Рішення № 10915932, 17.08.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" серпня 2010 р. Справа № 15/484

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Поштар Т.П. - представник за довіреністю № 5367 від 28.12.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (м. Київ)

до Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Славівське" (с. Славів Черняхівський район)

за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставрів-Агро" (с.Ставрів, Малинського району Рівненської області)

про стягнення 15 562, 02 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Славівське" 15562,02грн., із яких 12922,07грн. основного боргу, 225,10грн. - 3 % річних, 934,49грн. інфляційних, 1480,36грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 17.06.2010р. не направив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується списком Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції Господарського суду Житомирської області від 08.07.2010р.

Третя особа повноважного представника в судове засідання не направила, письмового відзиву на позовну заяву не надала, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується списком Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції Господарського суду Житомирської області від 08.07.2010р.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача та третьої особи, неподання ними відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставрів-Агро" (третя особа у справі) було укладено договір фінансового лізингу № 080402-10/ФЛ-Ю-А (а.с. 19-30).

Відповідно до п. 1.1. договору фінансового лізингу, предметом даного договору є надання лізингодавцем (позивачем) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу (третій особі) предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до договору) - далі за текстом договору –"майно" або "предмет лізингу", для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно із додатком №2 від 02.04.2008р. до договору № 080402-10/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 02.04.2008р. (Специфікація) предметом лізингу є п’ять автомобілів марки DAEWOO-FSO 2008 року випуску, модель TF69Y, вартістю 48033,33грн. кожен без ПДВ. Загальна вартість майна на момент укладення договору складає 288200,00грн. з ПДВ (а.с.33).

Майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору (п. 1.2. договору фінансового лізингу).

Пунктом 2.1. договору фінансового лізингу встановлено, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 61 (шістдесят один) місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3. даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Відповідно до п. 3.1. договору фінансового лізингу, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору.

У пунктах 3.1.1, 3.1.2 договору фінансового лізингу сторони передбачили, що лізингові платежі включають платежі з відшкодування (компенсації) частини вартості майна і винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно з врахуванням корегування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5 договору.

Додатком №1 від 02.04.2008р. до договору фінансового лізингу № 080402-10/ФЛ-Ю-А є графік сплати лізингових платежів (а.с. 31-32).

29.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставрів-Агро" було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 080402-10/ФЛ-Ю-А (а.с.35-40).

У пункті 1. додаткової угоди від 29.05.2009р. сторони, у тому числі погодили, що з моменту підписання цієї додаткової угоди під словосполученням "Графік сплати лізингових платежів (додаток №1 до цього договору)" сторони по тексту договору розуміють разом (сукупно) графік сплати лізингових платежів №1 (додаток №1 до цієї додаткової угоди), графік сплати лізингових платежів №2 (додаток № 1 до цієї додаткової угоди), графік сплати лізингових платежів № 3 (додаток №1 до цієї додаткової угоди), графік сплати лізингових платежів №4 (додаток №1 до цієї додаткової угоди) та графік сплати лізингових платежів №5 (додаток № 1 до цієї додаткової угоди).

Згідно із пунктом 2. додаткової угоди від 29.05.2009р., сторони погодили, що з моменту підписання цієї додаткової угоди під словосполученням "Специфікація (додаток №2 до цього договору)" сторони по тексту договору розуміють разом (сукупно) Специфікація №1 (додаток № 2 до цієї додаткової угоди), Специфікація №2 (додаток №2 до цієї додаткової угоди), Специфікація № 3 (додаток № 2 до цієї додаткової угоди), Специфікація №4 (додаток № 2 до цієї додаткової угоди) та Специфікація № 5 (додаток №1 до цієї додаткової угоди).

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 29.05.2009р., сторони виклали п.3.1. договору фінансового лізингу № 080402-10/ФЛ-Ю-А у наступній редакції:

"3.1. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіків сплати лізингових платежів №№1-5 (додаток №1 до договору) за користування частинами майна, зазначених у специфікаціях №№1-5 (додаток №2 до цієї додаткової угоди) відповідно та пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору. Лізингові платежі включають:

3.1.1 платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

3.1.2. винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5 договору".

Крім того, пунктом 5. додаткової угоди від 29.05.2009 року, сторони передбачили, що у якості додаткового забезпечення виконання лізингоодержувачем перед лізингодавцем умов за цим договором, лізингоодержувач зобов’язаний забезпечити укладення договорів поруки між лізингодавцем, як кредитором та, у тому числі, з Приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами “Славівське” код ЄДРПОУ 13551807 ( по зобов’язанням по сплаті лізингових платежів згідно графіка сплати лізингових платежів № 4 додаток №1 до договору) як поручителем, по зобов’язанням лізінгоодержувача.

На виконання умов пункту 5 додаткової угоди від 29.05.2009р. до договору фінансового лізингу № 080402-10/ФЛ-Ю-А від 02.04.2008р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіАйБі Лізінг" (кредитор), Приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами "Славівське" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ставрів-Агро” (боржник) було укладено договір поруки № 090603-34/П від 03.06.2009р. (а.с.17-18 ).

Згідно із пунктом 2 договору поруки № 090603-34/П від 03.06.2009р. за цим договором поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором за виконання боржником грошових зобов’язань за контрактом по сплаті лізингових платежів згідно графіків сплати лізингових платежів №№3,4 (додаток №1 до контракту) та пунктів 3.4.1 –3.4.5. контракту, а саме:

- сплату кредитору лізингових платежів у встановлені контрактом строки та на умовах, передбачених контрактом (в тому числі погашення існуючої на момент укладення договору заборгованості по лізингових платежах) за автомобілі DAEWOO-FSO, модель TF69Y, 2008 року випусків, реєстраційні номера АА2167НЕ та АА2146НЕ, в сумі 41668,64 (сорок одна тисяча шістсот шістдесят вісім грн. 64 коп.) гривень.

- сплату кредитору пені за затримку сплати лізингових платежів згідно графіку сплати лізингових платежів №№3,4 (додаток №1 до контракту) та пунктів 3.4.1 –3.4.5. контракту, яка передбачена контрактом, яка виникла після підписання цього договору.

- сплату кредитору штрафних санкцій, збитків та усіх інших виплат, сплата яких покладається на боржника у відповідності до положень контракту при користуванні автомобілів DAEWOO-FSO, модель TF69Y, 2008 року випусків, реєстраційні номера АА2167НЕ та АА2146НЕ, які виникли після підписання цього договору.

Позивач звертаючись з позовом до господарського суду посилається на те, що ТОВ “Ставрів-Агро” не виконує взятих на себе зобов’язань за договором фінансового лізингу №080402-10/ФЛ-Ю-А від 02.04.2008р. та додаткової угоди від 29.05.2009р., внаслідок чого за період з липня 2009 року по вересень 2009р. виникла заборгованість в сумі 12922,07грн. Крім того, у відповідності до п. 11.2. договору позивачем нараховано пеню в сумі 1480,36грн. за період з 25.07.2009р. по 25.03.2010р., 3% річних в сумі 225,10грн. за період з 25.07.2009р. по 02.04.2010р., інфляційні в сумі 934,49грн. за період з 25.07.2009р. по 02.04.2010р. Нараховані суми основного боргу та штрафних санкцій позивач просить стягнути на свою користь з Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами “Славівське”, яке є поручителем, згідно з договором поруки № 090603-34/П від 03.06.2009р., за виконання зобов’язань ТОВ “Ставрів-Агро” перед позивачем.

Розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та керуючись нормами діючого законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіАйБі Лізінг" підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення зобов'язань відповідача перед позивачем є договір поруки № 090603-34/П від 03.06.2009р.

Стаття 553 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як уже зазначалося, договір поруки №090603-34/П від 03.06.2009р. було укладено з метою забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "Ставрів-Агро" перед ТОВ “ВіЕйБі Лізінг” за договором фінансового лізингу № 080402-10/ФЛ-Ю-А від 02.04.2008р. та додаткової угоди від 29.05.2009р. до договору фінансового лізингу.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором фінансового лізину №080402-10/ФЛ-Ю-А, в межах позовних вимог, виконав належним чином. Зокрема, відповідно до акту прийому-передачі від 23.04.2008р., ТОВ "ВіЕйБі Лізінг" передало ТОВ "Ставрів-Агро" у користування (лізинг) автомобіль DAEWOO-FSO, модель TF69Y, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА2146НЕ (а.с.64).

Натомість, ТОВ "Ставрів-Агро" розрахунки за договором фінансового лізингу №080402-10/ФЛ-Ю-А від 02.04.2008р. та додаткової угоди від 29.05.2009р. до договору фінансового лізингу, зокрема в частині сплати лізингових платежів за автомобіль DAEWOO-FSO, модель TF69Y, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА2146НЕ згідно графіку сплати лізингових платежів №4 своєчасно не проводило.

Зокрема, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставрів-Агро" існує заборгованість в сумі 12922,07грн. по сплаті лізингових платежів за липень 2009 року згідно рахунку-фактури № СФ-916603 від 24.07.2009р. на суму 1597,62грн.(а.с. 43), за серпень 2009 року згідно рахунку-фактури № СФ-916605 від 21.08.2009р. на суму 5376,67грн.(а.с. 41), за вересень 2009 року згідно рахунку-фактури № СФ-916607 від 24.09.2009р. на суму 5947,78грн. (а.с.41). Правомірність нарахування лізингових платежів за липень, серпень та вересень 2009 року підтверджується довідками про нарахування лізингових платежів від 24.07.2009р., від 24.08.2009р., від 24.09.2009р. (а.с. 44-46).

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі майна від 20 жовтня 2010р. підписаний ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та ТОВ "Ставрів-Агро" у відповідності з яким ТОВ "Ставрів-Агро" повернуло позивачу легковий автомобіль DAEWOO-FSO, модель TF69Y, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА2146НЕ (а.с. 80).

Таким чином, легковий автомобіль DAEWOO-FSO, модель TF69Y, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА2146НЕ знаходився у володінні і користуванні лізингоодержувача - ТОВ "Ставрів-Агро" у період з 23.04.2008р. по 20.10.2009р.

У зв’язку з невиконанням ТОВ "Ставрів-Агро" зобов’язань по сплаті лізингових платежів, позивач просить стягнути заборгованість за лізинговими платежами по автомобілю DAEWOO-FSO, модель TF69Y, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА2146НЕ (графік сплати лізингових платежів №4) з поручителя - Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами “Славівське”.

Частинами 1,2 статті 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст.543 ЦК України визначено, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пунктом 3. договору поруки № 090603-34/П сторони погодили, що при невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов’язань за контрактом, виконання яких забезпечується цим договором, поручитель і боржник будуть відповідати перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов’язань за контрактом, зазначених в п. 2 цього договору, як від боржника так і від поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу.

Відповідно до пункту 4. договору поруки №090603-34/П, у випадку невиконання, або неналежного виконання боржником зобов’язання, виконання якого забезпечується цим договором, поручитель зобов’язаний виконати таке зобов’язання перед кредитором за боржника протягом 3-х (трьох) банківських днів з дня отримання відповідної вимоги від кредитора.

02.04.2010р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу (претензію) про сплату заборгованості за лізинговими платежами в сумі 12922,07грн., а також пені, інфляційних нарахувань та 3% річних (а.с. 47-52, 81, 84-85). Зазначену вимогу відповідачем було отримано 08.04.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням №06086077 (а.с.52).

Проте, відповідач відповіді на вимогу не направив, заборгованість перед позивачем в сумі 12922,07грн. по сплаті лізингових платежів на час звернення позивача з позовом до суду, не погасив.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач доказів погашення заборгованості в сумі 12922,07грн. перед позивачем, станом на час розгляду справи, суду не надав.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12922,07грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків по сплаті лізингових платежів за липень 2009 року в сумі 1597,62грн., за серпень 2009 року в сумі 5376,67грн. та за вересень 2009 року в сумі 5947,78грн., позивачем на зазначені суми було нараховано пеню в сумі 1480,36грн., 3% річних в сумі 225,10грн., а також інфляційні в сумі 934,49грн. Зазначені суми заявлені позивачем до стягнення з відповідача.

Розглядаючи правомірність здійснених позивачем нарахувань пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Як уже зазначалося, умовами пункту 2 договору поруки № 090603-34/П від 03.06.2009р., сторони передбачили обов’язок поручителя сплатити кредитору пеню, передбачену контрактом, за затримку сплати лізингових платежів згідно графіка сплати лізингових платежів №№3,4 (додаток №1 до контракту) та пунктів 3.4.1 –3.4.5. контракту, яка виникла після підписання цього договору, та штрафні санкції, збитки та усі інші виплати, сплата яких покладається на боржника у відповідності до положень контракту при користуванні автомобілями DAEWOO-FSO, модель TF69Y, 2008 року випусків, реєстраційні номера АА2167НЕ та АА2146НЕ, які виникли після підписання цього договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов’язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків сплати лізингових платежів, передбачених додатковою угодою до договору фінансового лізингу №080402-10/ФЛ-Ю-А від 29.05.2009р. (графік сплати лізингових платежів №4), господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 934,49грн. інфляційних нарахувань є правомірними та такими, що підлягать задоволенню.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що вимоги ТОВ"ВіЕйБі Лізинг" в частині стягнення 3% річних обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню в сумі 223,63грн. у відповідності до проведеного судом розрахунку:

- розмір 3% річних нарахованих за період з 25.07.2009р. по 02.04.2010р. на суму заборгованості 1597,62грн. (лізинговий платіж за липень 2009 року), становить 33,09грн.,

- розмір 3% річних нарахованих за період з 25.08.2009р. по 02.04.2010р. на суму заборгованості 5376,67грн. (лізинговий платіж за серпень 2009 року), становить 97,66грн.,

- розмір 3% річних нарахованих за період з 25.09.2009р. по 02.04.2010р. на суму заборгованості 5947,78грн. (лізинговий платіж за вересень 2009 року), становить 92,88грн.

У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 1,47грн. суд відмовляє.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 11.2.1. договору фінансового лізингу № 080402-10/ФЛ-Ю-А від 02.04.2008р. передбачено, що за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. договору та графіком сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені з урахуванням встановлених судом вищевикладених обставин справи, умов договору фінансового лізингу №080402-10/ФЛ-Ю-А від 02.04.2008р. і договору поруки №090603-34/П від 03.06.2009р. та норм чинного законодавства, господарський суд визнає правомірним вимоги позивача щодо стягнення відповідача пені в сумі 1326,56грн, зокрема нарахованої:

в сумі 166,28грн. за період з 25.07.2009р. по 24.01.2010р. на суму заборгованості 1597,62грн.(лізинговий платіж за липень 2009 року),

в сумі 555,64грн. за період з 25.08.2009р. по 24.02.2010р. на суму заборгованості 5376,67грн.(лізинговий платіж за серпень 2009р.),

в сумі 604,64грн. за період з 25.09.2009р. по 24.03.2010р. на суму заборгованості 5947,78грн.(лізинговий платіж за вересень 2009 року).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1326,56грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 153,80грн. пені є безпідставним та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (м. Київ) підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 12922,07грн. основного боргу, 223,63грн. - 3% річних, 934,49грн. інфляційних, 1326,56грн. пені. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати розподіляються між сторонами у відповідності до ст.49 ГПК України пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 11, 525, 526, ч. 1 ст. 543, ч. 1 ст. 546, ч. 3 ст. 549, ст. 553, ч.ч. 1,2 ст. 554, ст. 625 ЦК України, ч.1 ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Славівське" (12331, Житомирська область, Черняхівський район, село Славів, вул. Черняхівська, 14, ідентифікаційний код 13551807)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізінг" (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354):

- 12922,07грн. основного боргу;

- 223,63грн. - 3% річних;

- 934,49грн. інфляційних;

- 1326,56грн. пені;

- 154,07грн. витрат по сплаті державного мита;

- 233,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Повне рішення складено: "21" серпня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек.)

3 - відповідачу (рек. з повідомл.)

4 - третій особі (рек. з повідомл.)