Рішення № 10915713, 16.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.08.10 р. Справа № 37/127

„16” серпня 2010р. справа №37/127

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Прокурора м. Харцизька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Зугреської міської ради (Позивач 1), м. Зугрес, ідентифікаційний код 04053039 та Комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес” (Позивач 2), ідентифікаційний код 32403811

до Відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Зугрес, ідентифікаційний код НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 12102,15грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора Пономарьов А.О. (за посвідченням № 2644)

від Позивача 1 Дрождін В.І. (за довіреністю № 02-11/973)

від Позивача 2 Савелова О.Г. (за довіреністю № 1241 від 25.06.2010р.)

від Відповідача не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 19.07.2010р. на 02.08.2010р., з 02.08.2010р. на 16.08.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Харцизька (далі заявник позову) звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Зугреської міської ради, м. Зугрес (далі Позивач 1) та Комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес (далі Позивач 2) з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Зугрес (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за користування не житловим приміщенням в сумі 12102,15грн., які перерахувати на розрахунковий рахунок №37181064002628 місцевому бюджету МФО 834016, ОКПО 04053039 ГУ ДКУ в Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за період з 01.08.2007р. по 01.04.2010 р. за договорами оренди на не житлове приміщення комунальної власності міської ради №171 А від 12.04.2007р., №30/08 А від 12.06.2008р. та №19 А від 10.09.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договори оренди №171 А від 12.04.2007р., №30/08 А від 12.06.2008р. та №19 А від 10.09.2009р., розрахунок позовних вимог, акт прийому передачі не житлового приміщення, рішення Виконавчого комітету Зугреської міської ради та звернення Позивачів відносно необхідності подання прокурором позовної заяви про стягнення заборгованості.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 525, 526, 615 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 66-67 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач 1 надав витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.64-69, 81-83, 86-97), у судовому засіданні 02.08.2010р. (а.с.71) усно підтримав заявлені прокурором вимоги, вказуючи в поясненнях №02-11/936 від 05.08.2010р. (а.с.81), що все майно територіальної громади знаходиться на балансі Позивача 2, до повноважень якого віднесено укладання договорів оренди такого майна та нарахування орендної плати за ними.

Позивач 2 надав витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.27-38, 42-63, 73-80) та у судових засіданнях 19.07.2010р. (а.с.40) та 02.08.2010р. (а.с.71) усно підтримав заявлені прокурором вимоги, проте у поясненнях №1467 від 04.08.2010р. (а.с.74) просив визначені Прокурором грошові кошти стягнути на свою користь.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів та доказів відсутності спірних грошових зобовязань не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за місцезнаходженням, визначеним за матеріалами справи та відомостями, вказаними у договорах оренди №171 А від 12.04.2007р., №30/08 А від 12.06.2008р. та №19 А від 10.09.2009р..

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача та ненаданням ним певних доказів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору з огляду на повноту зібраних доказів у розумінні ст. 77 Кодексу.

Вислухавши у судових засіданнях Прокурора та представників Позивачів, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Зугреської міської ради від 14.12.2006р. №5/11-4 (а.с.65) внесено зміни до п. 15 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності, які (зміни), серед іншого, визначали, що орендна плата за нерухоме майно має розподілятися між комунальним підприємством та міським бюджетом у співвідношенні 70%/30%, що узгоджується із змістом пп. а) п. 1.12. Положення про порядок руху майна підприємств і організацій комунальної власності (а.с.а.с.78-80).

12.04.2007р. між Комунальним підприємством „Служба єдиного замовника” м. Зугрес (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) відповідно до рішення Виконавчого комітету Зугреської міської ради від 11.04.2007р. №148 (а.с.8) укладено договір оренди на не житлове приміщення комунальної власності міської ради №171А (а.с. 11), згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення комунальної власності міської ради під розміщення пральні, загальною площею 1485,4кв.м., розташованого за адресою: м. Зугрес, вул. Маяковського, 12а, строком на 364 дні.

