Рішення № 10917605, 22.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/16422.07.10 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон», м. Київ

простягнення 967014,66 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засіданняГергардт Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Науменко О.Г. за довіреністю б/н від 04.03.2010

Олескін С.С. за довіреністю б/н від 04.03.2010

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»про стягнення 967014,66 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів № 30/101-07Б від 30.01.2007 року, № 092/01-08Б від 09.01.2008 року, № 1507-08 від 15.07.2008 року в частині розрахунків за оренду обладнання та надані послуги, а також на наявність заборгованості, що утворилась в зв’язку з несплатою за отримане обладнання та надані послуги, що надавались поза межами укладених сторонами договорів, що призвело до виникнення загального боргу в розмірі 893511,53 грн. Крім того, за порушення виконання відповідачем своїх зобов’язань позивач просить стягнути з відповідача 12 998,76 грн. 3% річних та 60 504,37 грн. –інфляційні втрати. В якості судових витрат позивач, окрім державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить стягнути з відповідача витрати понесені на оплату послуг адвоката в розмірі 70 650 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.04.2010 року порушено провадження по справі та розгляд справи призначено на 27.05.2010 року.

В зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду м. Києва від 23.06.2010 року розгляд справи продовжено.

Під час судового розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги.

Згідно останніх уточнень загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 880669,52 грн., зокрема за Договором № 30/101-07Б від 30.01.2007 року 53714,17 грн., № 092/01-08Б від 09.01.2008 року 749134,40 грн., № 1507-08 від 15.07.2008 року 18280,50 грн., позадоговірні зобов’язання 59540,45 грн., інші позовні вимоги залишено без змін. Отже позивач під час розгляду справи фактично зменшив розмір позовних вимог.

Відповідач не забезпечив явку своїх представників в судові засідання, вимог ухвал суду не виконав, жодних витребуваних доказів не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявний оригінал поштового повідомлення на підтвердження отримання відповідачем потової кореспонденції за адресою його державної реєстрації м. Київ, вул. Пирогова, 10-В. Крім того, про обізнаність відповідача про розгляд господарським судом позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості підтверджується, між іншим, поданим ним суду клопотанням про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом. Однак не зважаючи на відкладення розгляду справи відповідач своїх представників в наступне судове засідання не направив.

За таких обставин справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.07.2010 року за згодою представників позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

30.01.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(надалі по тексту орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія „Максімус” (орендар) було укладено договір оренди обладнання № 30/101-07Б (далі –Договір 1).

09.01.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(надалі по тексту орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія „Максімус” (орендар) було укладено договір оренди обладнання № 092/01-08Б (далі –Договір 2).

15.07.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(надалі по тексту орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія „Максімус” (орендар) було укладено договір оренди обладнання № 1507-08 (далі –Договір 3).

Відповідно до протоколу №39 від 10.08.2009 р. загальних зборів учасників ТОВ „Виробничо-будівельна компанія „Максімус” було прийняте рішення про зміну назви підприємства на ТОВ „Виробничо-будівельна компанія „Легіон” (надалі по тексту орендар, відповідач). Зміна назви підтверджується листом ТОВ „ВБК „Легіон” №249/10\09 від 14.10.2009 р., а також витягом з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 18.05.2010 р.

Судом досліджено положення укладених між сторонами договорів та встановлено, що вони є типовими і їх умови повністю співпадають, в зв’язку з чим в подальшому вони визначаються в рішенні як Договори.

Крім того, судом встановлено, що поза межами укладених сторонами Договорів позивач передавав відповідачу обладнання та надавав інші послуги на підставі видаткових накладних, актів виконаних робіт з виставленням рахунків фактур.

Відповідно до п. 1.1 Договорів позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування будівельне обладнання, яке є об'єктом власності позивача.

Згідно п. 1.2 Договорів найменування обладнання, яке передається орендарю за цим Договором, його комплектність технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому –передачі, який є додатком до цього Договору. Акт прийому –передачі підписується сторонами та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання орендарю, відновлювальну вартість переданого в оренду обладнання, ціну оренди (орендну плату), строк оренди обладнання, - містить інші умови, які орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим Договором обладнання.

Відповідно до п. 2.1 Договорів орендар використовує орендоване за цим Договором обладнання за його технічним призначенням –проведення будівельних, монтажних, ремонтних робіт.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договорів сторони узгодили, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому –передачі такого обладнання. Строк оренди обладнання за цим Договором визначається в акті прийому –передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється добами та місяцями.

Відповідно до п. 4.3 Договорів в акті прийому –передачі, іншому двосторонньому документі, підписаному сторонами до цього Договору, може бути визначена тільки дата передачі обладнання в оренду, яка також є датою початку перебігу строку оренди. В такому випадку обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк, до отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк, або дати закінчення оренди.

Згідно з п. 6.1 Договорів орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому –передачі обладнання в оренду згідно п.3.2 Договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п.5.10 Договору.

Пунктом 6.2 Договорів сторони узгодили, що орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за добу або місяць оренди обладнання та вказується в акті прийому –передачі, який підписується сторонами Договору.

Відповідно до п. 6.6 Договорів період розрахунків орендаря становить 15 діб: 15-го та 30 числа місяця, в якому здійснюється оренда обладнання. У вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Згідно з пунктом 6.6.2 Договору орендар вносить оренду плату за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк за 3 робочих дня до початку такого періоду розрахунків.

На виконання умов договорів позивач надавав передав відповідачу в оренду обладнання та в подальшому надавав йому послуги оренди такого обладнання, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (копії в матеріалах справи). Згідно матеріалів справи по Договору 1 надано послуг на суму 918806, 33 грн., по Договору 2 на 1280280,82 грн., по Договору 3 на 27665,00 грн.

Крім того, Позивач передав обладнання і надавав послуги відповідачу поза межами укладених Договорів, що підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактурами на загальну суму 73336,45 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги, що підтверджується довідками Святошинського відділення № 5 КРД „Райффайзен Банк Аваль” № 109/12-382 від 19.07.2010 р. і № 109/12-383 від 19.07.2010 р. та довідкою філії ВАТ УніКредит Банк у м. Києві №5362/ІV від 21.07.2010 р.

11.03.2010 р. позивач направив відповідачу претензію № 1, проте відповідач відповіді на вказану претензію не надав заборгованості в повному обсязі не погасив.

Відповідно до розрахунків позивача, загальна заборгованість відповідача за надані послуги та виконані роботи на момент звернення до суду становила 893511,53 грн. Під час розгляду справи розмір заборгованості уточнений позивачем та визначений в розмірі 880669,52 грн. В матеріалах справи наявна довідка за підписом керівника та головного бухгалтера позивача згідно якої заборгованість відповідача перед позивачем складає 880669,52 грн. Крім того, як убачається з акту звірки розрахунків від 18.09.2009 року підписаного сторонами та скріпленого печатками позивача та відповідача, останній визнав свою заборгованість перед позивачем в розмірі 880669,52 грн., зокрема за Договором 1 на суму 53 714,17 грн., за Договором 2 на суму 749134,40 грн., за Договором 3 на суму 18280,50 грн., позадоговірні послуги на суму 59540,45 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договорів оренди обладнання.

При цьому судом встановлено, що протягом липня 2007 року-листопада 2008 року, позивач надавав, а відповідач отримував в оренду обладнання згідно видаткових накладних, а також відповідач надавав протягом зазначеного періоду послуги пов’язані з орендою обладнання. Таким чином між сторонами в зазначений період виникли цивільно - правові відносини, зокрема двосторонні зобов’язання щодо передачі позивачем певного обладнання в оренду відповідачу, а у відповідача щодо прийняття обладнання в оренду та оплати отриманих послуг. Таким чином між сторонами фактично було укладено договір оренди обладнання та надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно ст.759 Цивільного кодексу України, за договором оренди орендодавець передає або зобов’язується передати наймачу майно в користування за плату на обумовлений строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном орендар сплачує плату, розмір якої встановлюється договором оренди. Плата за користування вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Факт передачі майна в оренду підтверджується підписами сторін на актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та на акті звірки взаєморозрахунків станом на 18.09.2009 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт передачі майна в оренду, прийняття та користування цим майном відповідачем протягом визначеного періоду.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено Договором.

Відповідно до п. 6.7. орендна плата вноситься відповідачем в безготівковій формі на рахунок позивача на підставі виставленого рахунку. Неотримання позивачем рахунку відповідача не позбавляє його обов'язку своєчасно сплачувати орендну плату. В разі неотримання рахунку, відповідач повинен самостійно сплатити орендну плату згідно умов (в строк) п. 6.6. договору, інакше відповідач буде вважатись таким, що прострочив платіж.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідно до п. 6.6. Договорів період розрахунків відповідача становить:

якщо строк оренди складає менше місяця, - орендна плата вноситься попередньо, але не пізніше дня, наступного за останнім днем оренди визначеним в акті повернення обладнання (пп. 6.6.1).

