Рішення № 10906451, 10.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.10                                                                                 Справа № 10/82н

За позовом Заступника військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Квартирно –експлуатаційного відділу м. Луганська Південного територіального КЕУ Міністерства оборони України, м. Луганськ

до Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов‘яносербського району Луганської області, с. Трьохізбенка Слов‘яносербського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Луганська гарнізонна організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, Луганська область, Слов‘яносербський район

с. Кряківка

про визнання незаконним та скасування рішення від 28.11.2005 № 132

Судова колегія у складі головуючого судді Мінської Т.М.,

суддів Рябцевої О.В., Ворожцова А.Г.           

Представники сторін:

від заявника - Статівка О.Є. - заступник військового прокурора, посвідчення № 019 від 28.05.2008.;

від позивача - Піманкіна М.Ю., довіреність № 7 від 15.01.10., представник за довіреністю від Міністерства оборони України № 220/99/д від 18.01.2010.;

від відповідача - Черніков О.О. - голова сільської ради, свідоцтво Серії А00 № 335210 від 16.07.03.;

від 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Волошин С.І. - керівник, паспорт серії ЕМ № 807479 виданий Слов‘яносербським РВ УМВС України в Луганській області від 12.12.2000, довідка статистики № 95, і.к. 25371683.;

від 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Волошин С.І., довіреність № б/н від 25.06.10.

Справа слухалась одноособово суддею Мінською Т.М. 05.08.2010 розпорядженням заступника голови господарського суду для розгляду справи призначена колегія у складі - головуючого Мінської Т.М., суддів Рябцевої О.В., Ворожцова А.Г.

Суть спору: (з урахуванням заяви від 07.05.2010 № 7/2-1215вих-10) заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов‘яносербського району Луганської області від 28.11.2005 № 132 про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: Луганська область, Слов‘яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, 81, за товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Суд встановив: 28 листопада 2005 року виконавчий комітет Трьохізбенської сільської ради Слов'яносерського району Луганської області, розглянувши матеріали, які надійшли в Слов'яносерське районне бюро технічної інвентаризації від мисливсько-рибальського товариства "Барс" прийняв рішення № 132 «Про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81» (а.с. 50, т.1). .

          Як вбачається з вказаного рішення, воно прийнято відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення "Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 за № 157/6445. ( редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.01.2003 за № 66/7385. Підставою для оформлення Луганській гарнізонній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України права власності на вказану базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, є те, що вказана база передана у власність Луганській гарнізонній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України відповідно до наказу Голови Центральної Ради загальноармійського мисливського господарства від 03.02.1994 року № 3, роздільного акту від 03.02.1994 року та постанови президії Центральної Ради загальноармійського мисливського господарства від 17.02.1994 року №6.

На підставі вказаного рішення № 132 від 28.11.2005 року, виконавчий комітет Трьохізбенської сільської ради Слов'яносерського району Луганської області 12.12.2005 року видав Товариству військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, свідоцтво серії ЯЯЯ № 466926 про право власності на нерухоме майно загальною площею 164,40 кв.м., а саме на: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м.; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м.; 1 кунг - «В»; 2 вагони - «Г, Є»; 3 навіси -«Д, Н, О»; 9 альтанок - «Е, Ж, З, И, К, Л, У, Ч, Ш»; вбиральня - «М»; сховище -«П»; ворота - «№ 1»; паркан - «№ 2»та свердловину - «ск» (а.с. 61, т. 1)

          24 грудня 2005 року, на підставі вищевказаного свідоцтво, право власності товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на зазначене нерухоме майно було зареєстровано у Слов'яносерському районному бюро технічної інвентаризації, про що був виданий витяг серії СВУ № 314725 (а.с. 62, т. 1).

Заявник на обґрунтування позову посилається на наступне:

Військовою прокуратурою Луганського гарнізону, на виконання завдання Генеральної прокуратури, проведена прокурорська перевірка додержання службовими особами КЕВ м. Луганська вимог Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», якою встановлено факт безпідставного та протизаконного привласнення Луганською гарнізонною організацією Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України бази відпочинку мисливців і рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, та 3 об'єктів нерухомого державного (військового) майна, розташованих на ній, а саме: 1 будинку мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м.; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м. та 1 сховища - «П»при наступних обставинах.

          Так, рішенням виконавчого комітету Луганської обласної ради депутатів трудящих № 279 від 04.05.1965 року, на підставі рішення виконавчого комітету Комунарської районної ради депутатів трудящих № 90 від 02.04.1965 року, окружній раді загальноармійського військово-мисливського товариства Київського військового округу на землях колгоспу «Знамя»була відведена в постійне користування земельна ділянка площею 0,6 га під будівництво мисливської станції Луганського мисливського господарства.

          В подальшому, наведена земельна ділянка увійшла до складу військового містечка № 25, яке отримало відкриту назву «Луганське мисливське господарство», була забудована вищевказаними спорудами соціально-господарського призначення та вказане військове містечко № 25 було надано у використання Луганській гарнізонній організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

          Рішенням виконавчого комітету Слов'яносербської районної ради народних депутатів № 108 від 29.06.1995 року, на підставі акту вибору земельної ділянки від 22.06.1995 року, здійсненого постійно діючою комісією при Слов'яносербській районній раді народних депутатів, товариству військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України, раніше виділена земельна ділянка площею 0,6 га була збільшена за згодою об'єднання «Луганськліс»до 1,0 га за рахунок земель державного лісового фонду Слов'яносерського лісництва та надана товариству в довгострокове користування.

          Водночас, на підставі акту (роздільного) «Про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків) військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв'язку з закінченням його діяльності шляхом реорганізації (розділу) до товариства військових мисливців та рибалок України (правонаступнику)», затвердженого 03.02.1994 року головою Центральної Ради загальноармійського мисливського товариства генерал-лейтенантом у відставці Макогон І.А., майно та фінансові ресурси (права та обов'язки) колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, розташованого та території України, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристичну базу, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу, у тому числі і Луганського мисливського господарства, перейшли у власність товариства військових мисливців та рибалок України, як єдиного належного правонаступника.

          Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України», майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю.

          Статтею 4 вищезазначеного закону визначено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійсненні на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління СРСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про проголошення незалежності України»без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

          Згідно з вищезазначеною постановою, до управління Міністерства оборони України були передані підприємства, організації та об'єкти колишнього мисливського господарства Збройних Сил СРСР, у тому числі і Луганське мисливське господарство з будівлями та спорудами.

          Починаючи з 1994 року, згідно п. 1 постанови Верховної ради України від 04.02.1994 року № 3943 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», все майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташоване на території України, набуло статусу загальнодержавної власності.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 року № 18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», виданої на виконання вищевказаної постанови Верховної ради України від 04.02.1994 року за № 3943- XII, передбачено Міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15 січня 1995 року до сфери управління відповідне майно з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Так, Міністерству оборони України приписано прийняти підприємства, організації та об'єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зокрема: мисливські і риболовецькі господарства; будинки мисливця-рибалки; туристичні бази та інше.

          Таким чином, акт (роздільний) «Про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків) військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв'язку з закінченням його діяльності шляхом реорганізації (розділу) до товариства військових мисливців та рибалок України (правонаступнику)»не може бути доказом того, що Луганська гарнізонна організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України є власником бази відпочинку мисливців та рибалок, розташованої за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, на якій розташовано нерухоме державне (військове) майно, оскільки затверджений головою Центральної Ради загальноармійського мисливського товариства без узгодження з відповідним органом управляння, визначеним Кабінетом Міністрів України, тобто Міністерством оборони України, та відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України»вважається не дійсним.

          З метою реалізації постанови Верховної ради України від 04.02.1994 року № 3943 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»та постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 року № 18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», відповідними структурними підрозділами Міністерства оборони України, на які покладено обов'язки обліку, розподілу і закріплення об'єктів нерухомості за військовими частинами (установами, організаціями) Збройних Сил України, було видано низку керівних документів.

          Так, начальником розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України - начальником головного Управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України видано розпорядження № 12р від 25.10.2000 року щодо проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок.

          Начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України видано наказ за № 137 від 31.10.2000 року «Про проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок».

          На підставі наведених розпоряджень, у Міністерстві оборони України було проведено, зокрема, інвентаризацію майна товариств військових мисливців та рибалок, розташованого на території Південного оперативного командування.

          На виконання вимог вищенаведених керівних документів, 3 об'єкти нерухомого державного (військового) майна, розташованих на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинку мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м.; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м. та 1 сховища - «П», а також земельна ділянка площею 1,0 га., тобто військове містечко № 25, за участю створеної комісії у складі головного інженера КЕВ м. Луганська майора Овсейчика О.П., заступника голови Ради товариства військових мисливців та рибалок Луганського гарнізону Качала І.С., інженерів КЕВ м. Луганська Даценка Ю.С. та Крапива О.О., були передані Радою товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України в особі її голови Тищенко А.В. до КЕВ м. Луганська в особі її начальника підполковника Щербака М.М., про що 29 листопада 2000 року було складено відповідний акт прийому-передачі.

          За результатами проведеної інвентаризації, на підставі вищевказаного акту прийому-передачі від 29 листопада 2000 року, начальником Квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування було видано наказ № 86 від 25.12.2000 року «Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок», згідно якого КЕВ м. Луганська наказано взяти на облік «Луганське мисливське господарство»та організувати законне, цілеспрямоване і ефективне використання будівель та споруд.

          Після підписання наведеного акту прийому-передачі від 29 листопада 2000 року, зазначена база відпочинку мисливців та рибалок, тобто нерухоме майно військового містечка № 25, було взято КЕВ м. Луганська на картковий облік та набуло статусу державного (військового) майна, оскільки відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною (установою, організацією) Збройних Сил України воно набуває статусу військового (державного) майна. Окрім того, цим законом визначено, що військові частини (установи, організації) Збройних Сил України, зобов'язані використовувати закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку що визначається Кабінетом Міністрів України.

          Той факт, що вказане нерухоме майно бази відпочинку мисливців та рибалок (військове містечко № 25) набуло статусу державного (військового) майна, підтверджено також низкою судових рішень, які вступили у законну силу.

          Так, у квітні 2001 року заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом про зобов'язання Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України разом з фахівцями Міністерства оборони України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.1995 року № 18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», провести інвентаризацію майна, а саме: виробничого мисливсько-риболовецького об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарств, 3 будинків мисливця-рибалки, 3 магазинів, 2 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинку мисливця-рибалки, магазину, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристичної бази, 3 магазинів, З стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Одеського військового округу, оцінити його та передати до Міністерства оборони України.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року по справі № 18/375 вказаний позов задоволений у повному обсязі. Суд зобов'язав товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України разом з фахівцями Міністерства оборони України здійснити інвентаризацію вказаного державного майна та повернути його з чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України, про що судом були видані відповідні накази.

          Вказане рішення суду 1 інстанції було залишено постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2003 року без змін, а апеляційна скарга товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України без задоволення.

          Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2003 року вказані рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2003 року за касаційною скаргою товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України були скасовані та у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України було відмовлено.

          Постановою Верховного суду України від 18 листопада 2003 року постанова Вищого господарського суду України від 22.07.2003 року була скасована, а рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2003 року за касаційним подання Генерального прокурора України залишені в силі.

          Крім того, ухвалою господарського суду м. Києва від 23.09.2009 року заява товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року по справі № 18/375 залишена без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

          Таким чином, на думку заявника, рішенням № 132 від 28.11.2005 року виконавчий комітет Трьохізбенської сільської ради Слов'яносерського району Луганської області безпідставно та протиправно визнав право власності на базу відпочинку мисливців та рибалок за Луганською гарнізонною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, тобто на військове містечко № 25, яке було передано Радою товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України до КЕВ м. Луганська за актом прийому-передачі від 29 листопада 2000 року та яке взято КЕВ м. Луганська на картковий облік зі статусом державного (військового) майна.

          Згідно довідки начальника КЕВ м. Луганська за вих. № 293 від 12.02.2010 року, будівлі та споруди військового містечка № 25 Луганського гарнізону обліковуються в КЕВ м. Луганська та їх залишкова вартість станом на 01.01.2010 року складає 9335 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

          Згідно ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності») належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.

          Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

          Частинами 1, 2 статті 6 вказаного Закону встановлено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

          Відповідно до п. 4 «Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року № 1282, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; Міністерства оборони України - щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна, житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів.

          Заявник вважає, що виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради Слов'яносерського району Луганської області наведене рішення № 132 від 28.11.2005 року прийнято в порушення вимог вищевказаних нормативних актів та засад Цивільного Кодексу України, оскільки спірне державне (військове) майно не відчужувалося державою та не передавалось до сфери управління інших органів або у комунальну власність. Тобто, право власності на наведене майно за ініціативою держави не змінювалось.

          Винесеним рішенням виконавчий комітет Трьохізбенської сільської ради Слов'яносерського району Луганської області порушив вимоги ст.ст. 167, 170, 316, 317, 321, 326 ЦК України та повністю позбавив державу - як власника майна, права володіння, користування та розпоряджання базою відпочинку мисливців і рибалок та розташованими на неї будинками та спорудами.

          Крім того, при винесенні рішення № 132 «Про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81»виконавчий комітет Трьохізбенської сільської ради Слов'яносерського району Луганської області також не прийняв до уваги те, що земля військового містечка № 25 знаходиться у державній власності, оскільки відповідно ст. 377 Цивільного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі та споруди, переходить до особи, яка їх придбала.

          Тобто, з моменту отримання Міністерством оборони України в особі КЕВ м. Луганська за актом прийому-передачі від 29.11.2000 року вказаного нерухомого майна, держава набула право власності на землю під зазначеними будівлями та спорудами.

Відповідач у справі повідомив, що при прийнятті рішення від 28.11.2005 № 132 про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: Луганська область, Слов‘яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, 81, за товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, відповідачу були надані документи, на підставі яких це рішення прийнято. Про наявність судових справ та рішень суду стосовно цього майна відповідачу було невідомо. Відповідач пред’явлений позов визнає, просить винести рішення на розсуд суду.

Луганська гарнізонна організація товариств військових мисливців та рибалок Збройних Сил України відзивом на позов повідомила, що оспорюваним рішенням визнано право власності на об’єкти нерухомості не за нею, а за товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, місцевим осередком якого є Луганська гарнізонна організація.

Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (надалі - ТВМР ЗС України) вважає, що рішення виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов’яносербського району Луганської області за № 132 від 28.11.2005 є повністю законним та жодним чином не порушує право державної власності та не спричиняє шкоду державі, посилаючись на таке:.

          Так, відповідно до п. 1.1 статуту Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (далі - ТВМР ЗС України, Товариство) є добровільною Всеукраїнською громадською некомерційною організацією, яка об'єднує мисливців, рибалок та туристів, зокрема з числа військовослужбовців, робітників і службовців Збройних Сил України, інших силових Міністерств та відомств, а також їх пенсіонерів та членів їх сімей.

          Згідно з п. 1.4. статуту Товариство є правонаступником майна і фінансових ресурсів (прав і обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних сил СРСР, розташованого на території України.

          Відповідно до п. 5.1 статуту Товариство є власником майна та коштів, переданих йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набутого від вступних та членських внесків, пожертвуваного громадянами, підприємствами та організаціями, а також майна придбаного за рахунок власних коштів чи на інших підставах не заборонених законом, в тому числі придбаного підрозділами та осередками Товариства. Товариство також має право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених них госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємства.

          Отже, ТВМР ЗС України здійснює свою діяльність на підставі повного госпрозрахунку та самофінансування. Фінансування Товариства не здійснюється і ніколи не здійснювалося із бюджетних коштів. Все майно, що є на балансі Товариства є колективною власністю і виключно Товариству надано право їм управляти, володіти та розпоряджатися.

          Доказом вищевказаного є довідка Фінансово-економічного управління Південного оперативного командування ЗС України від 01.10.2000р. вих. №24/1/2186 в якій зазначено, що один з місцевих осередків ТВМР ЗС України - Південна регіональна організація ТВМР ЗС України є громадською організацією, що здійснює свою діяльність на підставі повного госпрозрахунку і самофінансування.

          Відповідно до розподільчого акту від 03.02.1994 р. «Про перехід майна і фінансових ресурсів (прав та обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР в зв'язку із припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розділення) до Товариства військових мисливців та рибалок України (правонаступнику) все майно і фінансові ресурси (права і обов'язки), вказані в дійсному акті, перейшли Товариству військових мисливців та рибалок України в день підписання акту. Основне джерело створення майна колишнього ВМТ - це вступні та членські внески його членів і прибуток від діяльності промислових підприємств, юридична самостійність Рад ВМТ Київського, Одеського і Прикарпатських округів, на базі яких створено Товариство військових мисливців та рибалок України.

          У відповідності до ст.ст. 37, 39 ЦК РРФСР і ЦК України, положеннями п. 57, 58 Статуту ВМТ Збройних Сил СРСР, рішеннями Всеармійської конференції ВМТ і конференції ВМТ Київського, Одеського і Прикарпатського округів про створення вищеназваних самостійних товариств і правонаступності відповідних часток майна колишнього ВМТ в даному розподільному акті зафіксовано перехід майна і фінансових ресурсів (прав та обов'язків) колишнього Військово - мисливського товариства Збройних Сил СРСР, розміщеного на території України, у власність Товариства військових мисливців і рибалок України як єдиного належного правонаступника вказаного майна.

          Таким чином, єдиним правонаступником Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР є Товариство військових мисливців та рибалок України, до якого перейшло все майно і фінансові ресурси (права і обов'язки).

          Відповідно до даного розподільчого акту все майно і фінансові ресурси (права і обов'язки), перейшли до Товариства військових мисливців і рибалок України в день підписання акту. Цей акт складено і підписано 03.02.1994 р.

          Згідно п. 1 Статуту Військово-мисливського товариства Збройних сил СРСР (попередника Товариства військових мисливців і рибалок Збройних Сил України), який був прийнятий XIII Всеармійською конференцією Військово-мисливського товариства ЗС СРСР 19.12.1990 р., Військово-мисливське товариство Збройних Сил СРСР (ВМТ) являється добровільним громадським об'єднанням мисливців та рибалок військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Радянської армії і Військово-Морського Флоту.

          Тобто, Військово-мисливське товариство Збройних Сил СРСР, правонаступником якого є Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, є добровільним громадським об'єднанням мисливців і рибалок військових частин.

          Відповідно до ст.1 Закону України «Про об'єднання громадян»об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на підставі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Згідно ст. З цього Закону громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

          Таким чином, ТВМР ЗС України, згідно свого статуту є громадською організацією, яка перебуває на господарському розрахунку, на самофінансуванні та самоврядуванні, і ніколи не відносилася до державної власності і не фінансувалася за рахунок державних бюджетних коштів, а була створена і фінансувалася виключно за рахунок своїх членських внесків і господарської діяльності.

          Таким чином, розподіляючи майно Загальносоюзної організації, Товариство не допустило зміни форми власності і статусу власника майна громадської організації і саме цим дотрималось вимог ст. 4 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»від 10.09.1991 р. №1540 та вимог постанови Верховної ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»від 10.04.1992 р. №2268, в яких визначені умови про необхідність визначення правонаступників та недопущення зміни власника та форми власності на майно організацій союзного підпорядкування.

          На думку ТВМР ЗС України, оскільки в статуті ТВМР ЗС України зафіксовано правонаступницький статус цієї громадської організації, вимоги постанови Верховної ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»від 04.02.1994 р. №3943 на яку посилаються в своєму позові Позивач, не розповсюджують свою дію на Товариство.

          Такий висновок зробила і спеціальна контрольна комісія Верховної ради країни з питань приватизації, що зафіксовано в її рішенні щодо власності на майно колишнього Військово-мисливського товариства Збройних сил України, яке розташоване на території України.

          Спеціальна контрольна комісія Верховної ради України з питань приватизації зауважує, що Постанова ВР України від 10.04.1992 р. №2268 обумовила зміну форми власності, зокрема, на майно і громадських організацій - з «колективної»на «державну», хоча і з її «тимчасовою»ознакою, що не узгоджується із ст. 4 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України». Також даною постановою ВР України доручалося Кабінету Міністрів України визначити держану органи управління майном загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР.

          Спеціальна контрольна комісія Верховної ради України з питань приватизації, відповідно до рішення щодо власності на майно колишнього Військово-мисливського товариства Збройних сил України, яке розташоване на території України, вирішила, що ТВМР ЗС України фактично з 03.02.1994 р. (з дня підписання акту-прийому-передачі), набуло право власності на користування, володіння та розпорядження майном колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, яке розташоване на території України.

          Вважаємо, що посилання позивачів на Закон України «Про Збройні Сили України»та Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»є недоцільним, оскільки ці закони визначають правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. ТВМР ЗС України, відповідно до свого Статуту, є громадською організацією і ніколи не входила до складу Збройних Сил України, що також підтверджується Статутом Товариства.

          Також ТВМР ЗС України звертає увагу, що у переліку майна, що підлягає передачі Міністерству оборони України згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 р. у справі №18/375 та постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 р. №18, не вказане майно, а саме: база відпочинку мисливців та рибалок, що розташована за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, на яке було оформлено право власності оспорюваним рішенням, отже вважає, що Позивачем не надано суду належних доказів того, що база відпочинку мисливців та рибалок, що розташована за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, 81, є державним (військовим) майном та входить до переліку майна, що визначений у рішенні Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 р. у справі №18/375 та постанові Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 р. №18 .

          Крім того, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»трирічний строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання (наказу Господарського суду м. Києва у справі № №18/375) Позивачем пропущено.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне:

При набутті самостійності Українською державою в 1991 році, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, визначено державною власністю України, відповідно до ст. 1 Закону України від 10.09.1991 за № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України».

Статтею 4 вищезазначеного Закону визначено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Отже, розподільчий акт від 03.02.1994 року про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків) військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв`язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до товариства військових мисливців та рибалок України (правонаступник) не може бути доказом того, що відповідач є власником вище переліченого майна, оскільки це було рішення щодо зміни власника (не форми власності) і цей акт затверджений головою Центральної Ради Загальноармійського мисливського товариства, тобто з порушенням статті 4 Закону України від 10.09.1991 за № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України».

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-XII "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року доручено у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна.

На виконання зазначеної постанови 13 січня 1995 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 18 "Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР", згідно з якою на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.

Згідно з вищезазначеною постановою до управління Міністерства оборони України передані нижче наведені підприємства, організації та об'єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР ,

- виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово - мисливського товариства Київського військового округу;

- 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу;

- 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року по справі № 18/375 вказаний позов задоволений у повному обсязі. Суд зобов'язав товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України разом з фахівцями Міністерства оборони України здійснити інвентаризацію вказаного державного майна та повернути його з чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України, про що судом були видані відповідні накази.

Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 року рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року по господарській справі № 18/375 залишено без змін.

Таким чином, на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна громадських організацій колишнього Союзу РСР, покладено повноваження органу управління майном, на яке оформлено право власності оспорюваним рішенням, тобто прокурором заявлено позов в інтересах належного позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 2 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”) належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.

Аналогічна правова позиція викладена в Поставної Вищого господарського суду України від 08.07.2010 № 27/212-09.

Твердження ТВМР ЗС України про відсутність належних доказів того, що база відпочинку мисливців та рибалок, що розташована за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, 81, є державним (військовим) майном та входить до переліку майна, що визначений у рішенні Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 р. у справі №18/375 та постанові Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 р. №18, спростовуються наступним: рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 р. у справі №18/375 і постанова Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 р. №18 і розподільчий акт від 03.02.1994 р. «Про перехід майна і фінансових ресурсів (прав та обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР в зв'язку із припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розділення) до Товариства військових мисливців та рибалок України (правонаступнику)» містять один й той же перелік підприємств, організацій, та об’єктів управління майном яких покладається на міністерства, в тому числі:

- підприємства, організації та об'єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР ,

- виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово - мисливського товариства Київського військового округу;

- 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу;

- 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Прокурор і позивач вказують, що в складі 16 мисливських господарств військово - мисливського товариства Київського військового округу входило і мисливське господарство Луганського гарнізону.

ТВМР ЗС України на обґрунтування свого права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, що розташована за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, 81, посилається на розподільчий акт від 03.02.1994 «Про перехід майна і фінансових ресурсів (прав та обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР в зв'язку із припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розділення) до Товариства військових мисливців та рибалок України (правонаступнику)», який містить абсолютно аналогічний перелік, як і рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 р. у справі №18/375 і постанова Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 р. №18, отже сам спростовує свої доводи.

Крім того, як вбачається з рішення виконавчого комітету Луганської обласної ради депутатів трудящих № 279 від 04.05.1965 року окружній раді загальноармійського військово-мисливського товариства Київського військового округу була відведена в постійне користування земельна ділянка площею 0,6 га під будівництво мисливської станції Луганського мисливського господарства. Отже, Луганське мисливське господарство входило у склад військово-мисливського товариства Київського військового округу. Це підтверджується також іншими документами, наданими заявником і дослідженими судом.

З огляду на вказане, рішення виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов‘яносербського району Луганської області від 28.11.2005 № 132 про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: Луганська область, Слов‘яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, 81, за товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, тому визнається недійсним. Заявник просив визнати дане рішення незаконним і скасувати, а ці поняття тотожні поняттю визнання недійсним, яке відповідає встановленим законом способам захисту.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України стягуються з відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов‘яносербського району Луганської області від 28.11.2005 № 132 про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: Луганська область, Слов‘яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, 81, за товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

3.          Стягнути з виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов‘яносербського району Луганської області, с. Трьохізбенка, вул. Булавіна, 3 державне мито в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 в сумі 85 грн., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов‘яносербського району Луганської області, с. Трьохізбенка, вул. Булавіна, 3 в доход Держбюджету України витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу на поточний рахунок 31217264700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач – УДК у м. Луганську, банк –ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050003 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Повне рішення підписано 13.08.2010.

Головуючий суддя Т.М.Мінська

Суддя О.В. Рябцева

Суддя А.Г. Ворожцов