Рішення № 109075830, 10.02.2023, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/151/23

Провадження 2/206/314/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2023 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Глущенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 247 ЦПК України цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», треті особи які не заявляють самостійних вимог приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2023 року до суду надійшла вказана позовна заява, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 стало відомо про відкриття виконавчого провадження № 63992786 про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» суми коштів у розмірі 54814,98 гривень на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. У ОСОБА_1 відсутня будь-яка заборгованість за договором, а правовідносини за ним закінчилися у зв`язку зі спливом строку позовної давності, крім того виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчено. Заборгованість по якій видано виконавчий напис, є спірною, а виконавчий напис протиправним, у зв`язку із чим позивач просить суд визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 38473 від 24 листопада 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованості у розмірі 54814,98 гривень таким, що не підлягає виконанню.

18 січня 2023 року відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, 10 лютого 2023 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомлено, заяв про розгляд справи без їх участі до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано, у зв`язку з чим, суд відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. в судове засідання не з`явився, 08 лютого 2023 року подав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомлено, заяв про розгляд справи без її участі до суду не надходило, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталась.

Суд, ознайомившись з письмовими доказами, дослідивши матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14 серпня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1155/82/91883733, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 41559,45 гривень, а останній зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за його користування (а. с. 33-34).

09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F, відповідно до умов якого, банк відступив товариству право вимоги, зокрема, за кредитним договором укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 № 014/115/82/91883733 від 14 серпня 2019 року (а. с. 24-31).

24 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., на підставі, зокрема, п. 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинено виконавчий напис на кредитному договорі 014/1155/82/91883733 від 14 серпня 2019 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-31 від 09 квітня 2020 року. Строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 30 квітня 2020 року по 04 листопада 2020 року. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача складає 54814,98гривень (а. с. 18).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровській області Куземченка А.С. від 23 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63992786 з виконання виконавчого напису № 38473 від 24 листопада 2020 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованості в розмірі 54814,98 гривень (а. с. 20).

Так, за правилами статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 8Закону України «Про нотаріат»).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що нотаріус під час вчинення оспорюваного виконавчого напису не дотримався всіх вимог передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій, оскільки сума заборгованості ОСОБА_1 не є безспірною, останній не погоджується із визначеною сумою заборгованості.

Крім того, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Разом ізцим,ухвалою ВищогоАдміністративного СудуУкраїни від01листопада 2017року усправі № К/800/6492/17 залишено постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року без змін, якою в свою чергу визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині пункту 2 змін, яким Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Таким чином, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса 24 листопада 2020 року, постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів доповнений розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», втратила законної сили внаслідок визнання судовим рішенням нечинною та незаконною, нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис лише про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.

Проте, кредитний договір укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким було відступлено до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», не є нотаріально посвідченим, протилежних доказів чого суду не надано, тому суд приймає такі доводи.

Викладене у своїй сукупності свідчить про наявність підстав для задоволення вимог позивача у повному обсязі та визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду із позовною заявою у розмірі 992,40 гривень.

Крім того, згідно з положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, згідно договору про надання правової допомоги № 89 від 29 грудня 2021 року, укладеному між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Солдаткіним О.С. (а. с. 12-13).

Умовами вказаного договору, зокрема п. п. 3.1 п. 3 визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору допомогу визначається в актах приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), які підписуються сторонами.

Зокрема, адвокатом Солдаткіним О.С. надано обсяг правової допомоги позивачу у вигляді зустрічі, консультації клієнта, узгодження правової позиції, отримання доказів для підготовки позовної заяви, підготовки позовної заяви, виготовлення копій документів, подання позовної заяви, розмір гонорару за що згідно з актом про прийняття-передачу наданих послуг № 2 від 10 листопада 2022 року (а. с. 45) становить 8000,00 гривень. З акту приймання-передачі грошових коштів від 10 листопада 2022 року (а. с. 46) вбачається, що ОСОБА_1 сплатив адвокату Солдаткіну О.С. 10000,00 гривень на виконання положень договору про надання професійної правничої допомогу № 29 від 29 грудня 2021 року та акта про прийняття-передачу наданих послуг № 2 від 10 листопада 2022 року (а. с. 46).

Водночас із цим, до акту про прийняття-передачі наданих послуг № 2 від 10 листопада 2022 року включено також послуги адвоката з підготування та подання заяви про забезпечення позову та клопотання про звільнення від сплати судового збору, гонорар за що становить 2000,00 гривень, проте в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про реальне надання професійної правничої допомоги в цій частині.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Таким чином, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 8000,00 гривень, витрачені позивачем, є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 38473 від 24 листопада 2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованості за кредитним договором № 014/1155/82/91883733 від 14 серпня 2019 року у розмірі 54814,98 гривень, в тому числі 450,00 гривень за вчинення виконавчого напису.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 10, ЄДРПОУ 41240530) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 10, ЄДРПОУ 41240530) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), понесені витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 (вісім тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має прав на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук