Рішення № 10917558, 16.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/22416.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбізнес-К»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТЕРРА»

про стягнення 1581010,20 грн.

                                                                                          Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: Ігнатенко Р.М. –керівник

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТЕРРА»боргу в розмірі 1581010,20 грн. за договором про відступлення права вимоги від 16.02.2009р.

Ухвалою суду від 14.06.2010р. порушено провадження у справі № 54/224, розгляд справи призначено на 25.06.2010р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 16.03.2007 року між Відповідачем та ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач»було укладено договір № ЦХП-06-00107-01 відповідно до якого ТОВ «БІТЕРРА»зобов'язувалось поставити, а ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач»прийняти та оплатити продукцію зазначену в договорі.

Протягом 2007 року ТОВ «БІТЕРРА»повністю виконало свої зобов'язання по даному контракту, натомість ДП «Укрзалізничпостач»допустило прострочення виконання свого зобов'язання щодо повної оплати партії Продукції, одержаної ним за видатковою накладною N РН-0000001 від 12.07.2007р. на три дні, а також не сплатило повністю вартість партії Продукції, одержаної за видатковою накладною № РН-0000005 від 15.10.2008р. Сума заборгованості складала 1 416 429,00 грн.

Зі сторони ДП «Укрзалізничпостач»надходили листи, в яких підприємство запевняло, що оплата буде здійснена.

За таких умов 21 грудня 2007 року між LLP «Bookmann Agency»та Відповідачем було укладено Договір поставки №1/07.

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язувався поставити Покупцю (Відповідачу), а Покупець прийняти та оплатити продукцію - апарат поглинаючий Ш2В-90.

Відповідно до п. 2.2. Договору сума даного Договору на момент його підписання складає 280 500 (двісті вісімдесят тисяч п'ятсот) доларів США

Згідно з п. 3.2. Договору поставка товару проводиться Продавцем на протязі 3-4 днів з моменту отримання заявки на продукцію від Покупця. Заявка повинна бути подана на протязі З0 днів з моменту підписання Договору.

В своїх листах до LLP «Bookmann Agency»Відповідач окреслював складну ситуацію, в якій опинилося підприємство, а саме те, що невиконання ДП «Укрзалізничпостач»своїх зобов'язань по оплаті Продукції, призводить до неможливості виконати умови договору №1/07.

Оскільки ТОВ «БІТЕРРА»не мало можливості оплатити товар по договору №1/07, то заявка Відповідачем не подавалась.

У судовому засіданні 25.06.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 16.08.2010р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте через відділ «Діловодство»суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст.. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

16.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Bookmann Agency»(цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансбізнес-К»(цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1/ДЦ.

За умовами вказаного договору цедент відступає новому цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за контрактом № 1/07 від 21.12.2007р., який укладено між цементом та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІТЕРРА»(боржник) (п. 1. Договору).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 2. Договору позивач набув право вимагати від боржника належного виконання обов’язку щодо сплати неустойки, інфляційних витрат та 3% річних за порушення виконання п. 3.2. Контракту № 1/07 від 21.12.2007р. в розмірі 205326,00 доларів США, що на момент складання даного договору становить 1571010,20 грн. (курс НБУ 100 доларів США = 7,70 грн.). До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього договору.

Матеріали справи свідчать, що листом від 17.02.2009р. ТОВ «Bookmann Agency»надіслало відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги.

Таким чином, за умовами договору про відступлення права вимоги (цесії) до позивача перейшло права вимагати від відповідача сплати 1518010,20 грн. штрафних санкцій нарахованих за невиконання контракту № 1/07 від 21.12.2007р.

Про отримання вказаного повідомлення відповідач не заперечував.

Як свідчать матеріали справи, 21 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Bookmann Agency»та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІТЕРРА»було укладено Договір поставки №1/07, згідно з п. 1.2. якого продавець (ТОВ «Bookmann Agency») зобов’язався поставити покупцю (ТОВ «БІТЕРРА»), а покупець зобов’язався прийняти і оплатити продукцію, а саме: апарат поглинаючий Ш2В-90 в асортименті, обсягах та за цінами, зазначеними в Специфікації № 1, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору загальна сума Договору на момент його підписання складає 280 500 (двісті вісімдесят тисяч п'ятсот) доларів США

Згідно з п. 3.2. Договору поставка товару здійснюється продавцем протягом 3-4 днів за умови отримання заявки на продукцію від покупця. Заявка має бути подана протягом 30 днів з моменту підписання Договору.

В порушення умов Договору відповідач заявку на поставку продукції не надавав, про що свідчить лист останнього до ТОВ «Bookmann Agency»№ 35 від 23 січня 2008 року, в якому відповідач наголошує на неможливості виконання умов Договору у зв'язку з невиконанням перед ним своїх обов'язків ДП «Укрзалізничпостач»та просить надати відстрочку на подання заявки на продукцію на 3 місяця.

Листом від 25.01.2008 року № 24 ТОВ «Bookmann Agency»подовжило на 60 днів строк виконання зобов'язання відповідно до п. 3.2. Договору.

Однак, зобов’язання по наданню заявки відповідачем не були виконані.

Відповідно до п. 7.6. Договору в разі прострочення виконання покупцем п. 3.2. Договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,4 % від вартості контракту за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1,2,7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що при розрахунку пені позивачем не враховано вищенаведених положень чинного законодавства та як наслідок невірно розраховано пеню.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

В силу ч. 1 ст.. 233 Господарського кодексу України, у різ якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, враховуючи що розмір пені надмірно великий, суд вважає за необхідне використати право, надане пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України, частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 20,00 грн. У стягненні 1580990,20 грн. пені суд відмовляє.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТЕРРА» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; ідентифікаційний код 34576443 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбізнес-К»(01133, м. Київ, вул. Мечникова/Л. Первомайського, 10/2, приміщення № 126 в літ. «А», ідентифікаційний код 33998160) 20 (двадцять) грн.. 00 коп. боргу, 19 (дев’ятнадцять) грн.. 99 коп. державного мита та 23 (двадцять три) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.

Повне рішення складено 25.08.2010р.