Рішення № 10906547, 11.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.10                                                                                 Справа № 11/122пн

За позовом Виробничого кооперативу “Експрес-90”, м. Свердловськ Луганської області

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську, м. Свердловськ Луганської області

про визнання права власності та вчинення дії по поверненню майна

                              суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача - Осьмак Я.В., дов. б/н від 27.05.2010;

від відповідача - Білаш Л.І., дов. № 6 від 10.01.2010;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- визнання за ним права власності на дизельне паливо у кількості 10300 літрів загальною вартістю 31415 грн. 41 коп.;

- зобов’язання відповідача вчинити дії по поверненню майна позивачу (дизельного палива у кількості 10300 літрів загальною вартістю 31415 грн. 41 коп.).

В судовому засіданні 05.08.2010 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 11.08.2010, 12 годин 00 хвилин.

В судове засідання 11.08.2010 представник відповідача не прибув, надавши суду письмове клопотання від 09.08.2010 про розгляд справи за відсутності його представника.

Клопотання відповідача судом задовольняється.

В процесі судового розгляду справи позовні вимоги підтримані позивачем у повному обсязі.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірне майно, яке було вилучено податковим органом відповідачем та поставлене на облік у ДПІ як безхазяйне, на момент перевірки відповідачем перебувало у позивача на підставі договору зберігання, а на даний час є власністю позивача на підставі договору купівлі-продажу. На думку позивача, дії відповідача по вилученню та утриманню майна є незаконними та необґрунтованими.

Письмовим відзивом № 10127 від 16.06.2010 (а.с. 43-44) на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав.

Письмовими клопотанням № 2690/10 від 31.05.2010 (а.с. 36) відповідач заявив про застосування до вимог позивача позовної давності відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Кооперативом “Експрес” та ТОВ “Торговий Дім Паритет” 01.06.2005 укладений договір зберігання (далі за текстом –договір зберігання).

Предметом договору зберігання є передача поклажедавцем - ТОВ “Торговий Дім Паритет”, на зберігання Кооперативу “Експрес” дизельного палива у кількості 10300 літрів, яке є предметом спору у даній справі. Спірне майно було передано позивачу за накладною № 1 від 01.06.2005.

08.06.2005 працівниками головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Свердловську Луганської області спірне майно було вилучене та взято на облік як безхазяйне.

Договір зберігання, на підставі якого у позивача на момент проведення перевірки перебувало спірне майно, не визнано судом недійсним.

Крім того, 01.10.2005 між Кооперативом “Експрес” та ТОВ “Торговий Дім Паритет” укладено договір купівлі-продажу № 145/0110-0 (далі за текстом –договір купівлі-продажу).

На підставі вказаного договору купівлі-продажу спірне майно за накладною від 03.10.200 № 536 було передане Кооперативу “Експрес”.

Продане за договором купівлі-продажу дизельне пальне було оплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням від 10.11.2005 №105.

Доказів про визнання договору купівлі-продажу недійсним у встановленому порядку суду під час судового розгляду справи не надано.

Так, Кооператив “Експрес” набув права власності на передане йому спірне майно на належних правових підставах.

Кооператив “Експрес” двічі - 12.12.2005 та 24.10.2006, письмово звертався до ДПІ у м. Свердловську з проханням повернути вилучене майно. До заяви були додані документи, які підтверджували правомірність знаходження майна на території ТОВ «ТД «Паритет»на день перевірки на підставі правовідносин зберігання, а також докази наявності у позивача права власності на спірне майно.

Відповідач листами № 5375/24 від 05.04.2006 та № 16559/24 від 24.10.2006 повідомив позивача про те, що ним за участю юридичної служби буде вирішуватися дане питання та встановлюватися достовірність наданих документів, які підтверджують факт одержання позивачем спірного майна. Тим самим відповідач відмовив позивачу в поверненні спірного майна.

Доказів знаходження спірного майна у відповідача станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, а також станом на дату судового розгляду справи позивачем не надано.

Матеріали справи містять укладені відповідачем та ТОВ «Захист»договір від 18.02.2009, 05.02.2010 щодо передачі спірного майна та зберігання ТОВ «Захист», договір 01.01.2009 (а.с. 55), укладений між ТОВ «Захист»та позивачем, щодо передачі позивачеві на зберігання спірного майна.

Відповідно до наявних у матеріалах справи письмових пояснень ТОВ «Торговий дім «Паритет»(а.с. 65) первинні документи що підтверджували право власності ТОВ «Торговий дім «Паритет»на спірне майно на момент укладення з позивачем договору купівлі-продажу, знищені внаслідок спливу строку давності, встановленого ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, між Кооперативом “Експрес” та ТОВ “Торговий Дім Паритет” 01.06.2005, тобто до вилучення відповідачем спірного майна, укладений договір зберігання спірного майна.

Відповідно до ч. 1ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Положеннями ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину.

Договір зберігання, на підставі якого у позивача на момент проведення перевірки перебувало спірне майно, не визнано судом недійсним.

Відповідно до приписів ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прями не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

01.10.2005 між Кооперативом “Експрес” та ТОВ “Торговий Дім Паритет” укладено договір купівлі-продажу № 145/0110-0.

Продане за договором купівлі-продажу дизельне пальне було оплачено позивачем платіжним дорученням від 10.11.2005 №105.

Таким чином, спірне майно перебувало у позивача на момент проведення перевірки відповідачем на належній правовій підставі.

Доказів про визнання договору купівлі-продажу недійсним у встановленому порядку суду під час судового розгляду справи не надано.

Таким чином, позивач набув право власності на передане йому спірне майно на належних правових підставах.

Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; на зміст права власності не спливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт вилучення спірного майна відповідачем, а також факт оспорення відповідачем права власності позивача на спірне майно.

Письмовими клопотанням № 2690/10 від 31.05.2010 (а.с. 36) відповідач заявив про застосування до вимог позивача позовної давності відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 256-257 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України).

Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

25.05.2007 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ДПІ у м. Свердловську про зобов’язання відповідача вчинити дії по поверненню майна позивачу, а саме: дизельного палива у кількості 10300 літрів, загальною вартістю 31415,41 грн., яке належить позивачу на праві власності.

Постановою господарського суду Луганської області від 20.07.2007 в адміністративній справі № 15/298пн-ад, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.11.200, позов задоволений.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2009 вказані вище судові акти скасовані, провадження у справі закрите (а.с. 27).

З урахуванням факту звернення позивача до суду за захистом порушеного права суд доходить висновку про те, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивачем у справі не пропущений.

За таких обставин вимога позивача про визнання за ним права власності на спірне майно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вимога позивача про витребування спірного майна від відповідача у справі задоволенню не підлягає, оскільки під час судового розгляду справи позивачем у справі не доведено, що спірне майно фактично знаходиться саме у відповідача, а не у іншої особи.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Квитанцією № 1384926 від 06.05.2010 позивачем за вимогою про витребування майна сплачене державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп., в той час як сплаті підлягало державне мито виходячи з вартості майна, що витребовується –314 грн. 15 коп.

За таких обставин з позивача до Державного бюджету України слід стягнути недоплачене за вимогою про витребування майна державне мито у розмірі 229 грн. 15 коп.

Керуючись ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Виробничим кооперативом «Експрес –90», Луганська область, м. Свердловськ, вул. Комсомольська, 29, код 20151089, право власності на дизельне паливо у кількості 10300 літрів загальною вартістю 31415 грн. 41 коп.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Свердлова, 10, код 21757635, на користь Виробничого кооперативу «Експрес –90», Луганська область, м. Свердловськ, вул. Комсомольська, 29, код 20151089, витрати зі сплати державного мита у розмірі 314 грн. 15 коп., 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати позивачу наказ.

4. Стягнути з Виробничого кооперативу «Експрес –90», Луганська область, м. Свердловськ, вул. Комсомольська, 29, код 20151089, на користь Державного бюджету України на п/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач –УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 витрати зі сплати державного мита в сумі 229 грн. 15 коп., видати наказ;

4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 11.08.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата підписання рішення –16.08.2010.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко