Ухвала суду № 1091353, 11.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           К/С  № К-16573/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2007 р.                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів                       Брайка А.І.

             Ланченко Л.В.

                                  Нечитайла О.М.                       

                                Степашка О.І.              

при секретарі:       Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2005 р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2006 р.

у справі № 14/201

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золмат"

до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

                                                ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2005 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2006 р., позов задоволено повністю. Визнано нечинними в повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 19.10.2005 р. №0006362341/0 2546/23-0/30015168/21627 про визначення ТОВ "Золмат" податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 13666 грн. та № 0006372341/0 2547/23-0/30015168/21628 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 21063грн.

Судові рішення мотивовані тим, що для визначення звичайних цін на послуги з надання в оренду об’єктів нерухомості, податковою інспекцією фактично використаний спосіб визначення рівня таких цін шляхом використання норм Закону України "Про лізинг", тобто податкове зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначено у спосіб, не передбачений чинним законодавством та за відсутності належного механізму розрахунку розміру звичайних цін. Відповідачем не доведено, що ціна договорів оренди, визначена сторонами договорів, не відповідає рівню справедливих ринкових цін. Витрати позивача, понесені на утримання переданих в оренду приміщень за 2004 р. та І півріччя 2005 р., підтверджені розрахунковими та платіжними документами, отже є неправомірним їх виключення податковою інспекцією з валових витрат позивача та включення до валових доходів. Позивач не здійснював витрат зі страхування майна у ІVкварталі 2004 року, відповідно, висновок податкової інспекції про неправомірне їх включення позивачем до складу валових витрат зазначеного періоду є безпідставним. Є неправомірним висновок податкового органу про збільшення позивачеві за 2004 рік валового доходу у розмірі 34132,32 грн. як виведеного перевіркою приросту товарних запасів без включення цієї суми до валових витрат позивача даного звітного періоду, як понесених у зв’язку з придбанням товарів.

ДПІ у місті Ужгороді подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.  

ДПІ у місті Ужгороді подала уточнення до касаційної скарги згідно із якими просить скасувати судові рішення в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0006372341/0 2547/23-0/30015468/21628 від 19.10.2005 р. про донарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 21063 грн. та податкового повідомлення-рішення №0006362341/0 2546/23-0/30015168/21627 від 19.10.2005 р. про донарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 2518,25 грн. (по операції віднесення до складу валових витрат, витрат по страхуванню майна, перерахованих СК "АСКА" в сумі 10073,32 грн.) та відмовити у позові в цій частині. Вважає, що судами надано неправильну правову оцінку обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема судами не застосовані норми, які в даному випадку підлягають обов’язковому застосуванню, а саме: п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". У ІVкварталі 2004 року позивач не мав права включати до складу валових витрат витрати зі страхування майна, перераховані СК "АСКА" в сумі 10073,32 грн., яке було здійснено внаслідок поруки товариством по наданому кредиту приватному підприємцю.

Сторони, належним чином повідомлені про день, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

          Податкове повідомлення-рішення № 0006362341/0 2546/23-0/30015168/21627 від 19.10.2005 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 13666 грн. (в т.ч. 10600 грн. основний платіж та 3066 грн. штрафні (фінансові) санкції) та податкове повідомлення-рішення № 0006372341/0 2547/23-0/30015168/21628 від 19.10.2005 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 21063 грн. (в т.ч. 14072 грн. основний платіж та 7021грн. штрафні (фінансові) санкції) прийняті за наслідками планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2002 р. по 01.07.2005 р.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі (з урахуванням уточнень до неї), та вважає, що судами попередніх інстанцій повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у ІVкварталі 2004 року позивачем не здійснювалися витрати по страхуванню майна в сумі 10073,23 грн., а здійснювалися у 1 кварталі 2005 року. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними доводи податкової інспекції про неправильне вирішення судами попередніх інстанцій справи в цій частині.

 Є безпідставними доводи податкової інспекції про ненадання правової оцінки судами попередніх інстанцій фактам, викладеним у п. 2.5.1 акту перевірки, щодо податкового зобов’язання з податку на додану вартість за січень-червень 2005 року. Судами попередніх інстанцій надана правильна правова оцінка фактам, викладеним у вказаному розділі акту перевірки, в результаті чого суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що податкове зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначено відповідачем у спосіб, не передбачений  чинним законодавством та за відсутності належного механізму розрахунку розміру звичайних цін. Податковий орган не зазначає у касаційній скарзі в чому полягає неправильність судових рішень у цій частині, обмежившись лише посиланням не неврахування судами норм п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" стосовно виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за першою подією. Дійшовши висновку про неправомірність донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у результаті визначення об’єкту оподаткування способом, не передбаченим законодавством, у судів не було підстав застосовувати вказану норму закону та надавати правову оцінку неправомірно визначеним податковим зобов’язанням.  

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а законні та обґрунтовані судові рішення – без змін.

Керуючись  ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                 УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у місті Ужгороді залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя                           Н.Г. Пилипчук

судді                                                 А.І. Брайко

                   Л.В. Ланченко  

                    О.М. Нечитайло

О.І.  Степашко