Рішення № 10906238, 16.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/23616.08.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»

доЗакритого акціонерного товариства «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»

третя особаСтепаненко Юрій Миколайович

простягнення 13099,18 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з’явився

від відповідача:не з’явився

від третьої особи:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» (надалі –ПАТ «СК «АХА Україна») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська іноваційна страхова компанія "Інвестсервіс»(надалі –ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс») про стягнення 13099,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «СК «АХА Україна»на підставі договору страхування наземного транспорту №2114471/05АК від 25.09.2008 р. внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «КІА», реєстраційний номер АІ 0892 ВЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Власником транспортного засобу - автомобіля «РЕНО МАГНУМ», реєстраційний номер ВН 6550 ВК, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, є Степаненко Юрій Миколайович. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «РЕНО МАГНУМ», реєстраційний номер ВН 6550 ВК, яким скоєно ДТП застрахована Закритим акціонерним товариством «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/3538414), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.05.2010 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Степаненка Юрія Миколайовича.

В судовому засіданні 19.05.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 19.05.2010 р., 09.06.2010 р. та 14.07.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та третьої особи розгляд справи відкладено до 09.06.2010 р., 14.07.2010р. та 16.08.2010 р. відповідно.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 16.08.2010 р. не з’явився, вимоги ухвал суду виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 16.08.2010 р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.07.2010 р., подав через загальний відділ суду клопотання в якому просить розглядати справу за його відсутності.

Степаненко Юрій Миколайович в судове засідання 16.08.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04053, м. Київ, Кудрявський Узвіз, 5-Б на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №5276675 від 25.02.2010 р.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отримання відповідачем кореспонденції за вказаною в позовній заяві адресою підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №09024607 та клопотанням, яке подане до канцелярії суду 30.07.2010 р. представником Кармановою О.Д.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2008 р. між ЗАТ «СК «Український страховий альянс»(після зміни назви та правонаступництва –ПАТ «СК «АХА Україна») та Бондаренко Мариною Миколаївною укладено договір страхування наземного транспорту №2114471/05АК, об’єктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом.

Предметом договору є страхування автомобіля марки «КІА», реєстраційний номер АІ 0892 ВЕ на випадок настання подій, перелік яких наведено у статті 11 договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; протиправні дії третіх осіб у будь-якому місці знаходження транспортного засобу; стихійні лиха; пожежа чи самозаймання транспортного засобу; незаконне заволодіння транспортним засобом (угон) у будь-якому місці знаходження.

27.11.2008 р. близько 19 год. 00 хв. по вул. Київській в м. Вишневе було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «КІА»та автомобіля «РЕНО МАГНУМ», а саме: Степаненко Ю.М. керуючи автомобілем «РЕНО МАГНУМ»перед початком руху не переконався в безпеці маневру допустив зіткнення з автомобілем «КІА», реєстраційний номер АІ 0892 ВЕ, під керуванням Бондаренко М.М.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Степаненко Ю.М. вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району в Київській області та постановою Любашівського районного суду Одеської області від 17.12.2008 р. у адміністративній справі №3-5737-08, відповідно до якої Степаненка Юрія Миколайовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту №1199 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу складеного 05.12.2008 р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №6085/07 від 12.09.2007 р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «КІА», реєстраційний номер АІ 0892 ВЕ в результаті його пошкодження при ДТП складає 12137,44 грн.

На підставі страхових актів №13610/08/05/11 затвердженого 24.12.2008 р. та №13610/08/05/11/дол. затвердженого 14.01.2009 р. ЗАТ «СК «Український страховий альянс»(ПАТ «СК «АХА Україна»), виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту №2114471/05АК від 25.09.2008 р., сплатила своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 12689,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №14319 від 25.12.2008 р. та №447 від 14.01.2009 р.

Крім того, здійснюючи розслідування причин та обставин страхової події, ЗАТ «СК «Український страховий альянс»(ПАТ «СК «АХА Україна») були понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 410,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13778 від 17.12.2008 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПАТ «СК «АХА Україна»перейшло в межах суми 12689,18 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а також позивачем понесені майнові витрати на виконання зобов’язання по відшкодуванню шкоди у розмірі 410,00 грн.

З довідки ВДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району в Київській області вбачається, що транспортний засіб –автомобіль «РЕНО МАГНУМ», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «КІА», належить Зайцю Ярославу Володимировичу та знаходився під керуванням Степаненка Юрія Миколайовича.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Степаненка Ю.М., який згідно постанови Любашівського районного суду Одеської області від 17.12.2008 р. у адміністративній справі №3-5737-08 є водієм ПП Заєць Я.В. встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «РЕНО МАГНУМ», реєстраційний номер ВН 6550 ВК, застрахована ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс»згідно із полісом №ВВ/3538414.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/3538414) винесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 19.02.2008 р. (11:00) по 18.02.2009 р.

Відповідно до п.4 полісу №ВВ/3538414 страхувальником –особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є Заєць Я.В., а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Степаненком Ю.М., (який керував транспортним засобом на законних підставах) належного Заєць Я.В. автомобіля «РЕНО МАГНУМ», реєстраційний номер ВН 6550 ВК була застрахована ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВВ/3538414) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза –510,00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА»з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 12137,44 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 12689,18 грн., а також позивачем набуто право на відшкодування витрат понесених ним на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 410,00 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензією №5001 від 25.09.2009 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до відповідача з вимогою протягом тридцяти днів з дати отримання претензії відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 12689,18 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №ВВ/3538414.

Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №ВВ/3538414 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11627,44 грн. (12137,44 грн. –510,00 грн. франшиза).

Стосовно заявленої до стягнення суми витрат на проведення автотоварознавчої експертизи суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов’язаний терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Разом із цим, на підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавче дослідження для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому позивачем не доведено, що відповідач був у визначений п. 34.1 Закону строк повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2 статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

До того ж, за змістом п. 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодовуються витрати потерпілого на проведення експертизи, а в даному випадку такі витрати понесені не потерпілим.

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 410,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(04053, м. Київ, Кудрявський Узвіз, 5-Б; ідентифікаційний код 23498273) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»(04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8; ідентифікаційний код 31235110) суму страхового відшкодування у розмірі 11 627 (одинадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 44 коп., державне мито у розмірі 116 (сто шістнадцять) грн. 27коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 209 (двісті дев’ять) грн. 48 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –20.08.2010 р