Рішення № 10917401, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/30918.08.10 За позовомПриватного підприємства "Престиж-Експрес"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід"

простягнення 10 107,57 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Тимрук Н.Б.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Престиж-Експрес" (надалі –"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" (надалі –"Товариство") про стягнення 10 107,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування №8-2804 від 25.10.2008р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8 700,00грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 096,74 грн. та 3% річних у розмірі 310,83 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2010 р. у зв’язку із клопотаннями сторін розгляд справи відкладено до 23.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2010 р. у зв’язку із неявкою сторін розгляд справи відкладено до 26.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 09.08.2010 р.

Представник відповідачу в судове засідання з'явився, вимог ухвал суду не виконав, суму основного боргу визнає, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 09.08.2010 р. у зв’язку із усним клопотанням відповідача оголошено перерву до 18.08.2010 р.

В судове засідання представник позивача з’явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання, повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується підписом представника відповідача в розписці в повідомленні про перерву від 09.08.2010 р.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані у попередньому судовому засіданні, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2008 р. між Підприємством (перевізник) та Товариством (експедитор) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №8-2804 (надалі –"Договір").

Згідно із п.п. 1.1 Договору даний договір регулює взаємовідносини сторін: експедитора та перевізника, по організації перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом, коли ініціатором таких перевезень є експедитор, виступаючий від свого імені або від імені вантажовласника, з яким експедитор має відповідні господарські договори, або працює за окремими дорученнями, заявками, замовленнями.

Відповідно до п. 2.1 Договору експедитор направляє перевізнику по факсу за 1 сутки до можливого вивантаження вантажу заявку, яка повинна містити наступні відомості: найменування пунктів завантаження та вивантаження вантажу; найменування вантажу, його кількість; дата та час завантаження, дата та час доставки і вивантаження вантажу; вартість транспортних послуг.

Із змісту п. 3.5 Договору вбачається, що експедитор зобов’язаний оплатити перевезення вартості транспортних послуг після отримання документів, підтверджуючих належне виконання доручення в строки, обумовлені в заявці.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору визначено, що вартість послуг погоджується сторонами попередньо до подачі заявки, шляхом переговорів і вказується в заявці. Перевізник пред’являє експедитору для оплати рахунок, оригінали ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт.

На підставі Договору у період з 24.12.2008 р. по 07.02.2009 р. між сторонами було укладено заявки на транспортно-експедиційні послуги №0000002967 (надалі –"Заявка 1") та №0000000211 (надалі –"Заявка 2"), відповідно до яких позивач зобов’язався здійснити перевезення вантажів за маршрутами Макіївка –Луцьк –Ковель та Макіївка –Шепетівка –Кам'янець-Подільський.

Відповідно до умов Заявок вартість перевезення становить 5 300,00 грн. (Заявка 1) та 4700,00 грн. (Заявка 2), а згідно п. 2 Заявок оплата проводиться через 14 банківських днів після надходження оригіналів документів: ТТН, видаткова накладна, лист повідомлення або довіреність, рахунок, податкова накладна, акт виконаних робіт.

На виконання умов Договору та Заявок, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 10 000,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 24.12.2008 р. та від 08.02.2009 р.

За наслідками здійснених перевезення позивачем було складено та направлено на адресу відповідача рахунки фактури №А-00002319 від 26.12.2008 р., №105 від 12.02.2009 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А-00002337 від 26.12.2008 р., №113 від 12.02.2009 р. та податкові накладні №2068 від 26.12.2008 р., №124 від 12.02.2009 р.

Відповідачем було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А-00002337 від 26.12.2008 р. та частково оплачено здійснене перевезення вантажу за ним у розмірі 1300,00грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №113 від 12.02.2009 р. відповідачем підписано не було, будь-яких претензій щодо виконаного перевезення за ним не заявлено.

Претензіями від 28.09.2009 р. та 06.11.2009 р., що отримані відповідачем 03.10.2009 р. та 12.11.2009 р., відповідно (повідомлення про вручення поштового відправлення), позивач вимагав оплатити вартість наданих ним послуг по перевезенню вантажів.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 8 700,00 грн.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та Заявок по перевезенню вантажів підтверджується товарно-транспортними накладними від 24.12.2008 р. та від 08.02.2009 р.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу погоджена сторонами в Заявках і становить 10 000,00 грн.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Заявки та Договору розрахунок за здійснене перевезення вантажу проводиться відповідачем на протязі 14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: ТТН, видаткова накладна, лист повідомлення або довіреність, рахунок, податкова накладна, акт виконаних робіт.

Позивачем, як на підтвердження виконання перевезення вантажів за Заявками на загальну суму, було направлено на адресу відповідача рахунки фактури №А-00002319 від 26.12.2008 р., №105 від 12.02.2009 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А-00002337 від 26.12.2008 р., №113 від 12.02.2009 р. та податкові накладні №2068 від 26.12.2008 р., №124 від 12.02.2009 р., які отримані відповідачем 08.01.2009 р. (Заявка 1) та 23.02.2009 р. (Заявка 2), що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №580119 від 05.01.2009р. та №61964 від 19.02.2009 р.

Відповідачем було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А-00002337 від 26.12.2008 р. та частково оплачено здійснене перевезення вантажу за ним у розмірі 1300,00грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №113 від 12.02.2009 р. відповідачем підписано не було.

Суд відзначає, що будь-яких претензій щодо здійснених перевезень вантажів відповідачем не заявлялося, навіть і після отримання претензій позивача щодо оплати наданих послуг, представником відповідача в судовому засіданні визнана сума основного боргу, а тому суд приходить до висновку, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №113 від 12.02.2009р. прийнятий відповідачем.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Заявок та Договору відповідач був зобов’язаний розрахуватися за здійснені позивачем перевезення вантажів в строк до 27.01.2009 р. (Заявка 1) та 16.03.2009 р. (Заявка 2), а заборгованість відповідача становить 8700,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 8 700,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 8 700,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 096,74 грн., нарахованих за період з січня 2009 року по квітень 2010 року та 3% річних у розмірі 310,83грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 23.01.2009 р. по 26.04.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором та Заявками строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 28.01.2009 р. та 17.03.2009 р. відповідно, він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних виходячи з встановлених днів, з яких відповідач є таким, що прострочив.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 1 058,90грн. та 306,10 грн. відповідно.

В іншій частині інфляційні втрати та 3% річних обраховані невірно, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 8700,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 058,90 грн. та 3% річних у розмірі 306,10 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 37,84 грн. та 3% річних у розмірі 4,73 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Престиж-Експрес" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" (02225, м.Київ, вул.Архитектора Ніколаєва, 7; ідентифікаційний код 31980480) на користь Приватного підприємства "Престиж-Експрес" (79005, м. Львів, вул. І.Франка, 73, кв. 2; ідентифікаційний код 32893389) основний борг у розмірі 8 700 (вісім тисяч сімсот) грн. 00 коп., суму індексації заборгованості у розмірі 1 058 (одна тисяча п’ятдесят вісім) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 306 (триста шість) грн. 10 коп., державне мито у розмірі 101 (сто одна) грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –21.08.2010 р.