Рішення № 109167523, 22.02.2023, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6624/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

Позовні вимоги.

ОСОБА_1 , 29.11.2022 року (вх. № 20451) звернувся до суду із позовом, у якому просить розірвати шлюб укладений між сторонами, зареєстрований 26.10.2009 року Арламівськоволянською сільською радою Мостиського району Львівської області, актовий запис № 11, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що сторони уклали шлюб 26.10.2009року уАрламівськоволянській сільськійраді Мостиськогорайону Львівськоїобласті,актовий запис№ 11,свідоцтво прошлюб серії НОМЕР_1 . Зазначає, що від шлюбу сторони мають двох дітей, а саме, доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що діти проживають з ним та знаходяться на його утриманні. Причиною припинення шлюбних відносин є те, що сторони не створили міцної сім`ї через різні погляди на життя, а також несумісність характерів. Сімейних стосунків сторони не підтримують тривалий час, такі існують лише формально. Вважає, що шлюб з відповідачем фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам, у зв`язку з чим наполягає на розірванні шлюбу.

Рух справи в суді.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.01.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 22).

Позиція сторін по справі.

У вказаний строк відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимогст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Однак, 21.02.2023 року (вх. № 3460) відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву, у якій позовні вимоги визнала повністю, наполягає на розірванні шлюбу та не заперечує проти залишення дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживати разом з позивачем у справі.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд зазначає, що згідно ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст.15,16ЦК України,ст.4ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Свідоцтвом прошлюб серії НОМЕР_1 стверджується, що сторони знаходяться у шлюбі з 26.10.2009 року, який зареєстрований Арламівськоволянською сільською радою Мостиського району Львівської області, актовий запис № 11 (а.с. 4).

Копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 стверджується, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3 , актовий запис № 01 (а.с. 5).

Копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 стверджується, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_4 , актовий запис № 16 (а.с. 6).

Копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 стверджується, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8), що підтверджується також відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області отриманими на запит суду 02.01.2023 року (а.с. 21).

Мотиви прийняття рішення судом.

Частиною 1 ст. 51 Конституції Українизакріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.Стаття 24СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.

Статтею 56 СК Українипередбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч. 2 ст. 112 СК Українисуд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб.

Згідно ч. 1 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя.

Відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, причиною розірвання шлюбу є у тому числі те, що спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, збереження шлюбу є неможливим. Сторони спільним побутом не пов`язані, спільного господарства не ведуть.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Крім того, згідност. 113 СК Україниособа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК Україниу разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно ст. 24 СК Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що їх подальше спільне життя подружжя збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти такого, суд приймає до уваги позицію відповідача про визнання позову і її бажання розірвати шлюб, то відповідно відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим, також суд приймає до уваги позицію відповідача у справі щодо залишення дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживати разом з позивачем.

Так, встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, збереження шлюбу є неможливим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розлад у сім`ї носить стійкий характер, сторони втратили одне до одного почуття любові, сім`я фактично не існує, примирення між сторонами не можливе. А відтак, позов слід задовольнити та розірвати шлюб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом, за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду у постанові № 200/952/18 від 15.01.2020 року.

Так, згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Враховуючи те, що позивач просив залишити малолітніх дітей проживати разом із ним, а відповідач відзиву на позов не подала, заперечень не висловила, позовну заяву визнала, відтак матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами, суд дійшов висновку про залишення малолітніх дітей, проживати з батьком.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст.142ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, при поданні позову позивачем сплачено 992 грн. 40 коп. судового збору (а.с. 13), а тому ОСОБА_1 слід повернути з державного бюджету 496 грн. 20 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову), та на підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 496 грн. 20 коп. судового збору (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).

Керуючись ст.12,13,77-81,223,263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 110 Сімейного кодексу Українисуд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірванняшлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26.10.2009 року Арламівськоволянською сільською радою Мостиського району Львівської області, актовий запис № 11, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити проживатиразом батьком ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. судового збору.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294,що розташованеза адресою:м.Львів,вул.К.Левицького,18) - повернути з державногобюджету ОСОБА_1 - 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. сплаченого судового збору, згідно квитанції № 43Р1-55ХА-ТС8К-1786 від 18.11.2022 року.

Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Текст рішення складено 22.02.2023 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко