Рішення № 10906842, 18.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.10                                                                                 Справа № 11/189

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азірад", м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Едем –Електронікс», м. Луганськ

про стягнення 27000 грн. 00 коп.

суддя Москаленко М.О.

за участю представників сторін:

від позивача –Бондар В.В. –директор, рішення б/н від 20.11.2009;

від відповідача –не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1000 грн. 00 коп. боргу за укладеним сторонами у справі договором майнового найму № 16-12 від 16.12.2009, 8000 грн. 00 коп. неустойки, та 18000 грн. 00 коп. збитків, що спричинені відповідачем позивачеві неповерненням майна, що є предметом зазначеного вище договору.

Відповідач в судове засідання вдруге не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою ухвали господарського суду.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Заперечень проти позову відповідач в процесі судового розгляду справи не надав.

Відзив на позову заяву та інші витребувані господарським судом матеріали відповідачем під час судового розгляду справи не надані.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

На підставі умов укладеного сторонами у справі договору майнового найму № 16-12 від 16.12.2009 (далі за текстом – договір) (а.с. 8 –10) позивачем як наймодавцем відповідачеві як наймачу у строкове платне користування передане майно, склад та вартість якого зазначена у накладній № 16-12 від 16.12.2009 (а.с. 11), а саме комп’ютерну техніку загальною вартістю 18000 грн. 00 коп.

Факт передачі позивачем відповідачеві майна, що є предметом договору, підтверджений матеріалами справи, зокрема, вказаною накладною, т а відповідачем під час судового розгляду справ не спростований.

Відповідно до умов пунктів 2.4, 2.5 договору строк користування майном складав 30 днів з дня передачі майна відповідачеві; після закінчення строку користування майно підлягає поверненню наймодавцеві протягом 3-х робочих днів.

Після закінчення строку користування майно, що є предметом договору оренди, відповідачем позивачеві повернуте не було.

Плата за користування майном згідно умов пункту 5.1 договору склала 1000 грн. 00 коп. Вказана грошова сума відповідачем позивачеві сплачена не була.

Листом –вимогою від 09.04.2010 (а.с. 13), отриманою відповідачем у справі, позивач заявив вимогу про здійснення оплати за укладеними сторонами у справі договором до 16.04.2010. Відмови від повернення майна вказаний лист –вимога не містить.

Відповідь на вимогу відповідач не надав, заборгованість не сплатив, майно, що є предметом договору, не повернув.

Заборгованість за договором у розмірі 1000 грн. 00 коп. заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Крім того, на підставі умов пункту 6.6 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Розмір неустойки за період з 16.01.2010 по 16.05.2010 за розрахунком позивача склав 8000 грн. 00 коп.

Умовами пункту 6.4 договору його сторони встановили, що у випадку неповернення майна протягом 3-х робочих днів після спливу строку користування наймодавець має право, зокрема, відмовитися від прийняття такого майна з підстав втрати інтересу до виконання зобов’язання наймачем та вимагати відшкодування збитків у розмірі повної вартості неповернутого майна.

Посилаючись на пункт 6.4 договору, позивачем до стягнення з відповідача також заявлені збитки у розмірі 18000 грн. 0 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються Цивільним кодексом України, зокрема, приписами глави 58 «Найм»Цивільного кодексу України, що регулює відносини майнового найму, а також умовами укладеного сторонами у справі договору майнового найму.

          Факт передачі позивачем відповідачеві у користування майна, що є предметом укладеного сторонами у справі договору, підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та відповідачем не спростований.

          Доказів сплати плати за користування майном у визначеному договором розмірі відповідач під час судового розгляду справи не надав.

Сума заборгованості відповідача з плати за користування майном підтверджена наданим матеріалами справи, її фактичними обставинами та складає 1000 грн. 00 коп.

Згідно з приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з приписами ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу і інших актів законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним сторонами у справі договором у розмірі 1000 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Неустойка у розмірі 8000 грн. 00 коп. за чотири місяці прострочення відповідачем встановленого договором обов’язку повернення майна нарахована позивачем на підставі умов пункту 6.6 договору обґрунтовано та підлягає стягненню з відповідача у справі.

Разом з цим не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 18000 грн. 00 коп. збитків, спричинених неповерненям майна.

Умовами п.п. 6.4.2 договору право відповідача вимагати сплати збитків у розмірі вартості неповерненого майна поставлене у залежність від моменту відмови позивача від прийняття майна, що є предметом договору.

Як встановлено судом під час розгляду справи, від прийняття майна, що є предметом договору, позивач у справі не відмовлявся.

У відповідності з приписами ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько –правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб’єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов’язання іншою стороною.

Позивач у даній справі має право на вимогу про виконання відповідачем в натурі обов’язку щодо повернення майна, яке є предметом укладеного сторонами у справі договору.

Доказів втрати майна та понесення збитків у вигляді вартості такого майна позивачем не надано. Від прийняття майна відповідно до умов пункту 6.4 договору позивач не відмовлявся.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 18000 грн. 00 коп. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, у частині вимог про стягнення 1000 грн. 00 коп. заборгованості за договором майнового найму, 8000 грн. 00 коп. неустойку з віднесенням судових витрат у справі на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Електронікс», м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 75, офіс 201, код 36189258, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Азірад», м. Луганськ, вул. Алєксєєва, буд. 7, код 36827786, борг у розмірі 1000 грн. 00 коп., неустойку у розмірі 8000 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 34 грн. 00 коп., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 78 грн. 67 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дата складення та підписання повного рішення – 19.08.2010.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко