Рішення № 109151796, 23.02.2023, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1481/21

Провадження № 2/743/59/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарі судового засідання Нерус Н.І.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ріпки, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна та державний виконавець Ріпкинського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дрєєв Віталій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Ідея Банк", в якому просив визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у листопаді 2021 року ОСОБА_1 дізнався про те, що відносно нього державним виконавцем Ріпкинського ВДВС у Чернігівському районі Чернігівської області Пн-Сх міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дрєєвим В.А. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 4691 від 19.08.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення 52675,69 грн. Проте, з цим виконавчим написом нотаріуса позивач не погоджується, оскільки вимоги про сплату боргу він від відповідача не отримував, а стягнута за виконавчим написом заборгованість не є безспірною. Крім того, виконавчий напис був винесений нотаріусом з порушеннями чинного законодавства, тому позивач просив визнати суд вищезазначений виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

28.12.2022 ухвалою судді провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; роз`яснено, що відповідач має право подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив 5 днів із дня вручення відзиву, а також строк для подання відповідачем заперечення 5 днів із дня вручення відповіді на відзив та строк для подання третьою особою пояснення щодо позову 15 днів з дня вручення копії ухвали; роз`яснено, що треті особи мають право подати пояснення щодо відзиву протягом десяти днів із дня його отримання.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у позові. Суть заперечень, викладених у відзиві, зводиться до того, що 25.03.2019 між банком та позивачем було укладено кредитний договір № Р25.00616.005068850, згідно якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 57397 грн, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язувався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього договору. Однак позивачем було порушено договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 06.07.2021 утворилась заборгованість у розмірі 50775,69 грн, з яких: 37150,38 грн - прострочений основний борг; 4223,68 грн - прострочені проценти; 9401,63 грн - прострочена плата за обслуговування кредиту. З огляду на це, позивачу було направлено вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань та довідку-розрахунок заборгованості, які були залишені ним без задоволення. Тому банк звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, до якої було надано також вимогу про усунення порушень, довідку про ненадходження платежів, довідку-розрахунок заборгованості, виписку по рахунку боржника, оригінал кредитного договору, список вкладення до цінного листа, список згрупованих поштових відправлень банку, список згрупованих поштових відправлень цінних листів банку, детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Вказані документи були достатньою правовою підставою для вчинення нотаріусом виконавчого напису. Позивачу було відомо про наявність в нього заборгованості за кредитним договором, на момент вчинення виконавчого напису не було оспорено факт її наявності та розміру. Будь-які спори щодо розміру та правильності нарахування сум, що стягуються на підставі виконавчого напису нотаріуса після його вчинення не можуть бути підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, доводи позивача про відсутність ознак безспірності суми заборгованості не відповідають обставинам справи та позивачем не доведені. Крім того, відповідач вказує, що оскільки вказаний спір для кваліфікованого адвоката є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, позиція сторін незмінною, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні відносини не передбачають, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з наданих стороною доказів, тому витрати на професійну допомогу представника позивача у цій справі необхідно зменшити до нуля. Більш того, позивачем не надано доказів, які підтверджують понесення ним витрат на правничу допомогу, а також акту приймання-передачі наданих послуг адвокатом Ковальчук І.В.

Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

Треті особи пояснень щодо позову та відзиву на позовну заяву не подали.

Вимоги ухвали судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28.12.2022 про витребування матеріалів виконавчого провадження № 67331432, державний виконавець не виконав.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що у провадженні начальника Ріпкинського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дрєєва В.А. знаходиться виконавче провадження № 67331432, відкрите 02.11.2021 з виконання виконавчого напису № 4691, вчиненим 19.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 52675,69 грн, яка складається із: 37150,38 грн простроченого основного боргу; 4223,68 грн прострочених проценти; 9404,63 грн простроченої плати за обслуговування кредиту; 1900 грн плати за вчинення виконавчого напису.

З позовної заяви, а також відзиву на позовну заяву вбачається, що сторонами не заперечується, що вищезазначений виконавчий напис нотаріуса було вчинено для стягнення заборгованості за кредитним договором № Р25.00616.005068850 від 25.03.2019, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

За загальним правилом визначеним ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.

Згідно із п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, яку вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1, 3 гл. 16 роз. II Порядку).

Згідно з пп. 2.1 п. 2 гл. 16 роз. II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, пп. 3.2, 3.5 п. 3 гл. 16 роз. II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

В той час, ст. 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Виходячи з правового аналізу даних норм можна стверджувати, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів

Наведені висновки суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 та з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц.

Крім того, відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів провадиться стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису у цьому випадку подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів внесено зміни, зокрема доповнено пунктом 2 -Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису за цим пунктом нотаріусу подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, зокрема, п. 2. «Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Відтак, з 01.11.2017 розділ 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку визнано не чинним, а тому до правовідносин, які виникли після 01.11.2017, неправомірно застосовувати розділ 2 Переліку та вчиняти виконавчі написи на підставі кредитного договору у простій письмовій формі та виписки з рахунка боржника.

Аналогічний правовий висновок висловлений у правовій позиції ВС у постанові від 19.03.2021, справа № 750/3781/20.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 19.08.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

У свою чергу, ні відповідачем, ні приватним нотаріусом, всупереч вимог ст. 12, 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних, допустимих, достовірних доказів існування безспірності заборгованості позивача перед АТ «Ідея Банк» за кредитним договором № Р25.00616.005068850 від 25.03.2019, за наявності якої було б можливим вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Адже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що між АТ «ІДЕЯ БАНК» та позивачем було укладено кредитний договір № Р25.00616.005068850 від 25.03.2019, а також те, що відповідач надав приватному нотаріусу для вчинення оспорюваного виконавчого напису саме його нотаріально посвідчену копію.

Відтак, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалася належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушила вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати виконавчий напис, вчинений 19.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований у реєстрі за № 4691, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У позовній заяві представником позивача - адвокатом Ковальчук І.В. зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розгляду справи на правову допомогу, - 5000 грн.

Так, Договором про надання правничої допомоги від 15.11.2021 та ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1188724 від 24.12.2021 підтверджено факт надання Адвокатським об`єднанням «ЛІГЛС» в особі адвоката Ковальчук І.В. правової допомоги Сергєєву Ю.О.

Водночас, в супереч вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України, позивачем не було надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також документи, що свідчать про оплату ним гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, тому вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 908 грн судового збору.

Керуючись ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "Ідея Банк" (вул. Валова, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ: 19390819), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна ( АДРЕСА_2 ) та державний виконавець Ріпкинського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дрєєв Віталій Анатолійович (вул. Попудренка, буд. 8А, смт Ріпки Чернігівського району Чернігівської області), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований у реєстрі за № 4691, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" коштів у розмірі 52675,69 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Ідея Банк" на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Повне рішення суду складено 23 лютого 2023 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Павленко