Рішення № 10915316, 17.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.08.10 р. Справа № 37/139

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 4495,53грн. та пені в сумі 159,48грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора Пономарьов (посвідчення № 2644)

від Позивача Катан І.М. (за довіреністю б/н від 20.07.2010р.);

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 21.07.2010р. на 03.08.2010р., з 03.08.2010р. на 17.08.2010р.

У судовому засіданні 17.08.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Жовтневого району м. Маріуполя (далі Заявник позову) звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі Позивач) з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 4495,53грн. та пені в сумі 159,48грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди № 2003-П від 01.11.2005р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди № 2003-П від 01.11.2005р., розрахунок пені, рахунки.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані пояснення від 21.07.2010р. (а.с.13), якими заявлені вимоги прокурора підтримані в повному обсязі. Крім того, Позивачем на виконання вимог ухвали суду були надані додаткові документи, для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.14-19, 23-29).

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів припинення/відсутність спірних грошових зобовязань не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Представник Позивач та Прокурор у судовому засіданні 17.08.2010р. подали спільне клопотання з додатками (а.с.а.с.32-34) про припинення провадження у справі в частині стягнення суми 4377,36грн. заборгованості з орендної плати у звязку з відмовою від позову в цій частині через добровільну сплату коштів Відповідачем, наполягаючи на задоволенні решти вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 118,17грн. та пені в сумі 159,48грн.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача та ненаданням ним певних доказів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 цього Кодексу не перешкоджає розгляду справи з огляду на повноту зібраних доказів.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2005р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір на оренду нежилого приміщення, що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя № 2003-П (а.с.а.с. 8-9), згідно п.п.1.1, 7.1 якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул.. Косовського,164 загальною площею 103,5 кв. м., для використання під майстерню по ремонту автомобілів та пивний бар, строком до 25.10.2006р.

За змістом п. 2.4. Положення про Управління міського майна маріупольської міської ради (а.с.а.с. 27-28) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Відповідно до приписів п. 3.2 договору Орендар зобовязаний вчасно та в повному обсягу сплачувати Одержувачу орендну плату; за послуги з обслуговування Орендаря сплачувати Орендодавцю суму в розмірі 13,46грн. щомісяця, з розрахунку 0,13грн. за один кв.м. орендованої площі. Зі змінами вартості витрат по обслуговуванню Орендаря, розрахункова вартість за один кв.м. буде змінюватись, про що Орендаря буде повідомлено.

Згідно умов п.п.4.1., 4.2. зазначеного договору на Відповідача покладені наступні грошові зобовязання:

Орендар сплачує орендну плату за перший місяць в розмірі 566,13грн. з розрахунку 5,47 грн. за 1 кв.м., та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача, яким у п. 4.2. визначений Міський бюджет Жовтневого району, не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції;

Оплата здійснюється щомісяця. Орендар зобовязаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії Управління міського майна. Рахунки на оплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.

Умовами п. 6.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

01.11.2005р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.15).

Внаслідок неналежного виконанням грошових зобовязань у Відповідача у період з грудня 2009р. по квітень 2010р. включно утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 4495,53грн. Крім того, у звязку із зазначеною заборгованістю з орендної плати Заявником позову нараховано пеню у розмірі 159,48 гривень.

Як вбачається із змісту наявних документів (довідка станом на 05.05.2010р. а.с.29) сплата стягуваних сум та інших нарахованих платежів здійснена частково, у звязку з чим Прокурор та Позивач наполягають на задоволенні позовних вимог з урахуванням клопотання про часткову відмову від позову від 17.08.2010р.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, доказів сплати стягуваних коштів або припинення розглядуваних грошових зобовязань у інший передбачений діючим законодавством спосіб не надав та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) складеного Позивачем на виконання вимог суду акту звірення розрахунків (а.с.16).

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених у спільному клопотанні Позивача та Прокурора, наданому в судовому засіданні 17.08.2010р., оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними (грошовими), повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобовязань за договором оренди), а їх спільний і одночасний розгляд не перешкоджає зясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

В свою чергу, за змістом ст.ст. 22, 29 Господарського процесуального кодексу України Прокурор та Позивач управнені відмовитися від певної частини позовних вимог, і така відмова судом приймається, оскільки:

- складена у належній письмовій формі у розумінні ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

- вчинена уповноваженими на здійснення такої процесуальної дії особами;

- до прийняття відмову судом були розяснені процесуальні наслідки такої дії;

- оскільки відмова зумовлена здійсненими з боку Відповідача платежами, остільки суд не вбачає ознак порушення будь-яких прав або інтересів у звязку із такою відмовою.

За змістом ч.4 ст. 78 та п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України прийняття відмови від певної частини позовних вимог є підставою для припинення провадження у справі відносно означених вимог.

Таким чином, суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 4377,36грн.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі рішенні.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги до Відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 118,17грн та пені в сумі 159,48грн. такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору № 2003-П від 01.11.2005р. на оренду нежитлового приміщення.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з оплати послуг з обслуговування узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 2003-П від 01.11.2005р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Враховуючи визначену в п. 7.1. договору дату закінчення строку його дії 25.10.2006р. пояснення Позивача, викладені у довідці про заборгованість (а.с.29), а також приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 764 Цивільного кодексу України і умови п. 7.5. договору, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів заперечень сторін проти автоматичного продовження орендних правовідносин, або інших підстав для припинення договору, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами автоматично неодноразово продовжувалися і після 25.10.2006р. кожного разу на той же строк і на тих же умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 20 числа поточного місяця відповідно до умов п.п. 4.1. - 4.3. договору оренди № 2003-П від 01.11.2005р., нарахованих протягом всього строку орендних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем або іншими учасниками справи доказів іншого не надано, внаслідок невиконання грошових зобовязань за період з грудня 2009р. по квітень 2010р. (частково) утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 4495,53грн., доказів погашення решти з якої в сумі 118,17грн., що є предметом розглядуваних вимог, станом на момент прийняття рішення до матеріалів справи не наданий.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобовязань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати Орендодавця умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 118,17грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 6.3. договору оренди № 2003-П від 01.11.2005р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо несвоєчасного виконання Відповідачем грошових зобовязань протягом вказаного Прокурором та Позивачем періоду, з урахуванням визначення розмір заявленої до стягнення пені із дотриманням ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та за період стягнення, визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі -159,48грн. частково - в розмірі 156,95грн., оскільки Позивачем при нарахуванні пені невірно визначено кількість днів прострочення відповідачем грошового зобовязання по сплаті орендної плати.

Судові витрати, пропорційні сумі задоволених вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині вимог Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради (Позивач), м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 4377,36грн.

2. Позовні вимоги Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради (Позивач), м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 118,17грн. та пені в сумі 159,48грн. задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Жовтневого району, код ЄДРПОУ 34686694, р/р 33213871700052, ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401 заборгованість з орендної плати у сумі 118,17грн. та пеню в сумі 156,95грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 6,03грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 13,95грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2010р.

Суддя