Рішення № 10916150, 19.08.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 р. Справа № 17/73

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД", вул.Селянський узвіз, 3"а" м.Дніпропетровськ, 49000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагідки", вул. Косівська, 13, смт.Кути, Косівський район, Івано-Франківська область, 78665

про стягнення 14436 грн. 81 коп.

Представники сторін:

Від позивача: не з"явились,

Від відповідача: не з"явились.

встановив: заявлено позов про стягнення 14436 грн. 81 коп., в тому числі 11533 грн. 05 коп.основного боргу, 1247 грн. 58 коп. - пені; 1454 грн. 41 коп. - інфляційних втрат; 201 грн. 77 коп. - 3% річних.

Представник позивача та відповідача в судове засідання 19.08.10 р. не з"явилися, хоч були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, про що свідчить підпис уповноважених на те осіб у повідомленні про вручення поштового відправлення. Відповідач відзив на позов не подав, про причини неявки повноважного представника суд не повідомляв.

З урахуванням того, що позивач направив суду через органи поштового зв"язку супровідним листом (вих №149/юр від 06.08.10 р.) витяг з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо відомостей про відповідача, суд дійшов висновку, що перешкод для розгляду справи немає.

На день розгляду справи в судове засідання 19.08.10 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалою суду від 07.07.10 р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час та місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.12.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нагідки" укладено договір поставки товару №1784.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов"язується передати у власність відповідачу товар, а відповідач в свою чергу - прийняти і оплатити на умовах договору вартість даного товару (лікарські препарати та медичні товари). Найменування, кількість, ціна та умови поставки і оплати вказується у специфікаціях, що підписуються сторонами на кожну окрему поставку.

На виконання умов договору, позивач за період з 23.11.09 р. по 03.12.09 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 11533 грн. 05 коп. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується товарно - транспортними накладними №5071117 від 23.11.09 р. на суму 5139грн. 56 коп., № 5071118 від 23.11.09 р. на суму 75 грн., №5072788 від 26.11.09 р. на суму 3957 грн. 38 коп., №5072789 від 26.11.09 р. на суму 21.78 грн., № 5073917 від 30.11.09 р. на суму 1596 грн. 13 коп., № 5075450 від 03.12.09 р. на суму 111 грн. 85 коп., № 5075470 від 03.12.09 р. на суму 1929 грн. 89 коп., № 5075471 від 03.12.09 р. на суму 116 грн. 46 коп., оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, належно засвідчені копії долучені до матеріалів справи.

Оплата за кожну партію отриманого товару, як зазначено п.4.2 договору, проводиться з відстрочкою платежу до 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару покупцем. Однак, в порушення зазначених умов, відповідач свої зобов`язання в повному обсязі не виконав, вартість товару та наданих послуг в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого, станом на 25.06.10 р. борг відповідача становить 11533 грн. 05 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що з моменту укладення договору між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами.                     Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Таким чином, станом на 25.06.10 р. основний борг відповідача перед позивачем становить 11533 грн. 05 коп. та підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не подав суду доказів сплати боргу, доводів позивача щодо наявності боргу в заявленій сумі не спростував, а отже вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 11533 грн. 05 коп. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язання. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.                               

Пунктом 5.1 вищезазначеного договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов"язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, яка згідно розрахунку позивача становить 1247 грн. 58 коп.

Поданий позивачем розрахунок пені є обгрунтованими, а отже пеня заявлена до стягнення в розмірі 1247 грн. 58 коп. є такою, що підлягає задоволенню.

          Сума боргу з урахуванням індексу інфляції згідно поданого позивачем розрахунку становить 1454 грн. 41 коп., а 3 % річних - 201 грн. 77 коп.

          Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” сума інфляційних втрат за період з 14.12.09 р. по 24.12.09 р. згідно поданого позивачем розрахунку становить 116 грн. 56 коп. Розрахунок інфляційних втрат за вказаний період є обґрунтований. Однак, позивачем при здійсненні розрахунку суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 25.12.09 р. по 31.03.10 р. допущено помилку.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

          Господарським судом здійснено перерахунок правильності нарахування інфляційних втрат, оскільки позивачем допущено помилку при розрахунку інфляційних втрат за лютий 2010 р., а саме у розрахунку позивача зазначено індекс інфляції за лютий 2010 р. - 108,9 %.                     За повідомленням Державного комітету статистики від 10.03.2010 р. індекс інфляції у лютому 2010 р. становив 101,9 % порівняно з січнем 2010 року.

          Загальна сума інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню становить 658 грн. 61 коп., в решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Три відсотки річних, згідно поданого розрахунку позивачем є обгрунтованими та підлягають стягненню в сумі 201 грн. 77 коп.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 11533 грн. 05 коп. основного боргу, 1247 грн. 58 коп. - пені; 658 грн. 61 коп. - інфляційних втрат; 201 грн. 77 коп. - 3% річних. В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 546, 610, 625, 629, 692, Цивільного кодексу України, ст.20, ст.193, 175, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагідки", вул. Косівська, 13, смт.Кути, Косівський район, Івано-Франківська область, 78665 (ідентифікаційний код 20559658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД", вул. Селянський узвіз, 3"а" м. Дніпропетровськ, 49000 (ідентифікаційний код 21947206) - 11533 грн. 05 коп. (одинадцять тисяч п"ятсот тридцять три гривні 05 копійок) основного боргу, 1247 грн. 58 коп. (одну тисячу двісті сорок сім гривень 58 копійок) - пені; 658 грн. 61 коп. - (шістсот п"ятдесят вісім гривень 61 копійку) - інфляційних втрат; 201 грн. 77 коп. - 3% (двісті одну гривну 77 копійок) - річних, 136 грн. 41 коп. (сто тридцять шість гривень 41 копійку) - витрат по сплаті державного мита, 223 грн. (двісті двадцять три гривні) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                            повне рішення складено 25.08.10

Виготовлено в АС "Документообіг суду"

______ Боднарчук М. Б. 25.08.10