Рішення № 10906891, 17.08.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2010 р.Справа № 9/84 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/84

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Атіс", м. Олександрія, вул. 6-го грудня, 141/5, кв. 76,

до відповідача: фермерського господарства "Нівас", с. Костянтинівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, вул. Леніна, 11,

про стягнення 12402,08 грн.,

Представники сторін:

від позивача - Кушнір С.В., довіреність №85/1 від 30.06.2010р.;

від відповідача - участі не брав.

Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Атіс" подано позовну заяву від 21.07.2010 року про стягнення з фермерського господарства "Нівас" заборгованості за договором купівлі-продажу №ТК-240709-001 від 24.07.2009 року в сумі 12402,08 грн., в тому числі: 7000,20 грн. основного боргу, 1078,88 грн. пені, 443,67 грн. індексу інфляції, 1926,30 грн. 36 відсотків річних, 1953,05 грн. 0,1% за кожен день користування товарним кредитом від вартості переданого але неоплаченого товару, 3860,02 грн. судових витрат, в тому числі витрати на оплату послуг адвоката.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 53).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Атіс" (надалі - продавець) та фермерським господарством "Нівас" (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №ТК-240709-001(надалі - договір №ТК-240709-001 від 24.07.2009р.).

Відповідно до умов договору №ТК-240709-001 від 24.07.2009р. продавець зобов'язується здійснити постачання товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції покупцю, виробникові такої сільськогосподарської продукції на умовах товарного кредиту. За цим договором постачається: насіння, засоби захисту рослин, добрива, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах товарного кредиту, із ставкою 0,1% від суми фактично поставленого товару, на весь час кредитування.

Згідно п. 1.2. договору №ТК-240709-001 від 24.07.2009р. загальна кількість товару, асортимент, ціна, строки поставки та строки оплати товару, що постачається за даним договором визначаються сторонами у Доповненнях до нього.

Згідно Доповнення №1 від 24.07.2010 року до договору №ТК-240709-001 від 24.07.2009р. продавець зобов"язався поставити покупцю товар - Фуроре Супер в кількості 50 одиниць на загальну суму 7000,20 грн.

Пунктом 2.1. Доповнення №1 від 24.07.2010р. визначено, що покупець зобов'язується сплатити за отриманий ним товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця до 15.10.2009 року в сумі 7000,20 грн., що становить 100% вартості переданого товару.

На виконання вимог договору №ТК-240709-001 від 24.07.2009р. та Доповнення №1 від 24.07.2010р. позивачем поставлено Фуроре Супер 69% м.в.э. в кількості 50 одиниць на загальну суму 7000,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-2407001 від 24.07.2009 року (а.с. 25).

Відповідачем вказаний товар прийнято згідно довіреності серії НАЕ №427594 від 24.07.2009 року (а.с. 25-26).

Доказів на підтвердження проведення оплати отриманого товару в сумі 7000,20 грн. відповідач господарському суду не надав.

31.05.2010 року на адресу відповідача позивачем направлено претензійну вимогу №66 з вимогою сплатити суму боргу, яку відповідач отримав 08.06.2010 року (а.с. 29), але доказів відповіді на претензію господарському суду не надав.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 11.5. договору №ТК-240709-001 від 24.07.2009р. визначено, що за порушення грошового зобов'язання покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої суми.

Оскільки відповідач не провів розрахунки за отриманий товар в строк до 15.10.2009 року, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7000,20 грн., 443,67 грн. індексу інфляці за період з жовтня 2009 року по червень 2010 року та 36% річних в розмірі 1926,30 грн. за період з 16.10.2009р. по 21.07.2010р. підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить стягнути на його користь 0,1% за кожен день користування товарним кредитом від вартості переданого але неоплаченого товару в сумі 1953,05 грн.

Згідно п. 6.2. договору №ТК-240709-001 від 24.07.2009р. продавець має право, а покупець погоджується з тим, що у разі порушення покупцем строків оплати указаних в Доповненнях до даного Договору, продавець додатково нараховує відсотки за користування товарним кредитом, без додаткового погодження з покупцем, за період з моменту передавання товару до моменту виконання грошового зобов'язання у розмірі 0,1 % в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

В силу вимог ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 0,1 % за кожен день користування товарним кредитом від вартості переданого але неоплаченого товару в сумі 1953,05 грн. за період з 16.10.2009р. по 21.07.2010р. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за договором №ТК-240709-001 від 24.07.2009р., яка згідно розрахунку позивача за період з 16.10.2009р. по 21.07.2010р. становить 1078,88 грн.

Пунктом 1.1. договору №ТК-240709-001 від 24.07.2009р. зазначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодаством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Відповідно до умов п. 11.2. цього договору сторони несуть наступну відповідальність: за порушення строків оплати переданого товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При цьому сторони погодились з тим, що пеня нараховується до повного виконання стороною своїх зобов"язань (п.11.4. договору).

Враховуючи умови договору №ТК-240709-001 від 24.07.2009р. та приписи ст. ст. 216, 230 Господарського кодексу України та ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1078,88 грн. за період з 16.10.2009р. по 21.07.2010р.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито в сумі 124,02 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 3500,00 грн., господарський суд враховує наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, відносяться до судових витрат по справі.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" передбачено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 21.07.2010 року по договору про надання юридичних послуг №10 від 31.05.2010 року виконавцем (адвокат Кушнір Сергій Володимирович) передано, а замовником (товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Атіс") прийнято наступні послуги: проведений правовий аналіз справи за зверненням замовника, проведена попередня консультація та надано перелік можливих заходів для повернення боргу від ФГ "Нівас"; складено претензійну вимогу від імені замовника до ФГ "Нівас" про повернення боргу та нарахування штрафних санкцій; проведено консультацію керівництва замовника щодо подачі позовної заяви до суду, провадження по справі, можливих судових витрат; складено позовну заяву за предметом позову з проведенням аналізу та застосування відповідних правових норм, клопотання про забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України, а також зроблено розрахунки пені, суми заборгованості, з урахуванням встановлених індексів інфляції за весь час прострочення, суми заборгованості, що належить до сплати з урахуванням 36% річних від простроченої суми, суми заборгованості з урахуванням 0,1% за кожен користування товарним кредитом від вартості переданого але неоплаченого товару.

Господарський суд прийшов до висновку, що вказана робота та послуги для кваліфікованого фахівця не є надто складною, не потребує додаткових витрат та не оплачується в розмірі зазначеному позивачем.

Дійсно, розмір адвокатських послуг є договірною сумою, законодавчих обмежень на неї не існує, однак враховуючи обставини справи, з огляду на розумну необхідність судових витрат на оплату послуг адвоката для даної справи, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат по оплаті послуг адвоката, які підлягають стягненню з відповідача до 1500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Нівас" (Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Костянтинівка, вул. Леніна, 11, ідентифікаційний код 23690935) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Атіс" (Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го грудня, 141/5, кв. 76, ідентифікаційний код 36145357) - 12402,08 грн. заборгованості, в тому числі: 7000,20 грн. основного боргу, 1078,88 грн. пені, 443,67 грн. індексу інфляції, 1926,30 грн. - 36 відсотків річних, 1953,05 грн. - 0,1% за кожен день користування товарним кредитом, а також 124,02 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя О.Б. Шевчук

Повне рішення складено: 20.08.2010 р.