Рішення № 109104821, 20.02.2023, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/814/23

2-а/705/37/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2023 року м. Умань

Уманськийміськрайонний судЧеркаськоїобласті

в складі: головуючої-суддіГудзенко В.Л.

при секретарі судового засідання Юрченко А.Ю.

за участю: представника позивача адвоката Гончарова І.О.

представника відповідача та третьої особи - Панасюка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Умань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), що поданий представником позивача - адвокатом Гончаровим Іваном Олександровичем до Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, третя особа: Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання неправомірним й скасування рішення суб`єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області через свого представника - адвоката Гончарова Івана Олександровича із адміністративним позовом до Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, третя особа: Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання неправомірним й скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний позов представник позивача обґрунтовує тим, що13.12.2022 громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) прибув до України через КПП "Парубне" у приватних справах для паломництва на могилу ОСОБА_3 , яка розташована в Умані. 05.01.2023 Уманським відділом Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП за прострочення перебування на території України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 5100 грн., який позивач сплатив в той же день, а також прийнято рішення №3 про примусове повернення із зобов`язанням останнього залишити територію України до 06.01.2023, та прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки. Згідно листа відповідача на адвокатський запит за продовженням строку перебування на території України позивач не звертався. ОСОБА_1 не погоджується із прийнятими рішеннями про примусове повернення із подальшою забороною в`їзду в Україну строком на 3 роки, вважає їх помилковими та поспішними, такими, які було прийнято без всебічної оцінки, на підставі недостатніх та неналежно отриманих доказів. Порушення позивачем терміну дозволеного перебування на 11 днів було вчинено в стані крайньої необхідності з огляду на напружену безпекову ситуацію в Україні через повномасштабне вторгнення російської федерації, зокрема затяжні повітряні тривоги через загрозу нищівних ракетних обстрілів усіх областей України. Позивач сплатив штраф на суму 5100 грн. в той же день, коли його було накладено та залишив територію України до 06.01.2023, про що свідчить відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на адвокатський запит На даний час позивач перебуває за межами України. Адвокат вважає, що вказане позитивно характеризує сумлінне ставлення позивача до дотримання законодавства України, він не ухилився від виїзду, навіть попри загрозу своєму життю та здоров`ю. На момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності та прийняття оскаржуваних рішень останній не користувався послугами адвоката, а також він не володіє українською мовою. Слід критично оцінювати те, чи було позивачу зрозуміло його права і обов`язки, зокрема право на оскарження прийнятих рішень. Крім того, невідомо чи перекладач, якого було залучено під час прийняття оскаржуваних рішень, володіє мовою позивача на належному рівні, чи має відповідну освіту, та чи включений він до Довідково-інформаційного реєстру перекладачів. Разом з тим, 05.01.2023 відповідач прийняв не лише рішення про примусове повернення позивача, але і рішення про заборону в`їзду останньому на територію України на 3 роки. Залишити Україну було наказано протягом 1 дня, хоча відповідач міг надати більше часу, але не більше 30 днів. Із аналізу норм діючого законодавства вбачається, що уповноважені органи державної влади, приймаючи рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни походження, не зобов`язані одночасно приймати рішення й про заборону в`їзду цієї особи на територію України. При прийнятті рішення про заборону в`їзду на територію України іноземця або особи без громадянства, щодо яких приймається рішення про примусове повернення в країну походження, суб`єкт владних повноважень повинен керуватися передбаченими законом підставами для заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства. Докази, які свідчать про наявність достатніх підстав для застосування до позивача заборони в`їзду в Україну терміном на три роки, в матеріалах справи відсутні, а зміст оспорюваного рішення не містить належного обґрунтування необхідності застосування до позивача заборони подальшого в`їзду в Україну. Посилаючись на норми діючого законодавства України, просить визнати протиправним та скасування рішення Уманського районного відділу Управління ДМС України в Черкаській області від 05.01.2023 № 3 про примусове повернення громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_2 ); визнати протиправним та скасувати рішення Уманського районного відділу Управління ДМС України в Черкаській області від 05.01.2023 про заборону в`їзду на територію України громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) терміном на 3 (три) роки.

17.02.2023 від начальника відділу Уманського районноговідділу УправлінняДержавної міграційноїслужби Українив Черкаськійобластінадійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивач є громадянином Держави Ізраїль та в Україну позивач прибув 16.08.2022 та виїхав 31.10.2022, повторно прибув 13.12.2022 та перебував в Україні до 05.01.2023. Таким чином, станом на 05.01.2023 позивач, упродовж 180 днів, безпідставно перебував на території України з перевищенням встановленого законом 90-денного строку на 11 днів. 05.01.2023 уповноваженою посадовою особою Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області відносно громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складено адміністративний протокол серії ПР МЧК №001523 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП, а саме за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. Цього ж дня, 05.01.2023, начальником Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області винесено постанову серії ПН МЧК №001523 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 5100 грн. Вказаний штраф позивачем сплачено в повному розмірі, що підтверджується квитанцією від 06.01.2023 №94872899. 05.01.2023 начальником Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області прийнято рішення №3 про примусове повернення громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до країни походження або третьої країни. З указаним рішенням та вимогами статті 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк позивач ознайомлений, про що свідчить його підпис в оскаржуваному рішенні. Крім того, 05.01.2023 начальником Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області прийнято рішення про заборону громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в`їзду в Україну строком на 3 роки, до 05 січня 2026 року. Станом на час прийняття оскаржуваного рішення позивач перебував на території України з порушенням строків, визначених пунктом другим Порядку №150 та ухилявся від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. Доказів звернення до уповноваженого державного органу з документами про продовження строку перебування в Україні в порядку частини другої статті 17 Закону №3773-VI позивачем не надано. В той же час посилання позивача на існування обставин, які ніби то унеможливлювали своєчасний його виїзд з території України, а саме оголошення повітряних тривог у період з 24.12.2022 по 05.01.2023, Уманський відділ ДМС вважає необгрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, яким чином оголошення повітряних тривог вплинуло безпосереднього на його можливість чи неможливість вчасно виїхати з України. Водночас Уманський відділ ДМС наголошує, що позивач фактично без належних на те законних підстав упродовж 11 днів перебував на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини 1 статті 31 Закону №3773-VІ позивачем не надано. Посилаючись на фактичні обставини справи та норми чинного законодавства України просили у задоволенні позову відмовити.

20.02.2023 від Управління ДМС в Черкаській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивач є громадянином Держави Ізраїль, що підтверджується копією національного паспорта позивача № НОМЕР_1 . 05.01.2023 уповноваженою посадовою особою Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області відносно громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складено адміністративний протокол серії ПР МЧК №001523 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП, а саме за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. Цього ж дня, 05.01.2023, начальником Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області винесено постанову серії ПН МЧК №001523 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 5100 грн. Вказаний штраф позивачем сплачено в повному розмірі, що підтверджується квитанцією від 06.01.2023 №94872899. 05.01.2023 начальником Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області прийнято рішення №3 про примусове повернення громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до країни походження або третьої країни. З указаним рішенням та вимогами статті 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк позивач ознайомлений, про що свідчить його підпис в оскаржуваному рішенні. Крім того, 05.01.2023 начальником Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області прийнято рішення про заборону громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в`їзду в Україну строком на 3 роки, до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В Україну позивач прибув 16.08.2022 та виїхав 31.10.2022, повторно прибув 13.12.2022 та перебував в Україні до 05.01.2023. Таким чином, станом на 05.01.2023 позивач, упродовж 180 днів, безпідставно перебував на території України з перевищенням встановленого законом 90-денного строку на 11 днів. Станом на час прийняття оскаржуваного рішення позивач перебував на території України з порушенням строків, визначених пунктом другим Порядку №150 та ухилявся від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. Доказів звернення до уповноваженого державного органу з документами про продовження строку перебування в Україні в порядку частини другої статті 17 Закону №3773-VI позивачем не надано. В той же час посилання позивача на існування обставин, які ніби то унеможливлювали своєчасний його виїзд з території України, а саме оголошення повітряних тривог у період з 24.12.2022 по 05.01.2023, УДМС вважає необгрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, яким чином оголошення повітряних тривог вплинуло безпосередньо на його можливість чи неможливість вчасно виїхати з України. Водночас УДМС наголошує, що позивач фактично без належних на те законних підстав упродовж 11 днів перебував на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини 1 статті 31 Закону №3773-VІ позивачем не надано. Також, відсутні підстави стверджувати, що позивач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порушений позивачем законодавчо встановлений порядок перебування на території України є достатньою підставою для застосування заходів у вигляді примусового повернення у країну походження або третю країну та у спірних правовідносинах є необхідним і достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення. Стосовно тверджень позивача щодо незабезпечення надання йому правової допомоги УДМС зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 10 розділу 1 Інструкції №353/271/150 після оголошення іноземцю рішення про примусове повернення посадові особи з`ясовують у іноземця намір оскаржити згадане рішення. У разі висловлення іноземцем наміру оскаржити це рішення негайно повідомляється центр надання правової допомоги, якщо іноземець самостійно не уклав угоду з адвокатом. В той же час під час прийняття Уманським відділом рішення №3 від 05.01.2023 про примусове повернення громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до країни походження або третьої країни було залучено перекладача Кірбая А.П., за допомогою якого позивачу оголошено зміст вищезазначеного рішення. При цьому будь-яких заяв, в т.ч. щодо наміру оскарження вказаного рішення та необхідності надання правової допомоги, від позивача та перекладача не надходило, що підтверджується власноручними підписами останніх в оскаржуваному рішенні. Тому, посилаючись на норми чинного законодавства України просили у задоволенні позову відмовити.

14.02.2023 ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити заправилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5ст. 262 КАС Україниз повідомлення сторінта справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гончаров І.О., посилаючись на обставини, що викладені в позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області та третьої особи Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області Панасюк Р.В., посилаючись на норми чинного законодавства України просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що він є громадянином Держави Ізраїль, допомагає єврейській спільноті та його залучають в якості перекладача. Так 05.01.2023 представник органу ДМС зателефонував йому та попросив приїхати, щоб залучити його в якості перекладача під час розгляду справи. Приїхавши, йому пояснили ситуацію і він всю інформацію переклав для позивача. Позивач поводився не зовсім адекватно, співав пісні, на зауваження не реагував, почав танцювати посеред кабінету. Також він здійснив переклад того, що відносно позивача склали протокол про адміністративне правопорушення та застосують заборону в`їзду. Також позивач самостійно ще через Googl перекладач здійснив переклад протоколу та сказав, що далі свої питання він вирішить сам.

Суд, вислухавши пояснення учасників розгляду справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є громадянином Держави Ізраїль, що підтверджується копією паспорта позивача № НОМЕР_1 . В Україну позивач прибув 16.08.2022 та виїхав 31.10.2022, повторно прибув 13.12.2022 та перебував в Україні до 05.01.2023.

05.01.2023 Уманським відділом Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за порушення ч.1 ст.203 КУпАП, в якому вказано, що останній ухилявся від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Постановою Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області 05.01.2023 ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч.1 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн.

06.01.2023 ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) оплатив визначений йому штраф в сумі 5100 грн., що підтверджується квитанцією № 94872899.

05.01.2023 Уманським відділом Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області прийнято рішення № 3 про примусове повернення громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до країни походження або третьої країни. З указаним рішенням та вимогами статті 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис в оскаржуваному рішенні та підпис перекладача Кірбай А.П..

Свої зобов`язання про залишення території України ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) виконав в повному обсязі, про що свідчить надана відповідачем виписка з системи Аркан ЦП ДСК v.1.0.8.9 про виїзд Griezolet Natan за межі території України 06.01.2023.

Крім того, 05.01.2023 начальником Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області прийнято рішення про заборону громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в`їзду в Україну строком на 3 роки, до 05 січня 2026 року.

Згідно статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

В частині першій статті 9Закону України«Про правовийстатус іноземцівта осіббез громадянства» зазначено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Частиною третьою статті 9цього Закону передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Стаття 23 Закону передбачає, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Так, згідно із частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні чинним законодавством передбачається адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» мовою нормативних актів, документації, діловодства, службової діяльності та спілкування з громадянами України в органах правопорядку, розвідувальних органах, державних органах спеціального призначення з правоохоронними функціями є державна мова. З особою, яка не розуміє державної мови, працівник органу правопорядку, розвідувального органу, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями може спілкуватися мовою, прийнятною для сторін, а також за допомогою перекладача.

Правовий статус іноземця передбачає обов`язок суб`єктів владних повноважень забезпечити йому реальну можливість реалізувати свої права, зокрема, право на перекладача, яке перебуває у взаємозв`язку з правом знати за що він притягається до адміністративної відповідальності і яка саме санкція до нього застосовується, оскільки від цього безпосередньо залежить наявність у нього чіткої практичної можливості оскаржити дії, які становлять втручання в його права.

У разі, коли правопорушник не володіє нею розгляд справи здійснюється за участю перекладача. Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов`язаний з`явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад (ст. 274 КУпАП).

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЧК 001523 від 05.01.2023 року вбачається, що позивач своїм особистим підписом засвідчив факт роз`яснення змісту ст. 63 Конституції України, а також його прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, що міститься на другому аркуші зазначеного протоколу (а.с. 63). Позивач власноручно здійснив запис у протоколі та отримав другий примірник протоколу. Під час розгляду справи було залучено перекладача Кірбай А.П.

Питання про дотримання вимог щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення принципу «рівності можливостей» та несправедливості розгляду справи в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції.

Суд відноситься критично до сумнівів представника позивача, що на момент винесення оскаржуваних рішень, перекладач, що був залучений органами ДМС володів мовою позивача на належному рівні, чи мав відповідну освіту та чи включений він до Довідково-інформаційного реєстру перекладачів.

В той же час, від позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не надійшло жодних заяв або клопотань, зокрема стосовно необхідності використання юридичної допомоги.

Згідно ч.1ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина 5 статті 26 Закону).

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: - дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; - дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Відповідно до Конституції України, а саме, відповідно до Статті 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Державної прикордонної служби України, продовжується територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приймаючи рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, відповідач виходив з того, що останній перевищив термін перебування та ухилився від виїзду з території України, з заявою про продовження строку перебування на території України не звертався.

Таким чином, позивач не реалізував своє право на продовження строку тимчасового перебування на території України, не вжив заходів щодо продовження строку його перебування на території України, перевищив дозволений термін перебування на території України, чим порушив вимоги міграційного законодавства.

Разом з цим, позивач не відноситься до осіб, визначених п.20 ст. 4 Закону України, які не можуть бути примусово повернуті в країну походження.

У статті 17Закону України«Про правовийстатус іноземцівта осіббез громадянства» зазначено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 9, пункту 4 Положення про ДМС, ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Заперечуючи проти адміністративного позову та наполягаючи на правомірності свого рішення, представник відповідача посилався на те, що позивач перевищив термін перебування в Україні та із заявою про продовження строку перебування в Україні у відповідності до Постанови КМУ №1232 від 01.11.2022 не звертався, доказів протилежного суду позивач не надав, відповідно рішення про примусове його повернення до країни походження є законним та прийняти відповідно до норм чинного законодавства.

Суд погоджується з вказаним рішення відповідача, оскільки на час прийняття такого рішення строк перебування позивача на території України закінчився та не був продовжений в установленому порядку. Рішення про примусове повернення в країну громадянського походження прийнято з урахуванням всіх обставин, що мають значення та відповідно до вимог діючого законодавства.

Посилання представника позивача на те, що позивач не мав змоги вчасно покинути територію України через оголошення повітряних тривог на території Черкаської області з 24.12.2022 по 05.01.2023 судом оцінюються критично.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

На підставі наведеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),що поданийпредставником позивача-адвокатом ГончаровимІ.О.до Уманськогорайонного відділуУправління Державноїміграційної службиУкраїни вЧеркаській області,третя особа:Управління Державноїміграційної службиУкраїни вЧеркаській областів частині оскарження рішення Уманського районного відділу Управління ДМС України в Черкаській області від 05.01.2023 № 3 про примусове повернення громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) задоволенню не підлягає.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої ст.. 13 Закону № 3773-VI відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Також суд зазначає, що застосування заборони щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки, є правом, а не обов`язком центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Оцінюючи підстави прийняття 05.01.2023 рішення про заборону в`їзду на територію України строком на 3 роки, суд приходить до висновку, що суб`єктом владних повноважень у вказаному рішенні взагалі не наведені ні підстави ні мотиви з яких вони виходили приймаючи рішення про заборону позивачу в`їзду на територію України строком на 3 роки. Як встановлено судом, вказане рішення не було доведено до відома позивача, що позбавило останнього, в строк встановлений законом, його оскаржити.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),що заявленіпредставником позивача-адвокатом ГончаровимІ.О.до Уманськогорайонного відділуУправління Державноїміграційної службиУкраїни вЧеркаській області,третя особа:Управління Державноїміграційної службиУкраїни вЧеркаській областіпідлягають частковому задоволенню, в частині скасування рішення щодо заборони в`їзду в Україну строком на три роки.

Керуючись ч. 6 ст. 250, 295 КАC України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), що поданий представником позивача - адвокатом Гончаровим Іваном Олександровичем до Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, третя особа: Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання неправомірним й скасування рішення суб`єкта владних повноважень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Уманського районного відділу Управління ДМС України в Черкаській області від 05.01.2023 про заборону в`їзду на територію України громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) терміном на 3 (три) роки.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2023.

Суддя В.Л. Гудзенко