Рішення № 10916153, 17.08.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 р. Справа № 13/44

Господарський суд Івано-Франківської області у складі

судді Шкіндер П. А.

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я.

розглянувши матеріали

за позовом: приватного підприємства "Перламутр" вул.Крайківського, 2а, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, Івано-Франківська область, 77700

про майнові спори (стягнення коштів)

Представники:

від позивача: Гедзик В.В. ( довіреність б/н від 21.12.09р) - представник, (довіреність б/н від 14.05.08р);

Від відповідача:представники не з"явилися.

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство "Перламутр" звернулось в суд з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8 738,68 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить суд їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалою суду від 15.06.10р. з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

При цьому, відзиву на позов та письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього суду не надходило.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обгрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства встановив наступне.

01.03.2007р. між приватним підприємством "Перламутр" та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки.У відповідності до якого, ПП "Перламутр", як постачальник зобов"язувався поставляти замовлену покупцем продукцію, а ОСОБА_1, як покупець була зобов"язана належним чином її оплатити.

Згідно видаткової накладної № У-00083228 від 30.11.2007р. ПП"Перламутр" поставило ОСОБА_1 продукції на суму 1 758 грн., яку вона повинна була оплатити відповідно до умов договору поставки, протягом семи днів, з моменту поставки. Але дана сума була погашена частково, шляхом повернення частини товару відповідачем на суму 1 050 грн.- згідно накладної № У- 00097766 від 12.04.2008р. ОСОБА_1 Таким чином сума боргу по першій накладній становить 708 грн..

Як встановлено судом, ПП"Перламутр" поставило ОСОБА_1 продукції на суму 4 047,72 грн., а 24.07.08р. згідно видаткової накладної № У- 00131830- ще на 2 462,96 грн.Але, незважаючи на обіцянки, ні попередній борг, ні суми останніх поставок, оплачені відповідачем не були.

Також,у відповідача по віношенню до позивача є непогашений борг по тарі.За несвоєчасне повернення тари покупець зобов"язується постачальнику сплатити її продажну вартість з урахуванням ПДВ.

Згідно відомості по тарі з 01.04.2007р. по 03.03.2010р. борг відповідача по тарі залишився в розмірі 1 520 грн.

Таким чином, непогашена сума боргу становить 8 738,68 грн.

05.03.2010р.ПП "Перламутр" надіслало поштою відповідачу вимогу про погашення заборгованості.10.03.10р.відповідач вимогу отримав, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.Але вказані кошти не повернені і досі.

Згідно ст.173 Господарського процесуального кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (сплатити гроші), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає за правильне позов задовольнити, при цьому враховує наступне:

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вказує ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інакше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

Приписи ст.625 Цивільного кодексу України встановлюють відповідальність за порушення грошового зобов'язання, зокрема, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, заборгованість в сумі 8 738,68 грн., що виникла в результаті неналежного виконання умов договору, з боку відповідача, підлягає задоволенню.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України; ст.ст. 265, ч.1 ст.509, 527, 610, 625, 901 Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України; ст.ст. 33, 49, 54-57, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Перламутр" вул.Крайківського, 2а, м.Івано-Франківськ, 76000 ( код ЄДРОПУ 23799460) основний борг в сумі 8 738,68 грн, 102,00 грн.-державного мита, 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяШкіндер П. А.

Рішення підписане 25.08.10р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

__О.А Карпець 20.08.10