Рішення № 10917336, 22.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 13/293-32/22822.07.10                     

За позовом           Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова

          компанія»

про стягнення збитків

Суддя Хрипун О.О. Представники сторін:

Від Позивача не з’явилися

Від Відповідача Чишинський Р.В. –предст. Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький річковий порт»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія»та просило стягнути з Відповідача збитки у розмірі 399 052,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок антиконкурентних дій Відповідача –необґрунтованого підвищення цін на послуги по перевезенню вагонів Позивач зазнав збитків в сумі 399 052,70 грн., з яких: 71 984,00 грн. –внаслідок додаткових витрат на оплату послуг з подачі та прибирання вагонів, на оплату послуг з додаткових маневрів та дозування; 153 539,00 грн. –внаслідок відсутності запланованого обсягу робіт по відвантаженню піску; 54 121,06 грн. –внаслідок повернутих авансових платежів; 119 408,64 грн. –неотриманого запланованого прибутку.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що Позивач ухиляється від підписання договору з Відповідачем про надання вказаних послуг, а тому Відповідач не надає послуг Позивачеві. Також Відповідач вказав, що розрахунок збитків, наданий Позивачем, є необґрунтованим.

05.12.2007 до Господарського суду міста Києва від Позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, в якому останній просить стягнути з Відповідача збитки в розмірі 906 266,63 грн., з яких: збитки внаслідок додаткових витрат за рахунок перевищення вартості послуг у порівнянні з Укрзалізницею за період з 01.01.2005 по 11.10.2005 в сумі 71894,00 грн.; фактичні витрати, понесені при виконанні днопоглиблювальних робіт в жовтні, листопаді 2005 року в сумі 384853,00 грн.; сума повернутих авансів - 63362,49 грн.; неотриманий прибуток в сумі 386067,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2007 призначено судову економічну експертизу, провадження у справі № 13/293 зупинено до проведення судової експертизи.

15.10.2008 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув справу № 13/293 після проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України у зв’язку з нез’явленням представників Позивача на виклик у засідання господарського суду, та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія» 17160,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 скасовано, а справу № 13/293 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 залишено без змін, а справу № 13/293 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009 позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України у зв’язку з неявкою представників Позивача в судові засідання та ненаданням доказів, необхідних для вирішення справи по суті, та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія» 17160,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2009 скасовано, а справу № 13/293 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті в іншому складі суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 залишено без змін, а справу № 13/293 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 справу прийнято до розгляду під № 13/293-32/228.

Таким чином, на розгляді в Господарському суді міста Києва перебувають вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»про стягнення з Відповідача збитків внаслідок додаткових витрат за рахунок перевищення вартості послуг у порівнянні з Укрзалізницею за період з 01.01.2005 по 11.10.2005 в сумі 71894,00 грн.; фактичних витрат, понесених при виконанні днопоглиблювальних робіт в жовтні, листопаді 2005 року в сумі 384853,00 грн.; сума повернутих авансів в розмірі 63362,49 грн.; неотриманий прибуток в сумі 386067,14 грн.

Позивач під час розгляду справи письмових пояснень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

26.05.2010 від Позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Суд відмовляє в задоволенні заявленої Позивачем заяви, оскільки стаття 81 ГПК України не передбачає таких підстав для залишення позову без розгляду як клопотання про це Позивача. Останній, в свою чергу, не був позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про припинення провадження у справі, або надати належні докази та пояснення та підтримати заявлені позовні вимоги. Крім того, Позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 05.07.2010.

Повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія»проти позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та підстав, викладених у відзивах, які долучені до матеріалів справи під час попереднього розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія»згідно зі Статутом, зареєстрованим 29.12.2005 державним реєстратором виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, створене з метою здійснення господарської діяльності на підставі чинного законодавства шляхом об’єднання зусиль, матеріальних та фінансових ресурсів засновником.

Пунктом 2.2.1 Статуту Відповідача визначено, що до предмету діяльності Товариства віднесено здійснення внутрішніх і зовнішніх перевезень пасажирів і вантажів автомобільним, залізничним і водним транспортом та надання із цим послуг; надання транспортно-експедиційних послуг.

