Рішення № 10918039, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/29918.08.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРДА"

до                    Фізичної особи-підприємця Кузовика Сергія Даниловича

про                    стягнення 3 882,13 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Брайко М.В.

від відповідача - не з’явилися

У судовому засіданні 18.08.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРДА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кузовика Сергія Даниловича 3882,13 грн. (2620,80 грн. - основного боргу, 159,56 грн. - 3% річних, 795,56 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 306,21 грн. - пені) заборгованості за Договором поставки № 2103 від 19.12.2007 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору поставки № 2103 від 19.12.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРДА" та Фізичною особою-підприємцем Кузовиком Сергієм Даниловичем, останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 21.06.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/299.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2010 призначено розгляд справи № 15/299 на 18.08.2010р.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРДА" - Постачальник (далі - Позивач) та Фізична особа-підприємець Кузовик Сергій Данилович - Покупець (далі - Відповідач) уклали Договір поставки № 2103 (далі - Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач передає у власність Відповідача, а Відповідач приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації, яка є невід’ємною часиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору Відповідач здійснює оплату кожної партії товару не пізніше 14 календарних днів з дня її поставки.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 3620,80 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача склала 2620,80 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 2620,80 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, сплата якої передбачено п. 5.5 Договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним в позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 795,56 грн. інфляційних нарахувань, 159,56 грн. три проценти річних від простроченої суми та 306,21 грн. пені.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорено ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2620,80 грн. основного боргу, 795,56 грн. інфляційних нарахувань, 159,56 грн. три проценти річних та 306,21 грн. пені визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРДА" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кузовика Сергія Даниловича (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 62, кв. 107, ідентифікаційний код 1907403952), з будь-яких рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРДА" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 32232867, р/р 26009001300065 в ПАТ "Акта Банк", МФО 307394) 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. 80 коп. - основного боргу, 159 (сто п’ятдесят дев’ять) грн. 56 коп. - 3% річних, 795 (сімсот дев’яносто п’ять) грн. 56 коп. - інфляційне збільшення суми боргу, 306 (триста шість) грн. 21 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня йогоскладення.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата складення рішення: 25.08.2010