Рішення № 10908257, 27.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.10р.Справа № 30/164-10 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Амо", м. Дніпропетровськ

До відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромбуд-3", м. Миколаїв

До відповідача-2: приватного підприємства "Меліс", м. Дніпропетровськ

Про стягнення 650 191,28 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача: Чернорот С.О., довіреність від 29.03.2010 року, представник

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амо" звернулося до господарського суду із позовом та з урахуванням уточнення позовних вимог (заява від 07.07.2010 року) просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромбуд-3" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Амо" та приватного підприємства "Меліс" солідарно заборгованість за лізинговою угодою №ОЕSО1_39462_38 (статус оподаткування - оперативний лізинг) від 15.01.2008 року в розмірі 650 191,28 грн., що складається з:

- основного боргу в сумі 517 910,17грн.;

- пені за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 52 649,47 грн.,

- 3% річних від простроченої суми в розмірі 18 135,64 грн.,

- збитків від інфляції в сумі 61 496,00грн.

До позовної заяви додана заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку відповідача-1 в межах суми позову, що складає 650 191,28грн.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що заявлена до стягнення сума є значною, а відповідачі ухиляються від виконання зобов’язань за договором і в подальшому можуть ухилятись від виконання рішення суду.

У судовому засіданні 27.07.2010 року представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідачів суми від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов лізингової угоди №ОЕSО1_39462_38 (статус оподаткування - оперативний лізинг) від 15.01.2008 року в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів. Оскільки відповідач-2 відповідно до умов договору поруки від 15.01.2008 року поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за лізинговою угодою № ОЕSО1_39462_38 від 15.01.2008 року у в сумі 200 грн., позивач просить стягнути заборгованість за лізинговою угодою № ОЕSО1_39462_38 від 15.01.2008 року солідарно з відповідачів.

Представники відповідачів-1,2 у судове засідання не з'явилися, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відзиву на позов відповідачі-1,2 до суду не надали, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 22.06.2010 року на 08.07.2010 року, з 08.07.2010 року на 27.07.2010 року.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Амо" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромбуд-3" (лізингоодержувач) була укладена лізингова угода №ОЕSО1_39462_38 (статус оподаткування - оперативний лізинг), відповідно до п.1.1 якої предметом цієї угоди є регулювання юридичних відносин між лізингодавцем та лізингоодержувачем з оперативного лізингу обладнання, зазначеного в Додатку №1 цієї лізингової угоди.

Відповідно до п.2.1 угоди сторони узгодили, що як тільки відбудеться підписання Додатку №3 до цієї лізингової угоди лізингоодержувачем та лізингодавцем обладнання вважається взятим лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця на умовах цієї лізингової угоди.

08.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Амо" та товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромбуд-3" було підписано Додаток №3.1 до лізингової угоди №ОЕSО1_39462_38 (статус оподаткування - оперативний лізинг) –акт прийому-передачі, відповідно до якого лізингодавцем передано лізингоодержувачу баштовий кран ST 5515, виробництва Yongmao, Китай, заводський номер 2008К128, 2008 року випуску (а.с. 37-38).

Відповідно до п.8.1 угоди лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві: а) перший лізинговий платіж як це визначено в Додатку №1 протягом трьох робочих днів після виставлення рахунку та сплату першого лізингового платежу; b) щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні за цією угодою, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків згідно з Графіком здійснення платежів (Додатку №1); c) лізингові платежі та будь-які інші платежі за цією лізинговою угодою мають сплачуватись виключно на рахунок лізингодавця, вказаний в Додатку №1 цієї лізингової угоди.

Лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання Додатку №1. В подальшому лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом цієї лізингової угоди пропорційно зміні офіційного курсу Національного банку України до іноземної валюти, визначеної в Додатку №1, на дату виставлення такого рахунку (п.8.2 договору).

Строк та розмір сплати лізингових платежів у період з 15.01.2008 року по 05.03.2011 року на загальну суму 2 077 194,28 грн. визначений Додатком №1.1 –Графік платежів до лізингової угоди №ОЕSО1_39462_38 від 15.01.2008 року.

Додатковою угодою №3 від 01.07.2009 року до лізингової угоди №ОЕSО1_39462_38 (статус оподаткування - оперативний лізинг) від 15.01.2008 року внесено зміни у Графік платежів та визначений строк та розмір сплати лізингових платежів у період з 25.01.2008 року по 28.03.2011 року.

Відповідно до п.13.1 угоди лізингоодержувач може припинити лізинг обладнання згідно з цією лізинговою угодою в будь-який час шляхом повернення обладнання лізингодавцем у доброму стані, за винятком нормального зносу, як визначено в Додатку 4, за умови, що лізингоодержувач проінформує лізингодавця про такий намір за 1 (один) місяць перед таким припиненням.

Дія лізингової угоди №ОЕSО1_39462_38 від 15.01.2008 року достроково припинена сторонами шляхом укладення додаткової угоди №4 від 01.09.2009 року.

Згідно акту про повернення від 01.09.2009 року лізингодавець повернув лізингоодержувачу баштовий кран ST 5515, виробництва Yongmao, Китай, заводський номер 2008К128, 2008 року випуску (а.с. 45).

На виконання умов лізингової угоди №ОЕSО1_39462_38 від 15.01.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Амо" виставило товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромбуд-3" рахунки-фактури на оплату лізингових платежів: №АМ-01714 від 24.01.2008 року на суму 319 008,52 грн., №АМ-02061 від 02.04.2008 року на суму 57 343,12 грн., №АМ-02357 від 26.05.2008 року на суму 54 627,91 грн., №АМ-02594 від 23.06.2008 року на суму 54 180,44 грн., №АМ-2631 від 24.07.2008 року на суму 53 636,62 грн., №АМ-2907 від 26.08.2008 року на суму 53 224,13 грн., №АМ-3219 від 24.09.2008 року на суму 52 906,94 грн., №АМ-3538 від 23.10.2008 року на суму 55 000,58 грн., №АМ-3828 від 25.11.2008 року на суму 72 335,82 грн., №АМ-4209 від 23.12.2008 року на суму 89 759,93 грн., №АМ-0000114 від 23.01.2009 року на суму 86 966,71 грн., №АМ-0000304 від 24.02.2009 року на суму 86 210,39 грн., №АМ-0000487 від 24.03.2009 року на суму 85 454,27 грн., №АМ-0000656 від 23.04.2009 року на суму 84 514,80 грн., №АМ-0000820 від 25.05.2009 року на суму 82 844,75 грн., №АМ-0000979 від 23.06.2009 року на суму 82 035,32 грн., АМ-0001130 від 23.07.2009 року на суму 124 грн., №АМ-0001278 від 25.08.2009 року на суму 128,48 грн., а всього за вказаними рахунками на суму 1 370 302,73 грн.

В кожному рахунку фактурі зазначений строк його оплати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромбуд-3" частково здійснило лізингові платежі за вказаними рахунками-фактурами на загальну суму 852 392,56 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Позивач просить стягнути заборгованість по лізинговим платежам за вищезазначеними рахунками-фактурами в сумі 517 910,17 грн. (1 370 302,73 грн. –852 392,56 грн.).

Причиною виникнення спору є неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромбуд-3" умов лізингової угоди №ОЕSО1_39462_38 від 15.01.2008 року в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діловогооборотуабоіншихвимог,щозвичайно ставляться. Одностороння відмовавідзобов'язанняабо одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялися відповідачу-1 рахунки-фактури на сплату лізингових платежів згідно лізингової угоди №ОЕSО1_39462_38 від 15.01.2008 року.

Позивач просить стягнути заборгованість по лізинговим платежам в сумі 517 910,17 грн. згідно рахунків-фактур №АМ-4209 від 23.12.2008 року в сумі 9 631,45 грн. (89 759,93 грн. –40 000 грн. –40 000 грн. –128,48 грн.), №АМ-0000114 від 23.01.2009 року в сумі 86 966,71 грн., №АМ-0000304 від 24.02.2009 року в сумі 86 210,39 грн., №АМ-0000487 від 24.03.2009 року в сумі 85 454,27 грн., №АМ-0000656 від 23.04.2009 року в сумі 84 514,80 грн., №АМ-0000820 від 25.05.2009 року в сумі 82 844,75 грн., №АМ-0000979 від 23.06.2009 року в сумі 82 035,32 грн., АМ-0001130 від 23.07.2009 року в сумі 124 грн., №АМ-0001278 від 25.08.2009 року в сумі 128,48 грн.

З огляду на положення п.8.1 лізингової угоди №ОЕSО1_39462_38 від 15.01.2008 року, Графіку платежів, строк оплати лізингових платежів за спірними рахунками фактурами в сумі 517 910,17 грн. є таким, що настав.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

15 січня 2008 року між приватним підприємством "Меліс" (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Амо" (кредитор) був укладений договір поруки.

Відповідно до п.1.1 договору поруки (в редакції додаткової угоди №1 від 20.12.2008 року) в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромбуд-3" перед кредитором за лізинговою угодою №ОЕSО1_39462_38 від 15.01.2008 року, укладеною між кредитором та боржником (надалі – лізингова угода). Поручитель зобов'язується оплатити кредиторові загальну суму у розмірі 200 грн. у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за лізинговою угодою.

Відповідно до п.2.1 договору поруки у разі порушення боржником обов'язків за лізинговою угодою поручитель відповідає перед кредитором солідарно, тобто кредитор вправі на власний розсуд пред'явити вимогу про сплату платежів за вказаною угодою до боржника або до поручителя, або до обох одночасно.

Поручитель відповідає перед кредитором у обсязі зазначеному у п.п.1.1 пункту 1 договору поруки (п.2.2 договору поруки в редакції додаткової угоди №1 від 20.12.2008 року).

У разі несплати боржником чергового щомісячного платежу, або інших платежів передбачених лізинговою угодою протягом строків передбачених вказаною лізинговою угодою, додатки до неї та додатковими угодами до неї, кредитор вправі пред'явити вимогу про сплату платежів, що мають бути сплачені до поручителя (п.3.1 договору поруки).

Цей договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (п.5.2 договору).

Доказів сплати лізингових платежів за спірний період в сумі 517 910,17 грн. за лізинговою угодою №ОЕSО1_39462_38 від 15.01.2008 року відповідачі-1,2 до суду не надали, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростували.

За викладеного є правомірними та підлягають задоволенню вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 517 910,17 грн.

Зважаючи на умови договору поруки від 15.01.2008 року (з урахуванням додаткової угоди №1 від 20.12.2008 року) сума основного боргу підлягає стягненню в такому порядку: солідарно з відповідачів-1,2 сума 200 грн., з відповідача-1 сума 517 710,17 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основногозобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенеюєнеустойка,що обчислюється у відсотках від суми не своєчасновиконаногогрошовогозобов'язаннязакожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.8.3 лізингової угоди у разі прострочки здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

За несвоєчасну сплату лізингових платежів позивач нарахував пеню за останні шість місяців перед зверненням з позовом до суду за період з 22.11.2009 року по 21.05.2010 року на суму боргу 517 910,17 грн. в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, в сумі 52 649,47 грн.

Порядок застосування штрафних санкцій врегульовано ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення лізингових платежів по рахункам-фактурам від 23.12.2008 року, від 23.01.2009 року, від 24.02.2009 року, від 23.04.2009 року, 23.04.2009 року з урахуванням приписів статті 258 ЦК України, якою до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік, задоволенню не підлягають.

З урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, заявленого періоду стягнення, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 2 135,40 грн.:

- за прострочення оплати рахунку №АМ-0000820 від 25.05.2009 року на суму 82 844,75 грн. за період з 22.11.2009 року по 30.11.2009 року в сумі 418,76 грн.;

- за прострочення оплати рахунку №АМ-0000979 від 23.06.2009 року на суму 82 035,32 грн. за період з 22.11.2009 року по 28.12.2009 року в сумі 1 704,76 грн.;

- за прострочення оплати рахунку АМ-0001130 від 23.07.2009 року на суму 124 грн. за період з 22.11.2009 року по 28.01.2010 року в сумі 4,74 грн.;

- за прострочення оплати рахунку №АМ-0001278 від 25.08.2009 року на суму 128,48 грн. за період з 22.11.2009 року по 28.02.2010 року в сумі 7,14 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути 3% річних за період з 27.12.2008 року по 21.05.2010 року в сумі 18 135,64 грн. та збитки від інфляції в сумі 61 496 грн.

У зв'язку з тим, що при підрахунку 3% річних позивачем не врахована часткова оплата рахунку №АМ-4209 від 23.12.2008 року, та строк оплати рахунків (строк оплати зазначений в кожному рахунку), позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 15 582,21 грн.

Відповідно до п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

27.07.2010 року від представником товариства з обмеженою відповідальністю "Амо" подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідачів суми втрат від інфляції.

Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Отже, дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.

Належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову і з врахуванням кожного конкретного випадку. За своєю суттю стягнення втрат від інфляції є стягненням збитків від знецінення грошових коштів, тому позивач повинен довести що такі збитки йому спричинені.

В даному випадку позивачем не доведено, що сума основного боргу за період з грудня 2008 року по липень 2009 року знецінилась в зв’язку з інфляційними процесами. Навпаки, в зв’язку з тим, що станом на дату виставлення рахунків лізингові платежі були відкориговані позивачем пропорційно зміні офіційного курсу Національного Банку України до долару США, позивач не поніс будь яких збитків в зв’язку із знеціненням грошових коштів.

За таких обставин заявлена відмова від позовних вимог в частині стягнення суми втрат від інфляції не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається господарським судом.

За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 535 627,78 грн. (517 910,17 грн. –основний борг + 2 135,40 грн. –пеня + 15 582,21 грн. –3% річних).

Заборгованість підлягає стягненню в такому порядку: солідарно з відповідачів-1,2 суму 200 грн., з відповідача-1 суму 535 427,78 грн. (535 627,78 грн. –200 грн.).

Суд відхиляє клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку відповідача-1 в межах суми позову, що складає 650 191,28грн., як необґрунтоване та не підтверджене відповідними доказами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідача-1 в такому розмірі: витрати по сплаті державного мита в розмірі 5 356,28 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,73 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 80 п.4 ч.1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Амо" від позову в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 61 496 грн., провадження в цій частині припинити.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромбуд-3" (54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-А, код ЄДРПОУ 34851240), приватного підприємства "Меліс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 141/18, код ЄДРПОУ 33324799) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Амо" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, 12/50, код ЄДРПОУ 32998860) заборгованість в сумі 200 грн., про що видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромбуд-3" (54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-А, код ЄДРПОУ 34851240) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Амо" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, 12/50, код ЄДРПОУ 32998860) заборгованість в сумі 517 710,17 грн., пеню в розмірі 2 135,40 грн., 3% річних в розмірі 15 582,21 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 5 356,28 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 214,73 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                             Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального кодексу України, - 28.07.2010 року)