Ухвала суду № 109106242, 21.02.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/1146/23

Провадження № 1-кп/229/860/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 р. Дружківський міський суд Донецької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувшиу відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сєдове Новоазовського району Донецької області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, номер обслуги 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 402 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Прокурором подане клопотання про продовження строку тримання під вартою в якому зазначено, що на даний час наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, а саме: переховування від органу досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину; незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що обвинувачений може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження, умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування; вчинення інших кримінальних правопорушень, що підтверджується тим, що обвинувачений, вчиняючи злочин, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що потягне за собою перекладення його обов`язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю, обвинуваченому загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»). Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину. Крім того, ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас, у випадку судом застосування запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді застави, слід зазначити, що обвинувачений будучи військовослужбовцем, перебував в зоні проведення бойових дій на території Донецької області, та тривалий час брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, отримував грошове забезпечення та додаткові винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що регламентується Постановою Кабінету Міністру України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». З огляду на це, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України лише у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою із зазначених в ньому підстав.

Захисник в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, враховуючи положення законодавства.

Обвинувачений в підготовчому засіданні погодився з думкою захисника.

Встановлено, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2023 року відносно, обвинуваченого ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до години 11 березня 2023 року включно з визначенням застави у розмірі 187880,00 грн.

Згідно з ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При цьому, виходячи зі змісту статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження вторинна стадія, яка наступає за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується. Вказана позиція висловлена в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 505/2898/19 від 23.01.2020.

Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ по справі «Ілійков проти Болгарії»).

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи клопотання про продовженнястроку запобіжного заходу, суд враховує стадію судового провадження,воєнний стан, а також те, що ОСОБА_4 неодружений, має дитину 2012 року народження, раніше не судимий, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, а також те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у видіпозбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а також існування ризиків, а саме переховування від суду, свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання; незаконний вплив на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині; вчинення іншого кримінальне правопорушення, пов`язаного з військовою службою.

Наявність інших ризиків прокурором не доведена.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні, питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було та відповідних заяв не заявлено. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на воєнний стан, а також те, ще власник житла та повнолітні особи, які в ньому проживають висловили на це згоду, не надано документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно, також неможливо застосувати.

Суд зазначає, що визначення розміру застави відбувається за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстав для зменшення розміру застави на даний час не має.

Крім того, з огляду на положення ч.8 ст.176 КПК України та введення воєнного стану в Україні, суд позбавлений можливості застосувати до військовослужбовця, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обмеження обвинуваченого права на свободу в даному випадку є виправданим, наявність ризиків, передбаченихст.177 Кримінального процесуального кодексу України, у такому їх ступені, який є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії судового провадження та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід, суд вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят днів) до 21 квітня 2023 року включно, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 з місцем дислокації Дніпропетровська область, м. Павлоград.

Копію ухвали направити обвинуваченому для відома та ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місцем дислокації Дніпропетровська область, м. Павлоград для виконання в частині продовження строків тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: