від 12.02.2009 р., що направлена відповідачу поштою 17.02.2009 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 2 717,19 грн.

Отже, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, грошове зобов’язання відповідача по сплаті заборгованості за поставлену згідно Договору продукцію та витрат на її перевезення у розмірі 1 129,91 грн. мало бути виконане до 24.02.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 1 129,91 грн. за поставлену згідно Договору продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не подано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Венседор" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ВАТ "Західенерго" про стягнення з ТОВ "Венседор" заборгованості у розмірі 1 129,91 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 587,28 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем не доведено понесення таких витрат на оплату додаткових послуг по перевезенню продукції.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних у розмірі 689,35грн. та 3% річних у розмірі 128,87 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті 2 717,19 грн. у період з вересня 2008 р. по березень 2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 25.02.2009 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних та 3% річних з урахуванням встановленого розміру заборгованості відповідача та дня з якого відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання.

За перерахунком суду (у період з 25.02.2009 р. по 31.03.2010 р.) розмір інфляційних та 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 142,37 грн. та 37,15 грн., відповідно.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних та 3% річних необхідно відмовити, оскільки вони нараховані від суми заборгованості, яка не доведена позивачем та за період, протягом якого відповідач не був таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Венседор" на користь ВАТ "Західенерго" заборгованості у розмірі 1 129,91 грн., інфляційних у розмірі 142,37 грн. та 3% річних у розмірі 37,15 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 587,28 грн., інфляційних у розмірі 546,98грн. та 3% річних у розмірі 91,72 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венседор" (01042, м.Київ, бул.Дружби народів, 19; ідентифікаційний код 32250103) на користь Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; ідентифікаційний код 23269555) заборгованість у розмірі 1 129 (одна тисяча двадцять дев'ять) грн. 91 коп., інфляційні у розмірі 142 (сто сорок дві) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 37 (тридцять сім)грн. 15 коп., державне мито у розмірі 37 (тридцять сім) грн. 78 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 41 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –27.08.2010 р