Рішення № 10907348, 09.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2010 р.Справа № 15/37-10-1144 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача – не з’явився;

від відповідача - Батранюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімікл Агро” до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” про стягнення заборгованості за договорами поставки в розмірі 315589,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду від 02 червня 2010 р. оголошувалась перерва до 09 червня 2010 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хімікл Агро” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” про стягнення 3% річних в розмірі 38170,44 грн. та індексу інфляції в розмірі 183850,70 грн., посилаючись на наступне.

У листопаді 2009 року ТОВ „Хімікл Агро” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вих. № 317/1-10 від 02.11.2009 р.) про стягнення з СТОВ „Комінтернівська птахофабрика” суми заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки продукції № 27/1 від 27 березня 2009 року та договором поставки продукції № 07-04/К від 07 квітня 2009 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30 листопада 2009 року по справі № 15/159-09-5430 позовні вимоги ТОВ „Хімікл Агро” були задоволені, а саме з СТОВ „Комінтернівська птахофабрика” на користь позивача було стягнуто 3911717,06 грн. основного боргу, пеню в сумі 130658,69 грн., 3% річних в сумі 18790,42 грн., індекс інфляції в сумі 16296,55 грн. та судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2010р. по справі № 15/159-09-5430 вищевказане рішення суду було змінено: частково зменшені суми нарахованих пені та 3% річних.

Між тим, як вказує позивач, вказане рішення суду відповідач не виконав. Так, станом на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість СТОВ „Комінтернівська птахофабрика” перед позивачем за договором поставки продукції № 27/1 від 27 березня 2009 року та договором поставки продукції № 07-04/К від 07 квітня 2009 року становить 3911717,06 грн.

З огляду на викладене та керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано на вказану суму заборгованості 3% річних за період з 03.11.2009 р. по 01.03.2010 р. в сумі 38170,44 грн. та інфляційні витрати за період з жовтня 2009 р. по січень 2010 р. в сумі 183850,70 грн., які позивач просить стягнути у заявленому позові.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2010 р. порушено провадження у справі № 15/37-10-1144 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог (а.с. 38-41 т. 1), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 03.11.2009 р. (дата, що не врахована при нарахуванні штрафних санкцій згідно первісного позову, рішення по якому судом вже прийнято) по 01.03.2010 р. (день звернення до суду з даним позовом) в сумі 57416,04 грн. та індекс інфляції за період з листопада 20009 року по березень 2010 р. в розмірі 258173,33 грн.

Відповідач проти збільшених позовних вимог заперечує та вважає, що позивачем невірно здійснений розрахунок штрафних санкцій, про що зазначено у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 102-104 т. 1).

Позивач в свою чергу вважає заперечення відповідача безпідставними та необґрунтованими, про що зазначено у запереченнях на відзив відповідача (а.с. 3 т. 2).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши всі обставини справи, господарський суд зазначає наступне.

27 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімікл Агро” (постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” (покупець) був укладений договір поставки продукції № 27/1 (а.с. 58-59 т. 1), згідно якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу у передбачений договором строк продукцію вартістю 1452675,96 грн., найменування та кількість якої визначено в п. 1.1 цього договору.

Згідно п. 3.1 договору розрахунок за поставлену продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника до 31.10.2009 р. по 207525,00 грн. щомісячно.

П. 6.1 вказаного договору передбачено, що позивач зобов’язаний поставити відповідачу продукцію у строк до 01.05.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до накладної № 6 від 09 квітня 2009 року (а.с. 60) та на підставі довіреності № 254 від 10.04.2009 року (а.с. 61 т. 1) відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 1452244,62 грн. При цьому в підтвердження здійснення поставки продукції була виписана і податкова накладна № 6 від 09.04.2009 р. (а.с. 62 т. 1).

Так, позивачем були виконані зобов’язання за вказаним договором поставки продукції № 27/1 від 27 березня 2009 року. Проте відповідачем в порушення умов договору була лише частково оплачена вартість поставленої продукції у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 07.04.2009 року (а.с. 63 т. 1). У зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за вказаним договором від 27.03.2009 р. № 27/1 в розмірі 1 252244,62 грн.

Також 07 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімікл Агро” (постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” (покупець) був укладений договір поставки продукції № 07-04/К (а.с. 64-65 т. 1), згідно умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу у передбачений договором строк продукцію вартістю 3586015,00 грн., найменування та кількість якої визначено в п. 1.1 цього договору.

Згідно п. 3.1 договору розрахунок за поставлену продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника за наступним графіком: до 30.04.2009 року - 500000,00 грн.; до 30.05.2009 року - 500000,00 грн.; до 30.06.2009 року - 500000,00 грн.; до 30.07.2009 року - 500000,00 грн.; до 30.08.2009 року - 500000,00 грн.; до 30.09.2009 року - 500000,00 грн.; до 30.10.2009 року - 586 015,00 грн. (залишок суми).

П. 6.1 вказаного договору передбачено, що позивач зобов’язаний поставити відповідачу продукцію у строк до 01.06.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої обов'язки за договором поставки продукції № 07-04/К. Так, відповідно до накладних № 55 від 27.04.2009 року (а.с. 66 т. 1), № 62 від 29.05.2009 р. (а.с. 68 т. 1), № 63 від 02.06.2009 р. (а.с. 69 т. 1), № 24 від 15.06.2009 р. (а.с. 71 т. 1), № 29 від 19.06.2009 р. (а.с. 72 т. 1), № 39 від 24.06.2009 р. (а.с. 73 т. 1) позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 3969472,44 грн., яка була отримана довіреними особами відповідача, що були уповноважені на отримання продукції згідно довіреностей № 304 від 28.04.2009 р. (а.с. 67 т. 1) та № 454 від 02.07.2009 р. (а.с. 70 т. 1). При цьому в підтвердження здійснення поставки продукції позивачем були виписані податкові накладні № 55 від 27.04.2009 року (а.с. 74 т. 1), № 62 від 29.05.2009 р. (а.с. 75 т. 1), № 63 від 02.06.2009 р. (а.с. 76 т. 1), № 24 від 15.06.2009 р. (а.с. 77 т. 1), № 29 від 19.06.2009 р. (а.с. 78 т. 1), № 39 від 24.06.2009 р. (а.с. 79 т. 1). Поставлену продукцію відповідач в порушення умов вказаного договору № 07-04/К сплатив частково у розмірі 1310000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 24.04.2009 року на суму 500000,00 грн., від 29.05.2009 року на суму 610000,00 грн., від 11.08.2009 року на суму 150000,00 грн., 12.08.2009 року на суму 50000,00 грн. (а.с. 80-83 т. 1). У зв’язку з цим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за договором поставки продукції № 07-04/К від 07 квітня 2009 року в сумі 2659472,44 грн. (3969472,44 грн. - 1310000,00 грн.).

Так, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаними договорами поставки продукції № 27/1 від 27 березня 2009 року та № 07-04/К від 07 квітня 2009 року складає 3911717,06 грн., що також підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом звірки взаємних розрахунків станом на 29 вересня 2009 року (а.с. 84 т. 1), з якого вбачається, що за період з квітня 2009 року по червень 2009 року відповідачу було поставлено позивачем продукції на загальну суму 5421717,06 грн., а відповідачем здійснено часткову оплату отриманої продукції на суму 1510000,00 грн.

Між тим слід зазначити, що позивач звертався до господарського суду Одеської області з позовом (вих. № 317/-10 від 02.11.2009 р., а.с. 9-13 т. 2) до відповідача про стягнення вказаної суми заборгованості, а також пені в розмірі 130658,69 грн., 3% річних в розмірі 18790,42 грн. і індексу інфляції в розмірі 16296,55 грн. за несвоєчасне виконання зобов’язань.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.11.2009 р. по справі № 15/159-09-5430 (а.с. 11-16 т. 1) позовні вимоги ТОВ „Хімікл Агро” задоволені в повному обсязі та з СТОВ "Комінтернівська птахофабрика" було стягнуто 3911717,06 грн. заборгованості за договорами поставки продукції № 27/1 від 27.03.2009 р. та № 07-04/К від 07.04.2009 р., суму пені в розмірі 130 658,69 грн., 3 % річних в розмірі 18 790,42 грн. та інфляційні втрати в розмірі 16 296,55 грн.

За апеляційною скаргою СТОВ "Комінтернівська птахофабрика" Одеським апеляційним господарським судом вказане рішення суду Одеської області від 30.11.2009 р. було переглянуто в апеляційному порядку та прийнято постанову від 16.02.2010 р. (а.с. 17-22 т. 1), якою було змінено резолютивну частину рішення та стягнуто з СТОВ "Комінтернівська птахофабрика" на користь ТОВ "Хімікл Агро" 3911717,06 грн. основного боргу, 124001,59 грн. пені, 18503,52 грн. –3% річних, 16296,55 грн. інфляційних втрат, в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2010 р. по справі № 15/159-09-5430 (а.с. 4-8 т. 2) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р. залишено без змін.

В силу положень ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, з огляду на вищевикладене, факт існування у відповідача перед позивачем заборгованості за отриманий товар за договорами поставки продукції № 27/1 від 27.03.2009 р. та № 07-04/К від 07.04.2009 р. підтверджений та не підлягає доказуванню. При цьому, як з’ясовано судом, на момент звернення позивача до суду з даним позовом сума основного боргу за вказаними договорами в розмірі 3911717,06 грн. відповідачем не була погашена, що стало підставою для нарахування позивачем на вказану суму заборгованості 3% річних за період з 03.11.2009 р. (дата, що не врахована при нарахуванні штрафних санкцій згідно первісного позову, рішення по якому судом вже прийнято) по 01.03.2010 р. (день звернення до суду з даним позовом) в сумі 57416,04 грн. та індекс інфляції за період з листопада 20009 року по березень 2010 р. в розмірі 258173,33 грн.

Разом з тим такі вимоги позивача суд вважає цілком обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Укладені між сторонами по справі договори поставки є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В свою чергу невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, п. 3.1 вказаних договорів поставки продукції № 27/1 та № 07-04/К встановлені строки здійснення відповідачем оплати за поставлену продукцію, і відповідачем були порушені вказані терміни. До того, станом на теперішній час сума заборгованості за вказаними договорами, стягнута згідно рішення суду у справі № 15/159-09-5430, відповідачем не погашена, що не спростовано відповідачем.

Так, як вбачається з розрахунку сум 3% річних та інфляційних, наведеного в заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 38-41 т. 1), позивачем правомірно нараховано 3% річних за період з 03.11.2009 р., оскільки матеріалами підтверджено, що при винесенні господарським судом рішення по справі № 15/159-09-5430 щодо стягнення 3% річних в сумі 18790,42 грн. була врахована саме дата 02.11.2009 р. згідно розрахунку № 2 до позовної заяви № 317/-10 від 02.11.2009 р. (а.с. 16 т. 2). Також, на думку суду, позивачем правомірно нараховано і індекс інфляції на вказану суму заборгованості, починаючи з листопада 2009 р., згідно листа ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97р „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", оскільки за рішенням суду по справі № 15/159-09-5430 сума заборгованості була стягнута з відповідача з нарахуванням індексу інфляції по жовтень 2009 р. згідно розрахунку № 3 (а.с. 17 т. 2).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімікл Агро” цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімікл Агро” до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” про стягнення заборгованості за договорами поставки в розмірі 315589,37 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” (67541, Одеська область, Комінтернівський район, с. Першотравневе, вул. Миру, 1; код ЄДРПОУ 00852832; п/р 26001300000359 в Одеській філії АКБ „Форум”, МФО 388409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімікл Агро” (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 38, кв. 5; код ЄДРПОУ 32401788; п/р 26004703154019 в Київській регіональній дирекції ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 322904) 3% річних у розмірі 57416/п’ятдесят сім тисяч чотириста шістнадцять/гривень 04 коп., індекс інфляції в розмірі 258173/двісті п’ятдесят вісім тисяч сто сімдесят три/гривень 33 коп., 3155/три тисячі сто п’ятдесят п’ять/грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 14.06.2010 р.

Суддя