Ухвала суду № 109075827, 16.02.2023, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/664/23

Провадження № 1-кс/206/61/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретареві ОСОБА_2 , розглянувши матеріали клопотання слідчого СВвідділення поліції№ 4ДРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті лейтенантаполіції ОСОБА_3 ,погоджене прокуроромЛівобережної окружноїпрокуратури містаДніпра Дніпропетровськоїобласті ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023041700000091 внесеного 13 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про арешт майна звернулась слідчий СВ відділення поліції № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження, внесеного 13 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 13.02.2023 року до ЧЧ ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від працівників УПП в Дніпропетровській області (екіпаж 321) про те, що під час патрулювання Самарського району за адресою: м. Дніпро, вул. Роз`їздна, біля буд. 40 зупинено автомобіль "Ауді", в якому виявлено речовину рослинного походження зеленого кольору у великих розмірах. (ЖЄО 1576).

Так, 13.02.2023 в період часу з 17 год. 04 хв. по 17 год. 53 хв., слідчим СВ ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 , на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України за добровільної згоди власника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено обшук автомобіля марки «AUDI», моделі «A4», н.з. НОМЕР_1 , VINWAUENAF41HN024651 в ході якого виявлено та вилучено:

-Пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, опечатано у спеціальний пакет НПУ WAR 1849132;

-6 згортків перемотаних чорною ізоляційною стрічкою, опечатано у спеціальний пакет СУ НПУ PSP 1129609;

-6 згортків перемотаних чорною ізоляційною стрічкою, опечатано у спеціальний пакет СУ НПУ PSP 1129667;

-6 згортків перемотаних чорною ізоляційною стрічкою, опечатано у спеціальний пакет СУ НПУ PSP 1129619;

-6 згортків перемотаних чорною ізоляційною стрічкою, опечатано у спеціальний пакет СУ НПУ PSP 1129615;

-6 згортків перемотаних чорною ізоляційною стрічкою, опечатано у спеціальний пакет СУ НПУ PSP 1129611;

-5 згортків перемотаних чорною ізоляційною стрічкою, опечатано у спеціальний пакет СУ НПУ PSP 1129666;

-4 згортка перемотаних синєю ізоляційною стрічкою, 2 згортка перемотаних чорною ізоляційною стрічкою, опечатано у спеціальний пакет СУ НПУ PSP 1129614;

-4 згортка перемотаних чорною ізоляційною стрічкою з яких було зроблено змиви, опечатано у спеціальний пакет СУ НПУ PSP 1129613;

-1 згорток ізоляційної стрічки чорного кольору, опечатано у спеціальний пакет СУ НПУ PSP 1129610;

-4 сліп-пакета з речовиною рослинного походження з поверхні яких було зроблено змиви, опечатано у спеціальний пакет СУ НПУ PSP 1129612;

-Змив з поверхні згортка замотаного в чорну ізоляційну стрічку на 1 аплікатор з бавовняною верхівкою, змив зроблений дистильованою водою, поміщено до безномерного паперового конверту;

-Змив з поверхні згортка замотаного в чорну ізоляційну стрічку на 1 аплікатор з бавовняною верхівкою, змив зроблений дистильованою водою, поміщено до безномерного паперового конверту;

-Змив з поверхні згортка замотаного в синю ізоляційну стрічку на 1 аплікатор з бавовняною верхівкою, змив зроблений дистильованою водою, поміщено до безномерного паперового конверту;

-Змив з поверхні згортка замотаного в чорну ізоляційну стрічку на 1 аплікатор з бавовняною верхівкою, змив зроблений дистильованою водою, поміщено до безномерного паперового конверту;

-4 змиви з поверхні сліп-пакетів з речовиною рослинного походження зеленого кольору (кожний на окремий аплікатор), поміщено до 4 безномерних паперових конвертів;

-Сліди папілярних візерунків, які відкопійовано на 2 липкі стрічки, поміщено до безномерного паперового конверту;

-Папка з документами на автомобіль марки «AUDI», моделі «A4», н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , а саме: довіреність, митна декларація МД 1, митна декларація МД 2, накладна на автомобіль, декларація МД 6, посвідчення про реєстрацію ТЗ, реєстраційний сертифікат, свідоцтво про право власності штату Юта, опечатано у спеціальний пакет НПУ WAR 1714827;

-Ключі від автомобіля марки «AUDI», моделі «A4», н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , опечатано у спеціальний пакет СУ НПУ PSP 1129665;

-Автомобіль марки «AUDI», моделі «A4», н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ,який має пошкодження у вигляді відсутності заднього бамперу, решітки радіатора з лівою фарою та поворотником, на капоті маються вм`ятини та скол фарби, опечатано паперовими бирками.

Вказані речі, в порядку ст. 98 КПК України, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, через те, що вони є матеріальними об`єктами, які були об`єктом вчинення злочину, могли зберегти на собі його сліди та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий зазначає, що підставою для арешту згідно зі ст. 170 КПК України є те, що вказане майно є майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину (знаряддям вчинення злочину, могли зберегли на собі його сліди та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження).

Метою арешту, відповідно до положень статті 170 КПК України, є збереження вказаних речових доказів, з метою запобігання користування майном, розпоряджатись ним, відчужувати його.

Виявлені та вилучені в ході огляду речі, є доказами злочину та існує ризик їх, передачі, знищення, відчуження та/або використання.

Враховуючи вище викладене, а також те, що дані речі мають суттєве доказове значення у кримінальному провадженні для підтвердження факту вчинення злочину та можуть використовуватись, чи бути передані, знищенні або відчуженні, виникла об`єктивна необхідність у накладенні арешту з метою позбавлення можливості розпоряджатися будь-яким чином та використовувати майно, а саме: речами, виявленими та вилученими 13.02.2023, в ході обшуку, а саме: автомобіля марки «AUDI», моделі «A4», н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Клопотання слідчого погоджено прокурором Лівобережної окружноїпрокуратури містаДніпра Дніпропетровськоїобласті ОСОБА_4 .

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Власник майна ОСОБА_6 та його представник адвокат ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання слідчого у повному обсязі, вказуючи на те, що ОСОБА_6 не має жодного відношення до виявлених в автомобілі речей, які були залишені пасажиром на ім`я ОСОБА_8 , якого він підвозив. Під час його спілкування з працівниками поліції, ОСОБА_8 йому повідомив, щоб він не відчиняв багажник і тоді він став нервувати та зрозумів, що відбувається щось підозріле. Поки працівники поліції проводили його поверховий огляд, цей ОСОБА_8 якимось чином зник з місця події, а сумку зі своїми речами залишив у багажнику його автомобіля. Він був повністю у тверезому стані, а після того, як працівники патрульної поліції провели його поверховий огляд та оглянули салон автомобілю і нічого не виявили, то почали вимагати відчинити багажник та розпаковувати наявну сумку та пакет, який залишив там пасажир, якого він підвозив. Він пояснив, що не бажає торкатися до цих речей, які йому не належать, але працівники поліції наполягали все ж таки відкрити йому особисто, запевняючи що нічого йому не буде. Коли він відкрив сумку, то там виявились якісь згортки та речовина рослинного походження. Вони повідомили, що «все достатньо» та викликали СОГ, а він попросив адвоката для свого захисту, оскільки речі були не його та хвилювався з приводу притягнення до відповідальності.

Вислухавши доводи прокурора, думку власника майна та його представника, дослідивши письмові матеріали клопотання та врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, приходжу до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Судом встановлено,щослідчимСВ відділенняполіції №4ДРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті лейтенантаполіції ОСОБА_3 здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного 13 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

У витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань в графі «короткий виклад обставин» зазначено, що 13.02.2023 року до чергової частини Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від працівників УПП в Дніпропетровській області (екіпаж 321) про те, що під час патрулювання Самарського району за адресою м. Дніпро, вулиця Роз`їздна біля будинку 40 зупинено автомобіль Ауді, в якому виявлено речовину рослинного походження зеленого кольору у великих розмірах.

13 лютого 2023 року в період часу з 17 год. 04 хв. по 17 год. 53 хв., слідчим СВ ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 , на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України за добровільної згоди власника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено обшук автомобіля марки «AUDI», моделі «A4», н.з. НОМЕР_1 , VINWAUENAF41HN024651 в ході якого виявлено та вилучено зазначені у клопотання речі та документи.

Вказані речі, постановою слідчого від 13.02.2023 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Згідно ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Частиною 10 ст. 170 КПК України передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з клопотання слідчого та долучених матеріалів, слідчим відділом здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення за попередньою правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 309 КК України.

Як було встановлено під час розгляду клопотання, автомобіль Ауді, на який слідчий просить накласти арешт, був придбаний ОСОБА_6 за власні кошти на торгах та був розмитнений для взяття його на облік, про що свідчить посвідчення про реєстрацію ТЗ видане Державною митною службою України (Волинська митниця) від 26.12.2022 року.

Вказаний транспортний засіб він використовував для особистих цілей в роботі, а речі, які в ньому перевозила невідома та невстановлена слідством особа, ОСОБА_6 не належать, про що він відразу при зупинці зазначав та відобразив у протоколі обшуку.

Невідома особа, яка залишила вилучені під час обшуку речі в автомобілі Ауді, в присутності працівників патрульної поліції з місця події зникла, про що останні зазначають у протоколах допиту їх в якості свідків.

Вказана особа слідством досі не встановлена, експертизи з приводу вилучених речей органом досудового розслідування не проведені, а сам ОСОБА_6 у цьому провадженні не є підозрюваним.

Транспортним засобом, який належить ОСОБА_6 не спричинено шкоди будь якій особі, він не був учасником ДТП, за кермом перебував тверезим, здійснюючи перевезення невідомої особи на імя ОСОБА_8 за проханням останньої.

Всі ці встановлені під час розгляду клопотання фактичні обставини, в своїй сукупності не переконують слідчого суддю у потребі втручання у права та свободи особи, яка являється законними власником автомобілю, оскільки слідчим та прокурором не доведено необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що прямо суперечить вимогам п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

Відповідно доч.2ст.171КПК Україниу клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, у тому числі, підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Проте органом досудового розслідування не наведено достатніх даних на підтвердження того, що вказане майно має доказове значення у даному кримінальному провадженні, яке здійснюється за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, санкція якої не передбачає конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру.

Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу і на те, що відповідно до п. 19 Інструкції «Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/12519, транспортні засоби, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, зокрема за постановою слідчого або прокурора, про що складається відповідна розписка, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально

відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу. За змістом п. 61 Інструкції, в окремих випадках орган дізнання, досудового слідства, суд може повернути власникам вилучені у них речі для зберігання і до прийняття рішення у справі, якщо буде визнано, що це не

призведе до виникнення перешкод дляуспішного провадження у справі.

В ст.8КПК Українизазначено,що кримінальнепровадження здійснюєтьсяз додержанням принципуверховенства права,відповідно доякого людина,її правата свободивизнаються найвищимицінностями тавизначають змісті спрямованістьдіяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З огляду на це слід зазначити, що арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право власника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

При цьому у рішеннях у справах «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» суд звертає увагу на те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, врахувавши обставини встановлені в ході його розгляду, приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Ухвалюючи саме таке рішення, судом враховано також практику Європейського суду з прав людини, який у своїй діяльності керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 170-173, 223, 234, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання слідчого СВвідділення поліції№ 4ДРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті лейтенантаполіції ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023041700000091 внесеного 13 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1