Рішення № 10909383, 20.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.07.10р.Справа № 29/137-10 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 86393801 грн. 05 коп.

Суддя Полєв Д.М.

Представники:

від позивача: представник Яковенко П.А. за довіреністю №83/10 від 28.12.2009р.

від відповідача: представник Вербицький О.В. за довіреністю №6848/01 від 13.12.2007р.

СУТЬ СПОРУ:

          ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовною заявою до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 68406230грн. 43коп. заборгованості, 6958418грн. 57коп. пені, 8544758грн. 68коп. інфляційних збитків, 2482285грн. 13коп. 3% річних та судових витрат по справі.

          Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити в заявленій сумі.

          Відповідач у відзиві від 19.07.2010р. проти позовних вимог частково заперечує, мотивуючи часткової оплатою заборгованості та просить зменшити, нараховані позивачем, 3% річних, інфляційні витрати та пеню на 5%.

          В судовому засіданні, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

29.09.2008р. між ДК “Газ Україна»НАК «Нафтогаз України»(далі –позивач) та ДП "Криворізька теплоцентраль" (далі - відповідач) укладено договір №06/08-1765ТЕ-5 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі –договір) уз додатковими угодами до нього.

          Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору постачальник (позивач по справі) зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити останній.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 100330011грн. 94коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за: січень 2009 року на суму 32136779грн. 66коп., лютий 2009 року на суму 24415259грн. 62коп., березень 2009 року на суму 25699124грн. 88коп., квітень 2009 року на суму 8397927грн. 65коп., травень 2009 року на суму 6461219грн. 95коп., червень 2009 року в на суму 3219700грн. 18коп.

Відповідачем не заперечено проти отримання зазначеного обсягу газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотка від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 23 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач частково розрахувався за отриманий газ в розмірі 31923781грн. 51коп.

Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовні вимоги в розмірі 68406230грн. 43коп. підтверджено матеріалами справи.

Одночасно слід зазначити, що 07.04.2005р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі №Б15/69/05 про банкрутство відповідача. Станом на день розгляду справи провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном.

Таким чином, заборгованість кредитора є поточною та підлягає стягненню у повному обсягу.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно погашення заборгованості в розмірі 80226995грн. 45коп., оскільки такі докази відповідачем суду не подано й не подано доказів зарахування постачальником таких платежів як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування, поставлений у минулі періоди.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 8544758грн. 68коп. інфляційних збитків, 2482285грн. 13коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Перевіривши розрахунок суми позову суд вважає за необхідне задовольнити інфляційні збитки та 3% річних в заявленій смі.

Судом відхиляється клопотання відповідача щодо зменшення нарахованих інфляційних витрат та 3% річних, оскільки зазначені суми не відносяться до неустойки та не можуть бути зменшені судом в порядку передбаченому п.3 ст. 83 ГПК України.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 6958418грн. 57коп. пені, нарахованої на підставі п. 7.2 договору.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок нарахованої пені, суд вважає, що остання підлягає задоволенню в розмірі 6954008грн. 71коп.

Проте, одночасно розглянувши клопотання відповідача про зменшення судом суми пені, слід зазначити наступне.

Враховуючи той факт, що відповідач знаходиться у важкому фінансовому стані підприємства відповідача, яку спричинено, зокрема, заборгованістю бюджетних установ, підприємств і організацій та також населення перед відповідачем за спожитий газ; перебування боржника в процедурі банкрутства тощо, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, зменшивши пеню на 5% від нарахованої суми.

Таким чином, нарахована позивачем пеня підлягає задоволенню в розмірі 6606308грн. 27коп.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

          Позов задовольнити частково.          

          Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; код ЄДРПОУ 00130850) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 31301827)

68406230грн. 43коп. заборгованості, 2482285грн. 13коп. 3% річних, 8544758грн. 68коп. інфляційних збитків, 6606308грн. 27коп. пені, 25395грн. 45коп. державного мита, 235грн. 03коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті суми позову відмовити.

СуддяД.М. Полєв Рішення підписано 26.07.2010р.