Рішення № 10915959, 20.08.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" серпня 2010 р. Справа № 15/684

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача : Волтарніст М.О. - представник за довіреністю №25-24/2 від 20.01.2010р.

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український консервний дім" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС-М" (м. Бердичів)

про стягнення 76740,94 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 76740,94грн., із яких 56973,80грн. основного боргу, 19508,15грн. неустойки, 216,53грн. - 3 % річних, 42,46грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті спору (а.с. 64).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український консервний дім" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС-М" (дистриб'ютор) був укладений договір №36 за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність дистриб'ютору (відповідач) продукцію, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти її та оплатити (п.2.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 56973,80грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000066 від 26.02.2010р. на суму 29248,40грн., №РН-0000098 від 15.03.2010р. на суму 17063,00грн., №РН-0000099 від 15.03.2010р. на суму 10662,40грн. (а.с.27-29).

Слід зазначити, що дата підписання зазначених накладних відповідачем не збігається з датами їх виготовлення. Зокрема, видаткова накладна №РН-0000066 оформлена відповідачем 01.03.2010р., а видаткові накладні №РН-0000098, №РН-0000099 - 16.03.2010р.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до п.2.4 зазначеного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Ці положення щодо обов’язкових реквізитів первинного документа зазначені і в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто, датою оформлення первинного документу є дата занесення до нього усіх передбачених чинним законодавством необхідних реквізитів, у тому числі підписів осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і дата складання первинного документа.

Таким чином, датою оформлення видаткових накладних за якими відповідач отримав продукцію вважається дата підписання накладної отримувачем цієї продукції , яка зазначена у вищевказаних видаткових накладних, тобто:

- видаткова накладна №РН-0000066 від 26.02.2010 на суму 29248,40грн. була оформлена 01.03.10р. (а.с.27);

- видаткові накладні №РН-0000098 від 15.03.2010 на суму 17063,00грн. та №РН-0000099 від 15.03.2010 на суму 10662,40грн. були оформлені 16.03.10р. (а.с.28-29).

Спір виник з того приводу, що відповідач не розрахувався за поставлену продукцію у встановлений договором строк.

У пункті 7.8 договору №36 від 25.02.2010р. сторони передбачили, що дистриб'ютор здійснює оплату за поставлену продукцію на підставі видаткової накладної на протязі 30 календарних днів з моменту оформлення видаткової накладної.

Беручи до уваги вищевикладене та п.7.8 договору, відповідач мав провести розрахунок з позивачем за отриманий товар в наступні терміни:

- за видатковою накладною №РН-0000066 від 26.02.2010р. на суму 29248,40грн., яка оформлена 01.03.10 - в строк до 31.03.10р.;

- за видатковими накладними №РН-0000098 від 15.03.2010р. на суму 17063,00грн. та №РН-0000099 від 15.03.2010р. на суму 10662,40грн., які оформлені 16.03.10р. - в строк до 15.04.10р.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлені строки не виконав.

23.04.10р. позивач надіслав відповідачу претензію за №21 від 22.04.10р. з вимогою про сплату заборгованості в сумі 56976,80 та штрафних санкцій (а.с. 32-34). Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, боргу не погасив.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на час розгляду справи, відповідач не подав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в розмірі 56973,80грн.

Таким чином, господарський суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 56973,80грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.11.5 договору просить стягнути з відповідача неустойку, що згідно розрахунку позивача становить 19508,15грн. (а.с.4).

Згідно з п. 11.5 договору №36 від 25.02.10р. у випадку несвоєчасної оплати дистриб'ютором товару, продавець має право вимагати наступні штрафні санкції.

При прострочці платежу:

11.5.1 від одного до десяти календарних днів включно, дистриб'ютор сплачує штрафну пеню в розмірі 0,3% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки, починаючи з дня початку прострочки, включаючи день фактичного виконання зобов'язань по оплаті, крім випадку встановленого в п. 11.5.2.

11.5.2 від одинадцяти до двадцяти календарних днів включно, дистриб'ютор сплачує штрафну пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки, починаючи з дня прострочки, включаючи день фактичного виконання зобов'язань по оплаті, крім випадку встановленого в п. 11.5.3.

11.5.3 понад двадцять один календарний день від останньої дати платежу, дистриб'ютор сплачує штрафну пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, починаючи з дня прострочки, включаючи день фактичного виконання зобов'язань по оплаті.

Наведеним пунктом договору за прострочку платежу, сторони передбачили таку штрафну санкцію як штрафна пеня, яка обчислюється у відсотках від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

У своїх поясненнях від 12.07.10р. за №24/25-3, позивач зазначив, що керуючись п. 2 ст. 546 ЦК України, сторони передбачили інший вид забезпечення виконання зобов'язання, яке має назву "штрафна пеня" (а.с.56).

Слід зазначити, що чинне законодавство не передбачає такий вид штрафних санкцій як "штрафна пеня". Разом з тим, штраф і пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких наведене у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

- можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов’язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов’язання неналежним способом тощо).

- обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня характеризується такими ознаками:

- застосування виключно у грошових зобов’язаннях;

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов’язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов’язання понад встановлений сторонами зобов’язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу (кожен день прострочення), є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов’язання.

Таким чином, за своєю правовою природою передбачена п.11.5 договору №36 від 25.02.2010р. штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми боргу за кожен день прострочення є пенею.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача, неустойка нарахована за правилами встановленими п.11.5 договору, за період:

- з 27.03.10р. по 20.05.10р. по видатковій накладній №РН-0000066 від 26.02.2010р. на суму 29248,40грн. і становить 12576,81грн.;

- з 14.04.10р. по 20.05.10р. по видатковим накладним №РН-0000098 від 15.03.2010р. та №РН-0000099 від 15.03.2010р. на загальну суму 27725,40грн. і становить 6931,34грн. Загальна сума - 19508,15 грн.

Зважаючи на вищевикладене та встановлені судом обставини щодо строків проведення розрахунків, господарський суд користуючись нормативно-довідковою таблицею комп'ютерної програми "Законодавство" здійснив власний розрахунок пені згідно з яким, загальна сума пені становить 1366,37 грн., а саме:

- за прострочку оплати товару по видатковій накладні №РН-0000066 від 26.02.10р. на суму 29248,40грн., за період з 01.04.10р. (дата прострочки оплати) по 20.05.10р. (із розрахунку позивача), сума пені становить 821,36грн.

- за прострочку оплати товару по видаткових накладних №РН-0000098 від 15.03.10р. на суму 17063,00грн. та №РН-0000099 від 15.03.10р. на суму 10662,40грн., за період з 16.04.10р. по 20.05.10р., сума пені становить 545,01грн.

Таким чином, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення з відповідача пені (неустойки) в сумі 1366,37грн. У решті суми (18141,78грн.) суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 42,46грн. інфляційних та 216,53 грн. - 3% річних (а.с.5).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений не правильно.

Здійснивши власний розрахунок 3%, господарський суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 199,96грн., з яких:

- 36,06грн. становить за період з 01.04.10р. по 15.04.10р. на суму 29248,40грн.;

- 163,90грн. становить за період з 16.04.10 по 20.05.10 на суму 56973,80грн. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 16,57грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 42,46грн. за період з 27.03.10р. по 31.03.10р. нарахованих на суму боргу 29248,40грн.

Як було встановлено вище, прострочка виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару на суму 29248,40грн. (видаткова накладніа№РН-0000066; строк оплати 31.03.2010р.) настала з 01.04.10р. Таким чином, у період з 27.03.10р. по 31.03.10р. відповідачем прострочки оплати товару допущено не було, а тому господарський суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 42,46грн.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український консервний дім" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню частково.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 56973,80грн. основного боргу, 1366,37грн. пені, 199,96грн. - 3% річних. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525,526,549, ч. 2 ст. 625 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС-М" (13300,м. Бердичів, вул.Шелушкова,116; ідентифікаційний код 36229075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український консервний дім" (юридична адреса: 03148, м.Київ, вул.Якуба Коласа, 1-Б, кв.35; фактична адреса: 03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська,32; ідентифікаційний код 36477060):

- 56973,80грн. - основного боргу;

- 1366,37грн. - пені;

- 199,96грн. - 3% річних;

- 585,40грн. - витрат на оплату державного мита;

-180,03грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: "25" серпня 2010 року.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в спр., 2 - позивачу,

3-відповідачу (рек. з повідомленням)