Рішення № 10918322, 25.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/24325.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наш продукт" До Товариства з обмеженою відповідальністю "НУЧАР"

Про стягнення 110 000,00 грн.

                                                                                           Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача           Мілян М.В. –предст. (дов. від 06.04.2010р.), Ситюк В.В. –предст. (дов.

від 06.04.2010р.)

від відповідача           Савченко А.В. –предст. (дов. від 16.07.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості 110 000,00грн. –основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по поставці товару, а також витрат по сплаті державного мита –1100,00грн., витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.06.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/243, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 30.06.2010р.

Представник відповідача у судове засідання 30.06.2010р. не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою суду від 30.06.2010р. розгляд справи відкладено, в зв’язку з неявкою у відповідача та з метою витребування неподаних суду документів.

12.08.2010р. судом одержано від відповідача відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки договір №03/08-2009 від 03.08.2009р., на невиконання відповідачем якого є посилання у позові, не був отриманий відповідачем, відтак, вказаний договір неукладений сторонами. Разом з тим, відповідач визнає факт отримання від позивача коштів у розмірі 110 000,00грн. в якості передоплати за товар, проте зазначає, що оскільки сторонами письмово не встановлений строк поставки відповідачем товару позивачу, а останній з вимогою про поставку товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідача не звертався, то, відповідно, не настав строк виконання відповідачем зобов’язання щодо поставки товару.

Також, 12.08.2010р. судом одержано від відповідача клопотання про витребування у позивача наступних документів: доказів, які підтверджують факт відправлення позивачем на адресу відповідача примірників договору поставки №03/08-2009 від 03.08.2009р. та доказів, які підтверджують отримання відповідачем примірників договору №03/08-2009 від 03.08.2009р.

У судовому засіданні 17.08.2010р. вказане клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача надав копію вимоги від 23.11.2009р., адресовану відповідачу про поставку товару на суму 110 000,00грн. та копію вимоги від 01.07.2010р. про повернення здійсненої передоплати за товар у сумі 110 000,00грн.

Представник відповідача заперечив проти факту отримання відповідачем вимоги позивача про поставку товару від 23.11.2009р. та, в свою чергу, надав направлену позивачу вимогу від 30.07.2010р. про вжиття заходів щодо отримання товару на суму 110 000,00грн., яка надіслана на адресу позивача 30.07.2010р., що підтверджується фіскальним чеком поштової установи.

В зв’язку із задоволенням клопотання відповідача про витребування документів, у судовому засіданні 17.08.2010р. судом оголошено перерву до 25.08.2010р.

19.08.2010р. судом одержано заяву від позивача про збільшення розміру позовних вимог, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 6500,00грн. витрат позивача, які пов’язані з оплатою послуг адвоката.

Представник позивача в усних поясненнях зазначив про відсутність у позивача доказів направлення на адресу відповідача примірників договору №03/08-2009 від 03.08.2009р. для підписання.

У судовому засіданні 25.08.2010р. представник позивача надав суду письмові пояснення, у яких позивач змінив підставу позову, а саме, зазначив, що кошти у розмірі 110000,00грн. набуті відповідачем без достатньої правової підстави, відповідно на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України відповідач зобов’язаний повернути позивачу зазначену суму коштів.

Підстава позову –це обставини, яким позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З урахуванням того, що суд перейшов до розгляду справи по суті у судовому засіданні 17.08.2010р., що підтверджується протоколом судового засідання від 17.08.2010р., відповідно, суд не приймає до розгляду пояснення позивача (вих. від 20.08.2010р.), одержані судом 25.08.2010р., у яких позивач змінив підставу позову.

У судовому засіданні 25.08.2010р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторони повідомлені про дату складення повного рішення –27.08.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

в с т а н о в и в :

Згідно позовної заяви, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо укладення договору поставки на продукти харчування, узгоджено умови та суму договору, яка, як зазначає позивач, складала 110 000,00грн.

Позивач зазначає, що у відповідності до ч.ч. 1-5 статті 181 Господарського кодексу України, було надіслано відповідачу два примірники договору №03/08-2009р. від 03.08.2009р., підписані та скріплені печаткою зі сторони позивача, проте відповідач, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, не повернув позивачу підписаний та скріплений печаткою зі своєї сторони примірник вказаного договору.

На вимогу суду позивач не надав суду доказів направлення на адресу відповідача примірників №03/08-2009р. від 03.08.2009р. для підписання.

Як вказує позивач, на виконання умов вищевказаного договору, позивач здійснив передоплату товару 05.08.2009р. у сумі 40 000,00грн., 06.08.2009р. у сумі 10 000,00грн. та 13.08.2009р. у сумі 60 000, 00грн., що підтверджується відповідними виписками банку з рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи. Загалом перераховано суму 110 000,00грн.

06.08.2009р. відповідачем була виписана податкова накладна №229 на суму 50000,00грн. (враховуючи ПДВ –8333,3грн.) та 14.08.2009р. –податкова накладна №230 на суму 60000,00грн. (враховуючи ПДВ –10000,00грн.), належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Позивач надав суду копію вимоги від 23.11.2009р. про поставку товару на суму 110 000,00грн., яка, за твердженням позивача, направлялась відповідачу, проте, згідно пояснень представника позивача, відповідач не здійснив поставки товару на суму 110 000,00грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 110 000,00грн. боргу, який виник внаслідок невиконання зобов’язання відповідачем по поставці товару.

Відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог, оскільки примірники договору №03/08-2009 від 03.08.2009р., на невиконання якого відповідачем міститься посилання у позові, не були отримані відповідачем, відтак, вказаний договір неукладений сторонами. Разом з тим, відповідач визнає факт отримання від позивача коштів у розмірі 110000,00грн. в якості передоплати за товар, проте зазначає, що оскільки сторонами письмово не встановлений строк поставки відповідачем товару позивачу, а останній з вимогою про поставку товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідача не звертався, то, відповідно, не настав строк виконання відповідачем зобов’язання щодо поставки товару.

Крім того, представником відповідача було додано до матеріалів справи вимогу до позивача про вжиття заходів щодо отримання товару на суму 110 000,00грн., яка надіслана позивачу 30.07.2010р., що підтверджується фіскальним чеком поштової установи.

Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відповідно визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частинами 1-3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Нормами ч. 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.          

Враховуючи те, що договір №03/08-2009р. від 03.08.2009р. відповідачем не підписано, відповідно сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме, предмету договору, його ціни та строку дії, відповідно суд дійшов висновку, що договір №03/08-2009р. від 03.08.2009р., на який посилається позивач, є неукладеним між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

В матеріалах справи містяться податкова накладна №229 від 06.08.2009р. на суму 50000,00грн. (враховуючи ПДВ –8333,3грн.) та податкова накладна №230 від 14.08.2009р. на суму 60000,00грн. (враховуючи ПДВ –10000,00грн.), які були виписані відповідачем для операції з поставки товарів (послуг) за касовим методом відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

У зазначених накладних продавцем є ТОВ «НУЧАР»(позивач), а покупцем –ТОВ «ТД «Наш продукт»(позивач).

Відповідно до пп.7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі –Закон) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Листом від 05.11.2009р. N11425/6/16-1515-16 Державна податкова адміністрація України повідомляє, що відповідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (оригінал і копія).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

•або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці;

•або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що виписавши податкові накладні №229 від 06.08.2009р. на суму 50000,00грн. (враховуючи ПДВ –8333,3грн.) та №230 від 14.08.2009р. на суму 60000,00грн. (враховуючи ПДВ –10000,00грн.) –загалом 110000, 00грн., відповідач визнав факт існування між сторонами договірних відносин та здійснення позивачем передоплати за товар, що підлягає поставці, загалом на суму 110000,00грн. Зазначене не заперечується відповідачем у відзиві.

Таким чином, між позивачем та відповідачем існує усна домовленість, яка має цивільно-правову природу договору поставки, а саме на суму 110000,00грн., однак, оскільки строк поставки товару письмово не встановлено, слід застосовувати приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Представник позивача надав суду вимогу від 23.11.2009р. до відповідача про поставку товару на суму 110 000,00грн.

Проте, оскільки позивачем не надано суду доказів надіслання відповідачу вимоги від 23.11.2009р. про поставку товару на суму 110 000,00грн., а відповідач, у свою чергу, заперечив проти факту отримання такої вимоги, додана до матеріалів справи копія зазначеної вимоги не приймається судом як належний доказ звернення позивача до відповідача з вимогою про поставку товару на суму 110 000,00грн. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як встановлено судом, сторонами не було погоджено строків виконання відповідачем

свого обов’язку щодо поставки товару, відповідно, позивач повинен був звернутися до відповідача в порядку ч. 2 статті 530 ЦК України, з вимогою виконати обов’язок по поставці товару.

Однак, позивач, станом на момент розгляду справи в суді, на вимогу суду не надав належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до відповідача з вимогою про поставку товару на суму 110000,00грн.

Також, суд враховує і ту обставину, що єдиним розрахунковим документом, який підтверджує направлення документів –є фіскальний чек Укрпошти, а перелік направлених документів зазначається у відповідному описі вкладення, які позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надані не були.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк поставки товару відповідачем, станом на час звернення позивача з позовом до суду, не настав, відповідно, відповідачем не було порушено зобов’язання із поставки товару позивачу. За наведених обставин, позовні вимоги про повернення перерахованих відповідачу коштів як передоплати за товар, що не був поставлений, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача. При цьому суд зазначає, що вимога про стягнення з відповідача витрат позивача, які пов’язані з оплатою послуг адвоката, не є позовною вимогою, оскільки такі витрати відносяться до судових витрат, відповідно не оплачуються державним митом.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

          ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Наш продукт»(02002, м. Київ, вул. Плеханова, 19, кв. 108, код ЄДРПОУ 33055266) з Державного бюджету України 65 (шістдесят п’ять) грн. 00коп. зайво сплаченої суми державного мита, яка перерахована відповідно до платіжного доручення №880 від 30.06.2010р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя В.В. Палій

Повне рішення складено 27.08.2010р.