Згідно умов п.п.1.2 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання зі сплати орендної плати в розмірі 140,90грн. в місяць з щомісячним інфляційним коригуванням, яка (плата) за змістом п. 1.4. договору має перераховуватися до 20-го числа поточного місяця. При цьому, безпосередній отримувач орендних платежів за змістом договору не визначений.

Відповідно до п. 2.2. договору своєчасне та повне внесення орендної плати віднесено, серед іншого, до обовязків Орендаря.

12.06.2008р. (а.с. 9), на підставі рішення Виконавчого комітету Зугреської міської ради №277 від 11.06.2008р., вказаний вище договір переукладений за №30/08А (а.с.12) на аналогічних умовах, за винятком орендної плати, яка була визначена в п. 1.2. у розмірі 185,77грн. в місяць з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням.

10.09.2009р., на підставі рішення Виконавчого комітету Зугреської міської ради №341 від 09.09.2009р. (а.с. 10), вказаний вище договір переукладений за №19А (а.с.13) на аналогічних умовах, за винятком загальної площі приміщення: 1688,9кв.м., згідно акту контрольних обмірів орендованої площі приміщень від 03.12.2009р. (а.с. 14) та орендної плати, яка була визначена в п. 1.2. у розмірі 1398,86грн. в місяць з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням.

10.09.2009р. обєкт оренди був переданий Орендарю, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.15).

Із змісту представленого розрахунку заборгованості (а.с.18) вбачається, що за весь період орендних правовідносин з користування майном згідно вказаних вище договорів Відповідачу була нарахована орендна плата з січня 2008р. по березень 2010р. у сумі 14165,55грн., задля сплати якої Відповідачу вручалися рахунки згідно представлених відомостей (а.с.а.с.47-63). При цьому, копій самих рахунків до матеріалів справи не надано.

В свою чергу, відомості щодо здійснених Відповідачем платежів за визначений період, приведений у складеному за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача 2 реєстрі (а.с.38), з якого вбачається здійснення оплати на загальну суму 2063,39грн. При цьому, з представлених Позивачем 2 документів (а.с.а.с.86-92) вбачається, що орендні платежі здійснювалися Відповідачем виключно на користь Позивача 2.

Узагальнюючі відомості щодо нарахування орендної плати за вказаними договорами та здійснених Відповідачем платежів відображені в складеному на вимогу суду акті звірення розрахунку (а.с.45), який було надіслано Орендарю 30.07.2010р. Згідно означеного акту звірення та довідки Позивача 2 №1399 від 26.07.2010р. (а.с.43) загальна заборгованість за оренду приміщення за період з 01.08.2007р. по 01.04.2010р. станом на 01.07.2010р. становить заявлені до стягнення 12102,16грн.

З урахуванням викладеного Прокурор наполягає на задоволенні вимог про стягнення всієї суми заборгованості на рахунок місцевого бюджету.

Позивач 1 у судовому засіданні 02.08.2010р. (а.с.71) усно підтримав заявлені прокурором вимоги, а у засіданні 16.08.2010р. пояснив, що всі орендні платежі мають надходити до Позивача 2, який вже самостійно їх розподіляє у встановленому співвідношенні між собою та місцевим бюджетом.

Позивач 2 у поясненнях №1461 від 04.08.2010р. (а.с.73) просив визначені Прокурором грошові кошти стягнути на свою користь.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) складеного та надісланого на виконання вимог суду акту звірення розрахунків.

Суд розглядає справу в контексті вимог про стягнення визначеної суми заборгованості на рахунок місцевого бюджету згідно позовної заяви прокурора, не приймаючи до уваги позицію Позивача 2, викладену у поясненнях щодо необхідності стягнення цієї суми на його користь, з огляду на таке:

- вимога Позивача 2 про визначення себе отримувачем стягуваних коштів не може кваліфікуватися за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України як зміна предмету або підстав позову, оскільки відповідні параметри позовної заяви у розумінні їх визначення, приведеного Вищим господарським судом України у абз. 2 п. 3.7. Розяснення „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.97 р. N 02-5/289, при такому формулюванні не змінюються - вимога про стягнення заборгованості з підстав порушення грошових зобовязань за договором оренди залишається незмінною. Більш того, означена позиція Позивача 2 є не прийнятною з точки зору реалізації передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прав, оскільки доведена до відома суду вже в перебігу розгляду справи по суті;

- вимагання Позивача 2 стягнення спірної заборгованості всупереч позиції Заявника позову саме на свою користь відповідає ознакам заяви в порядку ст. 26 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 1.5. згадуваного вище Розяснення від 18.09.97 р. N 02-5/289. Втім, діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості перебування учасника справи одночасно у статусі позивача та третьої особо з самостійними вимогами на предмет спору зміни процесуального статусу позивача, тим більше, що подання власних самостійний вимог має опосередковуватися відповідною позовною заявою, чого наразі з боку Позивача 2 не здійснено.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Прокурора такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи у тому числі - за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави. Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зазначене процесуальне право прокурора на позов відповідає його повноваженням, закріпленим ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” і завданням органів прокуратури, визначеним ст.121 Конституції України.

За змістом ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття судом позовної заяви прокурора, визначений ним орган набуває статусу позивача.

Разом із тим, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України обовязковою умовою застосування судом будь-якого способу судового захисту є наявність порушення певного субєктивного права/інтересу позивача іншою особою відповідачем.

Отже, огляд діючого законодавства вказує на необхідність наступної сукупності умов для можливості задоволення господарським судом позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі певного органу (позивача):

-наявність у позивача статусу органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

-наявність у позивача певного субєктивного права (інтересу) у спірних правовідносинах із відповідачем, а реалізації якого (права/інтересу) полягає держаний інтерес, захищуваний прокурором;

-наявність порушення з боку відповідача відповідного субєктивного права (інтересу) позивача у спірних правовідносинах, і як наслідок порушення державних інтересів.

Прокурор в даному випадку у якості Позивачів визначив Виконавчий комітет Зугреської міської ради, який є органом місцевого самоврядування в силу приписів ч. 1 ст. 5 Закону України „Про місцеве самоврядування”, та Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника м. Зугрес”, яка, виходячи із змісту її п. 1.1., 2.1 його Статуту (а.с.а.с.29-32) є комунальним підприємством самостійним субєктом підприємницької діяльності комунальної форми власності, що у повній мірі узгоджується із приписами ст. 78 Господарського кодексу України, а отже не є і не може бути органом місцевого самоврядування або державним органом.

Зважаючи на участь в цій справі двох позивачів, суд, враховуючи положення ст. 23 та ч. 7 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, має визначити результати вирішення спору відносно кожного з позивачів.

Виходячи із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, органом - позивачем, який визначається прокурором, може бути і орган місцевого самоврядування, а захищувані державні інтереси, які є оціночним поняттям, відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин і в їх основі є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Зважаючи на наведені у позовній заяві мотиви її подання, сутність порушуваних державних інтересів та прав Позивачів визначається Прокурором у неналежному виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди нерухомого майна комунальної власності.

В свою чергу, задля відновлення означених порушених прав Позивачів та захисту відповідних державних інтересів, Прокурором обраний спосіб судового захисту, який полягає у примусовому спонуканні до виконання порушених грошових зобовязань за договорами оренди шляхом стягнення до місцевого бюджету заборгованості, що сформувалася за період користування комунальним майном з 01.01.2008р. по 01.04.2010р.

Приймаючи до уваги, що в силу свого статусу Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника м. Зугрес” у світлі приведених норм не може виступати у якості позивача за позовом прокурору, тим більше, що будь-яких вимог саме на користь Позивача 2 прокурором в межах цієї справи взагалі не висунуто, суд дійшов висновку про відсутність у Прокурора м. Харцизька права на підписання позову в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес”, що має наслідком залишення позовної заяви в часті Позивача 2 без розгляду в порядку п. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, що у повній мірі узгоджується із абз. 3 п.3 Розяснення Вищого господарського суду України „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” від 22.05.2002 р. N 04-5/570.

Згідно із правовою позицією Вищого господарського суду України, приведеною в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, питання про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи - рішенні суду.

Суд зауважує, що залишення позову без розгляду у відповідній частині не позбавляє Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника м. Зугрес” за наявністю відповідних підстав у встановленому порядку звернутися до суду із самостійним позовом.

Відносно позовних вимог прокурора щодо інтересів Позивача 1 Виконавчого комітету Зугреської міської ради позиція суду полягає у такому:

Зважаючи на статус сторін розглядуваних договорів, обєкту оренди (комунальна власність) та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договорів оренди №1/08А та 10А

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм, розглядувані вимоги Прокурора полягають у примушені Відповідача виконати свої грошові зобовязання перед за договорами оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Втім, як було встановлено судом, вказані Прокурором договори оренди, на підставі яких заявлені вимоги, не містять визначення безпосереднього отримувача орендних платежів та не надає такого статусу Виконавчому комітету Зугреської міської ради. Таким чином, наявні договори не визначають для Відповідача грошових зобовязань перед Позивачем 1 (або місцевим бюджетом), що підтверджують Прокурор та Позивачі.

За загальним правилом, виходячи із змісту положень вказаних вище ст.ст. 11, 509, 759, 762 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173-175, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, грошові зобовязання за вказаними договорами для Відповідача можуть існувати перед Орендодавцем стороною договору, якою Позивач 1 наразі не являється, а Орендодавець, в свою чергу, з приведених вище підстав не може бути позивачем у цій справі. Правильність означеного висновку щодо отримувача коштів підтверджується згаданими вище поясненнями Позивачів та жодним з представлених документів не спростовується.

Водночас, беручи до уваги передбачений згадуваними вище локальними нормативними актами розподіл орендної плати між комунальним підприємством та місцевим бюджетом у співвідношенні 70% на 30%, у світлі викладеної Прокурором вимоги про стягнення всієї заборгованості на користь місцевого бюджету, суд наголошує, наступне:

-ані умови договорів оренди, ані надані до матеріалів справи рішення Зугреської міської ради в частині розподілу орендних платежів за нежитлові приміщення не передбачають можливості отримання 100% орендної платні безпосередньо до місцевого бюджету, як цього вимагає прокурор;

-наявні в матеріалах справи документи не дають підстав для висновку про встановлення обовязку у Орендодавця з безпосереднього перерахування відповідної частини орендних платежів до місцевого бюджету, а не здійснення такого розподілу Орендодавцем самостійно (як, доречи, і зазначили Позивачі у судовому засіданні 16.08.2010р.) належних доказів на підтвердження можливості безпосереднього стягнення відповідної частки орендних платежів до місцевого бюджету всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України ані Прокурором, ані Позивачами не надано. При цьому суд зауважує, що хоча договори оренди і містять посилання в п. 1.3. на методику розрахунку орендної плати, проте виключно в контексті перегляду розміру такої плати, а не її розподілу між певними отримувачами платежів.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством. Аналогічний принцип застосовується і до виконання цивільних обовязків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки не доведено існування у Відповідача зобовязання із здійснення грошових розрахунків за договорами оренди безпосередньо на користь бюджету або Позивача 1, і останній за умовами договорів та діючого законодавства не управнений вимагати цих платежів, остільки не є доведеним і факт порушення таких відсутніх обовязків, що має наслідком відмову у задоволені позовних вимог відносно Позивача 1.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Прокурор згідно п.30 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, з урахуванням п. 6.6. Розяснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. №02-5/78, судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 23, 29, 33, 34, 43, 46, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Залишити без розгляду позовні вимоги Прокурора м. Харцизька в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес” (ідентифікаційний код 32403811) до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Зугрес (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 12102,16грн.

2.Відмовити у задоволені позовних вимог Прокурора м. Харцизька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Зугреської міської ради, м. Зугрес (ідентифікаційний код 04053039) до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Зугрес (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 12102,16грн., які перерахувати на розрахунковий рахунок №37181064002628 місцевому бюджету МФО 834016, ОКПО 04053039 ГУ ДКУ в Донецькій області.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2010р.

Суддя Попков Д.О.