Рішення № 109181872, 09.02.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:754/9893/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Яровенко Н.О.

при секретарі - Локотковій І.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» (далі - ТДВ «СК «Оберіг») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в розмірі 100295,76 грн, з яких: 69021,29 грн - сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 69021,29 грн, 13371,03 грн - інфляційні втрати, 16015,92 грн - пеня, 1887,25 грн - 3% річних та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 жовтня 2020 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Тоуоtа», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, транспортного засобу «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_2 та транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зласників наземних транспортних засобів ЕР-200768585.

Транспортний засіб «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_3 на дату настання ДТП був застрахований у ТОВ «СК «Схід-Захід» за Договором добровільного страхування № 733/4/16-20, відповідно до умов Дякого ТОВ «СК «Схід-Захід» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у розмірі 56 406,00 грн.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 07 вересня 2021 року, ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ТДВ «СК «Схід-Захід» (за вирахуванням суми франшизи 15000,00 грн ) в розмірі 37 817,04 грн.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 29 грудня 2020 року між потерпілою особою та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено та виплачено розмір страхового відшкодування власнику транспортного засобу «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 31204,25 грн.

Враховуючи, що позивачем виплачено страхове відшкодування потерпілим сторонам в загальному розмірі 69021,29 грн, в порядку статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, ним набуто право зворотної вимоги до відповідача, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, у зв`язку з невиконанням вимоги страховика щодо відшкодування винуватцем ДТП страхових виплат, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штрафні санкції, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

10 січня 2023 року представник позивачаОСОБА_6 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

09 лютого 2023 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та ухвалення рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 ЦПК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-200768585 цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг», строк дії договору з 31 липня 2020 року по 30 липня 2021 року.

Згідно відповіді НПУ 29 жовтня 2020 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тоуоtа», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , власником якого є ОСОБА_3 , транспортного засобу «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , страховий поліс №201531637 у ТДВ «СГ «Оберіг», та транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , власником якого є ПАТ «АК «Київводоканал».

З постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 29 жовтня 2020 року в місті Києві по вул. С. Стальського, 28, керуючи транспортним засобом «Toyota Prius», державний номерний знак НОМЕР_4 при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці руху, не витримав безпечний інтервал, допустив зіткнення з транспортним засобом не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Peugeot», номерний знак НОМЕР_5 , яким керувала ОСОБА_4 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 10.1, 13.1 ПДР України. Окрім того, ОСОБА_1 29 жовтня 2020 року в місті Києві по вул. С. Стальського, 28, керуючи транспортним засобом «Toyota Prius», державний номерний знак НОМЕР_4 при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці руху, не витримав безпечний інтервал, допустив зіткнення з транспортним засобом «Peugeot», номерний знак НОМЕР_5 , та не дочекався прибуття поліції, залишивши місце пригоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. «а» 2.10 ПДР України.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Транспортний засіб «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_3 на дату настання ДТП був застрахований у ТОВ «СК «Схід-Захід» за Договором добровільного страхування № 733/4/16-20.

Відповідно до умов Договору добровільного страхування ТОВ «СК «Схід-Захід» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у розмірі 56 406, 00 грн.

07 вересня 2021 року позивач отримав заяву на виплату страхового відшкодування від ТОВ «СК «Схід-Захід».

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу №4132/12/20 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 39 317,04 грн.

ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ТДВ "СК "Схід-Захід" (за вирахуванням суми франшизи 1500,00 грн.) в розмірі 37817,04 грн., що підтверджується страховим актом від 16 грудня 2021 року № 24075р/1 та платіжним дорученням від 16 грудня 2021 року.

Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Peugeot», номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без врахування ПДВ, склала 36 171,39 грн.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 29 грудня 2020 року, ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 31 204,25 грн., що підтверджується що підтверджується страховим актом від 29 грудня 2020 року № 24076р/1 та платіжним дорученням від 30 грудня 2020 року.

Однак станом на дату подання даної позовної заяви на банківський рахунок позивача кошти не надходили.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);

а також до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини та до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічний висновок викладено у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц).

Тому під час розгляду справи не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється статтею 1191 ЦК України та статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») з правовідносинами суброгації, які регулюються статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування».

Суброгація (від лат. «subrogare» - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Водночас регресом (з лат. «regressus» - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19 зроблено висновок про те, що під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Суд зазначає, що наведені відповідачем у відзиві аргументи до уваги не приймаються, з таких підстав.

З наведеного слідує, що до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора, до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Таким чином, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-200768585 перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи те, що позивач виплатив суми страхового відшкодування за договором страхування у розмірі 37817,04 грн та відповідно 31204,25 грн, до нього в порядку та на умовах передбачених статтями 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», перейшло суброгаційне право вимоги до відповідача.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 69021,29 грн.

При цьому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 13371,03 грн., пені в розмірі 16015,92 грн., 3% річних в розмірі 1887,25 грн.

Судом встановлено, що відповідачу було направлено вимогу від 13 грудня 2021 року №24075/1р про виплату грошових коштів у розмірі 37817,04 грн. та вимогу від 21 квітня 2021 року№24076/24076/1 про виплату грошових коштів у розмірі 31 204,25 грн.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів направлення цієї вимоги ОСОБА_1 . Само по собі складання вимоги кредитором про сплату коштів не викликає у боржника обов`язку сплатити такі кошти, оскільки боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому він не повинен нести наслідки у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 16015,92 грн. позивачем жодним чином не обгрунтована. Позовна заява не містить належного правовго обгрунтування цієї вимоги та розрахунку суми пені. За таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення пені з відповдіача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 3 статті 139 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір був сплачений в розмірі 2481 грн, витрати на професійну правничу допомогу згідно з договором від 17 жовтня 2022 року №24075 становлять 5000 грн. Розрахунок суми цих витрат був наведений у позові.

Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, та їх обсягом, ціною позову.

З урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (68,8%) підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в сумі 1706,93 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3440,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, статтею 27Закону України «Про страхування», статтями 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14, код ЄДРПОУ 39433769) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 69021,29 грн (шістдесят дев`ять тисяч двадцять одну гривню 29 коп.).

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судовий збір у розмірі 1706,93 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3440,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду виготовлено 09 лютого 2023 року.

Суддя Н.О. Яровенко