Рішення № 10912229, 09.08.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.10р.Справа № 17/183-10 За позовом Державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехтранс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 103 573 грн. 36 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Магомедова З.Н., довір. № 157/10 від 04.01.10р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Державне підприємство "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехтранс" (надалі –відповідач) суму 52332,22 грн. основного боргу, 47622,32 грн. пені, 688,21 грн. 3% річних, 2930,61 грн. інфляційних втрат, а всього 103573,36 грн. заборгованості за порушення виконання зобов’язань по договору № 2-514 про оренду обладнання від 01.08.06р.

Відповідач у судове засідання не з’явився. Відзив на позов та документи витребувані ухвалами суду не надав.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, оскільки ухвали суду надсилались на юридичну адресу останнього з поштовим повідомленням відповідно зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, наданого Головним управлінням державного комітету статистики у Дніпропетровській області, адресі станом від 15.04.10р.

Тобто, факт такого надсилання кореспонденції здійснений відділенням поштового зв’язку з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Окрім того, закінчився встановлений господарським процесуальним законодавством двох місячний строк розгляду спору.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.08.2006 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір № 2-514 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого позивачем за наявними у справі двосторонніми актами приймання-передачі було передано орендарю в строкове платне користування рухоме майно - 62 (шістдесят дві) залізничні чотирьохвісні цистерни моделі 15-1547 (рухомий состав), за користування якими відповідач зобов’язався не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати орендодавцю орендну плату за користування спірним орендованим рухомим майном (п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 5.2 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди рухомого майна, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ч. 1 ст. 760 цього ж Кодексу предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), тоді як, в силу положень ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача (відповідача у справі) справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762).

Згідно до приписів ст. 525 ЦК України, цивільні (господарські) зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вивчивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив, що позивачем взяті на себе зобов’язання виконано належним чином, в справному стані та у необхідній кількості передано орендарю рухоме майно. Однак, відповідач в порушення умов Договору за жовтень місяць 2009 року не перерахував позивачу орендну плату в розмірі 52332,22 грн., платіжну вимогу-доручення № 923185 від 31.11.09р. не оплатив, а виставлена в адрес відповідача претензія № 157/п-210 від 10.12.09р. залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

На час розгляду спору, відповідачем доказів добровільної сплати основного боргу не надано, обставин на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог не спростовано.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

З дотриманням умов п. 3.5 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, розмір якої згідно розрахунку позивача становить за період з 21.11.09р. по 21.05.10р. загальну суму 47622,32 грн.

Згідно з ч.6 ст. 231 ГПК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, згідно з пунктами 1,3 якого –розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснивши перерахунок пені за період в 182 дні, взятий самим позивачем при нарахуванні, суд визнає його обґрунтованим, та таким що фактично становить суму 5349,35 грн., тому в решті заявленого розміру пені відмовляє за безпідставністю нарахування.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу за спірний період розмір інфляційних втрат у сумі 2930,61 грн. та розмір 3% річних на суму 688,21 грн., що відображається із розрахунку позивача та визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехтранс" (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т Гагаріна, 74; ЄДРПОУ 33338691) на користь Державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49047, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1; ЄДРПОУ 14308368) суму 52332,22 грн. (п’ятдесят дві тисячі триста тридцять дві грн. 22 коп.) основного боргу, 2930,61 грн. (дві тисячі дев’ятсот тридцять грн. 61 коп.) індексу інфляції, 688,21 грн. (шістсот вісімдесят вісім грн. 21 коп.) 3% річних, 5349,35 грн. (п’ять тисяч триста сорок дев’ять грн. 35 коп.) пені, 613,00 грн. (шістсот тринадцять грн. 00 коп.) державного мита, 139 грн. 68 коп. (сто тридцять дев’ять грн. 68 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –05.08.10р.