Під’їзні залізничні колії Відповідача з’єднані із загальною мережею залізниці та призначені для транспортного обслуговування підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування, розташованих у Крюківському районі м. Кременчука.

Від станції Кременчук до станції Занасип Крюківського району м. Кременчука вантажі контрагентів перевозяться по коліях транспортом Південної залізниці, а від станції Занасип вагони формуються окремо для кожного контрагента і перевозяться локомотивом Відповідача по залізничних коліях.

У разі обслуговування під’їзної залізничної колії контрагента локомотивом залізниці, між залізницею і контрагентом укладається договір на подачу і забирання вагонів за погодженням з власником під’їзної колії. Розрахунки, пов’язані з амортизацією залізничних під’їзних колій, за участь у ремонті, утриманні колії повинні здійснюватись між власником під’їзної залізничної колії та контрагентом.

Відповідно до п. 3.1.2 Статуту Відповідача товариство має право укладати договори та інші угоди від власного імені та застосовувати договірні ціни та розцінки (п. 3.1.13 Статуту Відповідача).

20.01.2005 між сторонами підписано Договір № 09-1 про надання послуг, відповідно до умов якого Відповідач зобов’язався забезпечувати Позивача з використанням власного та/або залученого промислового залізничного транспорту послугами з системного переміщення вантажів у процесі виробництва Позивача та взаємодію із залізничним транспортом загального користування, а Позивач зобов’язався оплачувати ці послуги та виконувати умови Договору.

Протоколом № 1 до Договору узгоджувались договірні ставки зборів за послуги залізничним транспортом.

Вказаний договір було підписано Позивачем з протоколом розбіжностей від 25.01.2005, в якому стосовно ціни (тарифів, ставок) значаться пропозиції щодо встановлення інших, ніж передбачено Договором, ставок за подачу та збирання вагонів, а також за послугу маневрову. Однак, такий Відповідачем не підписаний.

Таким чином, сторонами були запропоновані вільні ціни у вигляді ставок за подачу та збирання вагонів, а також за послугу маневрову, які визначено суб’єктами господарювання самостійно для досягнення згоди сторін по узгодженню суттєвої умови цього Договору.

          З березня по жовтень 2005 року між сторонами узгоджувались питання щодо укладення договору на послуги під’їзних залізничних колій. Але, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо тарифів на послуги з подачі та збирання вагонів, інших умов, письмовий договір між сторонами не було оформлено.

          Між ВАТ «Кременчуцький річковий порт»та Полтавською дирекцією залізничних перевезень було укладено договір від 06.05.2005 № 4/326, предметом якого визначено надання послуг подачі та збирання вагонів.

          Листом № 139 від 19.05.2005 Відповідач надав право на проїзд локомотивному складу Полтавської дирекції залізничних перевезень по власним коліям до моменту укладення між сторонами відповідного договору, яким будуть врегульовані взаємовідносини між ними з приводу надання послуг.

          Договір на право перевезення вантажів коліями між власником колій (Відповідачем) та Позивачем укладено не було.

З 11.10.2005 Відповідач заборонив проїзд вагонів Позивача по залізничним коліям.          Рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.06.2006 № 01/07-рш у справі № 01-02-50/19-2005, яке визнано дійсним та таким, що прийнято відповідно до законодавства, рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.08.2007 у справі № 20/158, було визнано, що Відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг під’їзних залізничних колій в межах Крюківського району м. Кременчуга шляхом повної відмови від реалізації послуг під’їзних залізничних колій починаючи з 11.10.2005 для Позивача; зобов’язано Відповідача припинити такі порушення та в подальшому дотримуватись вимог законодавства про захист економічної конкуренції. За вчинення вказаних порушень на Відповідача покладено відповідні штрафи.

До стягнення з Відповідача в межах поданого позову заявлено 399 052,70 грн., з яких: 71 984,00 грн. –внаслідок додаткових витрат на оплату послуг з подачі та прибирання вагонів, на оплату послуг з додаткових маневрів та дозування; 153 539,00 грн. –внаслідок відсутності запланованого обсягу робіт по відвантаженню піску; 54 121,06 грн. –внаслідок повернутих авансових платежів; 119 408,64 грн. –неотриманого запланованого прибутку.

