Рішення № 10906232, 17.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/26617.08.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення заборгованості

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Ікавий М.Р. (довіреність № 187/12/09 від 02.12.2009р.);

від відповідача: Лінкевич О.В. (довіреність № 08-03-14/385-09 від 22.09.2009р.).

В судовому засіданні 17 серпня 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»(позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідач) про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 34377,89 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив (збільшив) свої позовні вимоги та просить суд додатково стягнути з відповідача штрафних санкцій, а саме: пені в розмірі 5031,83 грн., 3% річних в розмірі 748,78 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1443,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо –транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВС/0064021.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими.

Ухвалою від 08.07.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 20.07.2009р. Ухвалою від 20.07.2010р. розгляд справи у зв’язку з неявкою представника позивача було відкладено до 03.08.2010р. По справі 03.08.2010р. було оголошено перерву до 17.08.2010р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2009 між позивачем (надалі - Страховик) та Гнатишак Андрієм Орестовичем (далі по тексту - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 5-2393/08.047 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту –Договір добровільного страхування).

Об’єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Фольцваген Пассат», державний реєстраційний номер ВС 5234 ВТ.

Транспортний засіб «Фольцваген Пассат», державний реєстраційний номер ВС 5234 ВТ належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВСС 092382 (копія в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема –пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо–транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 28.06.2009р. в м. Львові по вул. Сахарова, 44, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Фольцваген Пассат», державний реєстраційний номер ВС 5234 ВТ та автомобіля «Форд», реєстраційний номер 420-97 ТВ, що знаходився під керуванням Редькін Віталія Анатолійовича.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 34 377,89 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1543 від 21.08.2009р. та №1544 від 21.08.2009р. (копії в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи страховим актом №769 від 19.08.2009р. та розпорядженням №769 від 19.08.2009р. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2009р. (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Редькін Віталієм Анатолійовичем п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи Редькін Віталієм Анатолійовичем застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Форд», реєстраційний номер 420-97 ТВ, шляхом укладення з відповідачем поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/0064021 (тип договору –3, належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв’язку з укладенням відповідачем з Редькін Віталієм Анатолійовичем полісу №ВС/0064021 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов’язок відшкодовувати завдану Редькін Віталієм Анатолійовичем шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Форд», реєстраційний номер 420-97 ТВ.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Редькін Віталієм Анатолійовичем транспортного засобу «Форд», реєстраційний номер 420-97 ТВ.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з висновку спеціаліста №380 від 22.07.2009р. (копія в справі), вартість матеріального збитку, що був заподіяний власнику транспортного засобу «Фольцваген Пассат», державний реєстраційний номер ВС 5234 ВТ внаслідок ДТП, що відбулося 28.06.2009р., становить: 40 208,20 грн.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи встановлений полісом №ВС/0064021 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 35 000,00 грн. та франшизу в розмірі –0,00 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Редькін Віталієм Анатолійовичем транспортного засобу «Форд», реєстраційний номер 420-97 ТВ, складає: 34 377,89 грн. (розрахунок суми страхового відшкодування вбачається зі змісту страхового акту № 769 від 19.08.2009р. та змісту позовних вимог).

В порядку досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив претензію про виплату останнім в порядку регресу суму страхового відшкодування (копія в матеріалах справи). Факт направлення відповідного документа та отримання його відповідачем 27.10.2009р. підтверджується його підписом на поштовому відправленні № 4280916 (копія в матеріалах справи). Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, відповіді на претензію він не отримав.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відповідно до Закону України «Про страхування» відшкодуванню підлягає оцінена шкода, а відтак у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі –34377,89 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в сумі 34377,89 грн. в чітко визначений законом строк.

У відповідності до п. 37.2 ст. 37 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання в строк, встановлений законодавством не виконав, а тому за прострочення термінів сплати страхового відшкодування, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 27.11.2009р. по 28.05.2010р. (за 6 місяців прострочення) на загальну суму 3514,08 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа , яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом .

В свою чергу, стаття 27 Закону України «Про страхування»зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Наведене також випливає з приписів п. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі .

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п. 1 ч. З ст. 22, ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ч. З ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача виключно у межах фактичних витрат (34 377,89 грн. виплаченого страхового відшкодування) перейшло право зворотної вимоги до особи (ВАТ «HACK «Оранта»), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних (процентів за користування чужими грошовими коштами), оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 748,78 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 443,87 грн., оскільки з боку відповідача існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, а тому положення ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються. До того ж суд зазначає, що застосування по аналогії до правовідносин страхування положень ЦК України, які регулюють грошові правовідносини, пов'язані з нарахуванням процентів за договірними грошовими зобов'язаннями (договори купівлі-продажу, позики та банківського вкладу відповідно), оскільки безпідставним є ототожнення договірних правовідносин страхування та правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, які за своєю правовою природою та предметом правового регулювання істотно відрізняються.

Судом встановлено, що 01.04.2008р. між позивачем (Клієнт або Довіритель) та Олешко Т.О. (Повірений) було укладено договір про надання правової допомоги (копія в матеріалах справи). З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі рахунку сплатив повіреному 6 875,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 297 від 02.04.2010р. (копія в справі).

Відповідно до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1328 адвокат має право на заняття відповідною діяльністю (копія в матеріалах справи).

Та варто зазначити, що у відповідності з пунктом 12 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: “Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Враховуючи: здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси по відповідній справі, відсутність вартості економних транспортних послуг, а також той факт, що адвокат взагалі не з’являвся в призначені судом судові засідання, при цьому враховуючи, що предметом договору про надання правової допомоги (п. 1.1) є обов’язок Повіреного від імені та за рахунок Довірителя представляти інтереси останнього у справах про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, враховуючи тривалість розгляду і складність даної справи, позовні вимоги про стягнення судових витрат за послуги адвоката в сумі 6875,58 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 37 891,97 грн. в тому числі страхового відшкодування в сумі 34 377,89 грн. та пені в розмірі сумі 3 514,08 грн.

Судові витрати позивача у розмірі 593,87 грн. (378,92 грн. державного мита та 214,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(ідентифікаційний код: 00034186, адреса: 01032, м. Київ, Голосіївський район, Жилянська, будинок, 75) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(ідентифікаційний код: 14229456, адреса: 01601, м. Київ, Печерський район, Печерський Узвіз, будинок, 3, р/р 2650701070622 в Першій Львівській філії АТ «КредоБанк», МФО 325365, ЗКПО 34046341) грошові кошти в сумі 37 891,97 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот дев’яносто одна гривня 97 копійок) та судові витрати в розмірі 593,87 грн. (п’ятсот дев’яносто три гривні 87 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

                                                            Дата підписання повного тексту рішення - 20.08.2010р