Рішення № 10909128, 17.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2010Справа №2-33/3169-2010 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 21-г)

до товариства з обмеженою відповідальністю «НСК» (95044, м.Сімферополь, вул. Міллера, 64 «Б»)

товариства з обмеженою відповідальністю «Відрада-Крим» (98635, м.Ялта, вул. Гоголя, 20, оф.6)

товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Юкрейн» (83096, м.Донецьк, вул.Декабристів, 25)

про стягнення 477850.75 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Позивача: Варданян Карен Артаваздович, представник, довіреність від 14.07.2010 р., ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

Відповідачів: не з’явився, ТОВ «НСК»;

не з’явився, ТОВ «Відрада-Крим»;

не з’явився, ТОВ «Імпекс Юкрейн».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів, товариства з обмеженою відповідальністю «НСК», товариства з обмеженою відповідальністю «Відрада-Крим», товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Юкрейн», та просить суд стягнути 477850.75 грн., у тому числі 385490.86 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу, 35060.20 грн. пені, 3% річних в сумі 5130.76 грн., 17394.15 грн. збитків та 23360.00 грн. штрафу.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов’язань за договором фінансового лізингу № 080826-153/ФЛ-Ю-О від 26 серпня 2008 року в частині сплати лізингових платежів, а також порушенням договорів поруки від 27 серпня 2008 року № 080827/82/П та від 27 серпня 2008 року № 080827-83/П та обґрунтовані посиланнями на статті 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги, так, заявою від 12 серпня 2010 року позивач зменшив позовні вимоги та, у зв’язку зі сплатою відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю «НСК» суми основного боргу, просить стягнути солідарно з відповідачів 35060.20 грн. пені, 8165.85 грн. 3% річних, 25773.84 грн. інфляційних витрат та 23360.00 грн. штрафу (т.2 а.с. 5-6).

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом прийняти дані уточнені позовні вимоги до розгляду.

Представники відповідачів надавали клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 93, 109), але жодного разу до судового засідання не з’явилися.

Враховуючи те, що відповідачі не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні, а матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд –

           встановив:

26 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «НСК» (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 080826/-153/ФЛ-Ю-О (договір лізингу) (т. 1 а.с.31-39), відповідно до пункту 1.1 якого, предметом цього договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на моменту укладення договору якого наведена в специфікації (додаток № 2 до договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних платежів.

Строк користування лізингоодержувачем майном становить 25 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно з пунктом 4.3 договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором (пункт 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) (т. 1 а.с. 40).

На виконання умов договору, 1 вересня 2008 року, сторонами, товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «НСК» підписаний акт прийому-передачі майна (т. 1 а.с. 46).

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив умови договору лізингу, а саме, не сплатив лізингові платежі, що підлягали до сплати згідно графіку, а саме:

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-906623 від 08 травня 2009 року на суму 37221.74 грн. (а.с. 48);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-908209 від 11 червня 2009 року на суму 36211.74 грн. (а.с. 49);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-909983 від 10 липня 2009 року на суму 35700.22 грн. (а.с. 50);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-911787 від 11 серпня 2009 року на суму 35713.88 грн. (а.с. 51);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-913598 від 11 вересня 2009 року на суму 36740.84 грн. (а.с. 52);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-915284 від 09 жовтня 2009 року на суму 26871.64 грн. (а.с. 53);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-916924 від 11 листопада 2009 року на суму 26443.08 грн. (а.с. 54);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-918392 від 11 грудня 2009 року на суму 25880.89 грн. (а.с. 55);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-920076 від 11 січня 2010 року на суму 25495.04 грн. (а.с. 56);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-921689 від 11 лютого 2010 року на суму 25123.21 грн. (а.с. 57);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-923126 від 11 березня 2010 року на суму 24439.30 грн. (а.с. 58);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-924555 від 09 квітня 2010 року на суму 23891.69 грн. (а.с. 59);

-          відповідно до рахунку-фактурі № СФ-925806 від 11 травня 2010 року на суму 23420.62 грн. (а.с. 60)

Таким чином, як вбачається з розрахунком суми позову, наданому позивачем, за період з травня 2009 року по травень 2010 року прострочена заборгованість відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «НСК» перед позивачем по сплаті лізингових платежів за договором лізингу склала 385490.86 грн. (т. 1 а.с. 19).

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язання за договором лізингу 27 серпня 2008 року між позивачем (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Відрада-Крим» (поручитель) був укладений договір поруки № 080827-83/П (т. 1 а.с. 29-30), а також 27 серпня 2008 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Імпекс Юкрейн» (поручитель) - договір поруки № 080827-82/П (т. 1 а.с. 27-28) (надалі - договори поруки).

Відповідно до умов цих договорів поруки, а саме пунктів 2 поручителі взяли на себе зобов’язання відповідати перед позивачем за виконання лізингоодержувачем усіх грошових зобов’язань за договором лізингу в повному обсязі, у тому числі за сплату лізингових платежів, а також сплату пені, інших штрафних санкцій, відшкодування збитків та всіх інших виплат, сплата яких покладається на лізингоодержувача.

При невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов’язань, виконання яких забезпечується договорами поруки, боржник та поручителі зобов’язались відповідати перед кредитором солідарно, як в повному обсязі так і в частині боргу (пункт 3 договорів поруки).

Пунктом 7 договорів поруки сторони домовилися, що у випадку одержання вимоги кредитора, поручителі зобов’язанні протягом трьох календарних днів з моменту отримання такої вимоги повідомити про це боржника.

21 травня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до відповідачів з вимогами погасити заборгованість, яка утворилася внаслідок несплати лізингових платежів, штрафу за ненадання щоквартального звіту, передбаченого додатком № 3 до договору лізингу, пені, 3% річних, а також інфляційних витрат.

Оскільки, відповідачами названі вимоги позивача виконані не були, це з’явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» із даною позовною вимогою до суду.

З огляду на те, що в процесі розгляду справи відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю «НСК», була погашена сума боргу, яка створилася внаслідок несвоєчасної оплати лізингових платежів в розмірі 385490.86 грн. позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів 35060.20 грн. пені, 8165.85 грн. 3% річних, 25773.84 грн. інфляційних витрат та 23360.00 грн. штрафу (т.2, а.с. 5-6).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами у зв’язку з невиконанням відповідачами умов договору фінансового лізингу та договору поруки, вони повинні регулюватися положеннями розділу 8 Цивільного кодексу України, а також вимогами Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачений обов’язок покупця сплатити певну грошову суму за майно, яке було прийняте ним від продавця.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт отримання предмету лізингу відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю «НСК», підтверджується його підписом в акті прийому-передачі (т. 1 а.с. 46).

Отже відповідач, прийнявши від позивача товар, взяв на себе зобов’язання щодо здійснення оплати його вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалося відповідачем, ним були порушені умови договору в частині своєчасної оплати лізингових платежів, у зв’язку з чим, за період з травня 2009 року по травень 2010 року прострочена заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «НСК» по сплаті лізингових платежів за договором лізингу перед позивачем склала в 385490.86 грн. (т. 1 а.с. 19).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, як вже було сказано, товариством з обмеженою відповідальністю «НСК» сума основного боргу була оплачена в повному обсязі в процесі розгляду судом спору, у зв’язку з чим позивач зменшив позовні вимоги.

Пунктом 8.2.1 договору лізингу передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі, встановлений додатком 3 до договору (т. 1 а.с. 42).

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 11.2.3 договору передбачена оплата штрафу в розмірі 1 відсотка за порушення умов пункту 8.2.1 договору за кожний випадок такого порушення.

Доказів виконання такого обов’язку відповідачем надано не було, звіти не здавалися ним протягом чотирьох кварталів – з 2 кварталу 2009 року по 1 квартал 2010 року.

Відповідно до пункту 3.2 договору фінансового лізингу, загальна вартість майна на момент укладення договору складає 584000.00 грн.

Таким чином, загальна сума штрафу становить 23360.00 грн. (584000.00*4%) (т. 1, а.с. 21-22).

Крім того, позивач просить стягнути 35060.20 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Підпунктом 11.2.1, пункту 11.2 договору фінансового лізингу, передбачено, що за порушення обов’язку своєчасної оплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від непогашеної заборгованості за кожний день прострочення.

Як вбачається з розрахунку наданому позивачем, пеня нараховувалася ним на суму заборгованості по кожному виставленому рахунку-фактурі, та за період з 06 грудня 2009 року по 06 червня 2010 року її загальний розмір склав 35060.20 грн. (а.с. 19-20).

Судом перевірений розрахунок пені, наданий позивачем, який складений вірно, у зв’язку з чим в цій частині позову вимоги є обґрунтованими.

Одночасно позивач просив стягнути 3% річних в розмірі 8165.85 грн. а також інфляційні витрати в розмірі 25773.84 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних позивачем розраховувалася по наступній формулі - залишок непогашеної заборгованості помножувався на (3% річних поділені на 365 днів) та помножався на кількість днів прострочення, з результаті чого, сума 3 % річних склала 8165.85 грн. ( т. 1 а.с. 20).

Судом перевіреній наданий позивачем розрахунок, який проведений вірно, з огляду на що такі вимоги є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, проводився на підставі даних Державного комітету статистики України, та за період з 08 червня 2009 року по 31 березня 2010 року їх сума склала 25773.84 грн. (а.с. 20-21).

Суд вважає, що в даній частині позову вимоги позивача також є обґрунтованими.

При цьому не підлягають задоволенню вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми пені, штрафу, інфляційних витрат та 3% річних, з огляду на наступне.

В забезпечення виконання зобов’язання за договором фінансового лізингу, 27 серпня 2008 року між позивачем (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Відрада-Крим» (поручитель) був укладений договір поруки № 080827-83/П (т. 1 а.с. 29-30), а також 27 серпня 2008 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Імпекс Юкрейн» (поручитель) також був укладений договір поруки № 080827-82/П (т. 1 а.с. 27-28).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. (частина 1 статті 553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з пунктом 2 договорів поруки поручителі дійсно взяли на себе зобов’язання відповідати перед позивачем за виконання лізингоодержувача усіх грошових зобов’язань за договором лізингу в повному обсязі, у тому числі за сплату лізингових платежів, а також сплату пені, інших штрафних санкцій, відшкодування збитків та всіх інших виплат, сплата яких покладається на лізингоодержувача.

При невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов’язань, виконання яких забезпечується договорами поруки, боржник та поручителі будуть відповідати перед кредитором солідарно, як в повному обсязі так і в частині боргу (пункт 3 договорів поруки).

Одночасно, пунктом 7 договорів поруки сторони домовилися, що у випадку одержання вимоги кредитора, поручителі зобов’язанні протягом трьох календарних днів з моменту отримання такої вимоги повідомити про це боржника.

Відповідно до частини 1 статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Однак, слід звернути увагу, що товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до відповідачів з вимогами погасити заборгованість, яка утворилася внаслідок несплати лізингових платежів, штрафу за ненадання щоквартального звіту, передбаченого додатком № 3 до договору лізингу, пені, 3% річних, а також інфляційних витрат лише 21 травня 2010 року (т. 1 а.с. 74, 79).

Таким чином, обов’язок у товариства з обмеженою відповідальністю «Відрада» та товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс» відповідати перед кредитором, товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «НСК» усіх грошових зобов’язань за договором № 080826-153/ФЛ-Ю-О від 26 серпня 2008 року виник зі спливом трьох днів після отримання відповідної вимоги позивача (т. 1 а.с. 77, 82), тобто - з 26 травня 2010 року.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем не був приведений розрахунок суми позову у відповідність до періоду, за який можливо вимагати від поручителів виконання будь-яких грошових зобов’язань, суд дійшов висновку про те, що заборгованість повинна бути стягнена лише з товариства з обмеженою відповідальністю «НСК».

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у зв’язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на товариство з обмеженою відповідальністю «НСК».

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НСК» (м. Сімферополь, вул. Міллера, 64 «Б», п\р 26006000300803 в АКБ «Капітал», МФО 334828, ідентифікаційний код 35174607) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, п\р 26005300115839 в ПКФ ВАТ «ВіЕйБі Банк» в м. Києві, МФО 321637, ідентифікаційний код 33880354) 35060.20 грн. пені, 8165.85 грн. 3% річних, 25773.84 грн. інфляційних витрат, 23360.00 грн. штрафу, державне мито в сумі 4778.51 грн. та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          В частині вимог про стягнення 35060.20 грн. пені, 8165.85 грн. 3% річних, 25773.84 грн. інфляційних витрат, 23360.00 грн. штрафу з товариства з обмеженою відповідальністю «Відрада-Крим» та товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Юкрейн» в позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.