Рішення № 10915303, 18.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.08.10 р.                     Справа № 38/105пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства “МІНЕТЕК” м.Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації м.Краматорськ, Донецька область

про зобов’язання відповідача повернути надлишок перерахованих коштів за договором №06-475-09 Кб від 25.12.2008р. в розмірі 9 272,21грн., шляхом перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок позивача.

за участю

представників сторін:

від позивача: Курішко І.С. –за дов. №б/н від 19.04.2010р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

          Позивач, Закрите акціонерне товариство “МІНЕТЕК” м.Краматорськ, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації м.Краматорськ, Донецька область про зобов’язання відповідача врегулювати розбіжності та визнати відсутність права вимоги суми доплати у розмірі 9272,21грн. та зобов’язання відповідача повернути незаконно стягнуту суму доплати у розмірі 9272,21грн. шляхом перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання природного газу № 06-475-09 Кб від 25.12.2008р., додаткові угоди до договору від 25.12.2008р., рахунки №223 від 26.01.2009р., №43 від 29.01.2009р., №89 від 11.02.2009р., №436 від 25.02.2009р., рахунок-акт №632 від 27.03.2009р., рахунок-акт №816 від 30.04.2009р., рахунок-акт №111 від 31.05.2009р., претензію №529 від 10.12.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

26.04.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшло клопотання від відповідача, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи, у зв’язку з відпусткою представника.

Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

Супровідним листом від 27.04.2010р. позивач просить долучити до матеріалів справи додаткові документи та копії правовстановлюючих документів.

Лист та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.04.2010р. суд виправив допущену описку в тексті ухвали суду від 13.04.2010р. щодо назви підприємства позивача.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів.

19.05.2010р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву №04-28/607 від 18.05.2010р., в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне.

Керуючись ст.15, 16 ЦК України, відповідач вважає заявлену позовну заяву такою, що не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, відповідач зазначив, що заявлені вимоги позивачем стосовно врегулювання розбіжностей та визнання відсутності права вимоги суми доплати у розмірі 9272,21грн. не відповідають дійсності, у зв’язку з тим, що грошові кошти не стягнуті відповідачем, а добровільно перераховані позивачем на поточний рахунок відповідача.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Позивач 25.05.2010р. надав суду супровідний лист, в якому просить суд приєднати до матеріалів справи додаткові документи.

Лист та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2010р., за клопотанням сторін, строк вирішення спору було продовжено на 2 місяця до 08.08.2010р., у порядку ст.69 ГПК України.

30.06.2010р. відповідач надав суду відзив на позов №04-28/767 від 30.06.2010р., в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на наступне.

Збільшення ціни на природний газ Позивач визнав, але із дня отримання Додаткової угоди та її підписання, з 25.02.2009 р., що не відповідає вимогам постанови КМУ від 19.02.2009 р. № 195 та Наказу НАК Нафтогаз України від 29.01.2009 р. № 43, які були введені у дію з 1 січня 2009 року.

Згідно п. 5.2. Договору № 06-475-09 Кб на постачання природного газу від 25.12.2008 р. укладеного між ВАТ “Донецькоблгаз” в особі Краматорського УГГ та ЗАТ “Мінетек” передбачено: “У разі попередньої сплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати введення їх у дію та проводиться відповідне коригування.”.

Даний Договір підписано обома сторонами та підлягає виконанню. Стосовно донарахування цільової надбавки ВАТ “Донецькоблгаз” особі Краматорського УГГ керувався Листом Міністерства Юстиції України від 20.03.2009 р. № 2289-04-09-20, яким було врегульовано протиріччя в законодавстві тобто уточнено дату початку дії Постанов КМУ від 27.12.2008 р. № 1161 “Про внесення змін до пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ”, від 27.12.2008 р. № 1158 “Про внесення змін до постанови КМУ від

14.10.2008р. № 925”. У зв'язку із цим, відповідачем було донараховано цільову надбавку з 01.01.2009р. по 12.01.2009р.,тобто за 12 днів січня 2009р., у розмірі 1218,06грн. Загальна сума коригування збільшення ціни на природний газ та цільової надбавки склала 9272,21грн. та погашена за рахунок передплати добровільно перерахованої ЗАТ “Мінетек”, у грудні 2008р., на рахунок ВАТ “Донецькоблгаз” Краматорського УГГ.

Таким чином, керуючись Постановами КМУ від 27.12.2008 № 1161 “Про внесення змін до пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ”, від 27.12.2008 р. № 1158 “Про внесення змін до постанови КМУ від 14.10.2008 р. № 925”, від 19.02.2009 р. № 195 “Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік”, Наказу НАК Нафтогаз України від 29.01.2009р. № 43 “Про затвердження прейскуранта на природний газ”, а також згідно Наказу ВАТ “Донецькоблгаз” від 30.01.2009р. № 18, та Договору № 06-475-09 Кб на постачання природного газу від 25.12.2008 р., відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

30.06.2010р. позивач надав суду заяву про зміну предмету позову №357 від 29.06.2010р., в якій керуючись ст.22 ГПК України, просить суд зобов’язати відповідача врегулювати розбіжності та визнати відсутність права донарахування коштів у розмірі 9272,21грн. та зобов’язати відповідача повернути надлишок перерахованих коштів за договором №06-475-09 Кб від 25.12.2008р. у розмірі 9272,21грн., шляхом перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

05.08.2010р. позивач надав суду клопотання №389 від 03.08.2010р., в якому просить суд винести остаточне рішення по справі №38/105пн після всебічного, повного і об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2010р., за клопотанням позивача, строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 23.08.2010р., у порядку ст.69 ГПК України.

17.08.2010р. позивач надав суду розрахунок позовних вимог та копію рахунку №39 від 26.12.2008р., які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

18.08.2010р. позивач надав суду заяву, в якій керуючись ст.22 ГПК України відмовився від позовних вимог в частині: зобов’язати відповідача врегулювати розбіжності та визнати відсутність права донарахування коштів у розмірі 9272,21грн.

Заява судом розглянута, прийнята та залучена до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2008р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством “МІНЕТЕК” (Покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 06-475-09 Кб.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов’язується передати відповідачу природний газ, а відповідач зобов’язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. п. 2.1, 4.1. зазначеного договору Постачальник передає Покупцю в 2009 році природний газ у обсязі до 45 тис.мі за ціною 1900,512грн. за 1000куб.м., у т.ч. ПДВ-316,752грн., із них: вартість газу складає 1382,40грн. за 1000куб.м., у т.ч. ПДВ-230,40грн., 12% цільова надбавка 183,312 грн., у т.ч. ПДВ-30,352грн., тариф постачання 43,20грн., у т.ч. ПДВ –7,20грн., вартість послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами 67,80грн., у т.ч. ПДВ –11,30грн., вартість послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами 78,60грн., у т.ч.ПДВ-13,10грн., за 1000куб.м., витрати НАК “Нафтобаз України” на реалізацію природного газу 145,20грн., у т.ч. ПДВ –24,20грн., а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Ціна, зазначена в п. 4.1 договору, є обов’язковою для обох Сторін і додатковому узгодженню не підлягає (п. 5.3. договору).

Пунктом 3.3. Договору, передбачено, що підставою для остаточних розрахунків між сторонами є акт приймання-передачі газу.

Згідно п. 5.1 договору оплата за газ проводиться шляхом попередньої оплати в розмірі 100% вартості обсягів газу, визначених заявкою покупця на відповідний місяць постачання. Оплата здійснюється до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у разі попередньої сплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати введення їх у дію та проводиться відповідне коригування.

Пункт 5.3. встановлює, що ціна зазначена п.4.1 цього договору є обов’язковою для обох Сторін і додатковому узгодженню не підлягає.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.01.2009р. до 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.10.1).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому законом порядку.

На виконання умов договору на постачання природного газу № 06-475-09 Кб від 25.12.2008р. позивач здійснив попередню оплату природного газу на 2009р. в розмірі 46432,80грн., згідно виставленого відповідачем рахунку №39 від 26.12.2008р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Відповідач в січні 2009р. поставив позивачу природний газу в об’ємі 7,293 тис.куб.м. та виставив рахунок №223 від 26.01.2009р. на загальну суму 12208,48грн.

У зв’язку з прийняттям постанови НКРЄ України від 29.01.2009 року №57 “Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання на 2009 рік” відповідач направив позивачу лист від 06.02.2009р. та додаткову угоду №1 до договору № 06-475-09 Кб від 25.12.2008р. для розгляду та підписання, які отримані позивачем 25.02.2009р.

Відповідно до додаткової угоди ціна на природний газ змінюється з 01.01.2009р. та складає 2424,30грн. за 1 тис.куб.м.

Угода набирає чинності з 01.01.2009р.

Позивач не погодившись з додатковою угодою №1 в редакції відповідача, направив останньому лист №90 від 27.02.2009р. в якому зазначив, що зміна з 25.02.2009р. ціни природного газу, поставлений у січні та лютому 2009р. з 01.01.2009р. суперечить чинному законодавству України, та запропонував підписати додаткову угоду в іншій редакції.

Пропозиція позивача щодо укладання додаткової угоди в редакції останнього залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони не дійшли згоди щодо зміни ціни на природний газ з 01.01.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в односторонньому порядку було розраховано вартість поставленого позивачу в січні 2009р. – лютому 2009р. природного газу за цінами встановленими постановою НКРЕ України від 29.01.2009р. № 57 з 1 січня 2009р. та розрахована вартість цільової надбавки за період з 01.01.2009р. до 12.01.2009р.

Загальна сума коригування збільшення ціни на природний газ та цільової надбавки склала 9272,21грн. та була самостійно, без згоди позивача, погашена відповідачем за рахунок передплати за природний газ, здійсненою позивачем у грудні 2008р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з позицією відповідача щодо визначення вартості природного газу спожитого у січні – лютому 2009 року і зарахування частини коштів перерахованих позивачем в якості попередньої оплати за газ, як погашення наявної заборгованості.

Таким чином, позивач просить суд зобов’язати відповідача повернути надлишок перерахованих коштів за договором №06-475-09КБ від 25.12.2008р. в розмірі 9272,21грн., шляхом перерахування цих коштів на рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, сума позовних вимог в розмірі 9272,21грн. складається з суми перерахування вартості поставленого газу за січень 2009 року після зміни ціни на газ в розмірі 6539,63грн., за лютий 2009р. після зміни ціни на газ в розмірі 1514,52грн. та нарахування з 01.01.2009 року по 12.01.2009 року цільової надбавки в сумі 1218,06 грн.

Згідно із статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 266 зазначеного кодексу, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Статтею 180 Господарського кодексу України, передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 191 Господарського кодексу України передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення.

Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України (далі по тексту –КМУ) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики.

В силу положень ст. 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, КМУ визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Основні засади діяльності Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі –НКРЕ України) визначені Положенням про НКРЕ України, затвердженим Указом Президента України від 14.03.1995 № 213/95, з подальшими змінами.

Згідно абзацу 5 п. 3 даного Положення основним завданням НКРЕ є забезпечення цінової та тарифної політики в електроенергетиці та нафтовому комплексі.

          Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996р. № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, в редакції Постанови КМУ №36 від 28.01.2009р., передбачено, що НКРЕ України регулює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.

Відповідно до п. 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів. Рішення Комісії можуть бути оскаржені у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 3 Указу встановлено, що на рішення Комісії не поширюється дія Указу Президента України від 3 жовтня 1992р. № 493 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Комісії щодо функціонування ринків, що регулюються Комісією.

Згідно з п. 105 Регламенту НКРЕ, в редакції постанови НКРЕ від 29.11.2007р. № 1662, рішення НКРЕ набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не зазначено в цих актах.

29.01.2009р. НКРЕ України було прийнято постанову № 57 “Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік”, згідно якої був затверджений граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25грн. за 1000куб.м (постанова НКРЕ № 57 від 29.01.2009р. втратила чинність на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 195 від 19.02.2009р.).

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З аналізу наведених норм виходить, що постанова НКРЕ України №57 від 29.01.2009р. набула чинності з дати її прийняття.

Варто зазначити, що зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ст.632 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що додаткова угода до Договору стосовно зміни ціни на природний газ у зв’язку з прийняттям постанови НКРЕ України №57 від 29.01.2009р. сторонами не укладена, тобто сторони не досягли згоди щодо збільшення ціни природного газу з 01.01.2009 року.

В доповнення наведеному слід зазначити, що позивачем належним чином виконані умови договору № 06-475-09 Кб від 25.12.2008р. на постачання природного газу, здійснено попередню оплату природного газу в розмірі 46432,80грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зміна встановленої Договором ціни природного газу, поставленого у січні 2009р., з 01.01.2009 року суперечить ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було здійснено самостійне коригування в сторону збільшення ціни на природний газ за січень 2009р. та погашення донарахованої суми за рахунок передплати за природний газ, здійсненою позивачем у грудні 2008р.

Щодо вимог позивача в частині повернення суми нарахованої з 01.01.2009 року по 12.01.2009 року цільової надбавки в розмірі 1218,06 зарахованої відповідачем за рахунок передплати здійсненої позивачем, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2008р. № 1161 „Про внесення змін до пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ” у Порядок внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 11.06.2005р. №442, внесено зміни, згідно з якими на обсяги природного газу, що поставляються для бюджетних організацій та установ, промислових та інших суб’єктів господарювання та їх відокремлених підрозділів, що використовують природний газ, збір справляється за нульовою ставкою.

У відповідності до приписів ст.57 Конституції України, ст.55 Закону України „Про Кабінет Міністрів України”, п.п.1, 5 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року N503, роз’яснення Міністерства юстиції України від 20.03.2009р. №2289-04-09-20, постанови Кабінету Міністрів України повинні бути доведені до відома громадян та вони, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Виходячи з вищенаведеного, постанова Кабінету міністрів України від 27.12.2008р. № 1161 „Про внесення змін до пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ” набрала чинності з дня її опублікування – 13.01.2009р. (Урядовий кур’єр №3 від 13.01.2009р.).

Таким чином, суд приходить до висновку, що в період з 01.01.2009 року по 12.01.2009 року відповідачем правомірно здійснено нарахування цільової надбавки.

Відповідно до 4.1. Договору до ціни за 1000куб.м. природного газу включається 12% цільова надбавка в розмірі 183,312 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про розрахунок цільової надбавки за період з 01.01.2009 року по 12.01.2009 року, наданої відповідачем, розмір надбавки складає 1218,06грн.

З вказаної довідки вбачається, що за період з 01.01.2009 року по 12.01.2009 року позивачем спожито 4,187 тис.куб.м природного газу.

Проте ціна, яку застосовує відповідач в наданому розрахунку не відповідає ціні, яка узгоджена сторонами умовами договору.

Здійснивши перерахунок цільової надбавки за спірний період з застосуванням ціни узгодженої умовами договору - 183,312 грн., суд приходить до висновку, що розмір цільової надбавки складає 767,53грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було здійснено погашення за рахунок передплати за природний газ, вартості цільової надбавки в розмірі 450,53грн.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно із ст.400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

За приписом ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майном згідно із ст.139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

При цьому, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Таким чином, враховуючи висновок суду про безпідставність збільшення відповідачем ціни на природний газ поставлений у січні 2009р. з 01.01.2009р. в розмірі 6539,63грн., а також безпідставність нарахування вартості цільової надбавки в розмірі 450,53грн. та погашення донарахованих сум за рахунок передплати здійсненої позивачем, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача повернути надлишок перерахованих коштів за договором №06-475-09КБ від 25.12.2008р. в розмірі 6990,16грн. підлягають задоволенню.

Вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача повернути кошти за лютий 2009р. в розмірі 1514,52грн., які безпідставно донараховані відповідачем та сплачені за рахунок передплати здійсненої позивачем суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пункт 5.2. Договору №06-475-09КБ від 25.12.2008р. встановлює, що у разі попередньої сплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати введення їх у дію та проводиться відповідне коригування.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, останній у грудні 2008р. здійснив попередню оплату природного газу на 2009р. в розмірі 46432,80грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки та поясненнями сторін.

Судом встановлено, що ціни на природний газ в спірний період визначались на підставі постанов НКРЕ України №57 від 29.01.2009р. та № 195 від 19.02.2009р.

Вказаними постановами затверджено граничний рівень ціни на природний газ для

промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн. за 1000 куб.м.

Згідно з п. 105 Регламенту НКРЕ, в редакції постанови НКРЕ від 29.11.2007р. № 1662, рішення НКРЕ набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не зазначено в цих актах.

Отже, вказані постанови набрали чинності з 29.01.2009р. та 19.02.2009р., відповідно.

Таким чином, враховуючи, що умовами договору, сторони дійшли згоди, про застосування нових цін з дати введення їх у дію, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовані нові ціни на природний газ з лютого 2009р.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 5, 15, 16, 139, 190, 400, 509, 525, 526, 632, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 191, 193, 265, 266, Господарського кодексу України, Закону України „Про Кабінет Міністрів України” від 16 травня 2008 року N 279, Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року N503, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, в редакції Постанови КМУ №36 від 28.01.2009р., керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 77, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “МІНЕТЕК” м.Краматорськ, Донецька область до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації м.Краматорськ, Донецька область про зобов’язання відповідача повернути надлишок перерахованих коштів за договором №06-475-09 Кб від 25.12.2008р. в розмірі 9 272,21грн., шляхом перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок позивача, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації м.Краматорськ, Донецька область (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна,1, п/р 26001235860804 у Донецькій обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” м.Донецьк, ЄДРПОУ 24805642) на користь Закритого акціонерного товариства “МІНЕТЕК” м.Краматорськ, Донецька область (84323, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна,72, п/р 26000190148001 у Краматорській філії КБ “Приватбанк”, ЄДРПОУ 23113534) надлишок перерахованих коштів за договором №06-475-09КБ від 25.12.2008р. в розмірі 6990,16грн., державне мито у розмірі 76,90грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 177,92грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.08.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2010р.

Суддя