якщо строк оренди складає більше місяця, орендна плата вноситься за кожний календарний місяць, на протязі 10 днів наступного місяця, з урахуванням індексу інфляції гривні (п.п. 6.6.1, п.6.4 Договорів).

Всупереч договірним зобов'язанням відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду обладнання в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 821129,07 грн.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Здійснюючи надання послуг поза межами Договорів сторони не погодили строк та порядок проведення розрахунків, в зв’язку з чим суд вважає, що в даному випадку необхідно застосовувати приписи п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від11.03.2010 року, яка отримана відповідачем 12.03.2010 року, однак відповідач в строки встановлені законом з позивачем не розрахувався.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку щодо обґрунтованості доводів позивача та вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 59540,45 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем його зобов’язань за Договорами, а саме: прострочка оплати вартості наданих позивачем послуг, враховуючи приписи діючого законодавства України, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3-х відсотків річних та інфляційних нарахувань за обраний позивачем період починаючи з 18.09.2009 р. (день підписання акту звірки взаєморозрахунків) на суму боргу, що утворилась за Договорами –в розмірі 821129,07 грн., відсотків річних в розмірі 11945,74 грн, втрат від інфляції 55602,96 грн.

Щодо нарахування відсотків річних та втрат від інфляції на суму боргу, що утворилась за надання позадоговірних послуг слід зазначити наступне.

Як встановлено вище сума заборгованості, що складає 59540,45 грн. утворилась внаслідок несплати відповідачем за надані позивачем послуги, перелік та вартість яких визначена в виставлених рахунках-фактурах. В даному випадку сторонами не визначено строк оплати таких послуг і відповідно дата прострочення оплати цієї заборгованості не може визначатися моментом підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків –18.09.2009 року, а має визначатись моментом пред’явлення вимоги.

Як убачається з матеріалів справи позивачем було пред’явлено вимогу відповідачу (претензію від 11.03.2010 р. № 1) про оплату заборгованості 11.03.2010 року. Зазначена вимога була отримана відповідачем 12.03.2010 року. Таким чином, момент прострочення виконання грошового зобов’язання відповідача з оплати цієї частині боргу може визначатися з 19.03.2010 року.

Згідно позовної заяви період прострочення за який позивач просить стягнути з відповідача відсотки річних та втрати від інфляції визначений позивачем 177 календарних днів, тобто до 15.03.2010 року.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 70 650 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано адвокатську угоду № 1-Р від 12.03.2010 року, укладену з Адвокатським об’єднанням „Адвокатською колегією Юрспецсервіс”, копію рахунку №1 від 12.03.2010 року на оплату послуг в розмірі 70650 грн., а також докази оплати ним послуг пов’язаних з розглядом справи, зокрема, копію банківської виписки від 16.03.2010 року, що свідчить про фактичну оплату позивачем вартості юридичних послуг, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи зазначене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката, що підлягають стягненню з відповідача до 24 000 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості, або доказів на спростування інших доводів позивача не надав, тому на підставі наявних в справі матеріалах, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»(01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10-В, ід. код 33194914, р/р 26009180129367 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна” (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, код 32664239, р/р 26004101127820 в КРД „Райфайзен банк Аваль”, МФО 322904) 948218,22 грн. (дев’ятсот сорок вісім тисяч двісті вісімнадцять гривень двадцять дві копійки), з яких 880669,52 грн. (вісімсот вісімдесят тисяч шістсот шістдесят дев’ять гривень п’ятдесят дві копійки) основний борг, 55602,96 (п’ятдесят п’ять тисяч шістсот дві гривні дев’яносто шість копійок) грн. втрати від інфляції, 11945,74 (одинадцять тисяч дев’ятсот сорок п’ять гривень сімдесят чотири копійки) грн. 3% річних, а також 9482,18 грн. (дев’ять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні вісімнадцять копійок) державного мита, 231,41 грн. (двісті тридцять одну гривню сорок одну копійку), 24000 грн. (двадцять чотири тисячі гривень) витрати понесені в зв’язку з оплатою послуг адвоката.

Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

СуддяО. С. Копитова