Зазначені вимоги судом не визнаються обґрунтованими, а стягнення з Відповідача вказаних коштів не узгоджується з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Статтею 73 Статуту залізниць установлено, що порядок обслуговування контрагентів-підприємств, що мають у межах залізничної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці. Таким чином, укладання договорів між такими власниками залізничних колій і названими підприємствами, Статутом залізниць та Правилами перевезень не врегульовано.

З огляду на статтю 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам інших власників.

Оскільки власники залізничних під'їзних колій здійснюють транспортне обслуговування підприємств, і їх залізничні під'їзні колії з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, укладання власником під'їзної колії договору про транспортне обслуговування підприємств - контрагентів є обов'язковим.

Укладення даного виду договорів передбачено чинним законодавством, а саме: згідно з пунктами 6 та 7 статті 179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

У постанові Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»визначено, що Мінтрансзв’язку України за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.

Вартість послуг з подачі та забирання вагонів, які надають власники під'їзних колій своїм контрагентам, не є регульованою.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частина 1 статті 641 Цивільного кодексу України встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надсилається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог закону і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як встановлено матеріалами справи, договір на право перевезення вантажів коліями між Відповідачем, який є власником колій, та Позивачем укладено не було.

При цьому, суд враховує, що рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.06.2006 № 01/07-рш у справі № 01-02-50/19-2005 у зв’язку з недоведеністю порушень закрито провадження у справі в частині ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг під’їзних залізничних колій в межах Крюківського району м. Кременчука шляхом обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмету договору у діях ТОВ «Транспортно-промислова компанія»та створення перешкод доступу на ринок реалізації покупців, продавців чи інших суб’єктів господарювання.

Крім того, у висновку № 714/715 судово-економічної експертизи, проведеної у справі № 13/293 експерт зазначає, що неможливо дати оцінку причинно-наслідковому зв’язку неузгодження сторонами запропонованих вільних цін.

Судом враховано, що Відповідачем вчинялись відповідні дії щодо належного оформлення сторонами договірних правовідносин з приводу переміщення вантажів у процесі виробництва Позивача та взаємодії із залізничним транспортом загального користування, однак останнім запропоновані Відповідачем умови не були прийняті, доказів звернення до суду щодо врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами при укладенні договору, Позивачем не надано.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відповідно до ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються, зокрема, не одержані управненою стороною доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Позивачем не доведено суду вчинення Відповідачем порушення господарського зобов’язання, оскільки договірні відносини між сторонами були відсутні.

Господарська діяльність в Україні здійснюється відповідно до Господарського кодексу України.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Як зазначалось, вартість послуг з подачі та забирання вагонів, які надають власники під'їзних колій своїм контрагентам, не є регульованою.

При цьому, суд враховує, що листом № 51-39/432 від 25.07.2005 Міністерство економіки України зазначило, що державне регулювання тарифів на перевезення вантажів залізничними під’їзними коліями, вантажно-розвантажувальні роботи та інші послуги, що надаються підприємствам промислового залізничного транспорту скасовано, а надана Відповідачем «Методика з формування витрат підприємства. Калькулювання собівартості послуг промисловим залізним транспортом»не потребує погодження.

Судом відхиляється твердження Позивача щодо необхідності отримання Відповідачем ліцензії для надання послуг з системного переміщення вантажів, як на підставу відмови в укладенні договору, оскільки листом № 43 від 02.06.2005 Вищий господарський суд України зазначив, що маневрові та буксиру вальні послуги не відносяться до видів господарської діяльності, викладених у ст. 9 та у ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», тому діяльність Відповідача, пов’язана з наданням зазначених послуг, не підлягає ліцензуванню.

Таким чином, господарська діяльність сторін здійснювалась відповідно до визначеного нормами ГК України на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, серед іншого, включаючи і питання щодо укладення відповідного договору, та неузгодження суттєвої його умови у вигляді запропонованих сторонами вільних цін на окремі послуги.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про відсутність порушення з боку Відповідача, у зв’язку з чим відсутній причинний зв'язок між діями останнього та визначеними Позивачем збитками.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам справи, тому позовні вимоги Позивача є необґрунтованими.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на проведення судової експертизи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»(39630, м. Кременчук, вул. Флотська, 2, код 05428292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 4, оф. 6, код 31273177) 17160,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                 О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 20.08.2010