Рішення № 10908494, 28.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.10р.Справа № 17/215-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД-Кірісс", м. Дніпропетровськ

до Дніпродзержинського державного підприємства "Екоантилід", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 1471587 грн. 65 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Некрасова Т.В., довір. б/н від 18.05.10р.;

від відповідача: Гореніч Т.І., довір. № 124 від 17.02.10р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД-Кірісс" (надалі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Дніпродзержинського державного підприємства "Екоантилід" (надалі –відповідач) суму 1232796 грн. 62 коп. основного боргу, 77666 грн. 18 коп. інфляційних, 20569 грн. 15 коп. 3% річних, 140555 грн. 70 коп. пені, а всього 1471587 грн. 65 коп. заборгованості за порушення виконання зобов’язань по договору № 183/СН від 21.10.09р.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що заявлені позивачем вимоги в частині розміру основного боргу є обґрунтованими та відповідають дійсності, тому визнаються. В той же час, вважає нарахований розмір пені та штрафних санкцій (індекс інфляції та 3% річних) у загальній сумі 238791 грн. 03 коп. є дуже великою і значною відповідальністю, з врахуванням обставин скрутного фінансового становища підприємства, за наслідками простою виробничих потужностей через об’єктивні фактори, - відсутність необхідного попиту на продукцію. Окрім того, задоволення позову в цій частині є додатковим тягарем для бюджету підприємства, що перебуває у державній власності і насамперед залежить від узгодженого доходно-витратного плану на рік. За викладеного вище, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, в силу приписів ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

21.10.2009 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір № 183/СН (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник передав у власність покупця засувку Ду 250 Ру16 30нж41нж і лист 2,5мм н/ж 310S холодно - катаний (далі - товар) загальною вартістю у сумі 1540126 грн. 62 коп., з врахуванням ПДВ.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт отримання відповідачем замовленого товару в строк від постачальника, за відсутності зауважень від покупця щодо кількості, якості та комплектності цього товару, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-10219 від 21.10.09р., виставленим покупцю рахунком-фактурою № 27 від 21.10.09р. (факт отримання відповідачем не заперечується).

За умовами п. 2.2 Договору оплата отриманого товару здійснюється покупцем протягом 3-х банківських днів на рахунок постачальника з моменту отримання рахунку.

Отже, граничний строк оплати загальної вартості спірного товару –26.10.09р.

Згідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, цивільні (господарські) зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, як відображає проведений аналіз матеріалів справи, відповідачем до теперішнього часу повної оплати вартості спірного товару не здійснено, згідно наявного у справі двостороннього акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.10р. покупцем проведено з постачальником частковий розрахунок на суму 307330 грн. 00 коп., що також відображається з долучених до справи банківських виписок.

Внаслідок чого, у відповідача перед позивачем утворилась основна сума боргу за поставлений, проте неоплачений товар у загальному розмірі 1232796 грн. 62 коп. (1540126 грн. 62 коп. –307330 грн. 00 коп.), яка визнається покупцем та про що зазначається у відзиві на позов.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач до теперішнього часу не надав суду доказів сплати спірної суми основного боргу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно зі змістом ст. 549 зазначеного кодексу, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ст. 551 ЦК України).

Стаття 231 ч. 6 Господарського кодексу України передбачає що, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами п. 4.2 Договору в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань за даною угодою винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день такого прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить за період з 27.10.09р. по 17.05.10р. суму 140555,70 грн.

Разом з тим, господарський суд вважає за доцільне вказати на особливості нарахування розміру штрафних санкцій (у даному випадку пені) передбачені положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, які насамперед вказують на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, фактично позивачем не вірно взято період нарахування розміру пені, тоді як згідно проведеного господарським судом перерахунку пені за період з 27.10.09р. по 27.04.10р. розмір належний до сплати становить суму 126707 грн. 84 коп., а в решті заявленого позивачем розміру пені в сумі 13847 грн. 86 коп. суд відмовляє за безпідставністю таких нарахувань.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу за період з 01.11.09р. по 30.04.10р. суму 77 666 грн. 18 коп. індексу інфляції, а за період з 27.10.09р. по 17.05.10р. суму 20569 грн. 15 коп. 3% річних, розмір яких підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача та визнається судом належним до стягнення.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, враховуючи наведені відповідачем причини, які зумовили останнього до фактичного пропуску граничного терміну сплати позивачу повної вартості спірного товару по Договору господарський суд зазначає, що обставини, на які посилається Дніпродзержинське ДП "Екоантилід", - є обґрунтованими та відповідають дійсності, а тому вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір належного до стягнення з відповідача на користь позивача суми 126707,84 грн. пені до 15% від його розміру, тобто до суми 19 006 грн. 17 коп., а врешті відмовити без врахування зменшеного розміру (85%) при пропорційному розподілі понесених судових витрат.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом до присудження стягнення заборгованості в натурі та застосування штрафних санкцій.

За викладеного вище, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню в частині примусового стягнення з відповідача на користь позивача суми 1232796 грн. 62 коп. основного боргу, 77666 грн. 18 коп. індексу інфляції, 20569 грн. 15 коп. 3% річних, 19006 грн. 17 коп. пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпродзержинського державного підприємства "Екоантилід" (51900, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Горобця, 1; ЄДРПОУ 13441912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД-Кірісс" (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т Героїв, буд. 32, приміщення 135; ЄДРПОУ 36160820) суму 1232796 грн. 62 коп. (один мільйон двісті тридцять дві тисячі сімсот дев’яносто шість грн. 62 коп.) основного боргу, 77666 грн. 18 коп. (сімдесят сім тисяч шістсот шістдесят шість грн. 18 коп.) індексу інфляції, 20569 грн. 15 коп. (двадцять тисяч п’ятсот шістдесят дев’ять грн. 15 коп.) 3% річних, 19006 грн. 17 коп. (дев’ятнадцять тисяч шість грн. 17 коп.) пені, 14 577 грн. 39 коп. (чотирнадцять тисяч п’ятсот сімдесят сім грн. 39 коп.) державного мита, 233 грн. 77 коп. (двісті тридцять три грн. 77 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –26.07.10р.