Рішення № 109158706, 22.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року № 320/17661/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кагарлицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогами:

- визнати бездіяльність Кагарлицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо належного розгляду заяви від 24.12.2021 протиправною;

- зобов`язати Кагарлицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути заяву від 24.12.2021 у відповідності із чинним законодавством, надати витяги з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо осіб, зазначених у заяві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового (у порядку письмового провадження).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що бездіяльність Кагарлицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.12.2021 є протиправною та такою, що порушує його права.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що відповідач під час розгляду заяви позивача від 24.12.2021 діяв в межах чинного законодавства України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 24.12.2021 позивач звернувся до Кагарлицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою, в якій просив:

1. Надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. Надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження батька, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3. Надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища бабусі, ОСОБА_3 , як у витягу, що наданий батьку, ОСОБА_2 .

До вказаної заяви позивач додав: копії паспорту заявника, свідоцтва про народження ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_4 , Витягу з ДРАЦС щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_4 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо дошлюбного прізвища ОСОБА_4 та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення ОСОБА_1 . І групи інвалідності.

Відповідач листом від 24.12.2021 №/21.13-28 повідомив позивача, що: «Відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року №1064 (зі змінами) (далі - Порядок), фізична особа по досягненні 16-річного віку має право на отримання витягу з Реєстру стосовно відомостей про себе та про своїх родичів за умови пред`явлення паспорта або паспортного документа і документів, що підтверджують родинні стосунки.

Відповідно до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року №1269/5 (зі змінами) (далі - Інструкція) заява про надання витягу з Реєстру подається заявником особисто або шляхом надсилання поштою.

Фізична особа під час особистого подання заяви про надання витягу з Реєстру пред`являє паспорт або паспортний документ та документи, що підтверджують родинні чи сімейні стосунки.

До заяви про надання витягу з Реєстру фізичною особою додається документ про внесення плати за видачу витягу з Реєстру.

Під час подання фізичною особою заяви про надання витягу з Реєстру шляхом надсилання поштою справжність підпису на ній заявника, а також вірність копій паспорта та документів, що підтверджують родинні чи сімейні стосунки, засвідчуються відповідно до Закону України «Про нотаріат».

Для отримання витягів з Реєстру подається заява затвердженого зразку про надання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, у якій зазначається одна з таких відомостей про фізичну особу, щодо якої видається витяг з Реєстру:

прізвище, власне ім`я, по батькові, дата та місце народження особи;

серія і номер свідоцтва про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану, дата його видачі;

реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення відомостей про акт цивільного стану.

У разі подання заяви про надання витягу з Реєстру щодо актового запису про шлюб або розірвання шлюбу додатково зазначаються прізвище, ім`я, по батькові другого з подружжя.

Особа має право звернутись за витягом з Реєстру незалежно від місця її проживання та місця реєстрації акту цивільного стану.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, рекомендуємо Вам звернутись до найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану для отримання відповідних витягів з Реєстру або надіслати заяву поштою з відповідним оформленням документів.».

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, яки виникли між стронами, суд зазначає наступне.

Видача витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян регулюється Порядком ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 №1064 (зі змінами) (далі - Порядок), Інструкцією з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 №1269/5 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.07.2008 №691/15382 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 13 Порядку, фізична особа по досягненні 16-річного віку має право на отримання витягу з Реєстру стосовно відомостей про себе та про своїх родичів за умови пред`явлення паспорта або паспортного документа і документів, що підтверджують родинні стосунки.

Пунктом 5 Порядку, особа має право звернутися за витягом з Реєстру незалежно від місця її проживання та місця державної реєстрації акту цивільного стану. Дане, зокрема, вказане і у п. 3.1. Інструкції.

Згідно з п. 3.6. Інструкції, для отримання витягів з Реєстру реєстраторові подається заява (запит) про надання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (додаток 23) (далі - заява (запит) про надання витягу з Реєстру), у якій (якому) зазначається одна з таких відомостей про фізичну особу, щодо якої видається витяг з Реєстру:

- прізвище, власне ім`я, по батькові, дата та місце народження особи;

- серія і номер свідоцтва про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану, дата його видачі;

- реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення відомостей про акт цивільного стану.

Відповідно до пункту 3.7. Інструкції заява (запит) про надання витягу з Реєстру подається заявником особисто або шляхом надсилання поштою.

Фізична особа під час особистого подання заяви (запиту) про надання витягу з Реєстру пред`являє паспорт громадянина України (далі - паспорт), паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (далі - паспортний документ), та у відповідних випадках документи, що підтверджують родинні чи сімейні стосунки (п. 3.8 Інструкції).

Пунктом 3.9. Інструкції передбачено, що до заяви (запиту) про надання витягу з Реєстру додається документ про внесення плати за видачу витягу з Реєстру в розмірі, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 №1064 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» (зі змінами), крім осіб, визначених у пункті 16 Порядку.

Як вбачається з абз. 5 п. 15 Порядку, до заяви додається документ про внесення плати за видачу витягу з Реєстру.

Отже, аналізуючи вищевказані норми судом встановлено, що для отримання витягу з Реєстру реєстраторові подається заява встановленого зразка (Додаток 23 до Інструкції), до якої, зокрема, додається документ про внесення плати за видачу витягу з Реєстру.

Пунктом 3.14. Інструкції передбачено, що у видачі витягу з Реєстру може бути відмовлено у випадках, передбачених пунктом 18 Порядку.

Згідно п. 18 Порядку, у видачі витягу з Реєстру може бути відмовлено у разі:

- подання заяви особою, що не має права на отримання витягу згідно з цим Порядком;

- непред`явлення документа про внесення плати за видачу витягу в повному обсязі;

- відсутності в заяві чи наведення не в повному обсязі відомостей, зазначених в пункті 15 цього Порядку.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що посилання позивача у позовній заяві на те, що відповідачем не надано реквізитів на оплату є необґрунтованим, так як законодавством встановлено одночасне подання заяви та документа про внесення плати за видачу витяту, а отже позивачем при зверненні до відповідача з заявою від 24.12.2021, не було дотримано вимог Порядку та Інструкції.

Крім того, судом встановлено, що подана позивачем заява від 24.12.2021 не відповідає встановленому зразку, який передбачений додатком 23 до Інструкції.

Таким чином суд зазначає, що в спірних правовідносинах відповідач під час розгляду заяви позивача від 24.12.2021 діяв в межах чинного законодавства України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997, набула чинності для України 11.09.1997) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Вирішуючи питання про застосування ст. 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії"» (Заява №27798/95 п. 88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

У даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 249, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.