Рішення № 10915543, 16.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.08.10 р. Справа № 2/169

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального виробничого підприємства „Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради м. Краматорськ

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 27847,08 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне виробниче підприємство „Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради м. Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 27847,08грн. з яких 13069,91грн. заборгованість за теплову енергію, 709,76грн. індекс інфляції, 13907,62грн. - пеня, 159,79грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 31 від 01.10.2008р., акти на включення опалення, рахунки.

Відповідач явку, свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.08.2010р. № 02-62/21219.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обовязку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

01.10.2008р. між Комунальним виробничим підприємством „Краматорська тепломережа” (Теплопостачальна організація) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (Споживач) був укладений договір № 31 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором Теплопостачальна організація зобовязується постачати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій вроді, а Споживач зобовязується приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та установлюється Теплопостачальною організацією згідно рішення міських органів влади.

Згідно до п. 3.2.1. договору Споживач теплової енергії зобовязується щомісячно приймати рахунки-акти від Теплопостачальної організації та проводити оплату спожитої теплової енергії в обсягах, вказаних в рахунках-актах, і в терміни, передбачені договором.

Розділом 5 „Облік теплової енергії” визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за показами приладів обліку, розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата виконується на підставі рахунків-актів, а за наявності приладів обліку на підставі рахунків-актів і актів приймання-передачі теплової енергії, які направляються належним чином Споживачеві Теплопостачальною організацією, на протязі трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-акту. Акти приймання-передачі теплової енергії є підтвердженням кількості відпущеної теплової енергії та мають бути оформлені та повернені Споживачем Теплопостачальній організації на протязі трьох робочих днів з дня їх отримання.

Пунктом 7.2.6. договору встановлено, що за теплову енергію, в терміни, передбачені п. 6.3. Договору, Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної заборгованості Закон України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуденкових територій” № 686-ХІV від 20.05.1999р.

Розділом 10 „Термін дії договору” встановлено, що договір набуває чинності з 01.10.2008р. і діє в частині поставки теплової енергії в гарячій воді до 31.12.2010р., а в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію до їх повного здійснення.

Як видно з матеріалів справи позивачем у період з січня 2009р. по квітень 2010р. надавалися послуги з теплопостачання та виставлялися рахунки на оплату, зокрема від 30.04.2010р. на суму 1815,80грн., від 31.03.2010р. на суму 3631,61грн., від 28.02.2010р. на суму 3631,61грн., від 31.01.2010р. на суму 3661,61грн., від 31.12.2009р. на суму 3631,61грн., від 30.11.2009р. на суму 3631,61грн., від 31.10.2009р. на суму 937,19грн., від 30.04.2009р. на суму 1094,12грн., від 31.03.2009р. на суму 2188,25грн., від 28.02.2009р. на суму 2188,25грн., від 31.01.2009р. на суму 2188,25грн., а всього на загальну суму 28569,91грн.

Факт направлення вказаних рахунків відповідача підтверджується відмітками про отримання наявні на рахунках.

Проте, як видно з матеріалів справи відповідач умови договору виконав частково за отримані послуги з теплопостачання розрахувався в сумі 15500,00грн.

Таким чином на час розгляду справи за відповідачем облікується заборгованість за отримані послуги з теплопостачання у період з січня 2009р. по травень 2010р. в розмірі 13069,91грн.

Факт наявності заборгованості в розмірі 13069,91 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України),

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Аналогічні положення щодо виконання зобовязань містить Господарський кодекс України. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 13069,91грн. суду не представив, заявлені вимоги не спростував.

Крім того, позивач на підставі п. 7.2.6. договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 13907,62 грн. за період з 10 грудня 2009р. по 25 травня 2010р.

Сторони у п. 7.2.6. договору визначили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, в терміни, передбачені п. 6.3 договору, споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної заборгованості.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того необхідно зазначити що ч. 1 ст. 231 ГК України встановлено що законодавством щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ст. 1 Закону України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуденкової території” встановити, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Перевіривши розрахунок пені, суд виходить з наступного, як видно з розрахунку позивача, останнім нараховано пеню за період з 10 грудня 2009р. по 25 травня 2010р. в розмірі 13907,62 грн., однак за період з 15 січня 2010р. по 25 травня 2010р. позивачем на суму боргу у розмірі 359,28 грн. було нараховано пеню у розмірі 470,66 грн. та за період з 10 лютого 2010р. по 25 травня 2010р. позивачем на суму боргу у розмірі 3631,61 грн. було нараховано пеню у розмірі 3813,19 грн., що є більше ніж 100% загальної суми боргу за вказані періоди.

Таким чином, з огляду на невірний розрахунок позивача, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 292,96 грн. слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 159,79грн. за період з 10.02.2009р. по 25.05.2010р. та індекс інфляції в розмірі 709,76грн. за період з 10 лютого 2009р. до 30 квітня 2010р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 159,79грн. обґрунтований, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 709,76грн. за період з 10 лютого 2009р. до 30 квітня 2010р., то зазначені вимоги підлягають задоволенню, однак перевіривши розрахунок позивача за розрахунком суду сума індексу інфляції складає 771,13 грн., однак стягнення індексу інфляції в меншому розмірі 709,76грн. є правом позивача.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобовязань за договором, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального виробничого підприємства „Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради м. Краматорськ до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 27847,08 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Комунального виробничого підприємства „Краматорська тепломережа” (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 2Б, р/р 26006235886010 у обласному філіалі АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 00131133) заборгованість за теплову енергію в сумі 13069,91грн., пеню в розмірі 13614,65грн., 3% річних в розмірі 159,79грн., індекс інфляції в розмірі 709,76грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 275,54грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,52грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя