Рішення № 10915428, 18.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.08.10 р.                     Справа № 37/173пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 25101446

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, м. Київ, ідентифікаційний код 19357489 в особі Горлівської філії

про: визнання не чинним договорів застави та іпотеки та визнання відсутнім права застави (іпотеки) та на обтяження майна

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Горлівка, ідентифікаційний код 33317844

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Келембет. М.В. (за довіреністю №235/102 від 25.11.2009р.);

від Відповідача – Іванов Д.В. (за довіреністю №257/03 від 13.08.2010р.);

від Третьої особи – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 18.08.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вітел”, м. Горлівка (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, м. Київ в особі Горлівської філії (далі – Відповідач) про: визнання недійсним укладених між ними іпотечного договору №306-З-Ю від 11.09.2007р. та визнання відсутнім права іпотеки та права на обтяження будинку №4 по вул. Озерянівскій в м. Горлівка Донецької області, заборона відчуження якого зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна згідно з записом №5643328 від 11.09.2007р.; визнання недійсним договору застави №307-З-Ю від 11.09.2007р.; визнання недійсним договору застави №309-З-Ю від 11.09.2007р. та визнання відсутнім права застави та права на обтяження товарів в обороті (продукти харчування), заборона відчуження яких зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з записом №5643319 від 11.09.2007р.; визнання недійсним договору іпотеки №394-З-Ю від 20.06.2008р. та визнання відсутнім права іпотеки та права на обтяження вбудовано-прибудованого приміщення, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. 60 років СРСР, буд. 63, заборона відчуження якого зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна згідно з записом №7429726 від 20.06.2008р.: визнання недійсним договору застави №395-З-Ю від 20.06.2008р. та визнання відсутнім права застави та права на обтяження товарів в обороті (продукти харчування), заборона відчуження яких зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з записом №749026 від 20.06.2008р.; визнання недійсним договору застави №396-З-Ю від 20.06.2008р. та визнання відсутнім права застави та права на обтяження торгівельного обладнання (стелажі, касові бокси, вітрини), заборона відчуження яких зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з записом №7429192 від 20.06.2008р.; визнання недійсним іпотечного договору №413-З-Ю від 22.08.2008р. та визнання відсутнім права іпотеки та права на обтяження вбудованого приміщення, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Несторова П.Н., буд. 117, заборона відчуження кого зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна згідно з записом №7792928 від 22.08.2008р.; визнання недійсним договору застави №414-З-Ю від 22.08.2008р. та визнання відсутнім права застави та права на обтяження торгівельного обладнання (стелажі, касові бокси, вітрини) заборонам відчуження яких зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з записом №7793122 від 22.08.2008р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на відсутність у нього права на передання в заставу (іпотеку) майна за вказаними договорами, оскільки воно перебувало у податковій заставі, яка виникла у зв’язку із несплатою фінансових санкцій за актом перевірки №175/23-114-1 від 23.10.2003р. та прийнятих на його підставі Горлівською об’єднаною державною податкової інспекцією рішення про застосування фінансових санкцій та податкового повідомлення-рішення.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав спірні договори застави та іпотеки, витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, лист Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 08.08.2008р. №13908/10/23-113-3, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008р у справі №22а-15161/08, постанову про арешт активів боржника від 19.11.2008р., виконавчі листи по адміністративній справі №2-а-11796/08 від 22.10.2008р., ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2008р. у справі №22-а-4835/08, податкове повідомлення-рішення від 12.11.2003р. №0000752343/0401, розрахунок фінансових санкцій, довідку Микитівського відділення Горлівської ОДПІ від 25.06.2008р., лист Микитівського відділення Горлівської ОДПІ від 20.06.2008р. рішення про застосування фінансових санкцій від 12.11.2003р. №0000762343/0402 , довідку Горлівської ОДПІ від 06.04.2009р., постанову Господарського суду Донецької області по справі №26/292а від 06.02.2008р., правоустановчі документи на об’єкти нерухомості та документи на підтвердження свого статусу юридичної особи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.145 т.1, а.с.а.с. 2 – 83 т.2) та заява №165/107 від 13.08.2010р. (а.с.а.с.150, 151 т.1) про зміну предмету позову, згідно якої останній замість первісної вимоги про визнання спірних договорів недійсними просив визнати їх не чинними, наполягаючи на задоволенні вимоги щодо визнання відсутнім у Відповідача права застави (іпотеки) та права обтяження щодо майна, яке є предметом означених договорів

Відповідач 18.08.2010р. надав відзив (а.с.а.с.87-89 т.2), яким проти позову (з урахуванням заяви про зміну предмету) заперечив, посилаючись на те, що всупереч п. 8.3. ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вказана Позивачем податкова застава не була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що перевірялось та встановлювалося нотаріусом при посвідчені оспорюваних договорів, які, до того ж, містять застереження – гарантію Позивача відносно того, що відповідне майно не перебуває у податковій заставі.

На обґрунтування своєї позиції та виконання вимог ухвали Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.90-149 т.2)

Ухвалою суду від 06.08.2010р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, була залучена Державна податкова інспекція у м. Горлівка – належне поточне найменування, з огляду на наявні в справі документи, - Горлівська об’єднана податкова інспекція (далі – Третя особа).

Третя особа у судове засідання 18.08.2010р. не з’явилась, своєї позиції по суті спору до відома суду не довела, хоча і була повідомлена належним чином про дату і час судового засідання.

У судовому засідання 18.08.2010р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, а представник Позивача наполягав на можливості вирішення спору незважаючи на відсутність представника Третьої особи, тоді представник Відповідача зазначав на необхідності виклику означеної особи в судове засідання.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належним чином повідомленого представника Третьої особи у світлі наданих до справі документів, які достатньою мірою (з точки зору можливості надання правої оцінки) охоплюють розглядуваний період спірних правовідносин.

Водночас, за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України сама по собі неявка третьої особи не може вважатися перешкодою для вирішення спору, що зумовлює відхилення клопотання Відповідача у її виклику, який (виклик), доречи, був здійснений судом ухвалою про порушення провадження у справі, яка була направлена, у тому числі – і на адресу Третьої особи.

Наразі, за змістом ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України участь представника третьої особи у судовому засіданні є процесуальним правом, а не обов’язком останньої, від реалізації якого не може перебувати у залежності встановлення судом правової визначеності по суті заявлених позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2003р. Державною податковою інспекцією у Микитівському районі м. Горлівка було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0000762343/0402 (а.с.а.с. 26, 27 т.1), згідно з яким до Позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді обов’язку сплати штраф до державного бюджету у розмірі 15596,26грн.

Крім того, цього ж дня Державною податковою інспекцією у Микитівському районі м. Горлівка на підставі акту перевірки № 175/23-114-1 від 23.10.2003р. було прийнято повідомлення-рішення №0000762343/0401 (а.с.а.с. 108 т.1), яким Позивачу було визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 127557,1грн. з обов’язку оплати на 10-тий день від дня отримання під загрозою виникнення права податкової застави на всі активи Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел” у разі нездійснення ним оплати.

Згідно довідки Микитівського відділення Горлівської ОДПІ від 25.06.2008р. (а.с.110 т.1) станом на 24.06.2008р. за Позивачем обліковувалась заборгованість за вказаними вище штрафними санкціями у загальній сумі 143152,45грн., наявність та розмір якої (заборгованості) підтверджується і довідкою Горлівської ОДПІ станом на 06.04.2009р. (а.с.112 т.1).

Постановою Господарського суду Донецької області по справі №26/292а від 06.02.2008р. (а.с.а.с.113-119 т.1) відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел” до Горлівської ОДПІ про визнання недійсним вказаних податкового вище повідомлення-рішення №0000762343/0401 та рішення про застосування фінансових санкцій №0000762343/0402 від 12.11.2003р. За змістом означеної постанови судом було встановлено правомірність прийняття податковим органом означених рішень та застосування до платника податків відповідної суми штрафних санкцій. За результати апеляційного перегляду означена постанова Господарського суду Донецької області була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2008р. №22-а-4835/08 (а.с.107 т.1).

Із змісту наданої Позивачем довідки №163/107 від 12.08.2010р. (а.с.145) вбачається, шо податкове повідомлення-рішення №0000762343/0401 від 12.11.2003р. було отримане 18.11.2003р.

Задля забезпечення грошових зобов’язань Позивача (Позичальник/ Іпотекодавець/ Заставодавець) перед Відповідачем (Кредитодавець/ Іпотекодержатель/ Заставодержатель) за кредитним договором №258-К-Ю від 11.09.2007р. між цими сторонами були укладені наступні договори:

·          Іпотечний договір №306-З-Ю від 11.09.2007р. з додатковими угодами (а.с.а.с.11-19 т.1), за умовами якого предметом іпотеки були визначене нерухоме майно, а саме: будинок літер. „З’-ІІ”, ганок літ. „з”, вбиральня літ. „Е”, споруди літ. „І16,17”, пандус з навісом літ. „В6”, персувн.контейнер літ. „Д”, персувн.контейнер літ. „Г”, козирок літ. „з2”, оглядова яма „з3”, загальною площею 1095,7кв.м.; будинок літ. „В’-І”, рампа літ. „в”, рампа літ. „в5”, навіс літ. „В5”, навіс літ. „В4”, загальною площею 851,9кв.м., що розташовані за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, б. 4 на земельній ділянці державного фонду, площею 7381кв.м.;

·          Договір застави №307-З-Ю від 11.09.2007р. з додатковими угодами (а.с.а.с.20-25 т.1), за умовам якого предметом застави були визначені основні засоби - торгівельне обладнання за визначеним переліком, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Горлівка, пр. Перемоги, б. 10.;

·          Договір застави №309-З-Ю від 11.09.2007р. з додатковими договорами (а.с.а.с.29-66 т.1), за умовами якого предметом застави були визначені товари в обороті – продукти харчування, алкогольні напої тощо згідно приведеного переліку.;

·          Іпотечний договір №413-З-Ю від 22.08.2008р. (а.с.а.с.82-85 т.1), за умовами якого предметом іпотеки було визначене вбудоване приміщення загальною площею 1347,5кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Несторова П.Н., б. 117.;

·          Договір застави №44-З-Ю від 22.08.2008р. (а.с.а.с.86, 87 т.1), за умовами якого предметом застави були визначені основні засоби - торгівельне обладнання за визначеним переліком, що знаходилося за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Несторова П.Н., б. 117.

Задля забезпечення грошових зобов’язань Позивача (Позичальник/ Іпотекодавець/ Заставодавець) перед Відповідачем (Кредитодавець/ Іпотекодержатель/ Заставодержатель) за кредитним договором №394-З-Ю від 20.06.2008р. між цими сторонами були укладені наступні договори:

·          Договір іпотеки №394-З-Ю від 20.06.2008р. (а.с.а.с.68-71 т.1), за умовами якого предметом іпотеки було визначене вбудоване-прибудоване приміщення, що розташоване на земельній ділянці Горлівської міської ради за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул.. 60 років СРСР, б. 63. На цій земельній ділянці розташовані вбудоване цегляне приміщення вбудоване в літ. „А-ІХ” приміщення, загальною площею 369,9кв.м., позначена на плані літ. Ф-ІХ, прибудоване приміщення – А1-І, прибудова –а6, ганок – а16, ганок – а17;

·          Договір застави №395-З-Ю від 20.06.2008р. (а.с.а.с.72-78 т.1), за умовами якого предметом застави були визначені товари в обороті – продукти харчування, алкогольні напої тощо згідно приведеного переліку;

·          Договір застави №396-З-Ю від 20.06.2008р. (а.с.а.с.79-81 т.1), за умовами якого предметом застави були визначені основні засоби – торгівельне обладнання з визначеним переліком, що знаходиться за адресою: м. Горлівка, вул. Уманська, б. 25.

За змістом означених договорів Відповідач має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) у разі порушення Позивачем грошових зобов’язань за відповідними кредитними договорами з метою задоволення вимог Кредитодавця за такими зобов’язаннями.

При цьому, кожного із вказаних договорів іпотеки та застави містить гарантія Позивача про те, що передане у забезпечення майно не перебуває, у тому числі – у податковій заставі.

Реєстрація обтяження майна за означеними договорами застави та іпотеки підтверджується наданими витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.а.с.61, 90-98 т.1, а.с.ас.90-93 т.2) та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (а.с.а.с.88, 89 т.1) відповідно.

Зі змісту означених відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна та наданого Відповідачем витягу (а.с.98 т.2) не вбачається наявності записів щодо реєстрації податкової застави відносно активів Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел”.

В свою чергу, приналежність Позивачем вказаного заставного (іпотечного майна) вбачається з наданих договорів купівлі-продажу, актів приймання-передачі , витягів про реєстрацію права власності (а.с.а.с.120-131 т.1) та балансових довідок, описів товарних залишків на складі та інвентарних карток обліку об’єктів основних засобів (а.с.а.с.6-83 т.1).

За таких обставин, посилаючись на відсутність права передавати майна, визначене у якості обкатів забезпечення за загаданими вище договорами іпотеки і застави (далі – спірні договори), через перебування означеного майна у податкові заставі, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, остаточно вимагаючи (з урахуванням заяви №165/107 від 13.08.2010р. про зміну предмету позову) визнання спірних договорів не чинними та визнання відсутнім у Відповідача права застави (іпотеки) та права обтяження щодо майна, яке є предметом означених договорів.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у наданому 18.08.2010р. відзиві (а.с.а.с.87,88 т.2)

Третя особа процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалась.

Суд, враховуючи положення ст.ст.22, 58 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу в контексті всіх немайнових позовних вимог, оскільки пов’язані підставами виникнення (порушення права податкової застави) та наданими доказами, і їх спільний розгляд не перешкоджає і не утруднює вирішення спору.

При цьому, суд розглядає справу саме в контексті остаточних позовних вимог, визначених заяви №165/107 від 13.08.2010р., адже за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті позивач управнений змінювати предмет позову, а означена заява надійшла до суду 16.08.2010р. – до початку першого судового засідання.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст остаточних позовних вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірних договорів не чинним та визнанні відсутнім відповідних прав у Відповідача за такими договорами.

Відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами) наступної сукупності умов:

-          наявність у Позивача певного суб’єктивного права або інтересу;

-          порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем;

-          належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства), і відсутність будь-якої з них унеможливлює задоволення позову.

Наразі, за висновком суду, визначений Позивачем предмет позову відносно вимог щодо спірних договорів полягає у встановленні у судовому порядку юридичного факту про те, що оспорюванні договори не є чинними, адже за змістом ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України чинність договору визначається моментом його укладання, який в свою чергу, ст.ст. 638, 640 цього Кодексу пов’язаний із з’ясуванням досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами та вчинення інших дій, передбачених законодавством для відповідного виду договорів.

Слід зауважити, що суд, як орган державної влади за змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, здійснюючи функцію правосуддя, зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказаний принцип у повній мірі стосується і способів судового захисту, які можуть бути вжиті судом, що кореспондується із приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Однак, діюче законодавство не передбачає визнання договору не чинними – відповідна обставина може бути лише предметом судової оцінки та встановлювальним у мотивувальній частині рішення фактом. Аналогічний підхід до застосування способу судового захисту у вигляді встановлення юридичного факту запроваджено Верховним Судом України у постанові від 20.02.2007р. у справі за позовом ТОВ "Поліс-Плюс" до ТОВ "ВП "Укрметал", ТОВ "Укрресурс" про визнання добросовісним набувачем та визнання договору недійсним (розміщена в Інформаційно-пошуковій базі „ЛІГА”).

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 3 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008р. N 01-8/482, неналежність обраного способу захисту зумовлює відмову у задоволені позову.

Відтак, суд відмовляє у задоволені позовних вимог про визнання спірних договорів застави та іпотеки не чинним через її юридичну неспроможність.

Щодо решти позовних вимог Позивача позиція судуї полягає у такому:

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд та відповідно суддя управнений здійснювати повноваження з відправлення правосуддя виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд управнений з власної ініціативи визнавати недійсним повністю пов’язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Приймаючи до уваги, що розглядувані позовні вимоги про визнання відсутнім у Відповідача права застави (іпотеки) та права обтяження щодо майна, яке є предметом укладених між сторонами договорів, ґрунтуються на їх незаконності (не чинності), останні (договори) є такими, що пов’язаний із предметом спору, а відтак – можуть бути визнані судом недійним з власної ініціативи (повнію або частково) у разі встановлення невідповідності закону.

Висновок суду щодо можливості визнання договору, пов’язаного із предметом спору, недійсним з власної ініціативи узгоджується і з позицією Верховного Суду України, сформульованою в Постановах від 25.02.2002р. та від 20.01.2004р. (а.с.а.с.1-9 т.3)

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи питання про недійсність угоди, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це предметом судового дослідження є питання відповідності розглядуваних договорів застави та іпотеки, вимогам відповідного законодавства, що регламентує правовідносини у цій сфері.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Зважаючи на статус сторін, предмет зобов’язань за договорами застави та іпотеки (спірні договори) та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями, Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства, зокрема, та іншими у світлі яких судом і розглядається питання законності договорів.

Згідно із ст.572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про заставу” в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Аналогічні положення встановлені щодо іпотеки як виду застави нерухомого майна і в абз.3 ст. 1 Закону України „Про іпотеку”.

Таким чином, спірні договори опосередковують заставу рухомого та нерухомого майна Позивача на користь Відповідача задля забезпечення виконання грошових зобов’язань перед останнім.

Згідно визначення термінів, приведених в ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в редакції, діючий на момент прийняття податкового повідомлення-рішення №0000762343/0401 від 12.11.2003р.:

·          податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

·          податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

·          штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;

·          активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання;

·          податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі непогашення забезпеченого податковою заставою податкового боргу одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, виходячи із означеної термінології, несплата Позивачем грошових коштів за повідомленням-рішенням №0000762343/0401 від 12.11.2003р. – узгодженого податкового зобов’язання в порядку п. 5.2.1. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - кваліфікується як податковий борг, за наявністю якого правила п. 8.2.1. цього Закону пов’язували виникнення податкової застави - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні. Приймаючи до уваги, що останнім днем 10-ти денного строку з момент отримання Позивачем вказаного повідомлення-рішення (18.11.2003р.) є 28.11.2003р., право податкової застави виникло з 29.11.2003р.

Суд зауважує, за змістом п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” 9далі – Законом №2181) припис щодо виникнення право податкової застави згідно із законом та відсутність потреби у його письмовому оформленні, не містить винятків, а виникнення і існування такого права не перебуває в залежності від здійснення його реєстрації у відповідності до згаданого Відповідачем п. 8.3. ст. 8 цього Закону.

При цьому, не реєстрація податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, встановленому Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, який набув чинності з 01.01.2004р. (вже після виникнення права податкової застави, а отже за змістом ст. 58 Конституції України не міг ревізувати вже наявні правовідносини з виникнення та існування податкової застави), за змістом означеного Закону або його перехідних положень не визначено у якості підстави для припинення права податкової застави. В свою чергу, визначена в цьому Законі реєстрації обтяження (у тому числі – публічного, видом якого є податкова застава) майна за змістом його ст.ст. 14, 39, 40 має значення лише для визначення черговості (пріоритету) при зверненні стягнення на обтяжене майно, але не визначає дійсність та існування незареєстрованого права по відношенню до зареєстрованого.

Відповідно до п.8.2.2. ст. 8 Закону України №2181 в редакції, діючій на момент виникнення податкової застави відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел”, означене право поширювалося на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу. Відтак, єдиної правовою підставою за цією нормою для припинення права податкової застави законодавець визначав погашення податкового боргу, чого, виходячи з наявних в матеріалах справи довідок не було здійснено і після укладання з Відповідачем спірних договорів. Наразі будь-яких доказів припинення права податкової застави з визначених діючим законодавством підстав до матеріалів справ не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні договори були вчинені в період існування відносно Позивача як заставо- та іпотекодавця права податкової застави. При цьому суд особливо наголошує, що наведена норма Закону №2181 визначала, що право податкової застави розповсюджується на всі активи платника податків безвідносно до моменту їх набуття у власність.

У подальшому, вже після виникнення права податкової застави відносно всіх наявних та майбутніх активів Позивача, рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005р. N 2-рп/2005, серед іншого, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України №2181 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу був визначений неконституційним.

Проте за висновком суду, означене рішення Конституційного Суду України в розглядуваному випадку жодною мірою не впливає на факт існування права податкової застави щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел” у його обсягу на момент виникнення, з огляду на таке:

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України „Про Конституційний Суд України”, ч. 2 ст. 152 Конституції України у разі якщо відповідні нормативні акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, до такого рішення (24.03.2005р.) підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України №2181 вважався чинним та підлягав застосуванню як відповідний регулятор правовідносин, і його положення мали належні юридичні наслідки – виникнення права податкової застави у відповідному обсягу. В свою чергу, втрата чинності положень Закону з певної дати не може ототожнюватися із втратою чинності зумовлених такими положеннями правових наслідків, адже у такому випадку відбуватиметься ревізія усталених правовідносин за зворотною силою у часі, що спотворило б сутність наведеного положення ч. 2 ст. 73 Закону України „Про Конституційний Суд України” та є неприязним з точки зору правової певності як складової частини принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.

За висновком суду, у зв’язку із прийняттям Конституційним Судом України від 24.03.2005р. рішення N 2-рп/2005 лише наступні після цього рішення за датою виникнення права податкової застави не можуть розповсюджуватися на всі активи платника податків без урахування обсягу податкових зобов’язань (боргу) останніх, а попередні податкові застави зберігають свою силу без обмежень, оскільки до компетенції Конституційного Суду України взагалі не віднесено вирішення питання щодо кола суб’єктивних прав і обов’язків конкретних учасників у конкретно визначених правовідносинах.

Правомірність означеного висновку узгоджується із правовою касаційних судів, приведених в постановах Вищого господарського суду України від 30.06.2010р. №13/296пд, від 09.08.2008р. №7/104/07-10/631/07, від 23.03.2006р. №20-9/390 та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22.07.2010р. №К-24127/07, від 06.03.2007р. №К-20181/06 та постанові Вищого адміністративного суду України від 10.07.2008р. (а.с.а.с.10-31 т.3).

Отже, суд вважає цілком обґрунтованим висновок про те, що на момент укладання спірних договорів майно, яке виступало предметом забезпечення (застави та іпотеки), перебувало у податковій заставі, оскільки таке майно за своєю сутністю не віднесено до винятків, передбачених п. 8.2.3. ст. 8 Закону України №2181, і до матеріалів справи не надано доказів вжиття заходів з приведення у відповідність обсягу активів, що перебувають у податковій заставі, до розміру податкового боргу.

В свою чергу, положення п.8.6.3. ст. 8 Закону України №2181, яке, доречи, було визнано конституційним згаданим вище рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005р. N 2-рп/2005, встановлено, що надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

Наразі, із наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що укладання спірних договорів та передання в заставу (іпотеку) Відповідачеві рухового та нерухомого майна Позивача, на яке розповсюджується право податкової застави, було попередньо узгоджене із податковим керуючим – доказів іншого до суду не надано, а Позивачем їх існування заперечується.

За висновком суду, приписи п. 8.6.3. ст. 8 Закону України №2181 за своєю правовою сутністю встановлюють обмеження в обсягу цивільної дієздатності особи - власника щодо вчинення відповідних угод по відношенню до такого майна, яке перебуває у податковій заставі. Встановлення означеного публічно-правового обмеження державою цивільної дієздатності (спроможності особи набувати та здійснювати цивільні права та обов’язки - у розумінні ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України) у повній мірі узгоджується із ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., якою передбачено, що: „кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів”.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел” не було необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення спірних угод з переданні свого майна (активів) у заставу (іпотеку) Відповідача, що вказує на недодержані умови чинності цих договорів, передбаченої ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є достатньою підставою для визнання їх недійсними згідно ч. 1 ст. 215 цього Кодексу.

При цьому, допущені при укладанні спірних договорів порушення вказаних норм законодавства стосуються договорів в цілому, що унеможливлює застосування у розглядуваному випадку приписів ст.217 Цивільного кодексу України щодо недійсності лише окремих частин спірного договору.

Посилання Відповідача на наявність застережень у спірних договорах про не перебування відповідного майна під податкової заставою не спростовує викладених вище висновків суду, адже існування податкової застави не перебуває у залежності від суб’єктивного ставлення та відповідної оцінки платника податків. Неповідомлення ж Позивачем Банку про існування податкової застави (хоч і незареєстрованої) у світлі обізнаності про прийняте повідомлення-рішення та непогашений податковий борг можуть за змістом п. 8.5. ст. 8 Закону України №2181 лише утворювати підстави для звернення Відповідача як кредитора з вимогами про відшкодування збитків, але не усуває підстав неможливості вчиненні спірних правочинів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України розглядуваний договір про спільну діяльність визнається судом недійсним з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених ним прав та обов’язків на майбутнє припиняється.

При цьому, з урахуванням правої позиції Вищого господарського суду України, викладеною в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, наведені законодавчі приписи вказують на те, що рішення суду про визнання договору недійсним має зворотну силу в часі, і ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України не встановлює винятків із правил частини 1 цієї статті, а лише конкретизує ч. 1 ст. 216 цього Кодексу, згідно якої недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. При цьому, враховуючи імперативну визначеність законом моменту, з якого договір визнається судом недійсним, зазначений момент не підлягає обов’язковому визначені у резолютивній частині рішення.

У світлі зазначених висновків спірний договір з моменту його укладання не є належною підставою згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України для виникнення взаємообумовлених прав та обов’язків його сторін, зокрема – права Відповідача на заставу (іпотеку) та обтяження відповідного майна.

У світлі наведеної вище позиції суду відносно визнання спірних договорів недійсними з власної ініціативи, решта розглядуваних позовних вимог про визнання відсутнім у Відповідача прав, що випивають з означених договорів, підлягає задоволенню. Дійсно, подальше існування права застави (іпотеки) та обтяження майна, правою підставою яких за змістом ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 16 Закону України „Про заставу”, ч. 1 ст. 3 Закону України „Про іпотеку”, ч. 1 ст. 3 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” відповідно є саме спірні договори, не має жодної правової підстави за змістом приписів ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги, що первісною причиною виникнення спору є неповідомлення Позивачем Відповідача про перебування своїх активів у податковій заставі, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок і компенсації з боку Відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 25101446) до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, м. Київ (ідентифікаційний код 19357489) в особі Горлівської філії про визнання не чинним договорів застави та іпотеки та визнання відсутнім права застави (іпотеки) та на обтяження майна задовольнити частково.

2. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 25101446) до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, м. Київ (ідентифікаційний код 19357489) в особі Горлівської філії про визнання не чинним, укладених між ними між ними іпотечного договору №306-З-Ю від 11.09.2007р., договору застави №307-З-Ю від 11.09.2007р., договору застави №309-З-Ю від 11.09.2007р., договору іпотеки №394-З-Ю від 20.06.2008р., договору застави №395-З-Ю від 20.06.2008р., договору застави №396-З-Ю від 20.06.2008р., іпотечного договору №413-З-Ю від 22.08.2008р., договору застави №414-З-Ю від 22.08.2008р.

3. Визнати недійсним за ініціативою суду пов’язані із предметом спору укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вітел”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 25101446) та Публічним акціонерним товариством „Брокбізнесбанк”, м. Київ (ідентифікаційний код 19357489) в особі Горлівської філії іпотечний договір №306-З-Ю від 11.09.2007р., договір застави №307-З-Ю від 11.09.2007р., договір застави №309-З-Ю від 11.09.2007р., договір іпотеки №394-З-Ю від 20.06.2008р., договір застави №395-З-Ю від 20.06.2008р., договір застави №396-З-Ю від 20.06.2008р., іпотечний договір №413-З-Ю від 22.08.2008р., договір застави №414-З-Ю від 22.08.2008р.

4. Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, м. Київ (ідентифікаційний код 19357489) в особі Горлівської філії:

·          права іпотеки за іпотечним договором №306-З-Ю від 11.09.2007р. та права на обтяження будинку №4 по вул. Озерянівскій в м. Горлівка Донецької області, заборона відчуження якого зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна згідно з записом №5643328 від 11.09.2007р.;

·          права застави торговельного обладнання за договором застави №307-З-Ю від 11.09.2007р.;

·          права застави за договором застави №309-З-Ю від 11.09.2007р. та права на обтяження товарів в обороті (продукти харчування), заборона відчуження яких зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з записом №5643319 від 11.09.2007р.;

·          права іпотеки за договором іпотеки №394-З-Ю від 20.06.2008р. та права на обтяження вбудовано-прибудованого приміщення, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. 60 років СРСР, буд. 63, заборона відчуження якого зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна згідно з записом №7429726 від 20.06.2008р.;

·          права застави за договором застави №395-З-Ю від 20.06.2008р. та права на обтяження товарів в обороті (продукти харчування), заборона відчуження яких зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з записом №749026 від 20.06.2008р.;

·          права застави за договором застави №396-З-Ю від 20.06.2008р. та права на обтяження торгівельного обладнання (стелажі, касові бокси, вітрини), заборона відчуження яких зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з записом №7429192 від 20.06.2008р.;

·          відсутнім права іпотеки за іпотечним договором №413-З-Ю від 22.08.2008р. та права на обтяження вбудованого приміщення, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Несторова П.Н., буд. 117, заборона відчуження кого зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна згідно з записом №7792928 від 22.08.2008р.;

·          відсутнім права застави за договором застави №414-З-Ю від 22.08.2008р. та права на обтяження торгівельного обладнання (стелажі, касові бокси, вітрини) заборонам відчуження яких зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з записом №7793122 від 22.08.2008р.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2010р.

Суддя