Рішення № 109170599, 23.02.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 754/7533/22

Провадження № 2-а/357/22/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий суддя Бондаренко О.В., при секретарі Кононюк П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВМАЗ Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області ДПП капітана поліції Коломієць-Левчук Аліси Сергіївни, Головного управління Національної поліції у Київській області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

30.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 02.09.2022, мотивуючи тим, що 20.08.2022 капітаном поліції ВМАЗ Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Коломієць-Левчук Алісою Сергіївною було винесено постанову серія БАБ №727876 про накладення адміністративного стягнення. Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, а постанова підлягає скасуванню з наступних підстав. Звертаючись до нього відповідач не виконав вимоги ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», а саме не представився належним чином, всупереч cт.278 КУпАП не провів підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім КУпАП, обов`язкові вимоги щодо процедури проведення розгляду справи продубльовано в окремих інструкціях, зокрема, в п.8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395, у якій зазначено, що справа розглядається в присутності водія. За відсутності водія справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення його про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно з п.9 Інструкції №1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський повинен оголосити, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до відповідальності, зобов`язаний роз`яснити водієві його права і обов`язки. Після цього заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. В свою чергу, відповідач, на початку розгляду справи не оголосив місце розгляду справи, не роз`яснив його права і обов`язки, безпідставно відхилив його клопотання, не давав можливості ознайомитися з матеріалами справи, не було досліджено докази його вини, не досліджено інші докази по справі. Тобто, постанову було винесено без фактичного розгляду справи, як того вимагають норми КУпАП, оскільки при винесенні постанови жодні докази не були досліджені та не оцінені, а тому можна зробити висновок, що його притягнено до відповідальності на підставі припущень та упередженого ставлення відповідача, без відповідних доказів що грубо суперечить ч. 3 ст. 62 Конституції України. Також, відповідачем не досліджувалися пояснення свідка. Таким чином, відповідач при винесенні постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували його вину у скоєнні правопорушення, а сама постанова грунтуються на припущеннях відповідача. Тому, просив визнати протиправною та скасувати постанову серії БАБ №727876 від 20.08.2022 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., а провадження у справі закрити, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

05.09.2022 суддею Деснянського районного суду м. Києва дану справу передано для розгляду за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

20.10.2022 справа надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для розгляду за підсудністю, справу розподілено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та 21.10.2022 передано до провадження судді Бондаренко О.В.

21.11.2022, після усунення позивачем недоліків позову, судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та залучено у справі співвідповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

19.12.2022 представник відповідачів, інспектора ВМАЗ БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП капітана поліції Коломієць-Левчук Аліси Сергіївни та Департаменту патрульної поліції, за довіреністю Костянтин Сорока, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до постанови, водій ОСОБА_1 20.08.2022 о 13 год. 21 хв. у м. Біла Церква, по вул. Леваневського, поблизу будинку №74, керуючи автомобілем «Шевроле Лачетті», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті з вул. Митрофанова здійснив рух на забороняючий сигнал світлофору жовтого кольору, чим порушив п. 8.7.3 г) Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. 20.08.2022 відповідач - інспектор поліції, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції разом зі своїм напарником, здійснюючи патрулювання визначеної території м. Біла Церква, безпосередньо стали свідками вчинення позивачем вищезазначеного адміністративного правопорушення, та під час розгляду справи позивача було ознайомлено із доказами вчинення ним правопорушення, а саме відео проїзду на жовтий забороняючий сигнал світлофора на якому чітко видно державний номерний знак автомобіля позивача та безпосередньо початок руху і виїзд на перехрестя на забороняючий сигнал, де останній перед проїздом світлофору навмисно прискорився, позивач у своїх поясненнях факт проїзду на забороняючий сигнал жовтого кольору не визнавав, не зважаючи на беззаперечні докази, крім того навмисно затягував розгляд справи з метою уникнення адміністративної відповідальності, а отже вина особи у вчиненні правопорушення на момент розгляду справи є доведеною в повному обсязі (зафіксовано на відео реєстратор службового автомобіля).Також, у відповідності до ч. 4 ст. 77 КАС України позивач зобов`язаний надати докази в обґрунтування своїх позовних вимог, щодо підтвердження тих обставин за яких на думку позивача відбулось порушення його законних прав чи інтересів.Отже, зупинивши вищезазначений транспортний засіб, за порушення водієм вимог п. 8.7.3.г) ПДР, інспектор поліції назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, пояснив водію підставу зупинки. Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 20.08.2022 правил дорожнього руху було розглянуто інспектором поліції на місці вчинення правопорушення. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції було роз`яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, оглянувши наявний відеозапис в матеріалах справи,відповідач, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., що в межах санкції даної статті. Після чого позивача було ознайомлено з винесеною постановою, та повідомлено йому порядок її оскарження, наслідки її невиконання, передбачені ст. 307, 308 КУпАП.Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлену ст. 245, 276, 279, 280 КУпАП. Водночас, позивач не доводить дані обставини на яких ґрунтується його позовні вимоги. Порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Разом з тим, зауважує, що під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі та у межах встановлених п. 2 ч. 1 ст. 32, ст. 35 Закону, ст. 222, 245, 251, 252, 278, 279 КУпАП, положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Такі дії поліцейського не можуть бути визнані незаконними, оскільки вони прямо передбачені та регламентовані чинним законодавством України. Винесення постанови відповідачем в порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення позивачем було здійснено відповідно до та в межах чинного законодавства.З огляду на викладене, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена шляхом її оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.Також, зазначає, що позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, як і не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то представник зазначає, щов підтвердження понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем не надано до суду:1) договір про надання правової допомоги; 2) детальний опис робіт (послуг) виконаних (наданих) адвокатом; 3) акт прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги; 4) квитанцію про оплату послуг адвоката; 5) детальний опис робіт (послуг) виконаних (наданих) адвокатом; 6) акт прийому виконаних робіт до договору про надання правової допомоги. Тому, вважає, що заявлені до відшкодування позивачем витрати на професійну правничу допомогу є не співмірними із складністю цієї справи, наданий адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, такі витрати не підтверджені відповідними актами виконаних робіт, відповідно вони не підлягають задоволенню. Тому, просить у позові відмовити в повному обсязі.

02.01.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що обставини викладені у відзиві не відповідають дійсності, а представник відповідача невірно трактує норми законодавства, що регулюють дії поліцейського та не спростовує факти, зазначені в позовній заяві. У своєму відзиві відповідач посилається на обставини, що не підтверджені допустимими та належними доказами. Так, до відзиву долучено оптичний DVD-R з відеозаписом, який було зроблено невідомим технічним записом. Також, зазначає, що 20.08.2022 поліцейський, після зупинки транспортного засобу, не назвавши причину зупинки, звинуватив його у вчиненні адміністративного правопорушення. Звернувшись до позивача працівник поліції не виконала вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», не представилася належним чином та не дала можливості ознайомитися із службовим посвідченням. Разом з напарником, намагалися чинити психологічний тиск та погрожували застосуванням фізичної сили, вимагали пред?явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля, на що отримали відмову, оскільки доказів правопорушення надано не було та існували обґрунтовані сумніви щодо правомірності зупинки транспортного засобу. Особу ОСОБА_1 було встановлено працівниками поліції, в результаті пред`явлення ним закордонного паспорта громадянина України. Отримавши вказані дані, відповідач, всупереч ст. 248, 278, 279, 280, 252 КУпАП, грубо порушуючи права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, відійшла до патрульного автомобіля та почала оформлювати оскаржувану постанову. Повернувшись, відповідач повідомила, що ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності. В свою чергу, він вимагав від працівників поліції діяти в межах Закону, провести розгляд справи у встановленому КУпАП порядку, надати можливість ознайомитися з доказами правопорушення та скористатися правовою допомогою адвоката. Такі вимоги були проігноровані. Тобто, всупереч Конституції України, КУпАП, та Інструкції №1395, відповідачем було проведено розгляд справи без його участі, грубо порушено права позивача та прийнято незаконну постанову, яка винесена без належних та допустимих доказів, і ґрунтується лише на припущеннях та упередженому ставленні до позивача, який вимагав від працівників поліції діяти у відповідності до чинного Закону. В обґрунтування законності оскаржуваної постанови, відповідач посилається на долучений до відзиву відеозапис, який в розумінні чинного законодавства не є допустимим та належним доказом вини у вчиненні адміністративного правопорушення з наступних підстав. Відеозапис, був здійснений на невідомий технічний засіб, відсутні будь-які документи, що підтверджують належний технічний стан такого засобу, його характеристики, можливість здійснення безперервного відеозапису та належне зберігання даних, що унеможливлює його використання у відповідності до наказу МВС України №1026 від 18.12.2018. Судячи з наданого відеозапису, працівники поліції не здійснювали безперервний відеозапис, що є грубим порушенням наказу МВС України №1026 від 18.12.2018. Потрібно зазначити, що на відеозаписі зафіксовано автомобіль «DAEWOO LACETTI», а в постанові вказано «CHEVROLET LACETTI», який рухається дорогою. Далі - водій зазначеного автомобіля здійснює проїзд перехрестя, вмикається жовтий сигнал світлофора і водій, для уникнення екстреного гальмування та уникнення створення ймовірної аварійної ситуації, пересвідчившись в безпечності своїх дій, продовжує рух прямо, у відповідності до п. 8.11. ПДР. Звертає увагу, що на відеозаписі не зафіксовано особу, що керувала транспортним засобом, а отже такий відеозапис не може бути доказом вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Звертає увагу суду, що надані відповідачем відеозапис на оптичному диску підпадає під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копія зазначеного доказу має бути засвідчена електронним цифровим підписом відповідача або має бути надана суду в оригіналі, що також передбачає наявність на ньому, серед іншого - ознак цифрового підпису автора. Натомість, зазначена колія відеозапису не засвідчена електронним цифровим підписом відповідача, а отже такий доказ не може братися судом до уваги при розгляді справи. Посилання відповідача на те, що законом не визнана обов?язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення та позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв?язку є необґрунтованими, оскільки позивачем було заявлено клопотання про отримання правової допомоги у вигляді участі захисника під час та на місці розгляду справи, на що відповідач повідомила, що скористатися правовою допомогою можна при оскарженні постанови в суді. Також, при подачі відзиву до суду відповідачами було порушено ч. 3 ст. 162 КАС України та п. 2 ч. 4 cт. 162 КАС України, оскільки у відзиві відсутні докази надсилання його копії з додатками до нього на адресу позивача, оскільки, додана до відзиву довідка не підтверджує направлення на адресу позивача відзиву з додатками та копію відзиву з додатками,отримав в приміщенні суду. Як зазначено у відзиві, оптичний диск із відеозаписом наданий лише для суду, тобто всупереч ч. 3 ст. 162 КАСУ такий доказ не був надісланий позивачу. Враховуючи вищевикладене, такий відзив з долученими доказами не можуть братися до уваги судом при розгляді справи. Оскаржувана постанова є протиправною, оскільки винесена з грубим порушенням норм Конституції України та КУпАП, без належних та допустимих доказів. Тому, просить задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача понесені позивачем витрати, пов`язані із розглядом справи в суді (докази таких витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, 27.01.2023 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що інспектор поліції, не може бути допитаний в якості свідка, оскільки дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, перше засідання відбулося 08 грудня 2022 року о 14:00 год., а в матеріалах справи відсутня заява представника відповідачів про допит свідків. Крім того, інспектор поліції ОСОБА_2 є посадовою особою, яка, виконуючи службові обов`язки, проводила розгляд справи про адміністративне правопорушення. Також, представник відповідачів зазначає, що запис був здійснений на відеореєстратор, однак, його характеристики є невідомими (модель, серійний номер та ін.), що унеможливлює ідентифікацію, саме цього технічного засобу, невідомо чи є такий технічний запис відеореєстратором. Але, враховуючи, що в оскаржуваній постанові відсутня інформація про технічний засіб, за допомогою якого здійснювався відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Тому, враховуючи правову позицію ВС від 13 лютого 2020 року у справі 524/9716/16-а, посилання представника відповідачів на вказаний відеозапис як на доказ правопорушення є підтвердженням того, що процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності була проведена з порушенням. Отже в силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Представник відповідачів, інспектора ВМАЗ БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП капітана поліції Коломієць-Левчук Аліси Сергіївни та Департаменту патрульної поліції, за довіреністю Костянтин Сорокав судовому засідання позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідачів, інспектора ВМАЗ БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП капітана поліції Коломієць-Левчук Аліси Сергіївни та Департаменту патрульної поліції, за довіреністю Віталій Кашко в судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та пояснив, що позивачем умисно затягнуто розгляд справи, адже в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду вже перебувала адміністративна справа №357/10127/21 за позовом ОСОБА_1 , однак чомусь дану справу він подав до Деснянського районного суду м. Києва, яка вже потім була передана до Білоцерківського міськрайонного суду для розгляду за підсудністю, у зв`язку з чим відповідач не зміг в місячний термін зберегти відео з нагрудної камери поліцейського. Серійний номер реєстратора, яким зафіксовано факт порушення позивачем ПДР вказаний у постанові, тому є належним доказом. Щодо процедури розгляду справи, то свідки у справі підтвердили належний її розгляд, крім того, позивач жодних доказів у відповідності до вимог ч. 4 ст. 77 КАС України не подав на підтвердження, в тому числі і щодо порушення відповідачами його прав. Позивач визнавав факт керування, але потім під час розгляду справи свої покази змінив. Відмова від своїх пояснень має бути обґрунтованою, але він не надав пояснення щодо зміни своїх показів. На відео видно факт порушення, оскільки його автомобіль прискорився на жовтий сигнал світлофора, а інше авто, яке рухалося в лівій смузі, поряд з його автомобілем зупинилося, тому п. 8.11 ПДР не може застосовуватися. Також, в даній справі слід врахувати висновок, викладений судом у вироку по справі за обвинуваченням «Зайцевої та Дронова» №640/1664/18, щодо того, що водій не може здійснювати проїзд на жовтий сигнал світлофора, адже це може призвести до негативних наслідків.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків: інспектора поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта (а.с. 34-35).

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2022 інспектором ВМАЗ Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Коломієць-Левчук Алісою Сергіївною, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №727876 (а.с.6), в якій вказано, що 20.08.2022 о 13 год. 21 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ChevroletLacetti, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Біла Церква на перехресті вул. Леваневського з вул. Митрофанова здійснив проїзд на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.п. 8.7.3 (г) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 2 ст.122 КУпАП.

Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Так, п.5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Також, п.9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Аналогічні положення викладені в пунктах 1.3 та 1.9. ПДР України, а саме учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до, п. 2.3. б) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановко та вчасно реагувати на її зміну.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до вимог п.8.7.3. Правил дорожнього руху сигнали світлофора мають такі значення, зокрема, ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Відповідно до п.8.10 ПДР України у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Позивач, заперечуючи вказане правопорушення, зазначив, що не порушував ПДР, в свою чергу, відповідач, на початку розгляду справи не оголосив місце розгляду справи, не роз`яснив його права і обов`язки, безпідставно відхилив його клопотання, не давав можливості ознайомитися з матеріалами справи, не було досліджено докази його вини, не досліджено інші докази по справі. Також, працівник поліції не представилася належним чином та не дала можливості ознайомитися із службовим посвідченням. Разом з напарником, намагалися чинити психологічний тиск та погрожували застосуванням фізичної сили, вимагали пред?явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Всупереч Конституції України, КУпАП, та Інструкції №1395, відповідачем було проведено розгляд справи без його участі, грубо порушено права позивача та прийнято незаконну постанову, яка винесена без належних та допустимих доказів, і ґрунтується лише на припущеннях та упередженому ставленні до позивача.

Однак, дані твердження позивача суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закон України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Тобто, поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Але, у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними.

Відповідного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17.

Так, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Однак, позивачем не надано жодних доказів в підтвердження викладених обставин, а вищезазначені твердження спростовуються показами свідків.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка інспектор БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП капітан поліції ОСОБА_2 суду пояснила, що обставини події пам`ятає добре. Зокрема те, що ОСОБА_1 здійснив рух на жовтий сигнал світлофору, порушивши п. 8.7.3 г) ПДР України, умисно пришвидшився, а поряд авто зупинилося. У службовому автомобіля вона знаходилася поряд, а за кермом був Дембіцький. Вони зупинилися, підійшли до авто, за кермом був ОСОБА_1 , вона в цьому впевнена, адже його авто було в полі її зору з моменту порушення і до зупинки ТЗ. Зупинивши ТЗ, вони повідомили причину зупинки, роз`яснили права, попросили пред?явити документи, але він ухилився, порушував порядок розгляду справи, дуже довго сперечався, підвищував голос, а потім пред`явив закордонний паспорт, і вже після цього розпочали розгляд справи про адміністративне правопорушення. Позивач казав, що хоче скористатися правовою допомогою, а саме допомогою адвоката. Вони запропонували його зачекати, але в той момент його адвокат не зміг під`їхати, разом з цим, на залучення адвоката з безоплатної правової допомоги, позивач відмовився, тобто дії позивача були направлені на затягування розгляду справи. Крім цього, він говорив, що являється сам адвокатом. Пункт 8.11 ПДР враховували, але прийняли рішення про притягнення його до відповідальності за порушення п. 8.7.3 г) ПДР, оскільки інший ТЗ, який рухався поряд з авто позивача зупинився, а він прискорився, тобто позивач мав можливість зупинитися перед стоп-лінією. Крім того, на тому перехресті дуже часті ДТП, тим самим врахували висновок, викладений судом у вироку по справі за обвинуваченням «Зайцевої та Дронова» №640/1664/18, позивачу не погрожували. В авто позивача перебувала особа жіночої статі, зі слів позивача його дружина, яку залучали як свідка, вона давала свої пояснення (на боді-камеру), однак, відео з боді-камери знищені за терміном зберігання 1 місяць.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка інспектор БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП ОСОБА_3 , суду пояснив, що події від 20.08.2022 пам`ятає добре, він перебував за кермом службового ТЗ. ОСОБА_1 проїхав на жовтий сигнал світлофора, при розгляді справи вів себе зухвало, не виконував законних вимог. Водій рухався в крайній лівій смузі, потім перестроївся на праву, рухався одночасно з авто комбо, яке рухалося в лівій смузі. Коли почав мигати зелений сигнал світлофору авто комбо в лівій смузі зупинилося, а позивач, перед стоп-лінією за 20-50 м пригальмував, а потім на жовтий сигнал світлофору прискорився і поїхав прямо. Тобто, позивач, не міг переконатися в безпечності руху і прискоритися, оскільки поряд було авто, яке зупинилося і за ним він не міг бачити, що немає людей на пішохідному переході. Вони бачили, що за кермом чоловік, напарниця пішла до нього перша, а потім він, і за кермом був ОСОБА_1 . Також, в авто була жінка, зі слів позивача, його дружина. Вони йому не погрожували та на його вимогу при розгляді справи пред`явили йому відео з реєстратора, як доказ його вини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

Відповідно до ст. 93 КАС України сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

При цьому, цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №161/5372/17).

Представником відповідача, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в постанові серії БАБ №727876 від 20.08.2022, було надано диск з записом з відео реєстратора, який зазначений в постанові в якості доказу.

З оглянутого судом відео із запису відеореєстратора, вбачається, що відео від 20.08.2022 розпочинається з моменту, коли інспектор поліції, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції разом зі своїм напарником, здійснювали патрулювання вул. Леваневського в м. Біла Церква, під час якого було зафіксовано, що 20.08.2022 о 13 год. 21 хв. на перехресті вул. Леваневського та вул. Митрофанова водій транспортного засобу «DAEWOO LACETTI», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у правій смузі, проїхав перехрестя на забороняючий жовтий сигнал світлофора, який під час увімкнення жовтого мигаючого сигналу світлофора навпаки прискорив свій рух, а транспортний засіб який рухався поряд у лівій смузі зупинився. Закінчується відеозапис на моменті, коли інспектори патрульної поліції підійшли до зупиненого транспортного засобу «DAEWOO LACETTI», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому за кермом перебувала особа чоловічої статі.

Позивач в підтвердження позовних вимог зазначає, що долучений до відзиву відеозапис не є допустимим та належним доказом, оскільки був здійснений на невідомий технічний засіб, відсутні будь-які документи, що підтверджують належний технічний стан такого засобу, його характеристики, можливість здійснення безперервного відеозапису та належне зберігання даних. Також, на відеозаписі зафіксовано автомобіль «DAEWOO LACETTI», а в постанові вказано «CHEVROLET LACETTI», який рухається дорогою, далі - водій зазначеного автомобіля здійснює проїзд перехрестя, вмикається жовтий сигнал світлофора і водій, для уникнення екстреного гальмування та уникнення створення ймовірної аварійної ситуації, пересвідчившись в безпечності своїх дій, продовжує рух прямо, у відповідності до п. 8.11. ПДР. Водночас не зафіксовано особу, що керувала транспортним засобом, а отже такий відеозапис не може бути доказом вини позивача.

Однак, суд критично оцінює зазначене твердження позивача, оскільки хоч і міститься неточність в постанові щодо зазначення марки автомобіля «CHEVROLET LACETTI» замість «DAEWOO LACETTI», водночас, з наданого відеозапису судом встановлено який транспортний засіб вчинив порушення, його колір, державний номерний знак автомобіля та встановлено особу водія транспортного засобу ОСОБА_1 , який пред`явив інспектору патрульної поліції закордонний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що ним не заперечується.

Крім того, з витягу із системи АІС (а.с. 102) вбачається, що в базі даних мітиться інформація про реєстрацію 26.11.2021 транспортного засобу марки «CHEVROLET LACETTI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Також, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Крім того, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).

Тому, стверджувати, що відео із запису відеореєстраторане є належним доказом, підстав немає, оскільки він зазначений у постанові як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення та наданий відповідачем відеозапис події, здійснений з камери, розташованої в автомобілі, що передбачено Законом України «Про національну поліцію».

Згідно п.8.11 ПДР, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Разом з тим, водій автомобіля «DAEWOO LACETTI», д.н.з. НОМЕР_1 здійснюючи рух по правій смузі та під`їжджаючи до перехрестя, коли вже мигав жовтий сигнал світлофора, прискорився у русі і поїхав прямо, не пересвідчившись у безпечності своїх дій, хоча мав можливість зупинитися перед стоп-лінією.

Також, в даній справі слід врахувати висновок, викладений у вироку від 26.02.2019 Київським районним судом м. Харкова по справі №640/1664/18 за обвинуваченням «Зайцевої та Дронова» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, який залишений в силі постановою Верховного суду від 03.04.2020, щодо того, що водій не може здійснювати проїзд на жовтий сигнал світлофора, адже це може призвести до негативних наслідків та оскільки початок руху автомобіля відбувався на жовтий забороняючий сигнал світлофору, слід дійти висновку про наявність в діях водія даного автомобіля невідповідності вимогам 8.7.3 «ґ» та «є», а також п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Отже, встановлено, що позивач здійснив проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора, не зупинив свій транспортний засіб у місці, визначеному пунктом 8.10 ПДР України, чим порушив вимоги пункту 8.7.3. ґ) ПДР України.

Тому, суд враховуючи вищевикладене, приходить до висновку, що покази свідків є достовірними доказами для висновку про винуватість позивача в адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 122 КУпАП та дані показання свідків узгоджуються з іншими доказами у справі.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 визначений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, остання містить інформацію про фіксацію правопорушення, оскільки в графі «до постанови додається» зазначено про запис з відео реєстратора, який був оглянутий в судовому засіданні та до суду не надано доказів, які б підтверджували, що відповідач при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності діяв не в спосіб, передбачений КУпАП, не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, а ті обставини, на які посилається позивач як на підставу скасування постанови в частині притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд розцінює як спробу уникнення від адміністративної відповідальності.

Тому, враховуючи, що відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке встановлена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена у відповідності до вимог закону, адміністративне стягнення накладене в межах санкції статті закону, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та будь-якими доказами не спростовані, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суд не вбачає.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено оскаржувану постанову серії БАБ №727876 від 20.08.2022 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме за проїзд на забороняючий жовтий сигнал світлофора, тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Щодо встановлення належності відповідачів, як обов`язку суду, слід зазначити наступне.

Пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України визначено, що відповідач це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно положень статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Так, залучений позивачем відповідач - Головне управління Національної поліції в Київській області отримавши ухвалу про відкриття провадження від 21.11.2022 та позовну заяву з додатками до неї, за дорученням керівництва ГУ НП в Київській області, надіслав дану ухвалу разом з додатками до неї за належністю до Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП, тим самим визнавши себе неналежним відповідачем (а.с. 45).

Положеннями ст. 255, 288 КУпАП передбачено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції та належним відповідачем є саме відповідний орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року № 742/2298/17).

Тому, враховуючи, що оскаржувана постанова серії БАБ №727876 від 20.08.2022 про накладення адміністративного стягнення винесена поліцейським БПП в м. Біла Церква УПП Київської області ДПП капітаном поліції Коломієць-Левчук Аліси Сергіївною від імені органу, а саме: Департаменту патрульної поліції, який залучений судом 21.11.2022, суд дійшов висновку, що вимоги до Головного управління Національної поліції в Київській області та інспектора ВМАЗ Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області ДПП капітана поліції Коломієць-Левчук Аліси Сергіївни заявлені позивачем як до неналежних відповідачів.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовна заява не підлягає задоволенню, судові витрати позивача слід залишити без відшкодування.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7, 33, ч.2 ст.122, 245, 251, 252, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до інспектора ВМАЗ Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області ДПП капітана поліції Коломієць-Левчук Аліси Сергіївни (місцезнаходження: вул. Сухоярська, 18а, м. Біла Церква, Київська область), Головного управління Національної поліції у Київській області (місцезнаходження: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), про скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 23.02.2023.

СуддяО. В. Бондаренко